Проснулись і офігіли, звісно.

Дуже багато питань до ситуації з загибеллю керівництва МВС: чому були всі на одному борту, чому пілот керував дещо дивно і можна навіть сказати, не дуже професійно.

Ще більше питань, до людей, які намагаються вибудувати ієрархію жертв. Кого має бути більше шкода.
Загибель Міністра, першого заступника і секретаря – це справді погано для воюючої країни. Обов’язки, вочевидь, поки виконуватиме хтось із заступників. Хто буде призначений на посади – побачимо, оскільки це не процес одного дня (другий дебют Авакова, ага).

В будь-якому разі це зайва морока, витрати і новим людям ще потрібен буде час на робоче злагодження.

Відкинувши посадову різницю, будьмо відвертими: всіх жертв об’єднує те, що вони – люди. Різного віку, соціального, матеріального статусу, але люди. У них всіх були рідні, друзі, знайомі, для яких вони були важливими.

Намагатися просувати думку «керівництво важливіше за звичайного громадянина» або «керівництво ідіоти, шкода лише дітей та людей, що там невдало опинились» - завідомо аморально. Ви не будете пояснювати матері, яка втратила свою дитину, що їй варто горювати більше чи менше, бо її син міністр або навпаки - не міністр.

Всі загиблі українці заслуговують пошанування їх пам’яті. Висловлюємо співчуття близьким. 💔

Багато сьогодні та й взагалі останнім часом бачила публікацій про втрату відчуття безпеки.

І виникло єдине питання: а чому тільки зараз?

Все наше життя по-суті, є трагедією. Всі згадують про часи, «коли новин було настільки мало, що ТСН раз на рік вигадувало чупакабру», але ніхто не згадує, що поряд з чупакаброю щодня були новини про смертельні ДТП, авіа- чи кораблетрощі, землетруси, цунамі, інші природні катаклізми, пожежі і вибухи газів, масові отруєння та багато чого іншого.

Пам’ятаю, як я малою любила дивитися три категорії програм: новини, бої ММА і ветеринарну поліцію Хьюстона. В усіх трьох випадках відбувалася якась жесть, але новини і ветеринарні програми демонстрували цінність життя і його непостійність.

Найбільше в цьому плані мені запам’ятався сюжет, здається, кінця нульових, про чоловіка, який пішов до крамниці за банкою соку. Коли виходив – перечепився, банка впала, він – на неї, склом перерізав сонну артерію й помер.

Смерть приходить тоді і там де її не чекаєш. І часто найближче вона саме в моменти ілюзії безпеки. Ви можете померти навіть подавившись сніданком.

У той же час, коли смерть насправді далеко, вона вражає вас, як спостерігача. А коли ви можете бачити і відчувати загибель – тіло та розум автоматично напружуються і дають людині шанс. Тому стати воїном не значить померти, а залишитись цивільним – не значить вижити.

Ні, це не значить, що треба стати параноїком і жити в постійній напрузі. Вас все одно щоразу вражатиме відчуття непередбачуваності життя, ви боятиметеся. Єдиний спосіб подолати цей страх, а радше – примиритися з ним – пам’ятати про свою смерть.

Можливо, комусь з вас випадала нагода читати книжечку самурая Міямото Мусасі, з порадами як не забувати про смерть. Хай Тао взагалі пропонує для цього уявляти, що ви вже мертві.

І нічого страшного у цьому нема. Пам’ятаючи про власну смертність, ми вчимося краще розуміти цінність життя.

⚡️Панове, пропозиція.

Що саме?

Хакатон. Проект для взаємодії переселенців та місцевих мешканців.

Для кого?

Львів’яни або ВПО у Львові. 18-35 років. Зацікавлені в реалізації проекту.

Коли?
З обіду 27.01 по вечір 29.01. Транспорт, проживання та харчування забезпечуються організаторами заходу.

Яка наша пропозиція?

Інтеграція маломобільних груп населення в суспільне життя та сприяння рівним можливостям. Пропонується залучення нечуючих, осіб з порушеннями слуху (у тому числі таких, що виникли внаслідок бойових дій) та загалом небайдужих, до організації тренінгів. Фах не має значення, головне – бажання. Маємо драфт проекту, комунікації із зацікавленими ГО/БО та органами й перспективи для розвитку.

Чому це актуально?

Внаслідок війни у військових та цивільних із зони бойових дій виникають порушення слуху, зокрема через травми від вибухів, однак відсутні пристосування для реінтеграції таких людей в суспільство.

Наразі необхідно:
💠 навчити людей з порушеннями слуху корисним знанням, які допоможуть їм безпечно пережити війну.
💠 Сприяти інтеграції таких людей в суспільство, нормалізацію їх сприйняття, створення спеціальних курсів для підвищення рівня їх кваліфікації.
💠 Залучати до проектів у майбутньому. Зокрема перспективним є напрямок психології, адже людина, що не чує зможе набагато краще зрозуміти та допомогти людині, що втратила цю здатність через війну та надати корисні поради.

Більше деталей або вже хочете долучитися?
Пишіть @Skarlet_fire

💠Підсумки Рамштайну, звісно, неоднозначні.💠

З одного боку нам виділили купу реально корисних і необхідних ніштяків, з іншого боку те, що найбільше потрібно для перемоги – поки блокують. Тут можна було б сказати про зраду, про те, що всім на нас все одно, і що нас оточують лицеміри.

Однак це не новина і неясно, чому тут дивуватись. Ми не можемо виключати, що деякі країни досі не вирішили, що для них важливіше: старий чи новий світовий порядок.

І це не повинно вганяти у відчай. Навіть якщо Україна відмовиться від наступу за порадою США – русня від свого – не відмовиться і відчай ніяк не допоможе нам цей наступ відбити. А от мотивованість, винахідливість, можливо, навіть фанатизм у нашій боротьбі – допоможуть.

Нехай русня проводить приховану мобілізацію і готується до проведення неприхованої. Нехай хоче збільшити армію до 2 млн. Нехай приходять і здохнуть всі тут. Не 2 млн, а всі. Буде страшно, складно, але ми їх викосимо на території, де у нас все своє, де ґрунт, дерева і вітер наші рідні, одночасно сіятимемо хаос в їх тилах. А потім пройдемось переможним маршем по їх обезкровлених болотах, не зустрічаючи на шляху ніякого опору, лише пасивних покірних жінок і таких же дітей.🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Чекаємо паралельно просування питання танків, зважаючи на сьогоднішні заяви Рєзнікова. Навряд чи вони будуть в межах авіаційного Рамштайну, але схоже, що то більш приватні, так би мовити, рішення

"Згадується, яким великим святом для сім'ї був День Соборності. Ми були тісно пов'язані з українськими визвольними рухами ще тоді, у 1919, коли відбувся оригінальний акт злуки, тому це для нас завжди був особливий день. У радянські часи брали участь в заходах, присвячених цій події, хоча це було небезпечно. Були і в ланцюгу соборності 1990. Бабуся тоді знайшла місце між Бродами і Дубно, бо зібралося стільки людей, що ближче до Львова місця просто не залишилося. Кожного року дідусь з бабусею також нагадували, ніскільки єдність важлива для нашого народу і що історія України насправді спільна, нехай як поділена кордонами імперій. Однак тільки минулого року ми всі змогли осягнути, що означає соборність і наскільки важлива єдність. До того ж, єдність не лише одне з одним, але й з мільйонами тих, хто був до нас, хто залишив нам пам'ять, спадок і волю до боротьби"

(с)ваша адмінша

Леопарди від Німеччини та інших - це файно) І ще раз нагадує нам, наскільки цікавими можуть бути сюжетні повороти пані Історії + демонструє нашу витривалість, адже навіть думаючи, що танки нам не світять бодай найближчим часом - не занепадали духом, а лиш готувалися до складної тривалої боротьби❤️

Зеленський підписав скандальний закон 8271.

Впадати в емоції і вважати, що зараз всіх пересаджають - не слід, але на наш юридичний погляд - це негативний момент, щонайменше тому, що для звільнення військових, які, можливо, взагалі ні за що, потраплять за грати - потрібен буде новий юридичний механізм.

🔺Амністія і помилування поширюються не на всі статті КК України і ті, наприклад, хто буде покараний по 403 (непокора командиру, яка, до речі, не має чіткого визначення і найбільш спірна) будуть змушені відбувати покарання повністю.
🔺Окрім того, на місцях може бути складно визначити, чи є наказ командира правомірним і відповідно зреагувати.
🔺І на додачу, покарання для командира 10-15 днів арешту, а для підлеглих вийде 5+ років.

⚖З позитивного: у нас заборонені стихійні судилища, зокрема і в державних структурах. Тобто командир за КК України не посадить підлеглого, а суд може визначити справу як малозначну або таку, що не підпадає під визначення кримінального злочину

Необхідна ще одна людина зі статусом ВПО 18-35 років у Львові для участі у цьому заході 27-29 січня. Треба лише бути присутнім і брати участь в обговоренні проекту. Транспорт, проживання, харчування забезпечується. Відпрошення з роботи/навчання теж можна оформити.

Писати: @Skarlet_fire

Хто має знайомих зі статусом ВПО або має зв'язок з львівськими чатами ВПО - будемо дуже вдячні за поширення🤝

КМА: забороняє спілкування російською.

Студенти, які думали, що це вже давно, бо мови спілкування в універі - українська та англійська: 😳🌚

"Нормативно правове закріплення звичаю, гг" (ц) Саня Румянцев

Суспільство доволі жорстоке місце (якщо все ж вважати, що суспільство взагалі існує як колектив, а не сукупність різних індивідів). Так, воно повне конкуренції, дискримінації і це природньо.

Втім, неприродньо і потворно, коли одна цілком адаптована до сучасних реалій група намагається забрати усі лаври “пригнобленості” собі, зовсім не зважаючи на реальні потреби інших. Таких, що фізично не можуть знайти собі місце у суспільстві.

Деякі люди позбавлені можливості навіть дізнатися про небезпеку під час війни. І це страшно. Коли вони не можуть дізнатися як врятувати своє життя або повідомити екстрені служби про те, що вони у небезпеці.

Люди з інвалідністю слуху – це група, яка офіційно (насправді – більше, бо не всі зареєстровані + через війну ця цифра зростає) налічує понад 120 тисяч осіб в Україні і позбавлена можливості бути інтегрованою в суспільство, позбавлена належної комунікації з державою та для якої більшість інформації є недосяжною, хоча це прямо передбачено чинним законодавством. Це група людей, які, незважаючи на наявність таланту та розумових здібностей (що підтверджується результатами наприклад, на спортивних змаганнях) - практично невидима.

З власного досвіду і з того що я дійсно бачив, коли інша група людей, що, нібито “пригнічена”, хоча й має потужне світове лобі, підтримку та інформаційний супровід та не має якихось фізичних відхилень що ускладнюють життя – намагалася повністю поставити проблеми людей, що справді потребують створення можливостей та особливих умов, на задній план.

Будувати державу та розбудовувати націю повинні усі, особливо ті, хто хоче і може це робити та має можливість привнести щось прекрасне. Створювати можливості та умови в яких ті, хто справді потребує допомоги, могли б її отримати, встати на ноги та адаптуватися у суспільстві – це те, що дійсно може зробити навіть такі темні часи трохи світлішими.

Саме тому ми, адміністрація цього телеграм-каналу, в особливості @Skarlet_fire, що і була ініціатором, вирішили створити проект тренінгів з тактичної медицини, керування стресом та безпеки життєдіяльності, щоб допомогти принаймні отримати інформацію, яка б могла врятувати життя, а як максимум – створити умови, в яких люди з вадами слуху могли б отримати можливість і самим навчати цьому, поширювати ці навички та отримати винагороду.
Якщо когось цікавить долучитися до цього проекту або допомогти – ви завжди можете написати нам (@Skarlet_fire та @ViazovchenkoB) або в наш чатик про це.
Давайте створювати можливості, а не просто жаліти)

Це було дійсно класно. Особливо їжа в готелі.

Організація була на вищому рівні. Особливо хочемо подякувати нашому ментору за супровід. А також експертам за нові знання та допомогу в покращенні проекту.

До речі, ми виграли трохи на реалізацію нашого задуму) за що окремо дякуємо.

Більш детально - тут