Не секрет, що українська спільнота текстових рольових зараз розвивається, з'являється все більше форумів для обговорення, каналів із рекламою, проектів... Проектів? Я часто чую, що в ком'юніті не вистачає великих (або не дуже) проектів із цікавим сюжетом та прописаною світобудовою. Але уявлення про те, що таке прописана світобудова у всіх розходиться. Чим більше написано, тим краще? Чи, навпаки, коротко і по суті – ось це ідеал? Що на ваш погляд є золотою серединою між "недостатньо" та "занадто"? Можливо, є деталі, які автори зазвичай не включають у лор свого всесвіту і дуже даремно?

На вашу думку, чи існує серед рольового ком'юніті попит на історичні рольові?

Привіт. Не знаю, чи питали, але я недавно зацікавився рольовою англійською мовою. Не знаєте, де взагалі на просторах інтернетів можна знайти штуки з пошуком співрола англійською?😔😔

⚠️Warning!⚠️ Педофілія.

Розширимо вікно Овертона? 
Українське ком’юніті категорично проти залучення до рольового сексу неповнолітніх персонажів. Пошук сюжетів з інтимом з персонажем 16+ заборонений всіма пошуками. Але ж не у всіх наших навіть існуючих країнах світу повноліття наступає з 18 років. Фентезі найчастіше асоціюється з Середньовіччям в якому вік згоди починається ледь не з 13 років. В мусульманських країнах з цим взагалі все погано. У ромів діти починають жити статевим життям з дуже раннього віку. А якщо грати історичну…та, хай буде, наприклад, римську імперію, де молодого воїна виховував чоловік значно старший за нього? 
Ви не зможете подати такі оголошення навіть при рейтингу 21+. Насильство - скільки завгодно, це пропустять. 
Підемо далі. А якщо обидва гравці, котрі це грають - повнолітні? Тоді, виходить, і подружні рольові ігри з костюмами а-ля “школярка” - теж погано? 

Складіть рейтинг найбільш чутливих для вас тем, що можуть бути підняті у рольових. Починаючи з найбільш чутливих . Кількість довільна, але краще більше двох ;)
І які ви згодні, а які точно не згодні відіграти

Як ставитись до спігарвців які, виявляється , засуджують ЛГБТК+ через свої релігійні або , наприклад, радикально праві погляди. Можливо, є основні варціаії ставлнння залежно від поведінки людини? Хочу сказати, що на мою осбисту думку не має бути надто гострої реакції у відповідь. Може, це захисник України, що вирішив розслабитись у рольовій (ні для кого не секрет, що не всі з них підтримують рух за права меншин) . А надто гострими коментарями ми створимо людині додатковий стрес у і так неймовірно стресовому житті.

Геґрід, Гоґвордс, Ґобіт чи Хегрід, Хогвордс, Хобіт? Обирайте вашого чемпіона і бийтесь до кінця. Хай виживе найсильніший !

P.S.: загалом мені до вподоби всі варіанти. Але перші такі більш нормативні... 🧐
P.S.S.: а є ще хобі і гобі..гейтер і хейтер

❗️Alert : тут буде релігія та духовність Закликаю всіх бути делікатними ❗️

Цікаво, чи є серед одногрупників люди з релігійними та/або езотеричними преконаннями. Якщо так, то 1. Які вони в загальних рисах, якщо не секрет. 2. яким чином це може вплинути(якщо вплине ) на вашу гру. 😊

🧚Як написати Меррі / Мартіна Сью, аби вас не побили палками

Чомусь серед рольовиків, в основному віком помолодше, часто помічаю як люди пишуть "Оцініть, будь ласка, мою анкету! Чи персонаж не схожий на Меррі Сью?" і якщо не приведіть боги відповідь буде позитивною у персонажа одразу ж забирають купу його навичок і прикручують збоку додаткових рис характеру аби було "багатогранніше". Але все одно в результаті виходить нудна сіра маса. Так в чому ж тоді була проблема? І чи повинна людина взагалі виправляти свого персонажа, якщо він комусь здається надто всесильним?

Очевидно, що тої страшної Меррі Сью у нас так бояться через розповсюджену звичку письменників-новачків прописувати всесильних головних героїв, бо автор, що списує гг з себе комплексує так просто простіше пояснити як герой подолав усі встановлені труднощі. Але ж проблема тут насправді не в логіці чи реалізмі, а втому, що це просто нудно читати. Бо в мас культурі існує дуже багато Меррі Сью, яких ми всі любимо, але при цьому не задумуємося чому: Шерлок Холмс, Геральт із Рівії, Байонетта, Леголас, Алукард, Чеширський Кіт, доктор Хто, Данте і Вергілій, принцеса Ксена, Леон Кеннеді, Нео та ще багато інших. Ми не те що знаємо, що ці персонажі завжди переможуть, ми навіть рідко бачимо, коли їм доводиться для перемоги докладати зусиль. Але все одно за ними цікаво спостерігати, бо всі вони неймовірно харизматичні.

Трохи подумавши на цю тему я зафіксувала ось такі ознаки якісної Меррі Сью:

1. Вміння вчасно замовчати. Ці персонажі дуже яскраві і беруть на себе дуже багато уваги, тож аби не втомити глядача вони мають знати коли їм треба з'являтися і влаштовувати шоу, а коли посидіти в куточку і дати людям перепочити від вражень з героями попростіше. Людей втомлює один і той же рівень драми, тому в сторітелінгу існує таке поняття як перипетії — постійні перепади ритму від екшену до тихих мирних посиденьок за чаєм, і чим далі ви рухаєтеся по історії тим контрастніші мають ставати ці перепади. Не обов'язково для цього видавати вашій Ксені Габріеллу чи Шерлоку його Ватсона, інколи як з Данте достатньо просто дати вашій Меррі Сью ненадовго стати простою смертною щоб мовчки послухати довгу промову злодія, або сходити перекусити шматком піци.

2. Шоу. Вони мають не просто здолати супротивника, а зробити це з ✨шиком✨. Леон Кеннеді ухиляється від бензопил роблячи сальто назад, хоча міг просто відійти на два кроки, Геральт змушує вартового вдарити себе власним мечем, аби принизити його, а Леголас біжить по падаючому камінню... Бо це все просто круто. За це ми їх і любимо. І для цього дуже важливо проявляти фантазію і вигадувати все нові й нові способи викликати у людей захоплення, бо вони, рано чи пізно, втомляться від один і тих же прийомів.

3. Почуття гумору. Навіть якщо персонажі Меррі Сью не сильно то й жартують (як Леголас), вони все одно смішні. Це не означає, що ви маєте одразу прописувати клоуна, але варто показати читачу, що ви повністю розумієте що робите і трошки поіронізувати над собою і своїм героєм, бо інакше ви будете автором з комплексами. Достатньо пари жартів навіть від персонажів зі сторони, по типу "Тобі зручно носити шкіряний плащ на голий торс?" , ну або "Ти можеш хоч раз просто зробити звичайний стрибок? Без подвійного сальто зі шпагатом?".

4. Будьте сексі. Усі ці персонажі неймовірно гарячі, навіть якщо вони такими не були задумані. Коли я вчилася у школі навіть, простіть мене боги, Чеширський Кіт був популярним персонажем еротичних фанфіків. Я вже не кажу про містера Холмса і доктора Хто... Видно, ми з вами, шановні homo sapiens, усе ще дикі мавпи, які інстинктивно жадають обрати найкращого партнера для спарювання, навіть якщо цей партнер лише купка пікселів на екрані. АЛЕ АТЕНШОН! Сексуалізуйте персонажів, а не об'єктивуйте їх! Байонетта така гаряча, бо секс це частина її особистості і спосіб "подражнити" її супротивників, аби збити їх з пантелику. Знімати труси без потреби не рекомендується.

Тож якщо вам подобається персонаж, який є ідеально красивою ельфійкою, що в бою завжди влучає магічною стрілою точно в ціль і робить це в максимально незручній, але фотогенічній позі — рольте за неї. Це навіть не обов'язково має бути павер-фентезі або супергеройська рольова, я маю подібний досвід з темним фентезі (згадаємо того ж відьмака Геральта). Бо ви можете прописати харизматичного цікавого персонажа лише у тому випадку, якщо самі його любите. Головне не те, переможе ваш герой Меррі Сью, чи ні, не те, скільки зусиль вона/він докладе для перемоги, не те, яку арку пройде, а наскільки це буде ефектно і пафосно.

Всім приємних рольових❤️

"Тейк, поінт" замість "думка, гадка, точка зору, теза". Вайб замість "атмосфера, дух, настрій, колорит". Я розумію що мова розвивається . І я не проти певної кількості англіцизмів. Від того нікуди не втечеш .

Може й краще такий новий "англо-український"суржик замість старого.
Але..чи це вже не занадто?. Бо коли таких слів доволі багато , створюється враження саме суржику,а не повноцінної мови. Тобто коли вживаються невластиві для мови російської слова всі нервують, а коли 300 не властивих англійських - все гаразд ?)

Мовби наявних слів чомусь критично недостатньо або вони не такі "красіві" і влучні як англійські аналоги.

Як там "і чужому навчайтесь і свого не цурайтесь ?"
Мені здається , що захист мови це також захист її автентичності
А що думаєте ви ?

!Політика - суперечки тут небезпечні!

Отже :
Чи грали ви колись за наших державних діячів чи інших відомих , впливових осіб сучасної України ?

Якщо так, поділіться досвідом .
Якщо ні, чи хотіли б спробувати в теорії?

Чи цікавий був би тут проект про магічну школу на основі всесвіту Джоан Роулінг? Думаю чи відкривати ви все таки ні🥲

Перепрошую за попередні технічні незручності. Вони не повторяться
 
--Попередження  : наступний пост написаний підозрілою  особою з невідомими намірами(можливо – посіяти шкідливі думки) . Інсайдери кажуть що  особа ця планує відкрити портал у саме пекло--

Коли здоровий «кенсел»  перетворюється на цькування і вияви «харам-ментальності"?

З огляду на всю вкрай тяжку і криваву  історію України, а особливо – те,   що відбувається зараз , цілком зрозуміло , і більш того, красиво , коли людина для себе  вирішила повністю  відмовитися  від всього що так чи інак веде своє походження з російської імперії або РРФСР. Але чи не може здавдатися вже не зовсім зрозумілим і не зовсім красивим, коли вона намагається заборонити тих, хто прийняв  своє рішення. Тут не мається на увазі ситуація коли є якісь заздалегідь зазначені обмеження по походженню контенту, а просто вільна розмова у флуді (голосовому чи текстовому )
Мене дуже  бентежить якщо  у спілкуванні за згадки , що хтось  слухає Цоя є ризик  звинувачення у  «зраді».  Зрозуміло, що  пісні російські, але вони були спрямовані проти політичної системи  СРСР і , наскільки відомо, не несуть в собі антиукраїнських наративів. Для когось це не виправдання, бо «продукт ворожої нам імперської  культури» і все таке. Ок. Тут є логіка і послідовність. Але хай це буде ваша думка, дозвольте іншим мати свою й при цьому не відчувати зневаги(якщо нема серйозних сумнівів у проукраїнськості   позиції – зіткнутись  з таким співрозмовником нікому не бажаю ).
Отже,  мені здається, шляхи два – або приймаємо всіх проукраїнських , навіть  на нашу думку з певними « відхиленнями» або будемо створювати бульбашки, які можуть зайвий раз розділити людей .
Я усе, прошу сильно не бити

Зло повертається!
Правила групи в попередньому повідолменні порушені не були.
Дякую всім тим, хто висловив конструктивні думки..
В котрий раз переконуюсь що в емоційних темах люди іноді чують те , що хочуть
А втім людина відповідальна за пост і Цоя не слухала і від російської культури не непритомніла в екстазі. І прекрасно розуміє чому вживання російської культури в наші часи повномасштабної – явище, м’яко кажучи, сумнівне .
Я розумію хейтерів. Справді, розумію . І мені щиро шкода, що пост так вас зачепив( і всіх інших, хто був обурений) . Але припускаю , що дуже смішні прикольчики і полювання на найстрашніше зло можливо краще було б лишити для реальних ворогів, а не людей, які з вами в одній країні така само проходять через труднощі, так само роблять вибори і хоч це й неприємно , але можуть (і мають право) помилятися , а також навіть змінювати думку, виправлятися. А може і не змінять швидко, а може і не змінять зовсім. .А може(ну, хоча б припустіть ) , вони навіть постраждали більше за декого з «непримиримих критиків » і знаходяться у більш скрутних обставинах якраз через вторгнення . Неможливо? Життя бентежне і повне сюрпризів .
Але суть не в тому, щоб мірятися стражданнями, суть у тому щоб зменшувати їх. Взаємно. Для кожного
І наче ж всі знають, що лагідне, саме лагідне – спілкування це ключ до здорової взаємодії.
Посил дуже простий – не вважати зрадниками чи ідіотами чи негідниками тих хто все ще споживає щось культурно російське. І не відміняти їх. А за наявності душевних ресурсів приймати як( хай - заблуклих) братів і сестер. А якщо цих ресурсів немає – хоча б не змішувати з брудом. Вони заслуговують бодай на цей мінімум.
Травма – це така річ яка є не тільки в 100-відостоклв «правильних» українців . А й у не на 100- відсотків «правильних» також
Хто я ? Я – колективна особистість . Я – два лайки на минулому пості. Я – голос тих, хто боїться сказати два «недостатньо свідомих» слова щоб не бути грубо скасованим. Я – ті сотні тисяч українців, що не підпадають під визначення «цілковито правильних» але так само страждають від агресії , роблять для країни що можуть в своїх обставинах виходячи із свого розуміння і безперечно заслуговують на повагу до їх людської гідності і їх особистої боротьби , навіть якщо зараз вони в чомусь серйозно неправі.
І так, я знаю багато проукраїнських людей які донатять на ЗСУ, волонтерять і їздять к гарячі точки й дещо по іншому дивляться на питання , які начебто є очевидними.
Я не кажу що це супер і це ок. Я кажу що це реальність. І тому, гадаю, не треба бути різкими з цими людьми.
Я не наміряюсь когось повчати. Я просто показую іншу перспективу. Інші можливості для дії. Інші горизонти.
Тож це навіть не скільки меседж, стільки просте , «домашнє » прохання.. Люди – давайте будемо людянішими до тих, хто інший , до тих хто помиляється, давайте не відміняти їх, а спілкуватися, знаходити не розбіжності, а точки доторку . Щось спільне. У кого є на це емоційні сили, спілкуватися навіть якщо вони на нашу думку вони кажуть не те , довго щось роблять не так , але проукраїнські . Я розумію, що не всім це під силу, але якщо хтось здатен на такий вчинок і вже це робить – це прекрасно.
І до слова , було б приємно в якості експерименту побачити кілька глибоких пісень під гітару. Схожих на Цоя ,в його стилі але українських
Бо знаю людину який це може бути цікаво ..
Отже, я не закликаю постійно терпіти, я закликаю спробувати бути більш терпимими. До тих хто не такий, до тих хто може зневірений, хто зламаний , може шукає трохи душевного тепла і розуміння. І так само поранений війною. Поранений спогадами про мирне життя і на даний момент , як приклад, чіпляється за пісні Цоя як останній місточок до нього. А може і місточок до людини, з якою ви слухали цього співака, але її вже нема поруч...

А раптом , з щирого, доброго , чистого наміру , розділеного кожним з нас і почнеться , тут в Україні, побудова нового світу , оспіваного у « Пісні світла» нашого гурту ««Mad Heads XL»?
«Немає біди і зла нема
Ніхто не один і не сама
Є тільки радість любов і сміх
Є світло від сонця одне на всіх...»

Щиро ваше, Вселенське Зло

У мене є пропозиція до адмінів не стільки обмежити теми обговорення, а обмежити можливість повторної публікації оцих анонімних посилів. Анонімність — це чудова штука, коли хочеться висловити свою думку і побачити реакцію інших, не отримавши особисто хуїв за шапку та цькування, якщо тема контроверсійна і щось піде не так. Але використання анонімності для повторень довгих "посилів", де головний автор насолоджується за кулісами своєю непробиваємістю і праведним горінням срак, вкладаючи сили в монолог з тим самим сенсом, що був "до", а єдина зміна в тому, що він множить думку спільноти на 0 і грає на своїй волинці... я вважаю це плохим тоном і не хотів би бачити в групі, вибачте.

Звісно, це не стосується загалом можливості робити повторні публікації і відповіді з "дякую за ваші думки, спільното", додавання додаткових питань, тощо. Але якщо це масло масляне - ну, можно його якось на фільтр?..

Ура, про рольові, друзі.

Ви колись грали за персонажа з полярним для вас світоглядом?

У багатьох із нас є сильні моральні або політичні переконання, і, здавалося б, створення персонажа, який ідеологічно кардинально протилежний до нас — це чудовий спосіб вийти за межі звичного мислення. Але… чи справді це так просто на ділі? Питання виникло саме по собі, бо нещодавно спробувала створити героя, який захищає ідеї… ну-у, якби мʼякіше, абсолютно чужі мені. Не просто чужі, а такі, що мені важко навіть уявити, як можна їх підтримувати. Спочатку думаєш ”та, цікавий виклик, плюс ще один унікальний герой в архіві”, але в процесі гри помічаєш за собою, що згладжуєш кути і шукаєш більш благородні виправдання для його дій, бо стало морально важко писати пости. Особливо зараз, проводячи паралелі з подіями нашого світу: злочини всередині війська, корумпована влада, народ, що страждає через його систему, яка його зраджує. Події починають здаватися такими реальними, такими близькими.

Можливо, у когось із вас був подібний досвід? Як ви грали за героя, чий світогляд суперечить вашому? Чи вдається вам утримувати відстань між собою та вигаданою роллю? І як не перетворити це на моральне випробовування під час написання постів, а все-таки зберегти задоволення від гри?

" Доброго дня я рольвик із рольвим досвідом в 75 років.... "

Дещо подібні фрази я чую час від часу. Я не буду казати що я думаю про людей котрі починають знайомство з подібної фрази і перераховування своїх рольових досягнень, коли їх за це не питали.

Але я маю питання.
Що саме для вас є рольвим досвідом, чим він вимірюється як набувається і чи вважаєте ви себе досвідченим рольвиком?

Відповім на власні питання одразу.
Чи вважаю я себе досвідченим рольвиком?
Мій рольовий стаж.... Жартую.)
Я не вважаю себе гравцем новачком, це так, бо маю певний досвід. Але й досвідченим і мудрим себе теж не вважаю. Бо я не вважаю що поняття досвідчений рольвик коректне і завжди вірне.
Що до рольового досвіду. Якщо чесно я також не вважаю цей термін вірним особисто для себе. Бо на мою думку це скоріше загальний житевий досвід. загальний тому що складається з декількох різних видів досвіду. Таким чином я вважаю що людина може дуже добре і гарно писати але писати фігню, тож для мене це скоріше зваженя різних параметрів і на основі них я вже для себе вирішую чи вважати людину досвідченою чи ні. Хоча варто відмітити що загалом я таким аналізом не займаюсь, хіба що зовсім нудно.))

Автор: @AlexWeber455

Як-то кажуть, ящо гора не йде до Магомета…
Гоу в демо-версію Тіндера, народ? Відкриті для спілкування? Не боїтесь реалу? Шукаєте однодумців поруч з котрими можна і каву попити, і на те, що пост не пишеться, поскаржитись? 
Тоді пишіть своє місто і побажання щодо нових знайомих сюди. Формат вільний. 
Можливо, це стане для когось хорошою нагодою знайти друга, подругу і потенційного співгравця одночасно. 
Хай щастить!=)

Чи є злу виправдання і що його романтизує?

Інколи бачу як злим персонажам додають мотивацію, драматичну предисторію що пояснює чому він злий, або благородні риси.

Цікаво наскільки тонка межа між розкриттям і романтизацією його дій?

Пропоную пошукати відповідь всім разом. Для цього зробимо невеличкий експеримент. Візьмемо одну "історію" але з різним типом подачі.

Тож в нас є:
Серійний вбивця, котрий вбиває людей, не когось конкретно а людей як вид.

Історія перша:
В нього були погані батьки вони його не любили і постійно били, а однолітки постійно над ним знущались. Через все він якось випадково вбив одно хлопця що над ним знущався і зрозумів що він може себе захистити. Він вбив всіх хто над ним знущався і батьків теж. А тепер він вбиває лише поганих людей що знущаються над іншим, але завжди робить це швидко і щоб людина померла відразу бовін не хоче завдавати болю.

Історія друга:
Є маньяк вбивця, котрий ще будучи дитиною вбив весь свій клас це близько 25 дітей потім своїх батьків і ще декількох. На разі він забрав життя більше ніж сотні людей. Схоже що він просто псих який насолоджується вбивствами.


Ось так, тож тепер питання.
Що є романтизацію, розкриттям, виправданням, і засудженням?

Де грань між розкриттям і виправданням з романтизацією?

Чи треба багато історії щоб зрозуміти "сутність зла" і чи справді це треба?

Автор: @AlexWeber451