Геґрід, Гоґвордс, Ґобіт чи Хегрід, Хогвордс, Хобіт? Обирайте вашого чемпіона і бийтесь до кінця. Хай виживе найсильніший !

P.S.: загалом мені до вподоби всі варіанти. Але перші такі більш нормативні... 🧐
P.S.S.: а є ще хобі і гобі..гейтер і хейтер

❗️Alert : тут буде релігія та духовність Закликаю всіх бути делікатними ❗️

Цікаво, чи є серед одногрупників люди з релігійними та/або езотеричними преконаннями. Якщо так, то 1. Які вони в загальних рисах, якщо не секрет. 2. яким чином це може вплинути(якщо вплине ) на вашу гру. 😊

🧚Як написати Меррі / Мартіна Сью, аби вас не побили палками

Чомусь серед рольовиків, в основному віком помолодше, часто помічаю як люди пишуть "Оцініть, будь ласка, мою анкету! Чи персонаж не схожий на Меррі Сью?" і якщо не приведіть боги відповідь буде позитивною у персонажа одразу ж забирають купу його навичок і прикручують збоку додаткових рис характеру аби було "багатогранніше". Але все одно в результаті виходить нудна сіра маса. Так в чому ж тоді була проблема? І чи повинна людина взагалі виправляти свого персонажа, якщо він комусь здається надто всесильним?

Очевидно, що тої страшної Меррі Сью у нас так бояться через розповсюджену звичку письменників-новачків прописувати всесильних головних героїв, бо автор, що списує гг з себе комплексує так просто простіше пояснити як герой подолав усі встановлені труднощі. Але ж проблема тут насправді не в логіці чи реалізмі, а втому, що це просто нудно читати. Бо в мас культурі існує дуже багато Меррі Сью, яких ми всі любимо, але при цьому не задумуємося чому: Шерлок Холмс, Геральт із Рівії, Байонетта, Леголас, Алукард, Чеширський Кіт, доктор Хто, Данте і Вергілій, принцеса Ксена, Леон Кеннеді, Нео та ще багато інших. Ми не те що знаємо, що ці персонажі завжди переможуть, ми навіть рідко бачимо, коли їм доводиться для перемоги докладати зусиль. Але все одно за ними цікаво спостерігати, бо всі вони неймовірно харизматичні.

Трохи подумавши на цю тему я зафіксувала ось такі ознаки якісної Меррі Сью:

1. Вміння вчасно замовчати. Ці персонажі дуже яскраві і беруть на себе дуже багато уваги, тож аби не втомити глядача вони мають знати коли їм треба з'являтися і влаштовувати шоу, а коли посидіти в куточку і дати людям перепочити від вражень з героями попростіше. Людей втомлює один і той же рівень драми, тому в сторітелінгу існує таке поняття як перипетії — постійні перепади ритму від екшену до тихих мирних посиденьок за чаєм, і чим далі ви рухаєтеся по історії тим контрастніші мають ставати ці перепади. Не обов'язково для цього видавати вашій Ксені Габріеллу чи Шерлоку його Ватсона, інколи як з Данте достатньо просто дати вашій Меррі Сью ненадовго стати простою смертною щоб мовчки послухати довгу промову злодія, або сходити перекусити шматком піци.

2. Шоу. Вони мають не просто здолати супротивника, а зробити це з ✨шиком✨. Леон Кеннеді ухиляється від бензопил роблячи сальто назад, хоча міг просто відійти на два кроки, Геральт змушує вартового вдарити себе власним мечем, аби принизити його, а Леголас біжить по падаючому камінню... Бо це все просто круто. За це ми їх і любимо. І для цього дуже важливо проявляти фантазію і вигадувати все нові й нові способи викликати у людей захоплення, бо вони, рано чи пізно, втомляться від один і тих же прийомів.

3. Почуття гумору. Навіть якщо персонажі Меррі Сью не сильно то й жартують (як Леголас), вони все одно смішні. Це не означає, що ви маєте одразу прописувати клоуна, але варто показати читачу, що ви повністю розумієте що робите і трошки поіронізувати над собою і своїм героєм, бо інакше ви будете автором з комплексами. Достатньо пари жартів навіть від персонажів зі сторони, по типу "Тобі зручно носити шкіряний плащ на голий торс?" , ну або "Ти можеш хоч раз просто зробити звичайний стрибок? Без подвійного сальто зі шпагатом?".

4. Будьте сексі. Усі ці персонажі неймовірно гарячі, навіть якщо вони такими не були задумані. Коли я вчилася у школі навіть, простіть мене боги, Чеширський Кіт був популярним персонажем еротичних фанфіків. Я вже не кажу про містера Холмса і доктора Хто... Видно, ми з вами, шановні homo sapiens, усе ще дикі мавпи, які інстинктивно жадають обрати найкращого партнера для спарювання, навіть якщо цей партнер лише купка пікселів на екрані. АЛЕ АТЕНШОН! Сексуалізуйте персонажів, а не об'єктивуйте їх! Байонетта така гаряча, бо секс це частина її особистості і спосіб "подражнити" її супротивників, аби збити їх з пантелику. Знімати труси без потреби не рекомендується.

Тож якщо вам подобається персонаж, який є ідеально красивою ельфійкою, що в бою завжди влучає магічною стрілою точно в ціль і робить це в максимально незручній, але фотогенічній позі — рольте за неї. Це навіть не обов'язково має бути павер-фентезі або супергеройська рольова, я маю подібний досвід з темним фентезі (згадаємо того ж відьмака Геральта). Бо ви можете прописати харизматичного цікавого персонажа лише у тому випадку, якщо самі його любите. Головне не те, переможе ваш герой Меррі Сью, чи ні, не те, скільки зусиль вона/він докладе для перемоги, не те, яку арку пройде, а наскільки це буде ефектно і пафосно.

Всім приємних рольових❤️

"Тейк, поінт" замість "думка, гадка, точка зору, теза". Вайб замість "атмосфера, дух, настрій, колорит". Я розумію що мова розвивається . І я не проти певної кількості англіцизмів. Від того нікуди не втечеш .

Може й краще такий новий "англо-український"суржик замість старого.
Але..чи це вже не занадто?. Бо коли таких слів доволі багато , створюється враження саме суржику,а не повноцінної мови. Тобто коли вживаються невластиві для мови російської слова всі нервують, а коли 300 не властивих англійських - все гаразд ?)

Мовби наявних слів чомусь критично недостатньо або вони не такі "красіві" і влучні як англійські аналоги.

Як там "і чужому навчайтесь і свого не цурайтесь ?"
Мені здається , що захист мови це також захист її автентичності
А що думаєте ви ?

!Політика - суперечки тут небезпечні!

Отже :
Чи грали ви колись за наших державних діячів чи інших відомих , впливових осіб сучасної України ?

Якщо так, поділіться досвідом .
Якщо ні, чи хотіли б спробувати в теорії?

Чи цікавий був би тут проект про магічну школу на основі всесвіту Джоан Роулінг? Думаю чи відкривати ви все таки ні🥲

Перепрошую за попередні технічні незручності. Вони не повторяться
 
--Попередження  : наступний пост написаний підозрілою  особою з невідомими намірами(можливо – посіяти шкідливі думки) . Інсайдери кажуть що  особа ця планує відкрити портал у саме пекло--

Коли здоровий «кенсел»  перетворюється на цькування і вияви «харам-ментальності"?

З огляду на всю вкрай тяжку і криваву  історію України, а особливо – те,   що відбувається зараз , цілком зрозуміло , і більш того, красиво , коли людина для себе  вирішила повністю  відмовитися  від всього що так чи інак веде своє походження з російської імперії або РРФСР. Але чи не може здавдатися вже не зовсім зрозумілим і не зовсім красивим, коли вона намагається заборонити тих, хто прийняв  своє рішення. Тут не мається на увазі ситуація коли є якісь заздалегідь зазначені обмеження по походженню контенту, а просто вільна розмова у флуді (голосовому чи текстовому )
Мене дуже  бентежить якщо  у спілкуванні за згадки , що хтось  слухає Цоя є ризик  звинувачення у  «зраді».  Зрозуміло, що  пісні російські, але вони були спрямовані проти політичної системи  СРСР і , наскільки відомо, не несуть в собі антиукраїнських наративів. Для когось це не виправдання, бо «продукт ворожої нам імперської  культури» і все таке. Ок. Тут є логіка і послідовність. Але хай це буде ваша думка, дозвольте іншим мати свою й при цьому не відчувати зневаги(якщо нема серйозних сумнівів у проукраїнськості   позиції – зіткнутись  з таким співрозмовником нікому не бажаю ).
Отже,  мені здається, шляхи два – або приймаємо всіх проукраїнських , навіть  на нашу думку з певними « відхиленнями» або будемо створювати бульбашки, які можуть зайвий раз розділити людей .
Я усе, прошу сильно не бити

Зло повертається!
Правила групи в попередньому повідолменні порушені не були.
Дякую всім тим, хто висловив конструктивні думки..
В котрий раз переконуюсь що в емоційних темах люди іноді чують те , що хочуть
А втім людина відповідальна за пост і Цоя не слухала і від російської культури не непритомніла в екстазі. І прекрасно розуміє чому вживання російської культури в наші часи повномасштабної – явище, м’яко кажучи, сумнівне .
Я розумію хейтерів. Справді, розумію . І мені щиро шкода, що пост так вас зачепив( і всіх інших, хто був обурений) . Але припускаю , що дуже смішні прикольчики і полювання на найстрашніше зло можливо краще було б лишити для реальних ворогів, а не людей, які з вами в одній країні така само проходять через труднощі, так само роблять вибори і хоч це й неприємно , але можуть (і мають право) помилятися , а також навіть змінювати думку, виправлятися. А може і не змінять швидко, а може і не змінять зовсім. .А може(ну, хоча б припустіть ) , вони навіть постраждали більше за декого з «непримиримих критиків » і знаходяться у більш скрутних обставинах якраз через вторгнення . Неможливо? Життя бентежне і повне сюрпризів .
Але суть не в тому, щоб мірятися стражданнями, суть у тому щоб зменшувати їх. Взаємно. Для кожного
І наче ж всі знають, що лагідне, саме лагідне – спілкування це ключ до здорової взаємодії.
Посил дуже простий – не вважати зрадниками чи ідіотами чи негідниками тих хто все ще споживає щось культурно російське. І не відміняти їх. А за наявності душевних ресурсів приймати як( хай - заблуклих) братів і сестер. А якщо цих ресурсів немає – хоча б не змішувати з брудом. Вони заслуговують бодай на цей мінімум.
Травма – це така річ яка є не тільки в 100-відостоклв «правильних» українців . А й у не на 100- відсотків «правильних» також
Хто я ? Я – колективна особистість . Я – два лайки на минулому пості. Я – голос тих, хто боїться сказати два «недостатньо свідомих» слова щоб не бути грубо скасованим. Я – ті сотні тисяч українців, що не підпадають під визначення «цілковито правильних» але так само страждають від агресії , роблять для країни що можуть в своїх обставинах виходячи із свого розуміння і безперечно заслуговують на повагу до їх людської гідності і їх особистої боротьби , навіть якщо зараз вони в чомусь серйозно неправі.
І так, я знаю багато проукраїнських людей які донатять на ЗСУ, волонтерять і їздять к гарячі точки й дещо по іншому дивляться на питання , які начебто є очевидними.
Я не кажу що це супер і це ок. Я кажу що це реальність. І тому, гадаю, не треба бути різкими з цими людьми.
Я не наміряюсь когось повчати. Я просто показую іншу перспективу. Інші можливості для дії. Інші горизонти.
Тож це навіть не скільки меседж, стільки просте , «домашнє » прохання.. Люди – давайте будемо людянішими до тих, хто інший , до тих хто помиляється, давайте не відміняти їх, а спілкуватися, знаходити не розбіжності, а точки доторку . Щось спільне. У кого є на це емоційні сили, спілкуватися навіть якщо вони на нашу думку вони кажуть не те , довго щось роблять не так , але проукраїнські . Я розумію, що не всім це під силу, але якщо хтось здатен на такий вчинок і вже це робить – це прекрасно.
І до слова , було б приємно в якості експерименту побачити кілька глибоких пісень під гітару. Схожих на Цоя ,в його стилі але українських
Бо знаю людину який це може бути цікаво ..
Отже, я не закликаю постійно терпіти, я закликаю спробувати бути більш терпимими. До тих хто не такий, до тих хто може зневірений, хто зламаний , може шукає трохи душевного тепла і розуміння. І так само поранений війною. Поранений спогадами про мирне життя і на даний момент , як приклад, чіпляється за пісні Цоя як останній місточок до нього. А може і місточок до людини, з якою ви слухали цього співака, але її вже нема поруч...

А раптом , з щирого, доброго , чистого наміру , розділеного кожним з нас і почнеться , тут в Україні, побудова нового світу , оспіваного у « Пісні світла» нашого гурту ««Mad Heads XL»?
«Немає біди і зла нема
Ніхто не один і не сама
Є тільки радість любов і сміх
Є світло від сонця одне на всіх...»

Щиро ваше, Вселенське Зло

У мене є пропозиція до адмінів не стільки обмежити теми обговорення, а обмежити можливість повторної публікації оцих анонімних посилів. Анонімність — це чудова штука, коли хочеться висловити свою думку і побачити реакцію інших, не отримавши особисто хуїв за шапку та цькування, якщо тема контроверсійна і щось піде не так. Але використання анонімності для повторень довгих "посилів", де головний автор насолоджується за кулісами своєю непробиваємістю і праведним горінням срак, вкладаючи сили в монолог з тим самим сенсом, що був "до", а єдина зміна в тому, що він множить думку спільноти на 0 і грає на своїй волинці... я вважаю це плохим тоном і не хотів би бачити в групі, вибачте.

Звісно, це не стосується загалом можливості робити повторні публікації і відповіді з "дякую за ваші думки, спільното", додавання додаткових питань, тощо. Але якщо це масло масляне - ну, можно його якось на фільтр?..

Ура, про рольові, друзі.

Ви колись грали за персонажа з полярним для вас світоглядом?

У багатьох із нас є сильні моральні або політичні переконання, і, здавалося б, створення персонажа, який ідеологічно кардинально протилежний до нас — це чудовий спосіб вийти за межі звичного мислення. Але… чи справді це так просто на ділі? Питання виникло саме по собі, бо нещодавно спробувала створити героя, який захищає ідеї… ну-у, якби мʼякіше, абсолютно чужі мені. Не просто чужі, а такі, що мені важко навіть уявити, як можна їх підтримувати. Спочатку думаєш ”та, цікавий виклик, плюс ще один унікальний герой в архіві”, але в процесі гри помічаєш за собою, що згладжуєш кути і шукаєш більш благородні виправдання для його дій, бо стало морально важко писати пости. Особливо зараз, проводячи паралелі з подіями нашого світу: злочини всередині війська, корумпована влада, народ, що страждає через його систему, яка його зраджує. Події починають здаватися такими реальними, такими близькими.

Можливо, у когось із вас був подібний досвід? Як ви грали за героя, чий світогляд суперечить вашому? Чи вдається вам утримувати відстань між собою та вигаданою роллю? І як не перетворити це на моральне випробовування під час написання постів, а все-таки зберегти задоволення від гри?

" Доброго дня я рольвик із рольвим досвідом в 75 років.... "

Дещо подібні фрази я чую час від часу. Я не буду казати що я думаю про людей котрі починають знайомство з подібної фрази і перераховування своїх рольових досягнень, коли їх за це не питали.

Але я маю питання.
Що саме для вас є рольвим досвідом, чим він вимірюється як набувається і чи вважаєте ви себе досвідченим рольвиком?

Відповім на власні питання одразу.
Чи вважаю я себе досвідченим рольвиком?
Мій рольовий стаж.... Жартую.)
Я не вважаю себе гравцем новачком, це так, бо маю певний досвід. Але й досвідченим і мудрим себе теж не вважаю. Бо я не вважаю що поняття досвідчений рольвик коректне і завжди вірне.
Що до рольового досвіду. Якщо чесно я також не вважаю цей термін вірним особисто для себе. Бо на мою думку це скоріше загальний житевий досвід. загальний тому що складається з декількох різних видів досвіду. Таким чином я вважаю що людина може дуже добре і гарно писати але писати фігню, тож для мене це скоріше зваженя різних параметрів і на основі них я вже для себе вирішую чи вважати людину досвідченою чи ні. Хоча варто відмітити що загалом я таким аналізом не займаюсь, хіба що зовсім нудно.))

Автор: @AlexWeber455

Як-то кажуть, ящо гора не йде до Магомета…
Гоу в демо-версію Тіндера, народ? Відкриті для спілкування? Не боїтесь реалу? Шукаєте однодумців поруч з котрими можна і каву попити, і на те, що пост не пишеться, поскаржитись? 
Тоді пишіть своє місто і побажання щодо нових знайомих сюди. Формат вільний. 
Можливо, це стане для когось хорошою нагодою знайти друга, подругу і потенційного співгравця одночасно. 
Хай щастить!=)

Чи є злу виправдання і що його романтизує?

Інколи бачу як злим персонажам додають мотивацію, драматичну предисторію що пояснює чому він злий, або благородні риси.

Цікаво наскільки тонка межа між розкриттям і романтизацією його дій?

Пропоную пошукати відповідь всім разом. Для цього зробимо невеличкий експеримент. Візьмемо одну "історію" але з різним типом подачі.

Тож в нас є:
Серійний вбивця, котрий вбиває людей, не когось конкретно а людей як вид.

Історія перша:
В нього були погані батьки вони його не любили і постійно били, а однолітки постійно над ним знущались. Через все він якось випадково вбив одно хлопця що над ним знущався і зрозумів що він може себе захистити. Він вбив всіх хто над ним знущався і батьків теж. А тепер він вбиває лише поганих людей що знущаються над іншим, але завжди робить це швидко і щоб людина померла відразу бовін не хоче завдавати болю.

Історія друга:
Є маньяк вбивця, котрий ще будучи дитиною вбив весь свій клас це близько 25 дітей потім своїх батьків і ще декількох. На разі він забрав життя більше ніж сотні людей. Схоже що він просто псих який насолоджується вбивствами.


Ось так, тож тепер питання.
Що є романтизацію, розкриттям, виправданням, і засудженням?

Де грань між розкриттям і виправданням з романтизацією?

Чи треба багато історії щоб зрозуміти "сутність зла" і чи справді це треба?

Автор: @AlexWeber451

Жіноча домінація, або десять технік придушення підбором💅

Я ніколи не була фанаткою слешу хоча знаю, що багатьом гетеро жінкам ця тема подобається. Одна з думок, яку я колись почула на цю тему: домінація над чоловіком — це сексуально, але щоб жінка це зробила їй треба стерти того чоловіка ледь не в попіл.

Почнемо з того, а звідки взагалі ростуть ноги у цієї думки? Перше, що приходить в голову, це те, що жінки і фізично слабші, і соціально влади мають помітно менше, тож у них елементарно менше важелів тиску. Також дуже мало репрезентації такої форми стосунків в медіа. Якщо якась домінація жінки і демонструється, то це все одно скоріше поблажливість з боку чоловіка, мовляв, якби він не хотів коритися, вона б його й не скорила.

Як головний любитель ролити "нижніх" чоловіків у гетеро парах я хочу виправити це непорозуміння і поділитися з вами думками як можна написати якісну жіночу домінацію:

👠 Встановити матріархат, що є найбільш банальним варіантом. Ніхто не забороняє вам прописати альтернативну реальність, де переміг матрірхат бо, наприклад, магією володіють лише жінки, або просто соціально жінок вважають вище по статусу, бо на зорі віків пройшла вдала пропаганда фемцентричної релігії. Для натхнення на подібний світ можна використовувати історію мінойської цивілізації, або фентезі твори по типу "Колеса часу" Джозефа Ділейні.

Приклад концепту:
Глава великої могутньої імперії, де жінки займають більшість керівних посад, вирішила для розваги докупити в свій гарем раба. І далі молодий фаворит заради виживання усіляко намагається догодити своїй володарці.

👠 Більш досвідчена жінка. Навіть якщо це все ще патріархальний світ, жінка може проявляти свою домінацію просто тим, що вона впевненіше. В кожній групі людей знайдеться хтось більш рішучий, хто всіх організує, просто приставте до такої леді-босс менш досвідченого невпевненого у собі хлопчинку.

Приклад концепту:
Макіма і Дендзі із "Людини-бензопили". Технічно Макіма і фізично сильніша за нього, але в моменти, коли вона домінує над Дендзі вона просто говорить з ним без зайвих циганських фокусів. Вона так потужно вмотивувала його покусуванням пальця і уроками про "цицьки когось особливого", що хлопчик вбивав заради неї усе, що рухалося і гавкав по команді (буквально).
👠 Вийняткові правила. Навіть у нашому з вами світі є вийнятки, коли жінка стоїть по статусу вище через особливі встановлені ситуацією правила. Багата жінка при владі (навіть якщо гроші у неї від батьків) все ще може зустріти бідного студента зі Жмеринки, якому потрібна кожна зайва копійка. Або навіть двоє людей одного соціального статусу могли укласти певну угоду, яка змінює їх положення відносно одне одного.

Приклад концепту:
На жаль, уже не згадаю назву манги, але пам'ятаю дуже круту історію про дівчину, яка була кар'єристкою і хотіла влаштувати власний бізнес, і хлопця без грошей, якому просто було лінь шукати хату. І протягом історії він погодився бути її слугою в обмін на хату і харчі з холодильника, якщо він не слухається — з хати його виженуть. І найсексуальніше у цьому концепті, що ніхто не забороняє чоловіку відчувати ненависть і дуже неохоче приносити свої хазяйці сніданок у ліжко, бо хейт-лав наше все☺️ І ніхто тут нікого не ґвалтує і ногами не б'є, все цивілізовано.

👠 Дозвольте чоловікам плакати. Домінувати можна не лише фізичною силою чи соціальним статусом, а й емоціями. Для мене своєрідною домінацією є навіть ситуація, коли черствого грубого вояку просто обійняли і він від цього розридався. Але це можна обіграти й цікавіше: коли ваш кавалер закохується настільки сильно, що його це зводить з розуму, він одночасно і захоплюється дамою свого серця, і злий на неї, і ненавидить її, але нашкодити ніяк не може, бо, ну... Це ж вона. БІЛЬШЕ ЧОЛОВІЧИХ СТРАЖДАНЬ, хай той парубок мучиться і буде не в силах навіть зрозуміти чому цій дамі так легко змусити його робити що їй заманеться.

Приклад концепту:
Є дуже багато концептів по типу "Красуні і Чудовиська" де могутній звір закохується в милу ніжну принцесу, тож достатньо взяти будь-яку з цих історій і трохи її докрутити. Принцеса виявляється достатньо емпатичною і хитрою, аби змусити своє чудовисько однією вчасною усмішкою кинути їй голову якогось негідника під ноги, або ж просто для своєї забаганки сказати "Сьогодні ти вдягаєш бальний сюртук і ми йдемо на танці. І тільки спробуй сказати, що тобі чхати на ці танці, коли там буду я. Я знаю, про що ти думаєш🙄".

👠 Дозвольте жінці справжню агресію. Бо ще одна проблема жіночої домінації в тому, що люди бояться порушити сталі ідеальні образи своїх красивих персонажок. Нехай ваша ніжна квіточка кричить, плюється, б'є своїми непристосованими до ударів ручками і пробуджує у собі звіра. Інколи у сутичці бойовий запал грає більшу роль, ніж підготовка і розміри, а жінки знають, що у разі програшу їх може чекати доля сильно гірша за смерть. І не обов'язково навіть бити свого коханого, хай вона покаже свою силу на комусь іншому і чоловік, побачивши це, сповниться до неї повагою чи навіть страхом. Хіба можна не послухати людину, яку ти поважаєш і боїшся?

Приклад концепту:
Ех, колись був у нас з моєю леді концепт, який так і не втілився. Милу квіточку принцесу видають заміж за грубого тупого варвара з півночі, який б'є сокирою і ґвалтує все, що бачить. І тоді ми вже нафантазували, як ця на перший погляд мила дівчинка перетворюється на таку фурію, що якось вже навіть варвар охрінів і схилив перед нею коліно.
Сподіваюсь, це хоч трохи когось надихне поролити сильну незалежну жінку і її ручну собачку. А як ні пишіть що самі думає з цього приводу, бо я не гетеро жінка і можу неправильно розуміти запит. Енівей, я хочу більше просувати цю ідею в маси, тому спосіб знайду.

#Статті

Автор: @white_book_wizard

Найпоширеніші проблеми в прописуванні ЛҐБТ героїв, але це моя думка й це не посібник «як треба». Кожен бачить то по-своєму. Можуть бути зовсім очевидні тейки, але чомусь я досі вельми часто бачу, як люди не досягнули і їх. Поки анонімно. Прошу трансфобів/гомофобів просто пройти повз.

1. Їхня особистість будується на факті орієнтації/ґендеру.
Вони пусті, картонні картинки, яких додають, чи від великого бажання вписатися в культ толерантності, чи надто фетишізуючи квір-людей. Ні, коли ти не гетеро, то не стаєш автоматично істотою без краплі характеру або без жодної якості. Орієнтація не впливає на інтелект, поведінку у звичайному житті тощо. Прописувати травми та проблеми квір-людей, ознаки ґендерної дисфорії/внутрішньої гомофобії — окей. Показувати вплив суспільства на героя — окей. Загалом описувати реалістичний досвід ЛҐБТ — окей! Але не ставити єдиною існуючою якістю те, що вони нецис (цисґендерний — стать=ґендер) чи негетеро. Квіри мають бажання, хобі, мрії, негативні риси тощо. Вони абсолютно такі ж люди.
2.1. Ігнорування реалій часу, коли мова йде за гру в нашій реальності/світі, де існує гомофобія/трансфобія.
Так, я розумію, що якийсь Сталін+Гітлер на Ао3, то чиїсь guilty pleasure, але можна зоставатися в рамках логіки… Ми живемо не у світі єдинорогів та солодкої вати, замість хмар. ЛҐБТ пари засуджують, ЛҐБТ людей винищують, релігія тисне на них, квір-люди не мають навіть банального права на шлюб у нашій країні й забувати про ті факти просто неможливо, особливо в давні історичні періоди, де про толерантність чи спілки квір-людей не чули, не бачили, а жінкам не можна було голосувати, не те що з іншими жінками цілуватися на вулиці. Те саме про ситуації, коли магічним чином увесь ігровий простір гуртожитку стає квір-клубом, уся вулиця міста складається з квір-людей і так далі. То просто неможливо, тож у таких випадках є вирішення — ні, не обмежувати кількість героїв із певною орієнтацією/ґендером, а додати побільше НПС, які б могли розбавити середовище.
2.2. Влада одного з героїв вирішує питання ставлення соціуму до його вибору. Ні, королівський статус чи багатсва та вплив не перекриють більшість. Усе королівство не прийме те, що поважний король знайшов коханця і тепер у них скоро весілля. Та-та, для подібних фантастичних умов треба будувати світ квірфрендлі із самого початку 🥹…
3.1. Стереотипи.
Ґей може носити спідниці, лесбійка коротку зачіску й так, це не через орієнтацію. Не треба привʼязувати певні вподобання до геніталій, орієнтації чи ґендеру. Так само не кожна т-жінка буде мати «фемінний» вигляд, а не кожен т-чоловік «маскулінний». Не кожна трансґендерна людина має ґендерну дисфорію і не кожна трансґендерна людина здійснює перехід. Окей прописати як фемінну т-жінку, так і ні, окей прописати ту, яка зробила перехід, і ту, котра вибрала цього не робити.
3.2. Романтизація трансґендерного переходу й гормональної терапії.
Ні, у 14 ніхто не погодиться робити персонажу т-чоловіку мастектомію. Ні, купити гормональну терапію в аптеці не вийде й ні, почати безпечну терапію без консультації лікарів нереально. Терапія може мати серйозні наслідки й це справді серйозний фактор. Це важливе й вагоме рішення, а не просто забавка. Вона несе в собі нюанси, побічні негативні ефекти, навіть приносячи бажаний моральний мир у душі. Якщо ви акцентуєте на трансґендерному переході під час гри, то треба враховувати нюанси, але так само нормально пропустити цей етап у розповіді, коли людина пройшла більшість нюансів чи вже звикла до них і не зациклює увагу.
3.3. Займенники ≠ ґендер. Т-чоловік може використовувати вона/її, а цисдівчина він/його чи вони/їх, так само небінарні хоч воно/його. Це вибір автора й будь-який із них буде нормальним. Це банальні межі комфорту, а не щось нереально важливе.
4. Нормально прописувати гомофобію/трансфобію навіть із боку ігрових персонажів.
Так-так. Гомофобія перса ≠ гомофобія автора. Кожен герой є прикладом людини в певному середовищі, а середовище впливає по-різному й далеко не кожен іде в рефлексію одразу й позбувається безпричинної ненависті.

Показ реалій не робить вас проблематичним, видихніть. Проблема виникає тоді, коли автор не показує наслідків чи прямо підтримує позиції героя, ну, чи в подібній реакції від перса нема жодного ґрунту. Використання слюрів у негативному контексті також нормально, гомофобні жарти, умисний місґендеринг теж можуть стати реаліями для героя, головне ставлення до цього автора й комфорт обох боків. Попереджайте за триґери заздалегідь.
5.1. Гетеронормативність.
Не треба шукати в парі лесбійок чоловіка, а в парі ґеїв жінку. Дівчата можуть дарувати одна одній квіти й піклуватися без отих всіх ролей, хлопці також, що вельми очевидно навіть у гетеро парах. Нормально коли персонаж любить займати лише «пасив» роль у сексі чи «актив», нормально коли персонажі універсальні. Кожна пара індивідуальна й не підлягає жодним «шаблонам».
5.2. Ідеалізація ЛҐБТ стосунків
Нє-а, не всі квір-люди ідеальні комфортні зайки. Зґвалтування трапляються і між людьми однієї статі, абʼюз також, та навіть зради бувають, ага! Тут жодних відмінностей від пари чоловік та жінка. Це не утопія, а такі ж взаємини, де в кожного свої особливості та травми. Сюди ж додам і тему біфобії. Ні, бісексуал це не закомплексований гетеро й ні ґей із внутрішньою гомофобією, що не може визнати себе «повністю квір», це бісексуал. Бісексуали нічим не схильні до зрад більше за інших, да-да.
6. Останній пунктик особисто від мене й мій крик душі. Будь ласка, попереджайте, якщо вам некомфортно, коли один із ГГ у парі чи тет-а-тет історії є трансґендерним.
Небажання стикатися з цією темою нормальне, бажання лишити цю тему в другорядних теж ваш вибір. Бо вам взаємодіяти з цим героєм найбільше й у будь-якому разі стикатися з темою та особливостями введення історії з нецис персонажем. Головне попереджайте, благаю :(

Якщо я десь були некоректні — вибачте!
© Квір-людина про квір-людей

А ви коли-небудь міряли стати кращою версією себе?
 
 Шалом, люди й всяка інша нечисть, в мене є до вас запитання: 

 Як би ви віднеслися до пошуку БЕЗ ПРАВИЛ або з МІНІМУМОМ певних обмежень? 
 
 Я вважаю це доволі гарною ідеєю, яка могла б розрадити величезній кучі обмежень в рольовому просторі та дати волю рольовикам у їх творчості. А що ви думаєте з цього приводу?

Який тип персонажа ви ніколи б не змогли зіграти не через переконання, а  через те, що боїтесь не витягнути цей образ, бо мало знань, життєвого досвіду, розуміння психології чи чогось ще?