Зло повертається!
Правила групи в попередньому повідолменні порушені не були.
Дякую всім тим, хто висловив конструктивні думки..
В котрий раз переконуюсь що в емоційних темах люди іноді чують те , що хочуть
А втім людина відповідальна за пост і Цоя не слухала і від російської культури не непритомніла в екстазі. І прекрасно розуміє чому вживання російської культури в наші часи повномасштабної – явище, м’яко кажучи, сумнівне .
Я розумію хейтерів. Справді, розумію . І мені щиро шкода, що пост так вас зачепив( і всіх інших, хто був обурений) . Але припускаю , що дуже смішні прикольчики і полювання на найстрашніше зло можливо краще було б лишити для реальних ворогів, а не людей, які з вами в одній країні така само проходять через труднощі, так само роблять вибори і хоч це й неприємно , але можуть (і мають право) помилятися , а також навіть змінювати думку, виправлятися. А може і не змінять швидко, а може і не змінять зовсім. .А може(ну, хоча б припустіть ) , вони навіть постраждали більше за декого з «непримиримих критиків » і знаходяться у більш скрутних обставинах якраз через вторгнення . Неможливо? Життя бентежне і повне сюрпризів .
Але суть не в тому, щоб мірятися стражданнями, суть у тому щоб зменшувати їх. Взаємно. Для кожного
І наче ж всі знають, що лагідне, саме лагідне – спілкування це ключ до здорової взаємодії.
Посил дуже простий – не вважати зрадниками чи ідіотами чи негідниками тих хто все ще споживає щось культурно російське. І не відміняти їх. А за наявності душевних ресурсів приймати як( хай - заблуклих) братів і сестер. А якщо цих ресурсів немає – хоча б не змішувати з брудом. Вони заслуговують бодай на цей мінімум.
Травма – це така річ яка є не тільки в 100-відостоклв «правильних» українців . А й у не на 100- відсотків «правильних» також
Хто я ? Я – колективна особистість . Я – два лайки на минулому пості. Я – голос тих, хто боїться сказати два «недостатньо свідомих» слова щоб не бути грубо скасованим. Я – ті сотні тисяч українців, що не підпадають під визначення «цілковито правильних» але так само страждають від агресії , роблять для країни що можуть в своїх обставинах виходячи із свого розуміння і безперечно заслуговують на повагу до їх людської гідності і їх особистої боротьби , навіть якщо зараз вони в чомусь серйозно неправі.
І так, я знаю багато проукраїнських людей які донатять на ЗСУ, волонтерять і їздять к гарячі точки й дещо по іншому дивляться на питання , які начебто є очевидними.
Я не кажу що це супер і це ок. Я кажу що це реальність. І тому, гадаю, не треба бути різкими з цими людьми.
Я не наміряюсь когось повчати. Я просто показую іншу перспективу. Інші можливості для дії. Інші горизонти.
Тож це навіть не скільки меседж, стільки просте , «домашнє » прохання.. Люди – давайте будемо людянішими до тих, хто інший , до тих хто помиляється, давайте не відміняти їх, а спілкуватися, знаходити не розбіжності, а точки доторку . Щось спільне. У кого є на це емоційні сили, спілкуватися навіть якщо вони на нашу думку вони кажуть не те , довго щось роблять не так , але проукраїнські . Я розумію, що не всім це під силу, але якщо хтось здатен на такий вчинок і вже це робить – це прекрасно.
І до слова , було б приємно в якості експерименту побачити кілька глибоких пісень під гітару. Схожих на Цоя ,в його стилі але українських
Бо знаю людину який це може бути цікаво ..
Отже, я не закликаю постійно терпіти, я закликаю спробувати бути більш терпимими. До тих хто не такий, до тих хто може зневірений, хто зламаний , може шукає трохи душевного тепла і розуміння. І так само поранений війною. Поранений спогадами про мирне життя і на даний момент , як приклад, чіпляється за пісні Цоя як останній місточок до нього. А може і місточок до людини, з якою ви слухали цього співака, але її вже нема поруч...

А раптом , з щирого, доброго , чистого наміру , розділеного кожним з нас і почнеться , тут в Україні, побудова нового світу , оспіваного у « Пісні світла» нашого гурту ««Mad Heads XL»?
«Немає біди і зла нема
Ніхто не один і не сама
Є тільки радість любов і сміх
Є світло від сонця одне на всіх...»

Щиро ваше, Вселенське Зло

У мене є пропозиція до адмінів не стільки обмежити теми обговорення, а обмежити можливість повторної публікації оцих анонімних посилів. Анонімність — це чудова штука, коли хочеться висловити свою думку і побачити реакцію інших, не отримавши особисто хуїв за шапку та цькування, якщо тема контроверсійна і щось піде не так. Але використання анонімності для повторень довгих "посилів", де головний автор насолоджується за кулісами своєю непробиваємістю і праведним горінням срак, вкладаючи сили в монолог з тим самим сенсом, що був "до", а єдина зміна в тому, що він множить думку спільноти на 0 і грає на своїй волинці... я вважаю це плохим тоном і не хотів би бачити в групі, вибачте.

Звісно, це не стосується загалом можливості робити повторні публікації і відповіді з "дякую за ваші думки, спільното", додавання додаткових питань, тощо. Але якщо це масло масляне - ну, можно його якось на фільтр?..

Ура, про рольові, друзі.

Ви колись грали за персонажа з полярним для вас світоглядом?

У багатьох із нас є сильні моральні або політичні переконання, і, здавалося б, створення персонажа, який ідеологічно кардинально протилежний до нас — це чудовий спосіб вийти за межі звичного мислення. Але… чи справді це так просто на ділі? Питання виникло саме по собі, бо нещодавно спробувала створити героя, який захищає ідеї… ну-у, якби мʼякіше, абсолютно чужі мені. Не просто чужі, а такі, що мені важко навіть уявити, як можна їх підтримувати. Спочатку думаєш ”та, цікавий виклик, плюс ще один унікальний герой в архіві”, але в процесі гри помічаєш за собою, що згладжуєш кути і шукаєш більш благородні виправдання для його дій, бо стало морально важко писати пости. Особливо зараз, проводячи паралелі з подіями нашого світу: злочини всередині війська, корумпована влада, народ, що страждає через його систему, яка його зраджує. Події починають здаватися такими реальними, такими близькими.

Можливо, у когось із вас був подібний досвід? Як ви грали за героя, чий світогляд суперечить вашому? Чи вдається вам утримувати відстань між собою та вигаданою роллю? І як не перетворити це на моральне випробовування під час написання постів, а все-таки зберегти задоволення від гри?

" Доброго дня я рольвик із рольвим досвідом в 75 років.... "

Дещо подібні фрази я чую час від часу. Я не буду казати що я думаю про людей котрі починають знайомство з подібної фрази і перераховування своїх рольових досягнень, коли їх за це не питали.

Але я маю питання.
Що саме для вас є рольвим досвідом, чим він вимірюється як набувається і чи вважаєте ви себе досвідченим рольвиком?

Відповім на власні питання одразу.
Чи вважаю я себе досвідченим рольвиком?
Мій рольовий стаж.... Жартую.)
Я не вважаю себе гравцем новачком, це так, бо маю певний досвід. Але й досвідченим і мудрим себе теж не вважаю. Бо я не вважаю що поняття досвідчений рольвик коректне і завжди вірне.
Що до рольового досвіду. Якщо чесно я також не вважаю цей термін вірним особисто для себе. Бо на мою думку це скоріше загальний житевий досвід. загальний тому що складається з декількох різних видів досвіду. Таким чином я вважаю що людина може дуже добре і гарно писати але писати фігню, тож для мене це скоріше зваженя різних параметрів і на основі них я вже для себе вирішую чи вважати людину досвідченою чи ні. Хоча варто відмітити що загалом я таким аналізом не займаюсь, хіба що зовсім нудно.))

Автор: @AlexWeber455

Як-то кажуть, ящо гора не йде до Магомета…
Гоу в демо-версію Тіндера, народ? Відкриті для спілкування? Не боїтесь реалу? Шукаєте однодумців поруч з котрими можна і каву попити, і на те, що пост не пишеться, поскаржитись? 
Тоді пишіть своє місто і побажання щодо нових знайомих сюди. Формат вільний. 
Можливо, це стане для когось хорошою нагодою знайти друга, подругу і потенційного співгравця одночасно. 
Хай щастить!=)

Чи є злу виправдання і що його романтизує?

Інколи бачу як злим персонажам додають мотивацію, драматичну предисторію що пояснює чому він злий, або благородні риси.

Цікаво наскільки тонка межа між розкриттям і романтизацією його дій?

Пропоную пошукати відповідь всім разом. Для цього зробимо невеличкий експеримент. Візьмемо одну "історію" але з різним типом подачі.

Тож в нас є:
Серійний вбивця, котрий вбиває людей, не когось конкретно а людей як вид.

Історія перша:
В нього були погані батьки вони його не любили і постійно били, а однолітки постійно над ним знущались. Через все він якось випадково вбив одно хлопця що над ним знущався і зрозумів що він може себе захистити. Він вбив всіх хто над ним знущався і батьків теж. А тепер він вбиває лише поганих людей що знущаються над іншим, але завжди робить це швидко і щоб людина померла відразу бовін не хоче завдавати болю.

Історія друга:
Є маньяк вбивця, котрий ще будучи дитиною вбив весь свій клас це близько 25 дітей потім своїх батьків і ще декількох. На разі він забрав життя більше ніж сотні людей. Схоже що він просто псих який насолоджується вбивствами.


Ось так, тож тепер питання.
Що є романтизацію, розкриттям, виправданням, і засудженням?

Де грань між розкриттям і виправданням з романтизацією?

Чи треба багато історії щоб зрозуміти "сутність зла" і чи справді це треба?

Автор: @AlexWeber451

Жіноча домінація, або десять технік придушення підбором💅

Я ніколи не була фанаткою слешу хоча знаю, що багатьом гетеро жінкам ця тема подобається. Одна з думок, яку я колись почула на цю тему: домінація над чоловіком — це сексуально, але щоб жінка це зробила їй треба стерти того чоловіка ледь не в попіл.

Почнемо з того, а звідки взагалі ростуть ноги у цієї думки? Перше, що приходить в голову, це те, що жінки і фізично слабші, і соціально влади мають помітно менше, тож у них елементарно менше важелів тиску. Також дуже мало репрезентації такої форми стосунків в медіа. Якщо якась домінація жінки і демонструється, то це все одно скоріше поблажливість з боку чоловіка, мовляв, якби він не хотів коритися, вона б його й не скорила.

Як головний любитель ролити "нижніх" чоловіків у гетеро парах я хочу виправити це непорозуміння і поділитися з вами думками як можна написати якісну жіночу домінацію:

👠 Встановити матріархат, що є найбільш банальним варіантом. Ніхто не забороняє вам прописати альтернативну реальність, де переміг матрірхат бо, наприклад, магією володіють лише жінки, або просто соціально жінок вважають вище по статусу, бо на зорі віків пройшла вдала пропаганда фемцентричної релігії. Для натхнення на подібний світ можна використовувати історію мінойської цивілізації, або фентезі твори по типу "Колеса часу" Джозефа Ділейні.

Приклад концепту:
Глава великої могутньої імперії, де жінки займають більшість керівних посад, вирішила для розваги докупити в свій гарем раба. І далі молодий фаворит заради виживання усіляко намагається догодити своїй володарці.

👠 Більш досвідчена жінка. Навіть якщо це все ще патріархальний світ, жінка може проявляти свою домінацію просто тим, що вона впевненіше. В кожній групі людей знайдеться хтось більш рішучий, хто всіх організує, просто приставте до такої леді-босс менш досвідченого невпевненого у собі хлопчинку.

Приклад концепту:
Макіма і Дендзі із "Людини-бензопили". Технічно Макіма і фізично сильніша за нього, але в моменти, коли вона домінує над Дендзі вона просто говорить з ним без зайвих циганських фокусів. Вона так потужно вмотивувала його покусуванням пальця і уроками про "цицьки когось особливого", що хлопчик вбивав заради неї усе, що рухалося і гавкав по команді (буквально).
👠 Вийняткові правила. Навіть у нашому з вами світі є вийнятки, коли жінка стоїть по статусу вище через особливі встановлені ситуацією правила. Багата жінка при владі (навіть якщо гроші у неї від батьків) все ще може зустріти бідного студента зі Жмеринки, якому потрібна кожна зайва копійка. Або навіть двоє людей одного соціального статусу могли укласти певну угоду, яка змінює їх положення відносно одне одного.

Приклад концепту:
На жаль, уже не згадаю назву манги, але пам'ятаю дуже круту історію про дівчину, яка була кар'єристкою і хотіла влаштувати власний бізнес, і хлопця без грошей, якому просто було лінь шукати хату. І протягом історії він погодився бути її слугою в обмін на хату і харчі з холодильника, якщо він не слухається — з хати його виженуть. І найсексуальніше у цьому концепті, що ніхто не забороняє чоловіку відчувати ненависть і дуже неохоче приносити свої хазяйці сніданок у ліжко, бо хейт-лав наше все☺️ І ніхто тут нікого не ґвалтує і ногами не б'є, все цивілізовано.

👠 Дозвольте чоловікам плакати. Домінувати можна не лише фізичною силою чи соціальним статусом, а й емоціями. Для мене своєрідною домінацією є навіть ситуація, коли черствого грубого вояку просто обійняли і він від цього розридався. Але це можна обіграти й цікавіше: коли ваш кавалер закохується настільки сильно, що його це зводить з розуму, він одночасно і захоплюється дамою свого серця, і злий на неї, і ненавидить її, але нашкодити ніяк не може, бо, ну... Це ж вона. БІЛЬШЕ ЧОЛОВІЧИХ СТРАЖДАНЬ, хай той парубок мучиться і буде не в силах навіть зрозуміти чому цій дамі так легко змусити його робити що їй заманеться.

Приклад концепту:
Є дуже багато концептів по типу "Красуні і Чудовиська" де могутній звір закохується в милу ніжну принцесу, тож достатньо взяти будь-яку з цих історій і трохи її докрутити. Принцеса виявляється достатньо емпатичною і хитрою, аби змусити своє чудовисько однією вчасною усмішкою кинути їй голову якогось негідника під ноги, або ж просто для своєї забаганки сказати "Сьогодні ти вдягаєш бальний сюртук і ми йдемо на танці. І тільки спробуй сказати, що тобі чхати на ці танці, коли там буду я. Я знаю, про що ти думаєш🙄".

👠 Дозвольте жінці справжню агресію. Бо ще одна проблема жіночої домінації в тому, що люди бояться порушити сталі ідеальні образи своїх красивих персонажок. Нехай ваша ніжна квіточка кричить, плюється, б'є своїми непристосованими до ударів ручками і пробуджує у собі звіра. Інколи у сутичці бойовий запал грає більшу роль, ніж підготовка і розміри, а жінки знають, що у разі програшу їх може чекати доля сильно гірша за смерть. І не обов'язково навіть бити свого коханого, хай вона покаже свою силу на комусь іншому і чоловік, побачивши це, сповниться до неї повагою чи навіть страхом. Хіба можна не послухати людину, яку ти поважаєш і боїшся?

Приклад концепту:
Ех, колись був у нас з моєю леді концепт, який так і не втілився. Милу квіточку принцесу видають заміж за грубого тупого варвара з півночі, який б'є сокирою і ґвалтує все, що бачить. І тоді ми вже нафантазували, як ця на перший погляд мила дівчинка перетворюється на таку фурію, що якось вже навіть варвар охрінів і схилив перед нею коліно.
Сподіваюсь, це хоч трохи когось надихне поролити сильну незалежну жінку і її ручну собачку. А як ні пишіть що самі думає з цього приводу, бо я не гетеро жінка і можу неправильно розуміти запит. Енівей, я хочу більше просувати цю ідею в маси, тому спосіб знайду.

#Статті

Автор: @white_book_wizard

Найпоширеніші проблеми в прописуванні ЛҐБТ героїв, але це моя думка й це не посібник «як треба». Кожен бачить то по-своєму. Можуть бути зовсім очевидні тейки, але чомусь я досі вельми часто бачу, як люди не досягнули і їх. Поки анонімно. Прошу трансфобів/гомофобів просто пройти повз.

1. Їхня особистість будується на факті орієнтації/ґендеру.
Вони пусті, картонні картинки, яких додають, чи від великого бажання вписатися в культ толерантності, чи надто фетишізуючи квір-людей. Ні, коли ти не гетеро, то не стаєш автоматично істотою без краплі характеру або без жодної якості. Орієнтація не впливає на інтелект, поведінку у звичайному житті тощо. Прописувати травми та проблеми квір-людей, ознаки ґендерної дисфорії/внутрішньої гомофобії — окей. Показувати вплив суспільства на героя — окей. Загалом описувати реалістичний досвід ЛҐБТ — окей! Але не ставити єдиною існуючою якістю те, що вони нецис (цисґендерний — стать=ґендер) чи негетеро. Квіри мають бажання, хобі, мрії, негативні риси тощо. Вони абсолютно такі ж люди.
2.1. Ігнорування реалій часу, коли мова йде за гру в нашій реальності/світі, де існує гомофобія/трансфобія.
Так, я розумію, що якийсь Сталін+Гітлер на Ао3, то чиїсь guilty pleasure, але можна зоставатися в рамках логіки… Ми живемо не у світі єдинорогів та солодкої вати, замість хмар. ЛҐБТ пари засуджують, ЛҐБТ людей винищують, релігія тисне на них, квір-люди не мають навіть банального права на шлюб у нашій країні й забувати про ті факти просто неможливо, особливо в давні історичні періоди, де про толерантність чи спілки квір-людей не чули, не бачили, а жінкам не можна було голосувати, не те що з іншими жінками цілуватися на вулиці. Те саме про ситуації, коли магічним чином увесь ігровий простір гуртожитку стає квір-клубом, уся вулиця міста складається з квір-людей і так далі. То просто неможливо, тож у таких випадках є вирішення — ні, не обмежувати кількість героїв із певною орієнтацією/ґендером, а додати побільше НПС, які б могли розбавити середовище.
2.2. Влада одного з героїв вирішує питання ставлення соціуму до його вибору. Ні, королівський статус чи багатсва та вплив не перекриють більшість. Усе королівство не прийме те, що поважний король знайшов коханця і тепер у них скоро весілля. Та-та, для подібних фантастичних умов треба будувати світ квірфрендлі із самого початку 🥹…
3.1. Стереотипи.
Ґей може носити спідниці, лесбійка коротку зачіску й так, це не через орієнтацію. Не треба привʼязувати певні вподобання до геніталій, орієнтації чи ґендеру. Так само не кожна т-жінка буде мати «фемінний» вигляд, а не кожен т-чоловік «маскулінний». Не кожна трансґендерна людина має ґендерну дисфорію і не кожна трансґендерна людина здійснює перехід. Окей прописати як фемінну т-жінку, так і ні, окей прописати ту, яка зробила перехід, і ту, котра вибрала цього не робити.
3.2. Романтизація трансґендерного переходу й гормональної терапії.
Ні, у 14 ніхто не погодиться робити персонажу т-чоловіку мастектомію. Ні, купити гормональну терапію в аптеці не вийде й ні, почати безпечну терапію без консультації лікарів нереально. Терапія може мати серйозні наслідки й це справді серйозний фактор. Це важливе й вагоме рішення, а не просто забавка. Вона несе в собі нюанси, побічні негативні ефекти, навіть приносячи бажаний моральний мир у душі. Якщо ви акцентуєте на трансґендерному переході під час гри, то треба враховувати нюанси, але так само нормально пропустити цей етап у розповіді, коли людина пройшла більшість нюансів чи вже звикла до них і не зациклює увагу.
3.3. Займенники ≠ ґендер. Т-чоловік може використовувати вона/її, а цисдівчина він/його чи вони/їх, так само небінарні хоч воно/його. Це вибір автора й будь-який із них буде нормальним. Це банальні межі комфорту, а не щось нереально важливе.
4. Нормально прописувати гомофобію/трансфобію навіть із боку ігрових персонажів.
Так-так. Гомофобія перса ≠ гомофобія автора. Кожен герой є прикладом людини в певному середовищі, а середовище впливає по-різному й далеко не кожен іде в рефлексію одразу й позбувається безпричинної ненависті.

Показ реалій не робить вас проблематичним, видихніть. Проблема виникає тоді, коли автор не показує наслідків чи прямо підтримує позиції героя, ну, чи в подібній реакції від перса нема жодного ґрунту. Використання слюрів у негативному контексті також нормально, гомофобні жарти, умисний місґендеринг теж можуть стати реаліями для героя, головне ставлення до цього автора й комфорт обох боків. Попереджайте за триґери заздалегідь.
5.1. Гетеронормативність.
Не треба шукати в парі лесбійок чоловіка, а в парі ґеїв жінку. Дівчата можуть дарувати одна одній квіти й піклуватися без отих всіх ролей, хлопці також, що вельми очевидно навіть у гетеро парах. Нормально коли персонаж любить займати лише «пасив» роль у сексі чи «актив», нормально коли персонажі універсальні. Кожна пара індивідуальна й не підлягає жодним «шаблонам».
5.2. Ідеалізація ЛҐБТ стосунків
Нє-а, не всі квір-люди ідеальні комфортні зайки. Зґвалтування трапляються і між людьми однієї статі, абʼюз також, та навіть зради бувають, ага! Тут жодних відмінностей від пари чоловік та жінка. Це не утопія, а такі ж взаємини, де в кожного свої особливості та травми. Сюди ж додам і тему біфобії. Ні, бісексуал це не закомплексований гетеро й ні ґей із внутрішньою гомофобією, що не може визнати себе «повністю квір», це бісексуал. Бісексуали нічим не схильні до зрад більше за інших, да-да.
6. Останній пунктик особисто від мене й мій крик душі. Будь ласка, попереджайте, якщо вам некомфортно, коли один із ГГ у парі чи тет-а-тет історії є трансґендерним.
Небажання стикатися з цією темою нормальне, бажання лишити цю тему в другорядних теж ваш вибір. Бо вам взаємодіяти з цим героєм найбільше й у будь-якому разі стикатися з темою та особливостями введення історії з нецис персонажем. Головне попереджайте, благаю :(

Якщо я десь були некоректні — вибачте!
© Квір-людина про квір-людей

А ви коли-небудь міряли стати кращою версією себе?
 
 Шалом, люди й всяка інша нечисть, в мене є до вас запитання: 

 Як би ви віднеслися до пошуку БЕЗ ПРАВИЛ або з МІНІМУМОМ певних обмежень? 
 
 Я вважаю це доволі гарною ідеєю, яка могла б розрадити величезній кучі обмежень в рольовому просторі та дати волю рольовикам у їх творчості. А що ви думаєте з цього приводу?

Який тип персонажа ви ніколи б не змогли зіграти не через переконання, а  через те, що боїтесь не витягнути цей образ, бо мало знань, життєвого досвіду, розуміння психології чи чогось ще?

Це мала би бути відповідь на пост трохи вище, але потік думок вперто несе в інший бік.
Я той гравець, у котрого немає табу на ідеї, котрі має сповідувати черговий персонаж. Мені байдуже кого грати: від мрійливих ідеалістів до аморальних мразот. Якщо образ видається цікавим і не зачіпає тригери співгравця, обговорені перед грою - він буде. 
Біль цього поста у тому, що мої аморальні персонажі чомусь завжди “на коні”. Дехто у коментарях вище писав, що життєві обставини і лікувальні піздюліни могли направити ваших персонажів на шлях істинний, давали можливість їм передивитись свою позицію, змінити упередження. Я заздрю. Мої ж ті персонажі, котрих я позіціоную як негативних, чомусь вивертаються завжди. Їх жодного разу не спиняв жоден з персонажів співгравців. Люди бояться ігрового конфлікту, бояться відстоювати ідеали і переконання своїх персонажів навіть в грі. Максимум йде взаємодія рівня “Ну це погано, але ходімо далі”. Інколи мені здається, що навіть якщо мій персонаж почне їсти немовлят, реакція буде приблизно такою ж самою. Ніхто з персонажів гравців не тільки не вступається за НІПів, а, варто лише дати поганій особі харизму - вона легко збирає навколо себе банду персонажів гравців, щоб тероризувати оточення. При тому, що, можливо, до цього б і не дійшло, якби цій спіралі не дали розгорнутися з самого початку.
Те, що негативний персонаж - персонаж гравця, а не НІП, наче дає йому невразливість. Це бентежить. Злодії можуть нести в собі будь-яку хвору неприйнятну в суспільстві ідею, але не отримують за свої дії покарань. А у гірших випадках ще й примудряються потягти “на дно” когось з компаньйонів або заронити в голови гравцям, як людям, частку своїх хворобливих переконань. Чесні ж, правильні, хороші, сумлінні мої персонажі гинуть, захищаючи те, що вважають важливим, або долі їхній важко позаздрити. 
Добро просто не працює. Навіть кінематографічне, стикаючись з реальними людьми, не працює. Бо страх гравця проявити агресію, атакувати його персонажем першим - словами чи справою - сильніше. Внутрішня заборона на контрольовану агресію гравців робить їхніх персонажів беззубими перед тими персонажами, гравці за котрих її не бояться. Як у реальному житті ввічливі люди поступаються нахабним, так і в рольовому добрі персонажи завжди поступаються поганим. І це гнітить мене як гравця.

Отой тренд: ”Скажи свою думку як текстовий рольовик та…”

Думали там буде ”тікай”? Хе, ні, насправді.

Я почну, а ви продовжуйте.

1. Вибачатися за погані пости — це дуже дурна звичка. Їхня якість залежить від багатьох факторів, і щоб кожного дня сходилися усі зірки на небі — це не можливо.

2. Рольова майже зі стовідсотковою вірогідністю швидко закінчиться, якщо співгравці не підтримують конект поза постами хоча б для того, аби побазікати про своїх героїв.

3. Нікому не цікаво у ролі рятівника намагатися розтопити серце вашого ✨ах якого холодного й недоступного мовчазного мага✨, поки ви не робите жодного підґрунтя для того, аби персонаж ваш відкривався іншому.

4. Не спільна ціль сближує персонажів, а дорога, по якій вони йдуть: події, інші герої, конфлікти тощо.

5. Не потрібно боятися писати пости коротше. Інколи пару реплік достатньо, щоб дати гри новий та незабутній імпульс.

6. Ваші скарги на те, що ”ай-й, шось гра йде не так…” зазвичай означають, що ви просто не підлаштовуєтеся до дій інших.

7. Писати про емоції персонажа класно, проте якщо це не видно в діях — співгравець цього не відчує, чесно.

8. Якщо ви не готові адаптувати персонажа до сюжету, то вам не потрібна рольова. Вам і тільки вам потрібен оцей свій монолог.

9. Ваш персонаж не завжди має бути правий. Конфлікти стають цікавішими, коли він теж помиляється.

10. Кожен ваш пост може бути останнім, якщо ви не вкладаєте у нього ”гачок” для співгравця.

11. Важлива не кількість написаного, а те, як це просуває гру вперед і як це впливає на взаємодію.

12. Якщо співгравець просить більше деталей — це не прискіпливість, це спроба врятувати атмосферу.

@asyaostroushko

🧛Як написати персонажа, котрому 100+ років

Люди досить часто в рольових грають за ельфів, вампірів, драконів, демонів та інших безсмертних істот, але при цьому вік цих істот не відображається нічим окрім кількості фото в паспорті. Чому так? Бо ніхто з нас не жив 100+ років і не знає, як ці істоти мислять, АЛЕ хто заборонить нам трохи пофантазувати?

Перед тим, як переходити до написання персонажа я б рекомендувала подумати над цими кліше:

🥸 Сім років розвитку ельфа = 1 людський рік. Тобто коли ельф тільки сказав "мама" людська дитина вже говорить "Від перестановки доданків сума не змінюється"? Один містер Дарвін сказав би, що ці "вищі істоти" заслужили на вимирання, бо провалили тест з природнього відбору. Якщо слідувати цьому правилу вашого персонажа просто можуть вважати розумово відсталим.

🥸 Вампіри зупиняються в розвитку після перетворення. Теж саме, що й попередній пункт.

🥸 "У них повноліття настає в 50 років". Повноліття у людей — це вік, коли людина вже достатньо доросла, аби розуміти наслідки своїх дій і приймати рішення. Якщо у вашого персонажа це 50 років з тієї ж причини ми повертаємося до першого пункту. У світі Фаеруну повноліття у ельфів настає приблизно в 100 років і ні, це не означає, що перше століття життя вони живуть з батьками. Це ПРИБЛИЗНИЙ вік, коли ельф накопичив достатньо власного життєвого досвіду, аби мати право навчати чомусь інших. Подумайте, чим є повноліття для вашої безсмертної раси і на які етапи вони поділяють своє існування.

🥸 "Я хочу ролити ельфа, бо вони красиві, у них гострі вуха і грація". А як щодо молодого ельфа 20-30 років? Хто вам взагалі це заборонить? Просто раджу подумати а чи так сильно вам треба, аби персонаж був довгожителем.

Ну а тепер до того як, власне, написати древню істоту. Перше, на що я раджу звернути увагу це подивитися на ваше власне життя і подумати, як змінювалися ваші власні погляди і за скільки років. Я зробила перехід від "геї це хворі люди" до "ЛЕТС ГОУ ЛЕЗБІАНС" приблизно за декаду. А тепер уявіть скільки відбулося таких переходів в людині, яка прожила кілька століть.

Серйозні зміни у персонажі, які він переживає через вплив оточення — це арка персонажа, і на момент початку вашої історії древня столітня істота вже встигла пройти декілька таких арок. Тож це правильно, коли ви тримаєте в голові, що умовний англійський вампір живе у XIV-му столітті, але народився у IX-му і тому ненавидить вікінгів і вважає себе нащадком короля Артура. Але також пам'ятайте, що його думка могла за цей час змінитися кілька разів. Доки ваш віруючий вампір підтримував Хрестові Походи він встиг ближче познайомиттся з лицарством, побачити їх злочини і вже не пишатися, а соромитися того, що він нащадок Артура. Доки інквізиція палить невинних людей на вогнищах північні язичники дають жінкам зброю в руки і ділять хліб з сусідами. Може не такі вже ті варвари й погані?

Ще один момент, на який варто звернути увагу, це сприйняття вашим персонажем плину часу. Якщо він безсмертний уже деякий час і звик до цього стану, можливо, коли його посадять до в'язниці за крадіжку на десять років, вибиратися він не захоче бо... А навіщо? Чекати недовго, можна як раз почитати усі ті книжки, які давно відкладав.

Врахувати усі ці зміни в одній істоті просто неймовірно складно, тому я продумала для себе такий план:

1. Визначити основні цінності персонажа на початку його життя. Ну або найдавніше життя, що він пам'ятає. Може він вже й забув який там був світ тисячу років тому?

2. Розділити життя персонажа на етапи за ключовими емоційними подіями, які пов'язані із його цінностями і прописати зміни у цих цінностях до його нинішнього стану. На цьому моменті також продумайте ставлення вашого персонажа до його безсмерття. Банально він дуже самотній, бо всі його рідні так швидко помирають, чи все ж він радий, що у нього так багато часу на навчання?

3. Подумати, за якими змінами у світі персонаж слідкував, а яких не помітив. Якщо ваш персонаж захоплюється живописом і не живе у печері, він буде знати імена сучасних художників, але може не знати, що якийсь генерал Туулій помер ще півстоліття тому. На цьому ж етапі подумайте які навички ваш ельф встиг накопичити, бо якщо він ніколи не цікавився музикою, може він за тисячу років співати так і не навчився?

4. Враховуючи усі попередні пункти, що вас персонаж думає про нинішній світ в якому живе? Як порівнює його з попередніми епохами? Він розчарований, чи навпаки захоплюється сучасністю?

5. А тепер найскладніше: як безсмертя зробило вашого персонажа "фріком"? В істоті, що прожила тисячу років буде щось нелюдське, щось неправильне, бо вона буде ігнорувати дуже багато речей, які для нормальної людини є надважливими. Навряд вампір через тисячу років просто перестане відчувати емоції, скоріше ці емоції будуть зовсім іншими, і це може дуже легко налякати смертного ефектом "зловіщої долини".

Сподіваюсь, ці поради вам трохи допоможуть написати більш реалістичного діда. Або можете їх ігнорувати, бо реалізм це нудно😁

#Статті

Автор: @white_book_wizard

Чи не задумувались ви, що чати по пошуку співрола іноді беруть не себе завелику відповідальність?
Наче звичайний чат де людина пише, що і з ким вона хоче ролити але зайдеш в правила цього чату, а там все, що не захочеш, наче не чат для пошуку співрола, а якесь міністерство з прав рольових ігор.

*і я не про заборону ролити російське, педофілію чи в цьому роді. А про ті правила які звучать ну дуже дивно

Наскільки непорушними є закони особисто для вас?
Буду вдячна тим, хто привідкриє власний світогляд по цій темі) ❤️

Опишіть поточну рольову мемом або навіть декількома.

Перелічить три типа гравців, які бісять вас найбільше: від найлайтовішого до найбільш дратуючого.