А які найбільш цікаві/прикольні/всраті кросовери або AU вам траплялись?

#Інтерактив

Раночку, народ!
Давайте розвинемо мозок і пограємо у втечу від банальних кліше, всіх оцих “вороги спалили рідну хату, пішов мститись”, “об’єднав в собі світло і темряву”,  “добрий, але злий” і спробуємо створити щось нове з того, що, здається, вже викликає нудоту від банальності у анкетолога. Отже, беремо за основу один із типових штампів, і пробуємо подати його так, щоб він працював - був цікавим, правдоподібним, оригінальним.
Я напишу 10 вже всім набивших оскомину концептів, котрі прийшли в голову, а ви спробуйте обіграти той або ті, які бажаєте:
1.Попаданець;
2.Темний антигерой, який все одно герой коли треба, просто з цинічними фразочками;
3.Рукодупа принцеса, яка завжди “в біді”;
4.НІП, єдина мета існування котрого - відтіняти крутість ГГ;
5.Месник;
6.Босс мафії в 16;
7.Тренується вбивати з дитинства;
8.Вдень - добра і світла особистість, вночі ж верх бере альтер его;
9.Маньяк, який вбиває виключно НІПів і страждає від важкого дитинства;
10.Таємничий мовчун з темного кутка таверни.

Узагалі про кліше…
Наскільки часто ви бачили персонажів «дволиких»? Ну в яких буквально дві особистості сидить. Ота прям така дрєвняя класика, де один із них невинна вівця, а інший демон-убивця, який хоче винищити другого, аби отримати тіло під контроль.
І от знаєте-… Є така штука, як Дисоціативний розлад ідентичності (DID). Не говоритимемо наскільки діагноз валідний у звичайному житті й бла-бла-бла, ця тема недостатня досліджена, аби казати бодай щось і я не те щоб прагну зараз чіпляти тему психології. Але у фікшині, де це може бути зумовлено абсолютно будь-чим… Хіба не скарб?
Не прописувати демона-вбивцю, а двох людей із власними переживаннями. Зазвичай DID проявляється у вигляді основної особистості й протектора (захисника). Другий утворюється в наслідок дуже сильно травмуючої події й зазвичай бере дії в контроль через триґер. І чого ж я згадали то?
Ave Mujica… В аніме одна з героїнь має DID і другу особистість на ім’я Мортіс (сама вона Муцумі), тільки ніякої драми й нема. Дівчина настільки забила себе у фізичному та ментальному стані через конфлікти з єдиною подругою та почуття провини, що протекторці буквально довелося рятувати корабель від потопу. Вона діє за власними принципами й судженнями, спостереженнями з глибокого дитинства, бо хоче врятувати Муцумі, але коли доводить до того, що Муцумі «відмовляється прокидатися», то телефонує мільйону лікарів і як наляканий підліток просить врятувати її, просить повернути її, ну а далі доходить навіть до відновлення контакту з однією дуже дорогою в минулому їм обом подруги. Вони не намагаються витіснути одна одну, одна є законною здебільшого спостерігачкою й вічною підтримкою, а друга живе цілком нормальне життя. І взаємодія, соціалізація й загалом опис такого явища у фікшині здається мені фо ріал цікавим тропом для розпису героя

Шановне панство, мене шляк трафляє. Згадала, що сьогодні день рідної мови і зрозуміла, що сьогодні настав час для мого дуже тематичного поста.

Чому українські фентезі рольові настільки пропитані англіцизмами, англійськими суфіксами, іменами. Коли ви ролите по якомусь певному фандому, то ок, так задумав автор. Але коли ви вступаєте у фентезі рольову і називаєте свого персонажа шось типу «Астрат» «Ґейл» або інше. Крім того, що це читається і звучить крінжово, наче той самий переклад з члена на прутень то ви цим самим псуєте український рольовий простір.

А що вважаєте ви?

Свобода повного вибору гравця чи узгодженість сюжету? Що важливіше?

Будь ласка просвітіть мене. Чому фентезі і фантастика завжди були повʼязані з середньовіччям і раннім відродженням, тодішньою архітектурою, одежою і так далі? Я цим питанням задаюсь вже досить давно і не можу зрозуміти😭 чому наприклад фентезі не поєднують з рококо, класицизмом, а саме з середньовіччям (не спорю шо є фентезі з іншими епохами, наприклад як гаррі поттер але в більшості це саме середньовіччя)

У контексті текстових рольових ігор та коментарів все частіше помічається, що справа не стільки в змісті того, що написано, скільки в тому, як це подано. Іноді пост чи коментар сам по собі цілком адекватний, але сформульовано так, що виникає бажання сперечатися з автором, навіть якщо по суті нема про що. Або ж від прочитаного виникає відчуття неприязні, хоча якщо розібратися, то описані події цілком нейтральні.
Вся справа в подачі, яка суттєво впливає на сприйняття тексту. Варто трохи змінити акценти – і те ж саме повідомлення сприймається зовсім по-іншому. Чому так відбувається і як писати так, щоб читач бачив саме сенс сказаного, а не вкладав свої емоції та фантазії?

Стереотипний кросплей в ролках: баг, фіча чи стьоб над гендером?
Чому дівчата, граючи хлопців, обов’язково роблять їх або брутальними мовчазними качками або фембоями? А хлопці, беручи на себе жіночі ролі, раптово перетворюються на драм-квін? Це що – обов’язковий набір косплеєра? Чи це свідомий стьоб над стереотипами?
Що робить персонажів смішними, а що – карикатурними? І коли перегнути це геніальний хід, а коли – крінж?

🇯🇵ЯПОНСЬКА АРКА ПЕРСОНАЖА🇯🇵

Я не дуже багато дивлюся аніме, але обожнюю японську культуру і те, як цікаво японці інколи порушують сталі для нас закони сторітелінгу. Наприклад, класична голівудська арка персонажа полягає у тому, що герой змінюється під тиском зовнішніх обставин, а японська навпаки — герой настільки переконаний у своїх ідеалах, що не змінюється попри зовнішні обставини. І це просто прекрасна концепція.

На жаль, мені лиш раз вдалося успішно прописати такого героя, оскільки утримувати увагу глядача на незмінному статичному характері досить важко, але все ж можливо. Детальніше особливості цього архетипу я хочу розібрати на прикладі моєї ікони, Гатса із "Берсерка".

Гатс — найсильніший воїн загону найманців, якими керує харизматичний лицар на ім'я Гріфіс. Хоч їх з лідером об'єднує тепла чоловіча дружба, між ними також вирує постійний конфлікт: Гріфіс одержимий своєю високою мрією привести світ до процвітання, ну а мрія Гатса... Та не важливі ці всі мрії, він просто хоче бути щасливим. І протягом історії цих двох здавалося, Гатс має віднайти для себе чітку ціль, але він попри все продовжує бути простим грубим воякою який живе в моменті і насолоджується красою світу тут і зараз. Гріфіса ж його "висока мрія" руйнує, перетворюючи на жорстоке чудовисько.

Тож, гадаю, основа цікавості японського героя у тому, що не він сам, і світ навколо нього змінюється в протилежний бік. Цікаво спостерігати за тим, як добрий герой не прогинається під зло, яке з часом лише набуває сил, або коли це злодій, який лишається вірним своїм злим поглядам навіть тоді, коли світ уже повністю перефарбовано у рожевий. Конфлікт, який породжує цікавість у глядача переноситься з голови персонажа назовні, що робить цю боротьбу часом навіть більш вражаючою.

Також за моїми спостереженнями герой японської арки часто є ідеальним прикладом для наслідування через його внутрішню силу, але в той же час він настільки простий і приземлений, що глядачам дуже легко себе з ним асоціювати. Поглянувши на цього героя, кожен із нас скоріш за все скаже "Бачив серіал, а там персонаж, ну тупо я!". Парадокс, але цікавий.

Які незмінні персонажі є вашими улюбленцями і що ви думаєте про таку арку персонажа?

Автор: @white_book_wizard

#Статті

Побачила в одному пабліку тлумачення вікових рейтингів для рольових ігор (R, PG, NC*) і думаю, чому саме вони? Тобто, добре, я розумію, звідки ноги ростуть і чому саме вони, але чому досі? В Україні є своя система вікової класифікації відеопродукції, книги ж взагалі мають свої категорії. Тобто наразі хіба не простіше було б нам використовувати звичні 12+, 16+, 18+ (і таке саме вигадане 21+)? Вони більш зрозумілі вже десь інтуїтивно, бо реально вживаються, їх навіть пояснювати не треба. Поклав собі "16+" на групу і не змушуєш дванадцятирічок нічого гуглити, краса ж.

Гравці ориджиналів високого фентазі, ви були б готові зустріти в своєму світі Леголаса? А, наприклад, Ді - мисливця на вампірів..? Дракулу..? Або термінатора в світі сай-фая? Чи… чи Паладина Братства Сталі у світі зомбіапокаліпсису?..
Як ви взагалі ставитесь до канонічних персонажів в авторських світах, колеги по клавіатурі? 

Кураторське, обговорення.
Доброго дня, спільното. У нас виникла ідея, остаточне рішення по котрій хочемо покласти на вас.
З’явилась пропозиція запровадити тут новий хештег, який буде присвячений вашій творчості. Бо майже кожен рольовик, впевнені, має свої замальовки, вірші, малюнки, тощо, а канали ведуть далеко не всі. 
Що це дасть? 
Просто хвилинку слави кожному, хто захоче виставити свою творчість на загал, і фідбеки, якщо аудиторія захоче їх дати.
Як це, на нашу думку, може виглядати? 
+1 можливий пост в день, який, як і кураторські, не буде рахуватись в наш щоденний ліміт в три пости. Один день - один пост під цим хештегом від однієї людини, щоб не перевантажувати групу, першочергова тематика якої - РІ.
Що по додатковим нюансам? 
У цих постах, на відміну від ваших постів, з якими ви анонімно говорите зі спільнотою, анонімності не буде. Виняток - якщо автор сам попрохає про анонімність і/або захоче підписатися іншим нікнеймом. 
Ваша творчість зможе займати лише один пост. 
Смайли, коментарі, думки, фідбеки - все це, як і інші теми в групі - індивідуальна відповідальність кожного з коментаторів.
Що по можливим мінусам?
Ми розуміємо, що тематика групи - рольові ігри, і що пости з замальовками, наприклад, скоріше за все, будуть візуально більшими, ніж пости-обговорення. 
Коментарі і реакції не завжди можуть бути позитивними для авторів, оскільки різні люди можуть мати різні думки. 
Зрештою, ми усвідомлюємо, що цей формат може сподобатись не всім учасникам нашої групи, а можливості поставити тег в ігнор, і отримувати лише пости з рольової тематики платформа Телеграма, нажаль, не дає.

У зв’язку з цим, хочемо почути ваші думки і побажання, пані і панове. Ви хотіли б бачити додатковий формат в цій групі?

Зараз буде агресивно. Даруйте хто читає, більше просто нема куди покричати(
А ви теж помічаєте, як жанр фентазі поступово котиться кудись в сраку? І справа не в дарк фентазі, котрого хоч лопатою греби, а в самій суті жанру. Тисяча рас ельфів, тисяча рас звіролюдей, якась йобань в стилі напів’янголів-напівдемонів. Кончені пригодники, яким, наче, по життю робити нема чого, окрім як збиратись в групи і мандрувати разом. Єхидні попаданці, котрі оперують сучасними словами і поняттями. Неко поруч з вікінгами. Там Наруто прибіг у світ ельфів і переконує, що це норма. Там за десятиметровими драконами бігає якийсь придурок, який воює з ними один і виключно мечем… Там героїня вагітна від вовкулаки, за нею носиться янгол, який насправді демон… 
Що за хрінь взагалі з жанром останнім часом? Чому він все більше і більше нагадує якусь шизофренічну солянку і прикриття для письменників, котрі не вміють в логіку і адекватність?!!
P.S. Дякую, трохи попустило. Всім сиру)

Боюсь коментувати тут бо всі дуже серйозні...

#Інтерактив 

Тут вже таке було, але практика класна, хочу спробувати відновити і поскладнити.
Отже, пропоную: давайте знову разом напишемо сумісну історію. Кілька речень від кожного гравця, але цього разу додаємо в кінці по три випадкових слова, які має використати у своєму продовжені історії наступний коментатор. Відміняти слова можна як завгодно.
Поїхали?

Спека цього року була страшна. Здавалось, плавилось саме повітря. Том - бронзовий від засмаги і юний, наче молодий бог - прицільно кинув камінець у воду біля квітки латаття, уважно спостерігаючи за тим, як задрижало, коливаючись, на поверхні її зелене листя.
Камінь ще не встиг навіть торкнутися дна, як…

Слова наступному коментатору: таємниця, помаранчовий, танцювати. 

🤎 ✨✨✨✨✨✨✨✨
🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟

Ми створили перший канал допомоги новеньким у світі рольових. Впевнений, що тут буде цікаво не лише тим, хто хоче відкрити для себе нове хобі, а й професійним рольовикам! 🌟🌟

❤️ У нас знайдеться:
🍪Як почати знайомство з рольовими?
🍩Поради для новеньких.
🍪Історії рольовиків.
🍩Щотижневі посиденьки й обговорення.
🍪Є питання? – Запитуйте! Анонімні питання стосовно рольових та відповіді на них.
🍩«Нотатки філолога» – поговоримо про граматику!

❤️ Будемо раді вас тут бачити~ 🎁

🌟 Завітати до нас – [ тиць ] 💌