Для людини, котра влилася в ролки відносно нещодавно і не розуміє деяких сталих в спільноті традицій, поділ на активів і пасивів звучав завжди чимось дивним. Для мене персонажі бувають різні, ситуації між героями теж різні, різні почуття і різні настрої. Чому один має завжди стояти рачки, а інший тягти на собі увесь "сюжет" нц сцени? Хіба ви не підбираєте поведінку окремого персонажа інтуїтивно під кожну подію?

Цікаво почути, як досвідчені олди ставляться до цього поділу. Чи не набридало брати на себе завжди тільки одну роль? Звідки взагалі цей поділ взявся? Як складно раніше було знайти співгравця з протилежною роллю? Здається, я пропустив цілу епоху...

Ваша думка щодо купи нових груп тг з анонімками для рольовиків

Чи є у вас дуже епатажні або суперечливі персонажі? Такі, що ви аж думали чи грати за них?

В мене уявлення, шо анонки це один фандом, по якому я хочу написати дико крінжовий фанфік і зняти пару скетчей
Але перед цим я запитаю в усіх їхню думку

Пане адміністраторе Рол Толкс, доєднаєтесь до такого цікавого заходу?

Перша частина фанфіка готова! Скоро буде друга!

Світ анонімних королівств

Теги:
#хуманізація
#анонімки #джен

Рольовий світ поділявся на 7 частин.

Рожеве та м'яке королівство Пліток виглядало мило та дружелюбно, але лицемірство, бажання осудити усіх своїх та чужих - головний атребут народу.

Пацюче Кодло – звучить.. Страшно правда? Але вони насправді милі та добрі хвостики,але закон про дозвіл деанонити людей насторожує. Поки цей закон - просто букви на папері. Всі сподіваються, що і далі так буде.
Це звичайне королівство,яке ні чим не примітне,окрім пацючих ознак народу та королівни Пацюкеси,яка допоможе доброю порадою.

Десь далеко в небі є два князівства.
Одне здебільшого серйозне, не дуже люблять його деякий народ (не будемо тикати пальцем), але вигляд має гарний достойний, про своїх підданих піклується і завжди запитує думку. Править там Сорока з своїми любими помічниками - пані Пугачем та Голубкою.

Друге князівство - найменше на данних момент це Голубятня. Недавно з'явились в цьому світі абсурду, але очі і крила горять потенціалом. Часто не думає про шо говорить Головний Голуб..
Обидва народи пернатих мають крила, як і пацюки мають вуха з хвостами.

Перейдемо до темної сторони рольового світу.
Храм Ериди - місце, де панують Боги. Шикарна Ерида, прекрасна і холодна, як лезо панує хоч і недавно, але впевнено і точно, разом з своїми преспішниками - Фобосом і Деймосом. Не менш хороші в своїй справі.
Вислуховують вони усіх - без осуду.

Наступна станція Опущені.
Усі народи аноніму знають, що говорити про них заборонено.
Кажуть, що вони загрібають людей до себе і вони більше не повертаються.
З цього місця пахне чимось дивним, вулиці схожі на кримінальний, бідний, закинутий район.
Головний ООпущених - Голопуск вважається найбільшим покидьком серед усього рольового світу..

Тож,ми забули про ще дещо - королівство Рол Толкс. Світле, добре, про нього мало що говорять, бо про щось хороше не говорять. Тим і славиться Рол Толкс.
Править Толком чудова сімейна пара - Алекс і Аресса.

В центрі Всесвіту Анонімних королівств є білий палац, який оздоблений золотом. Палац призначений для важливих нарад правителів.
Звісно ПАК (палац анонімних королівств) не єдине, що є в центрі.
Місто ЮАрп,важлива частина рольового світу. Вони фінансують королівства, допомгають у розвитку і збирають ті самі наради.

Тож, з усім розібрались, тепер переходимо до сюжету...

Восьмий збір правителів.
Усі сидять по своїх місцях за круглим столом в очікуванні початку.
Пліткарка пиляла нігтики і надувала бульбашку з гумки бабл-гам, Еріда дивилась не шибко задоволено на своїх колег,Пацюкеса заварила собі чайок і пила його, поділившись з Сорокою. Алекс розмовляв з дружиною по телефону.
В залу заходить Маргарита Валерівна - мер міста ЮАрп, за спиною в неї хтось йде.
«Знову новенькі» – подумала Пліткарка,закотивши очі,вона заховала пилочку і виплюнула жуйку.
Пацюкеса з Сорокою згорнули чаювання, Алекс припинив розмови по телефону. Усі встали в знак вітання.
— Вітаю – спокійно сказала жінка і показала на парубка поруч — це ваш новий колега, Головний Голуб,князь нового князівства Голубятні і від нині сусід Сороки.
Між Сорокою і Пліткаркою з'явився стілець. Маргарита поклала на стіл свиток — Це тема обговорення на сьогоднішнє зібрання, дуже важливе. Тож будь ласка будьте серйозні. – після цих слів мер пішла.
Голуб сів на своє місце, привітно посміхаючись усім. Пліткарка цокнула «Які всі нині однотипні»
— Хто відкриває свиток? – трохи з переживаючим тоном запитала Пацюкеса, на що Пліткарка сміливо взяла в руки свиток, хоча це хотів зробити Алекс.
— І так.. – дівчина посерйознішала, відкинувши усі свої "фе" в сторону.
— Почекай. – перебила її Пацюкеса і повернулась до Головного Голуба — ти ж в курсі останніх новин?
— Звісно, важко не знати – хмикнув сірий.

— Сьогодні ми зібрались, щоб обговорити одну важку для нас усіх тему – продовжила пліткарка — Ви усі знаєте ім'я, яке не варто називати, надійшли новини про нього. Тож, наші СМІ зібрали усю інформацію про Опущених. Так, їх не було чути пару років, але останнім часом стали пропадати люди та антропоморфні істоти з своїх королівств. Одна дівчина з Мо гла вибратись, але їй потрібна психічна допомога. Майже ніякої інформації окрім нецензурної лексики ми від неї не отримали. – дочитала Пліткарка і поглала свиток на стіл.
— І що ж робити?.. – прикрила рот лапкою Пацюкеса. Вона оглянула усіх присутніх.
— Бити? – запропонував Голуб.
— Якби ж все так просто було. Але просто так його не знищити. – заперечила Ерида і дістала з сумки планшет і відкрила карту анонімного рольового світу. — навіть їхнього точного положення немає на картах. Тим більше він може переховуватись де завгодно.
Сорока зітхнув, згадуючи колишню дружбу з Голопуском,він тоді не до кінця розумів, що це за людина.
— Є одна ідея,від них сильно смердить,але цей сморід може почути тільки хтось з дуже добрим ньохом. Його запах, як радіо хвилі. Доступний не кожному. – вийшов з роздумів Сорока. Всі звернули увагу на Пацюкесу. Дівчина скривилась.
— Чому я? – вона склала руки на грудях, підкреслюючи їх.
— Бо ти миша, в них нюх хороший розумієш? – сказав Голуб і підійшов до неї, поклавши руку їй на плече — От тільки ти нас точно виведеш на точний слід.
— Єдине, що я знаю, так це те, що він знаходиться десь на темній частині Всесвіту, тобто не моїй. На світлу він не сунеться 100% – сказала Ерида, не відводячи погляду від планшета
— Найголовніше питання: чому йому не сидиться на місці, як
пару років тому? – возмутилась Пліткарка. Найбільше це стосувалось її, адже з її королівства було викрадено зо 10 підданих.
— Ви будете приступати до цього плану? – запитав король Рол Толкс, постукуючи пальцем по столу. Його цей двіж не стосувався. Королівство захищене, багато охорони. Все, як потрібно.
— Напевно та, але його треба продумати – Сорока постукував по своїй тростині, яку носив, як елегантний аксесуар.
— Ти нас лишаєш? – засмучено запитала юна королева пліток.
— Вимушений. Удачі вам з зупиненням Голопуска. – Алекс вийшов за двері, залишаючи молодих людей самих.


Поки юні правителі думали над своїм планом знищенням Голопуска, сам цар сидів в своєму кріслі, закритій чорній кімнаті і єдине світло тут - світло від ноутбука. Чоловік з мавп'ячим хвостом і вухами дивився в монітор і хитро посміхався. Він давно встановив камери по всьому анонімному світу, щоб знати абсолютно усе. Він досі пам'ятає, як його вигнали з офіційних правителів. План помсти вистроювався довго, але йому допоміг Кабанчик. Вони зустрілись, коли Кабанчика вигнали з королівства Пліток. Блукаючи вулицями парнокопитний спочатку зустрів Сороку,але потім натрапив на Голопуска. Той люб'язно приютив Кабанчика в себе. Чоловіки разом придумали план помсти..

У мене є запитання, за яке мене зжере частина людей

Як налаштувати чат гпт/грока/джеміні, щоб вони були норм співгравцями? Які ви їм параметри задаєте? Як описуєте персонажа? Чи є спосіб обійти фільтр на 18+ контент?

(З людьми в мене ролити не дуже виходить, вимбачте...)

Після вчорашнього фіку в мене з’явилось одне дике питання:
Як ви собі уявляєте хуманізацію анонімок? Типу... якби вони були людьми? Хто це? Що це? Яке в них життя?

От мені цікаво, чи є серед адмінів анонімок повнолітні?
В фф усіх описують, як дорослих зрілих людей, а насправді як?

Посміємося?
З вас коротка кумедна сценка між вами і вашим персонажем/персонажами на тему “Творцю, а творцю? А як я з’явився на світ?”

чому якщо рольові, то тільки фандомні?
в нашому українському ком'юніті існує неписане правило: ти ролиш в рольовій групі, але це завжди рольова, заснована на сюжеті якоїсь гри/фільму/книги/серіалу тощо. якщо ти існуєш у рольовій групі, або якщо в тебе щось крінжове траплялося там, або якщо ставалися смішні моменти, буквально будь-що - то завжди це фандомна група.
прошу, поясніть як людині, яка виросла на орідж ролках і майже ніколи не була в таких тусовках (і це не те, щоб я хейтила фандомні рольові, вони мають право на існування, просто мені капець як цікаво): невже ви ніразу не мали бажання чи не пробували створювати своїх персонажів? невже у вас ніколи не було відчуття по типу - ой, було би класно пограти за мого персонажа з кимось іншим? у вас не було наймінімальнішого бажання створити щось своє, от прям створити? і чому якщо рольова, то перше, що багатьом спадає в думку - це відіграш улюблених персонажів, якщо їх же можна створити власними руцями і полюбити навтіь більше за існуючих персонажів?
господи, і тільки не кажіть мені "так сама іди й створи": я над цим працюю. бо я втомилася серед рольових груп (а я хочу ролити з багатьма людьми водночас останнім часом) бачити тільки "шукаємо персонажів"...
створіть. їх. самі.
дякую за увагу.
потна, втомлена і голодна злюка Валері

Що воно означає, навчити новачка грати? Ніколи мене таке не просили, ніколи я таке не просив. В чому суть, це ж не настільна гра, де теоретично треба правила розтлумачити 🤔

Мене бісить модна манера створювати персонажів "для репрезентації"
Не щоб зробити персонажа повноцінним членом історії, а щоб була РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ
Не щоб дати йому глибину та зобразити його людиною, а щоб зробити його ідеально відбіленим, бо РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ
Піднімати важкі теми тоді теж не можна, бо тоді читач надто сильно задумається і може сприйняти деякі частини персонажа негативно, що завадить РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ, матір вашу!!1
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ робить персонажів настільки нудними та картонними, що у мене немає бажання грати, якщо я помічаю за співролом таке
І я взагалі не розумію, нахуя когось репрезентувати в рольових, які є локальним явищем, що не має впливу на широкий споживацький загал, але окей, серйозно, окей.

А давайте поговоримо про такий пункт в анкетах як «що персонаж любить і що не любить».

В мене він завжди викликав стійке «мех». Тому що часто перетворюється на щось… м-м.., декоративне, поверхове й дуже умовне. Звучить, ніби це має допомогти зрозуміти персонажа, дати йому об’єм, але на ділі… На ділі «любить чай з корицею, осінь, книги. не любить грубість, капусту й холод» і, радше, виглядає як якась естетична пінтерест-дошка, ніж те, що розкриває характер.

Та й загалом, мені значно більше подобається відкривати такі речі в процесі гри, а не мати перед собою заздалегідь складений план-інструкцію. Бо виходить так: «О, він любить чай. Добре, я дам чай. Що далі?». Це зводить розвиток персонажа до набору тригерів: постав галочку — > відреагував — > закрив сцену. Мені цікаво досліджувати його через події, а не підганяти рольовку під наперед написаний перелік вподобань. І, якщо зовсім відверто, в тих проєктах, де існував цей пункт анкети, я ні разу не бачила, щоб його справді обігрували; щоб автори потім в постах пояснювали, звідки узяли ці звички, з чим це асоціюється у героя, може які події він пережив в минулому, щоб зненавидіти якусь простеньку річ тощо.

Сюди б хотілося притягти ще питання, а який взагалі сенс заздалегідь обудумувати стільки побутових(!) дрібничок персонажу? Зі сторони виглядає як спосіб створити лише образ, а не людину. Ви ж все одно на грі будете діяти, виходячи з його характеру — так народжуватимуться нові й нові грані його смаків без попередньо поставлених собою ж обмежень. Коли герой сам знаходить свою осінь, коли якась ніч несподівано нагадує запах кориці і ти такий: «ага! Це воно!!». Бо, блін, він така ж жива істота, як і ви. Не якась інфографіка. У героя попереду є свій шлях, досвід, зміни. А ви робите з нього відполіровану до блиску фігурку, яка, хоч і гарна, проте швидко може набриднути, бо вже немає чим здивувати ні себе, ні співгравця.

Пробачте, надушнила тут трошки. Але це тому що мені дуже цікаво почути вашу думку! В особливості — полярну. Може моє ставлення стане мʼякшим до феномену.