У багатьох є перс-краш, котрий йде із гри у гру. Типа цей перс у космосі, в іншій групі він же, але у фентазні, тут він студент на вписці, і воно, наче, прикольно, але у чому сенс? Це ж різні персонажі з різними біо, знайомствами, на різні сюжети. Мені чомусь, коли таке бачу, трохи крінжово. Наче сорол може грати лише такого перса і все...

Не всім все подобається - це логічно. Чи є у вас типи персонажів, які вам не імпонують? І чому?

Ми вже зрозуміли, що кому не подобається. А які типи персонажів вам навпаки імпонують? І чому?

Опишіть персонажа, що є повною протилежністю тих, за кого ви зазвичай граєте. Зовнішність, характер, звички і т.д.
І гравця, що є Вашою протилежністю.

Невдача за невдачею. Чи є у вас персонаж, концепт якого ви так і досі не можете розкрити та нормально за нього відіграти?

Кожна людина має свої особливості. Деяким ці особливості подобаються, у якійсь мірі навіть надихають, а деякі фукають на них, наче на гівно.
Чи є риси в соролах, через які ви б могли відмовитися з ним ролити? І чому?

І тут собака порила!
Що ви вважаєте головною проблемою українського рольового ком'юніті?

Всіх щось бісити - це окей.
Якщо ми вже поговорили про проблеми українського рольового простору, то от які речі вас у ньому бісять?

А ви в курсі, що сміх продовжує життя на 15 хв?
Розкажіть про смішні ситуації, які ставалися у ваших ролках.

Ага. Я таки дійшла до цього бота. Ну гаразд.

Мабуть, деякі вже бачили моє повідомлення про зовнішність в анкетах. І, ні, питання далеко не про роль такого пункта. Скоріше по його оформленню.

Раніше в тому комʼюніті [ви здогадались, якщо подумали про росіян та їх особливу любов до надмірного пафосу й художніх описів дерева на двадцять сторінок], де я росла, був пунктик на те, аби зовнішність обовʼязково прописувалася в текстовому вигляді і не дай Бог на дві строчки, інакше клеймо позориська тобі на все життя рольове. До усіх деталей — заледве не до тієї міри, де описується кожна родимка під пахвами.

Зараз же, такого тиску я ніде не відчуваю. І настільки насолоджуюсь волею, що тупо перестала взагалі будь-що писати про зовнішність, обходячись приємними для ока артами чи підбрікою ілюстрацій.

Цікаво, яке у переважаючої більшості зараз відношення.

Ви вважаєте несерйозним підхід до гри, коли просто прикріпили арт до анкети чи Ви теж оцей ресурс, який міг піти на опис, витрачаєте на інші значущі пункти?

Пам'ятається, що колись був тренд, де люди обирали з запропонованих їм персонажів кого б вони поцілували, кого б послали і на кому б вони одружилися/вийшли заміж.
Чи є у вас, мої любі рольовики, типи персонажів, які б ви розділили по цим групам? І чому?

Шалено люблю НІПів. Зазвичай саме вони роблять світ живим і справжнім, а сюжет - цікавим. Але чомусь інколи зустрічаюсь зі ставленням НІП = персонаж, звертати увагу на котрого не треба. Не треба взаємодіяти, можна поводитись з ними як заманеться, можна вбити і від світа нічого за це не буде... Хей, вони теж люди, навіть якщо не люди!

Чи застосовуєте ви у своїх постах творчість інших письменників, дослідження науковців?
Мова йде про цитати, вірші, оповідання, висловлювання, моралі, вчення, котрі однозначно прикрашають пости, й надають неперевершену можливість вивчити, дізнатися щось нове.
Чи вважаєте ви доцільним їх використання у рольових іграх?

Закінчите фразу: мені подобається український рольовий простір текстових ігор, тому що...

Ех, бідні мої співгравці, бо останнім часом їм багацько приходиться вислуховувати моєї ностальгії. Ті емоції, що переповнюють лише від одного теплого спогаду про хорошу історії… Ох, чорт. Навіть не знаю з чим порівняти. Єдине, шкодую, що досвід деяких досі не можу повторити.

Але мені цікаво послухати інших.

Розкажіть про свої улюблені рольові — на чому був побудований сюжет, якими були головні герої, яким був світ? А, найголовніше, чи мала історія серйозний розвиток та логічний кінець? Чи згадували ви після гри щось з неї із тим співгравцем? Як довго грали? Поділіться усім, що так грає серце рольовика; розкажіть про найрідніших вам героїв з тих історій. Не дайте їм канути в забутті… 🥺

Мені здається, у багатьох є співгравці, за якими от просто… Скучили. І не важлива причина, по якій розійшлися. Яку б анонімну (чи не анонімку?) записку ви б їм лишили? Щоб ви їм сказали? Це був би локальний жартик з гри чи просте «я скучив за нашими героями»?

Сюжет. У кожного рольовика на шляху, чи то він/вона починає лиш ролити чи то вже є якийсь досвід, - відбувається зустріч з сюжетом. Так сказати знайомство. Його можуть покинути, забутим на аркуші паперу десь на полиці з книгами чи в закутках пам'яті. Або настає час його логічного завершення і вдалого проходження. Чи до пів дороги дійшовши, той змінює русло і пливе вже своєю течією, розбиваючи береги на своєму шляху. І ось, в чому полягає суть питання: чи були в кого спроби відродити забутий сюжет або вже пройдений, та зіграти його ще раз, з іншими людьми, правилами, умовами та поглядом на життя. Якщо так, то поділяться досвідом. Чи можливо це, чи краще вже не повертатися до того, що минуло дуже давно, і лишити все в спокої. Якщо ні, то чи хотілося б це зробити, за умови якщо знайдуться однодумці, достатньо вільного часу та ресурсів. Чи можливо є інші думки з цього приводу?

____
Невеличке кураторське сповіщення для  тих, хто приєднався вже тоді, коли нас стало 40+.
Role Talks також мають внутрішній чат (щоб перейти в нього, достатньо натиснути іконку обговорення в профілі групи). Там інколи трапляються продовження дискусій, котрі не потрапляють у основну групу, спілкуються між собою учасники, і взагалі, здається, непогано=)
Ми не афішували це раніше, оскільки чат мав виключно технічне значення і народився виключно тому, що ми не до кінця розібралися з налаштуваннями спільнот у Телеграммі. Наразі бачимо, що інколи частина обговорень переходить у нього. Тому залишати нових учасників групи без можливості додатково отримати частку контента спільноти вважаємо трохи неправильним.
Доєднання до чату, як і будь-що у цій групі, виключно за бажанням.
Приємного всім дня!
__

Чи помічали ви, як власні риси характеру та особливості видають рольовика із натовпу? Наприклад: в одній з груп з'являється перс, він наділений своїм комбо, що зачаровує та лишає на згадку про себе на обличчі читача кілька емоцій. Та ось бац, і в інших групах раптом стала помітна його присутність теж. Хоча той (перс) вже має геть іншу біографію та сюжетну історію. До чого я веду, наскільки можливим є відображення/створення нового перса, щоб на нього не вплинули поперідні роботи автора. Звісно ж, за умови якщо помітно або ж відомо, що цих герої створювала одна людина. Або ж зовсім інші, але на диво маєш ось такий збіг. Чи ніхто ніколи подібне не зустрічав?

Чому рольовики так бояться ігрових незапланованих конфліктів? Гравець же фізично в повній безпеці, час на те, щоб продумати відповідь має, інший гравець йому точно не ворог...

Останній коментар Akagitsune наштовхнув на думку про ігровий час. А дійсно: у настольних системах стресові для персонажів ситуації, в середньому, дають 1-3 секунди реального часу реакції. Зазвичай це пересування +/або коротка дія/атака/захист. В текстовому просторі гравця нічого не обмежує, оскільки його реакція - це один пост у дії котрого ніхто не втрутиться. Ось і виходить, що один персонаж за свій пост стріляє у ман'яка і дає йому одну-дві ємні нецензурні характеристики, а іншій у цей час робить п' ять кіл навколо ман'яка, п' є чай, їздить у подорож, зв'язує маньяка, заводить родину і дітей, літає на місяць...
Чи є дійсно якісь способи регулювання цього в світі текстових РІ, окрім фрази "Чаммер, це дичина, і я не буду з тобою грати"?