📢 Масове ухилення від мобілізації: історичні паралелі та висновки для України

Сьогодні Україна стикається з проблемами мобілізації. Це складне питання, яке виникало в багатьох країнах під час воєн. Навіть сильні держави не завжди могли забезпечити повний набір військових через суспільний спротив, страх або недовіру.

Ось три історичні приклади, які показують, що ухилення від служби – це не унікальне явище, але його масштаби та наслідки залежать від дій держави.

🇺🇸 США (В'єтнамська війна, 1955–1975)
📌 570 000 ухилянтів, 100 000 утекли в Канаду.
📌 Причини:
Непопулярність війни та антивоєнні протести.
Високі втрати, страх загинути в далекій країні.
Потужна пропаганда проти війни в медіа.


СРСР (Друга світова війна, 1939–1945)
📌 1,3 млн дезертирів.
📌 Причини:

Жорсткі умови мобілізації, страх репресій.
Важкі бойові умови: нестача зброї, голод, холод.
Недовіра до командування, особливо після сталінських чисток.

🇮🇱 Ізраїль (сучасні конфлікти)
📌 50% ухилення серед ультраортодоксів.
📌 Причини:

Релігійні переконання, ідеологічні розбіжності.
Відсутність єдиного бачення обов’язку перед державою.

❗️Висновки для України

У будь-якій війні існують люди, які намагаються уникнути мобілізації. Але коли на кону існування держави, відсутність достатньої кількості військових означає не просто проблеми на фронті - це може стати вирішальним фактором для її поразки.

✅ Мобілізація має бути ефективною та справедливою.
✅ Важливо зміцнювати довіру до командування.
✅ Необхідно покращити умови служби та підтримку сімей військових.

📢 Якщо держава не мобілізує достатньо людей для оборони, вона ризикує просто зникнути. Україна не може дозволити собі цей сценарій.

"Ілюзія миру: Чому Україні не варто вестися на перемир'я"

🔥 Наразі війна РФ проти України перейшла у фазу затяжного конфлікту. Жодна зі сторін не має можливості здійснити прорив на фронті.

Водночас у світовій політиці спостерігається зміна акцентів. З приходом до влади Дональда Трампа у США активізувалися розмови про мирні перемовини та можливе врегулювання конфлікту. Однак важливо розуміти, що подібні ініціативи можуть мати небезпечні наслідки для України.

🚨 Росія неодноразово демонструвала, що будь-які перемир’я для неї – це лише тактичний маневр, а не щирий намір припинити агресію. Достатньо згадати Мінські угоди. Вони лише дали агресору час перегрупуватися, відновити сили та розгорнути ще масштабнішу війну у 2022 році.

Будь-яке нове перемир'я несе ті самі ризики. Воно дозволить РФ зміцнити оборону, оговтатися від санкцій, наростити військовий потенціал і мобілізувати нові сили для продовження агресії.

⚠️ Варто також зазначити, що наразі не існує жодних гарантій безпеки для України у разі укладення перемир’я. Жоден міжнародний механізм або угода не здатні стримати Росію від нової хвилі агресії.

Навіть за умов можливого контролю з боку західних партнерів, РФ знайде лазівку, щоб підготуватися до нових атак. Вона використає перерву у воєнних діях для нарощування ресурсів.

Крім того, під час такої нестабільності Росія намагатиметься розхитати ситуацію як в Україні, так і серед її партнерів. Агентура Кремля закликатиме до миру на будь-яких умовах, зриву мобілізації та проведення диверсій.

🔄 Слабкість РФ та стратегічна ціль України та світу

Росія зазнає величезного тиску через війну та санкції. Незважаючи на пропагандистські заяви, її економіка потерпає: військові витрати зросли до 8% ВВП, а майже 40% федерального бюджету спрямовується на війну.

Окрім цього, Росія стикається з критичним дефіцитом робочої сили, що може сягнути 2-4 мільйонів осіб до 2030 року. Перехід на "військові рейки" та постійний рекрутинг людей на війну вже виснажують її суспільство та економіку.

Таким чином, і сама РФ може не витримати тривалого економічного тиску. Стратегічною метою України та цивілізованого світу має бути не лише зупинка агресії, а й повалення режиму Путіна та справжня деколонізація РФ. Це включає підтримку демократичних сил всередині країни, боротьбу з її імперськими амбіціями та забезпечення права народів Росії на самовизначення.

🔴 Українці не мають права повторювати помилки минулого. Історія війни доводить: як тільки Україна послаблює тиск на ворога, він одразу використовує цей час для нових ударів. Надія на дипломатичні домовленості з державою-агресором без її повної поразки – це ілюзія, яка може коштувати Україні майбутнього.

🔎 Світовий урок: небезпечний мир будь-якою ціною

В історії є приклади, коли війни намагалися завершити миром за будь-яких умов, однак це не призводило до сталого миру.

Одним із таких випадків став Мюнхенський договір 1938 року. Європейські держави, прагнучи уникнути великої війни, погодилися на вимоги Гітлера та віддали йому Судети. Однак ця поступка не врятувала світ від Другої світової війни, а лише дала агресору час для підготовки.

Той самий ризик є і для України. Будь-яке "перемир'я" на умовах Росії лише відтермінує новий виток війни.

🔎 Що мають робити Україна та її партнери:

🔘Продовжувати тиск на РФ через економічні санкції та військову підтримку ЗСУ. Послаблення санкційного режиму лише зіграє на користь агресору.
🔘Посилювати оборонний потенціал України. Інвестиції у виробництво зброї, розбудову інфраструктури та мобілізацію критично важливі.
🔘Гнучко реагувати на політику Трампа. Україна повинна демонструвати готовність до діалогу, але водночас наголошувати на важливості стримування Росії для глобальної безпеки.
🔘Робити ставку на стратегічних партнерів у Європі. Навіть якщо у США зміниться зовнішньополітичний курс, підтримка Європи може відіграти ключову роль.

🌟 Зараз головне – витримати, не піддаватися на політичні маніпуляції та продовжувати боротьбу. Тільки українська стійкість, підтримка союзників і подальший тиск на РФ можуть стати запорукою справедливого миру!

🔻 День, коли на Донбасі почалась війна

12 квітня 2014-го. Слов’янськ. Подія, яка назавжди змінила хід української історії

Саме цього дня озброєна група російських диверсантів під командуванням Ігоря Гіркіна («Стрєлкова») захопила ключові об’єкти у Слов’янську — міськвідділ міліції, СБУ, адміністративні будівлі. Операція пройшла стрімко й майже без опору. Для багатьох це стало шоком, але згодом стало очевидно: до цього ретельно готувались. І не лише в Москві.

⚫️ Без спротиву: слабкість, страх чи симпатія?

Хоча у місті перебували українські силовики, масштабної оборони не було. Частина міліціонерів просто залишила свої пости, дехто згодом повернувся вже під контролем російських бойовиків. Аналогічно діяли співробітники місцевого СБУ. Причини були різні: від відсутності чітких наказів і страху — до відвертої симпатії до «русского міра».

⚫️ Місцева влада: від мовчання до співпраці

Міська голова Неля Штепа публічно підтримувала загарбників, заявляючи, що ті — місцеві. Згодом вона намагалася виправдатись, кажучи, що діяла під тиском. Але тодішня її поведінка створила ілюзію легітимності для дій окупантів. Тим часом «народним мером» проголосив себе В’ячеслав Пономарьов, який відкрито координував проросійські сили у місті.

⚫️ Безкарність — добриво для реваншу

Минуло десять років, але практично ніхто з відповідальних за ці події не поніс серйозного покарання. Неля Штепа досі не засуджена. Інші колаборанти отримали м’які вироки або уникли відповідальності взагалі. Це демонструє болісну хворобу — невміння держави карати за зраду.

⚫️ Не всі здались — не всі мовчали

Попри загальну апатію силових структур, чимало жителів Слов’янська не прийняли окупацію. Частина займалась партизанською діяльністю, передавала координати ворога, інші — потайки волонтерили, допомагаючи українським військовим. На Донбас вирушили перші підрозділи ЗСУ, у тому числі добровольці. Проте варто визнати: держава тоді була неготовою до масштабного збройного вторгнення.

⚫️ Регіон, як дзеркало колоніального спадку

Захоплення Слов’янська оголило глибоку русифікацію регіону — культурну, мовну, інформаційну. Це була територія, де українська держава існувала радше формально. Десятиліття колоніальної політики дали своє. І цей спадок доведеться викорінювати ще не одне покоління.

⚫️ Бездіяльність, що відкрила ворота війни

Коли ті, хто мав захищати місто, залишили його без бою, це стало сигналом для Кремля: Україна слабка. Наслідки — мародерства, тортури, викрадення, вбивства. Те, що почалося 12 квітня 2014 року у Слов’янську, стало початком великої, кривавої війни — боротьби за виживання і майбутнє держави.

ВИЗНАТИ КРИМ - ОЗНАЧАЄ ЗРУЙНУВАТИ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК

📰 Останнім часом західні медіа активно обговорюють можливість того, що адміністрація Дональда Трампа може офіційно визнати Крим частиною Росії — нібито як частину "мирного плану" для завершення війни в Україні. Згідно з цими повідомленнями, Вашингтон розглядає не лише визнання окупації, але й інші поступки: відмову України від курсу до НАТО, послаблення санкцій, нейтралітет як умову миру.

⚖️ Це може стати першим таким випадком у сучасній історії серед провідних демократій

З часів Другої світової війни жодна велика цивілізована держава не визнавала територіальних змін, досягнутих шляхом збройної агресії. Навіть після анексії Балтійських країн у 1940 році західні країни не визнавали цього факту юридично.

Такі випадки траплялися лише серед менш розвинених або авторитарних країн: наприклад, Сирія та Північна Корея визнавали незалежність Абхазії та Південної Осетії після російської агресії проти Грузії у 2008 році. Подібну позицію займали також деякі сателіти Кремля в Африці та Латинській Америці. Проте жодна ключова демократія Заходу не дозволяла собі легітимізувати силове переписування кордонів. Саме тому можливе визнання анексії Криму з боку США стало б безпрецедентним зламом міжнародного підходу.

🚨 Які це несе ризики?

▪️Підрив міжнародного права: визнання силового захоплення територій створює небезпечний прецедент.
▪️Підкріплення агресора: це може бути сприйнято як сигнал, що силове переписування кордонів - допустиме.
▪️Послаблення позицій Заходу: союзники США можуть втратити довіру до лідера, що зраджує принципи.
▪️Удар по Україні: це деморалізує тих, хто понад 10 років бореться за незалежність і справедливість.

❗️ Висновок

Світ не може дозволити, щоб агресор отримував нагороду за порушення міжнародного права. Визнання анексії Криму не принесе миру - воно стане стартом нової хвилі глобальної нестабільності. Україна бореться не лише за себе - вона тримає лінію цивілізованого світу. І відступ від принципів лише підштовхне інших диктаторів діяти так само.

🇺🇦 ОДЕСА МАЄ ПОЗБУТИСЬ ІМПЕРСЬКОГО "ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА"

Олександр Строганов - міністр царської Росії й власник понад 11 тисяч кріпаків - досі має звання почесного громадянина Одеси. Це ганьба.

Після нашого звернення в Одеській міськраді повідомили, що вже цього місяця профільна комісія розгляне питання про позбавлення його цього статусу.

Настав час остаточно очистити публічний простір від імперських символів!

Z-ПАРАД НА КІСТКАХ ІСТОРІЇ

Сьогодні Москва знову вийшла на свій улюблений ритуал - парад на Красній площі. Вісімдесята річниця так званої "Великої Вітчизняної війни" - ідеологічного штампу радянської пропаганди - стала черговим приводом для демонстрації військової техніки, культу війни та величі минулого, якою живе сучасна Росія.

🔥 У той час, коли весь цивілізований світ згадує трагедії Другої світової з болем і співчуттям, Кремль святкує її як свято переможного насильства.

Сьогоднішній російський режим - це гібрид старого імперіалізму й новітнього фашизму. У своїх працях Умберто Еко описував головні ознаки фашизму - культ традиції, зневагу до модерну, культ дії, мілітаризм, страх і пропаганду. Усе це - наріжні камені путінської Росії.

⚙️ Парад - це не лише демонстрація сили, а театральна постановка фальшивої історії, де перемога у війні використовується для виправдання сьогоднішніх злочинів.

Коли Путін напав на Україну в 2022 році, він уявляв собі парад на Хрещатику. Його імперські мрії включали Київ, Кишинів, Варшаву. Це мала бути чергова хода «визволителів», які насправді приносять смерть, депортації та руйнування.

🎯 Але Україна не впала. Україна встала.

Росія вкрала перемогу над нацизмом, приховуючи, що комуністичний режим був таким самим окупантом для України. Вони забули Катинь, ГУЛАГи, депортації, геноцид українців. Вони забули, що українці загинули і в боротьбі з нацизмом, і під колесами радянської машини.

🕯 Україна пам’ятає. І не дозволить більше нікому її колонізувати.

Сьогодні на Красній площі святкують не перемогу, а саму ідеологію війни. Z - це нова свастика. Російський парад - це парад диктатури, брехні та імперських марень.

⚡️ Україна бореться не лише за себе - а за всю Європу, за майбутнє без Кремля, який святкує війну, а не мир.

🕊 ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПУТІН, СТАМБУЛ І ТІНЬ МИРУ: ЩО НА НАС ЧЕКАЄ?

🔹 МОЖЛИВА ЗУСТРІЧ У СТАМБУЛІ

У найближчі дні в інформаційному просторі активно циркулює новина про можливу зустріч Володимира Зеленського з Путіним. Перемовини можуть пройти у Стамбулі. Президент України вже заявив про готовність вирушити туди. Путін - поки мовчить. До розмови потенційно може долучитися і Дональд Трамп - у межах своїх "миротворчих" амбіцій.

🔹 ПЛЮСИ ПЕРЕМОВИН

Сам факт діалогу на найвищому рівні може свідчити про зміну тактики Кремля та потенційну можливість хоча б розблокувати певні гуманітарні, обмінні чи безпекові треки.
Для міжнародної спільноти - це шанс тиснути на РФ дипломатично.
Для України - можливість зафіксувати публічно червоні лінії: без поступок, без капітуляції, лише на умовах справедливості.

🔹 ТРАМП І ЙОГО "МИРНІ" ІНІЦІАТИВИ

Потенційна участь Дональда Трампа у перемовинах може додати глобального резонансу процесу, адже він досі зберігає потужний політичний вплив.
Проте його підхід викликає серйозні запитання: Трамп часто уникає глибокого аналізу причин війни, сприймає конфлікт як "незручність", яку треба якнайшвидше «заморозити».
➕ Це може прискорити тиск на Москву, посилити позицію Києва.
➖ Але й створює загрозу "швидкого миру" без справедливості: збереження окупацій, ігнорування злочинів, нові пастки для України.

🔹 РИЗИКИ ТА ІЛЮЗІЇ

Росія вже неодноразово використовувала "перемовини" як ширму для перегрупування. У 2014–2021 роках були зустрічі і в Мінську, і в Парижі, і в Берліні - результатом стали не мир, а Іловайськ, Дебальцеве, Буча та повномасштабне вторгнення.
Україна вже була за столом переговорів. І щоразу - Росія поверталась до зброї.

🔹 ІСТОРІЯ НАС НАВЧИЛА

Ілюзія миру - одна з найнебезпечніших пасток. Вона розслаблює союзників, підштовхує до "компромісів", які можуть коштувати нам державності. Якщо перемовини в Стамбулі й справді відбудуться, ключове - не дозволити Кремлю перетворити їх на медіа-шоу про "втому від війни" і "мир за будь-яку ціну".

🔹 ВИСНОВОК: ЛИШЕ ПЕРЕМОГА

Домовленості з державою-терористом, яка не зазнала поразки, мають нетривалий ефект. А тому - будь-які розмови можливі лише за наявності сили: дипломатичної, військової, моральної. Україна бореться не за перемир’я - а за перемогу. І кожна зустріч має наближати саме її, а не чергову паузу перед новим ударом.

УКРАЇНА Б'Є ТУДИ, ДЕ НЕ ЧЕКАЮТЬ

Сьогодні наша держава провела унікальну спецоперацію — атакувала військові аеродроми ворога глибоко в тилу Росії. У мережі вже ширяться відео, як палають російські літаки. Це - черговий доказ: Україна не лише обороняється, вона системно нищить військовий потенціал держави-агресора.

Меседж простий і безкомпромісний: ми будемо знищувати окупантів, поки в Росії не усвідомлять - війна з Україною болюча, дорога і безперспективна.

Щодо НАБУ та САП

Це кринжатина. І відкат назад. Сумно...

Київ сьогодні. Хоча так він виглядає не перший тиждень. На жаль для багатьох думки про швидкий мир після приходу Трампа до влади так і залишилися думками.

Тому розпишу детальніше всі сценарії, аби було зрозуміло, що мирного рішення точно не буде. Ми з цим надовго. Можливо назавжди

ЯК МОЖЕ ЗАВЕРШИТИСЯ ЦЯ ВІЙНА — І ЧОМУ ЗАРАЗ НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЧАС

Заява Дональда Трампа про те, що він дає Росії «певний дедлайн для миру», звучить гучно — особливо на фоні втоми світу від війни. Він натякає: якщо Путін не сяде за стіл переговорів, його чекають нові мита, санкції, тиск. Але що це реально означає для України?

📌 У найближчий час справді можливе завершення війни. Але — за рахунок України.

Ціна такого «миру» — тимчасова окупація частини територій, чергове «повірити» Росії, пожертвувати чимось — чи то принципами, чи територіями. Таке «перемир’я» може зупинити обстріли — а може і ні. І найгірше — воно не гарантує безпеки. Ми це вже проходили: Мінськ-1, Мінськ-2, "режими тиші", "формули Штайнмаєра"...

💡 Якщо говорити про завершення війни на українських умовах, то існує лише два шляхи послаблення Росії:

1. Економічне виснаження РФ
Так, Трамп говорить про санкції, нові мита, тиск. Але санкції — це не магія. Вони не дають результату на наступний день. Їхній ефект — це пів року, рік, два. За цей час Росія може воювати далі, просуватись, завдавати ударів. І навіть зараз, під безпрецедентним тиском, вона тримається. Її економіка хитається, але не падає. Нові санкції можуть пришвидшити крах — або не змінити нічого. Це ризик.

2. Воєнне виснаження РФ
Це — реальний сценарій, але він потребує:

▪️Кратного збільшення військової допомоги Україні.

▪️Нових озброєнь — ракет, авіації, бронетехніки, ППО.

▪️Масштабної мобілізації — не такої, як зараз, а значно ширшої.

▪️Розгону оборонної промисловості Заходу.

🧩 Це — надзвичайно дорогий і складний шлях. Але тільки через втрати, страх і поразки Росія може прийти до справжніх переговорів. Декілька ударів по цілям у тилу — не змінять її політики. Росію потрібно змусити зрозуміти: далі — прірва.

📉 Але сьогодні — не той момент. РФ ще намацує локальні прориви: на Донеччині, на Сумщині, у Харківській області, почались рухи на Запоріжжі. І поки є хоча б мінімальне просування — Москва не сяде за стіл переговорів. Їй це просто не потрібно.

🕊 І хоча заяви Трампа дарують багатьом в Україні ілюзію «близького миру» — це може бути пастка. Нас знову будуть умовляти на поступки заради ілюзії тиші. Але немає гарантій, що вона настане.

Так, не виключено, що щось різко зміниться: смерть диктатора, внутрішня смута в РФ, "чорний лебідь". Але бути реалістами — необхідно. І реалістичний прогноз такий:

📆 Ми зустрінемо 2026 рік у стані повномасштабної війни.

Це — не причина зневіритись. Це — причина готуватись і мобілізуватись. Бо якщо ми хочемо вижити як нація, українські умови миру мають бути підписані з позиції сили!

СЬОГОДНІ РОЗІГРУЄМО ШЕВРОН «СУШКОДАВИ»!

Умови прості:
– донат від 100 грн
– плюсик у коментарях

Переможця визначимо випадковим чином серед учасників. Зібрані кошти підуть на ремонт транспорту для наших військових.

🪖Шеврон стане крутим трофеєм і точно прикрасить вашу кімнату!

Реквізити для донату ось тут:

▪️Посилання на банку
▪️Номер картки - 4441111126784580

🇺🇦 ЯК ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ВПЛИВУ

Росія намагається нав’язати себе не лише зброєю, а й через культуру. Її діячі роками формували позитивний образ імперії, виправдовували агресію та легалізували злочини. Це теж елемент війни.

Кожен українець може протидіяти такому впливу. Не залишати без реакції виступи чи заяви російських «зірок», писати звернення до державних органів, вимагати реакції. Це дає результат.

📌 Приклад: за моїм зверненням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення внести російського актора й пропагандиста Азамата Мусагалієва до Переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці України. Він відкрито підтримував політику Путіна, був його довіреною особою на виборах, незаконно відвідував окуповану частину Донецької області («ДНР»), де виступав на пропагандистських концертах, прославляв армію РФ та бажав «мирного неба» бойовикам.

⚖️ Юридичні наслідки
Внесення до Переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці, означає:

🔘 заборону на поширення контенту за участю такої особи в українському медіапросторі;

🔘 заборону на гастролі, концерти, участь у культурних заходах на території України;

🔘 блокування можливості співпраці з українськими компаніями та медіа;

🔘 офіційне визнання дій такої особи як таких, що шкодять нашій державі.

Таким чином, ми позбавляємо російських пропагандистів легального доступу до української аудиторії й захищаємо власний культурний простір!

🇺🇸 REUTERS: США МОЖУТЬ ВДАРИТИ ПО РОСІЇ НОВИМИ САНКЦІЯМИ, АЛЕ СПЕРШУ ХОЧУТЬ, ЩОБ ЄВРОПА ПОСИЛИЛА ТИСК

💼 Адміністрація президента США Дональда Трампа підготувала додаткові санкції, які можуть вразити ключові сектори російської економіки, якщо Володимир Путін і далі затягуватиме завершення війни проти України. Вашингтон також підтримує ідею, щоб ЄС використав заморожені російські активи для закупівлі зброї для ЗСУ, і розглядає подібні механізми у себе.

💣 Після перших санкцій цього тижня, які зачепили "Лукойл" і "Роснєфть", США готують наступну хвилю — проти банківського сектору та нафтової інфраструктури. Українська сторона, за даними Reuters, пропонувала ще жорсткіші кроки — зокрема, повне відключення російських банків від доларової системи. Попри імідж "миротворця", Трамп визнав, що змусити Кремль припинити війну виявилося значно складніше, ніж очікувалося.

🇺🇦 Висновок від мене

⚡️ Якщо США справді запровадять нові санкції й залучать ЄС до спільної гри, це може стати переломним моментом. Кожен долар, який Росія не зможе заробити чи переказати, означає менше снарядів по наших містах. Тиск на фінанси — це найефективніша зброя проти держави-терориста.

🛡 Україна повинна скористатися цим моментом: активніше працювати з європейськими партнерами, щоб синхронізувати всі економічні удари по Кремлю. Бо лише коли санкції будуть спільними, масштабними й без компромісів — вони перетворяться з політичного жесту на справжній інструмент перемоги.

ІНДІЯ МОЖЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ — АЛЕ ЦЕ НЕ БУДЕ ПРОСТО

Сьогодні Bloomberg опублікувало аналітичний матеріал про те, як США посилюють тиск на країни, які досі купують російську нафту. Трамп хоче, щоб світ поступово відмовився від торгівлі з Москвою — і тепер під прицілом опинилася Індія.

🛢 Індія була головним покупцем російської нафти

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну саме Індія стала одним із найбільших покупців російської нафти.
Її компанії активно користувалися великими знижками, які Москва давала, щоб хоч якось продавати свою нафту після західних санкцій. Це дозволило Індії роками отримувати дешевше пальне й підтримувати стабільні ціни для власного ринку.

⚠️ Тепер цю схему можуть зруйнувати

Нові санкції США проти російських нафтових компаній означають, що Індії стане складніше купувати цю нафту — банки не хочуть ризикувати, а перевізники побоюються штрафів. Індійським нафтопереробникам доведеться переходити на постачання з Близького Сходу або США, але така нафта буде дорожчою.
Тобто, прибутки компаній зменшаться, а пальне в самій Індії може подорожчати.

💰 Чи витримає економіка Індії таку зміну

Аналітики кажуть: повна відмова від російської нафти одразу — майже неможлива. Росія зараз забезпечує до третини імпорту нафти в Індію. Замінити такий обсяг миттєво — це колосальні витрати, збої у постачанні й ризик зростання цін на пальне всередині країни.

Індійські компанії вже шукають альтернативи: Reliance Industries почала закуповувати нафту з Близького Сходу та США, але це лише часткове рішення.
Плюс — така нафта має інший хімічний склад, тому заводам треба переналаштовувати технологію переробки. Це теж коштує грошей.

🔍 Висновок по-простому:

США хочуть, щоб Індія перестала купувати нафту в Росії.

Індії це невигідно — вона звикла до дешевої нафти й не має повноцінної заміни.

Якщо відмовиться — зростуть витрати, подорожчає пальне, постраждає економіка.

Якщо не відмовиться — ризикує потрапити під вторинні санкції США.

💬 Реальність така:

Індія не зможе різко "перекрити кран" із Росії. Вона, скоріше за все, поступово зменшуватиме закупівлі, але продовжить брати нафту через треті країни або через обхідні схеми. Тобто, "офіційно" — рух у бік США, а "фактично" — російська нафта ще довго залишатиметься в індійських резервуарах.

ТУРЕЧЧИНА ЗБІЛЬШУЄ ЗАКУПІВЛІ НАФТИ НЕ З РОСІЇ ПІСЛЯ НОВИХ ЗАХІДНИХ САНКЦІЙ

За даними Reuters, найбільші турецькі нафтопереробні заводи почали різко зменшувати частку російської нафти у своїх поставках. Це стало наслідком нових санкцій США, ЄС та Великої Британії, спрямованих на обмеження доходів Москви від експорту енергоносіїв, які фінансують війну проти України.

🔹 Хто саме зменшує закупівлі:

Завод STAR, що належить азербайджанській компанії SOCAR, у грудні отримає чотири партії нафти з Іраку, Казахстану та інших країн. Це 77–129 тисяч барелів на добу — замість російської нафти, яка раніше становила майже весь обсяг переробки (210 тис. барелів/день).

Tupras, інший великий турецький виробник, теж переходить на неросійські сорти нафти, подібні за якістю до російських. Компанія вже купує сировину з Іраку, Бразилії та Анголи.

🔹 Навіщо це робиться:
Tupras хоче уникнути нових санкцій ЄС, які можуть заборонити експорт палива, виробленого з російської нафти. Очікується, що на одному з її заводів російську нафту повністю приберуть.

🔹 Загальна тенденція:
У 2025 році Туреччина імпортувала в середньому 669 тисяч барелів нафти на добу, з яких 47% були російські. Тепер частка неросійських постачань зростає, особливо з Іраку — до 141 тис. барелів у листопаді (проти 80 тис. середнього показника за рік).

💬 Простими словами:
Анкара поступово відходить від російської нафти, щоб не потрапити під санкції Заходу і зберегти можливість продавати свої нафтопродукти в Європу.

🇪🇺 ЄС РОЗГЛЯДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ АБО ПОЗИК ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНИ — REUTERS

Європейський Союз обговорює два головні варіанти допомоги Україні на 2026–2027 роки: або взяти гроші в борг, або використати заморожені російські активи.

💶 Йдеться про 130–140 мільярдів євро, які потрібні Києву для покриття бюджетних потреб. Більш реалістичним вважається варіант із використанням активів РФ, що перебувають у європейських банках — переважно в бельгійській компанії Euroclear. Після початку вторгнення майже всі російські цінні папери там уже перетворились на готівку.

💡 За планом Єврокомісії, ЄС замінить ці кошти на «нульові» (безвідсоткові) облігації, а самі гроші передадуть Україні. Київ поверне їх лише тоді, якщо отримає репарації від Росії — тобто фактично це буде безповоротна допомога.

🇧🇪 Проти виступає Бельгія, яка боїться судових позовів і хоче гарантій від інших країн ЄС, що вони покриють можливі ризики. Єврокомісія зараз веде переговори з Брюсселем, щоб узгодити всі юридичні деталі й винести це питання на затвердження лідерів у грудні.

Другий варіант — звичайне запозичення на ринку, але він менш привабливий, бо збільшить борги європейських країн і вимагатиме виплати відсотків.

❗️ «Хай воюють депутати!» — чому Раду не можна «відправити на фронт»

«Офіс простих рішень» розбирає один із найбільш живучих суспільних тейків — «депутати мають піти воювати замість хлопців з передка». Ця фраза здається логічною з позиції емоційної справедливості. Але з погляду державності це популістське спрощення, яке підміняє системні рішення символічними жестами.

🏛 Парламент у війні — це інфраструктура управління

Конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів. Фактично здійснюють повноваження близько 395 (мінус понад 12%). Для ухвалення рішень необхідно 226 голосів, тобто парламент уже працює без запасу міцності.

У воєнний час Верховна Рада — це ключовий елемент управління війною та економікою. У Державному бюджеті на 2025 рік на сектор безпеки й оборони передбачено понад 2,2 трлн грн, що становить:

≈56% усіх видатків держави;
≈26% валового внутрішнього продукту.

Саме парламент:

▪️ухвалює та коригує воєнний бюджет;
▪️визначає правила мобілізації;
▪️ратифікує міжнародні угоди про військову допомогу;
▪️вводить санкції;
▪️здійснює цивільний контроль за виконавчою владою.

Без цього фронт втрачає системну опору.

⚠️ «Депутати замінять хлопців з передка» — хибна логіка

Кілька сотень людей без бойового досвіду не можуть замінити підготовлені підрозділи, які роками тримають лінію фронту. Війна — це не про «присутність», а про злагодження, управління, логістику й досвід.

Масове «виведення» парламенту означає:

▪️ризик паралічу ухвалення рішень;
▪️ослаблення цивільного контролю;
▪️концентрацію влади у виконавчій вертикалі.

Ефект для фронту — мінімальний. Шкода для держави — системна і довгострокова.

🎖 Факт: депутати вже служать — і, на жаль, гинуть

Теза про те, що «всі депутати в тилу», не відповідає реальності. Серед чинних і колишніх народних депутатів є ті, хто служив або служить у ЗСУ.

Серед них:

🪖Роман Костенко — чинний народний депутат, офіцер ССО, учасник бойових дій;
🪖Сергій Рудик — чинний народний депутат, проходив військову службу;
🪖Роман Лозинський — чинний народний депутат, мобілізований до ЗСУ;
🪖Михайло Забродський — народний депутат попереднього скликання, генерал-лейтенант, залучений до роботи Генерального штабу.

Є й загиблі, на жаль:

🕯Олег Барна, народний депутат VIII скликання — загинув на фронті у 2023 році;
🕯Сергій Слабенко, народний депутат IV скликання — загинув у боях того ж року.

Це не знімає критики з парламенту, але руйнує міф про «касту, яка не воює».

📚 Чи функціонували парламенти під час Другої світової війни?

Історія дає однозначні відповіді.

➖Велика Британія не розпускала парламент навіть після знищення Палати громад у 1941 році — засідання перенесли, зберігши безперервність влади.
➖США не припиняли роботи Конгресу після атаки на Перл-Гарбор — саме Конгрес ухвалював рекордні воєнні бюджети.
➖Франція (1940) передала надзвичайні повноваження маршалу Петену — наслідок: режим Віші, колаборація та втрата суверенітету.
➖Третій рейх зберіг рейхстаг лише формально — за всю війну він збирався близько 20 разів і не мав реального впливу.

Історичний висновок простий:

демократії зберігають парламенти навіть під бомбами;
диктатури ліквідовують їх або імітують.

🧠 Висновок «Офісу простих рішень»

Фраза «хай воюють депутати» працює лише на рівні емоцій. Але війна — це змагання державних систем, а не символічних жестів.

Відправити парламент «на фронт» — це не просте рішення. Це популізм, який майже нічого не додає фронту, зате підриває керованість країни.

Справедливість у війні — це правила, контроль і відповідальність. Це складніше. Зате саме це — працює!