Повертаємося до Азарова!

Я попросив наших дипломатів проговорити питання про позбавлення держнагороди колишнього прем'єра України, а нині зрадника, з керівництвом Литви.

У результаті наше посольство в цій країні звернулося з офіційною нотою. Тепер цим питанням займається МЗС та Офіс президента Литви.

Сподіваюся наш партнер і союзник не підкачає і позбавить нагороди Азарова!

Занадто багато Трампа в останній час)

Якщо хочете мою думку про його заяви, то протисніть гарних реакцій.

І нашмаляю постік

Трамп і Путін. Трамп і війна в Україні. Трамп і....

Багато Трампа останнім часом. Воно то й логічно, новий президент вирішив взятися за вирішення війни РФ проти України. І тепер звучить багато різних заяв від нього. І не тільки від нього.

❗️Що маємо на поточний момент. Минув майже місяць, а Трамп мало не щодня говорить про Україну, що саме по собі прогрес. Лідер найбільшої країни у світі витрачає хоч скількись свого часу на нашу війну.

Його представники вже почали вести мінімальну роботу, міністр фінансів відвідав Київ, міністр оборони скатався на "Рамштайн" (з приводу війни в Україні). Від них лунають неоднозначні заяви, однак варто зрозуміти, що наразі триває етап притирання і торгу. Рішень жодних абсолютно немає.

Трамп тим часом уже зателефонував Путіну, потім Зеленському. Не звертаючи уваги на всілякі ці слівця про те, що "розмова була дуже гарною", важливим у цьому варто відзначити все-таки факт розмови.

Далі явно буде зустріч Трампа з Путіним, тим часом Зеленський зустрінеться з віце-президентом США. І за цей час усі три команди обміняються думками ретельніше. Ось тоді й варто дивитися на якісь слова або навіть дії.

🔥 З плюсів - Трамп продовжує говорити про можливі санкції проти РФ. Допускає постачання допомоги Україні. Його міністр оборони закликає Європу посилити підтримку української армії. Тобто загальний трек не змінюється. Він лише трохи змінює контури.

На останок - Трамп намагається вибити вигоду з усієї цієї історії. Чи то він нагнув Путіна, чи то він нагнув ціни на нафту, чи то він отримав доступ до копалин в Україні, чи то Європа стала менше купувати російського газу. Скрізь і потроху, і це можна продати своєму народу, як перемогу.

А ми тим часом працюємо далі, як і працювали. Рано лізти в помиральну яму.

Дякую всім, хто 3 роки тому зробив важливий вибір!

Завдяки вам ми досі існуємо!

Честь тим, хто віддав за своїх найважливіше - життя

Президент Литви позбавив Азарова державної нагороди.

Схема працює)

📢 Трамп і Ємен: миротворець, що бомбить?

🚀 Президент США Дональд Трамп вирішив розпочати масштабну військову операцію проти хуситів у Ємені. Причини, за його словами, серйозні:

🛳 Свобода судноплавства під загрозою!
🔹 Хусити, яких підтримує Іран, регулярно атакують американські та міжнародні судна в Червоному морі.
🔹 Через це світова економіка зазнає збитків, а цивільні судна опиняються під вогнем.
🔹 США не могли залишитися осторонь, тому вирішили "демократично" завдати удару по бунтівникам.

🔥 Стримування Ірану!
🔹 Білий дім заявив, що хусити – це лише "довга рука Тегерана", яка дестабілізує регіон.
🔹 Трамп хоче "поставити на місце" Іран, який, за версією Вашингтона, підтримує терористичні угруповання.
🔹 Що ж, бомби – непоганий спосіб нагадати про свою позицію... 🤷‍♂️

⚠️ А тепер увага: пам'ятаєте, що обіцяв Трамп?
"Я покладу край нескінченним війнам Америки!" – казав він на передвиборчій кампанії.

"Миротворець", який зараз віддав наказ про бомбардування Ємену...

Логіка? Не чули.

🎭 Фінальний акорд:
🔹 Трамп прийшов до влади з гаслами "Америка понад усе", але зараз втручається в черговий конфлікт.
🔹 То це боротьба за безпеку чи просто "гра м'язами" перед виборами?

📢 Масове ухилення від мобілізації: історичні паралелі та висновки для України

Сьогодні Україна стикається з проблемами мобілізації. Це складне питання, яке виникало в багатьох країнах під час воєн. Навіть сильні держави не завжди могли забезпечити повний набір військових через суспільний спротив, страх або недовіру.

Ось три історичні приклади, які показують, що ухилення від служби – це не унікальне явище, але його масштаби та наслідки залежать від дій держави.

🇺🇸 США (В'єтнамська війна, 1955–1975)
📌 570 000 ухилянтів, 100 000 утекли в Канаду.
📌 Причини:
Непопулярність війни та антивоєнні протести.
Високі втрати, страх загинути в далекій країні.
Потужна пропаганда проти війни в медіа.


СРСР (Друга світова війна, 1939–1945)
📌 1,3 млн дезертирів.
📌 Причини:

Жорсткі умови мобілізації, страх репресій.
Важкі бойові умови: нестача зброї, голод, холод.
Недовіра до командування, особливо після сталінських чисток.

🇮🇱 Ізраїль (сучасні конфлікти)
📌 50% ухилення серед ультраортодоксів.
📌 Причини:

Релігійні переконання, ідеологічні розбіжності.
Відсутність єдиного бачення обов’язку перед державою.

❗️Висновки для України

У будь-якій війні існують люди, які намагаються уникнути мобілізації. Але коли на кону існування держави, відсутність достатньої кількості військових означає не просто проблеми на фронті - це може стати вирішальним фактором для її поразки.

✅ Мобілізація має бути ефективною та справедливою.
✅ Важливо зміцнювати довіру до командування.
✅ Необхідно покращити умови служби та підтримку сімей військових.

📢 Якщо держава не мобілізує достатньо людей для оборони, вона ризикує просто зникнути. Україна не може дозволити собі цей сценарій.

"Ілюзія миру: Чому Україні не варто вестися на перемир'я"

🔥 Наразі війна РФ проти України перейшла у фазу затяжного конфлікту. Жодна зі сторін не має можливості здійснити прорив на фронті.

Водночас у світовій політиці спостерігається зміна акцентів. З приходом до влади Дональда Трампа у США активізувалися розмови про мирні перемовини та можливе врегулювання конфлікту. Однак важливо розуміти, що подібні ініціативи можуть мати небезпечні наслідки для України.

🚨 Росія неодноразово демонструвала, що будь-які перемир’я для неї – це лише тактичний маневр, а не щирий намір припинити агресію. Достатньо згадати Мінські угоди. Вони лише дали агресору час перегрупуватися, відновити сили та розгорнути ще масштабнішу війну у 2022 році.

Будь-яке нове перемир'я несе ті самі ризики. Воно дозволить РФ зміцнити оборону, оговтатися від санкцій, наростити військовий потенціал і мобілізувати нові сили для продовження агресії.

⚠️ Варто також зазначити, що наразі не існує жодних гарантій безпеки для України у разі укладення перемир’я. Жоден міжнародний механізм або угода не здатні стримати Росію від нової хвилі агресії.

Навіть за умов можливого контролю з боку західних партнерів, РФ знайде лазівку, щоб підготуватися до нових атак. Вона використає перерву у воєнних діях для нарощування ресурсів.

Крім того, під час такої нестабільності Росія намагатиметься розхитати ситуацію як в Україні, так і серед її партнерів. Агентура Кремля закликатиме до миру на будь-яких умовах, зриву мобілізації та проведення диверсій.

🔄 Слабкість РФ та стратегічна ціль України та світу

Росія зазнає величезного тиску через війну та санкції. Незважаючи на пропагандистські заяви, її економіка потерпає: військові витрати зросли до 8% ВВП, а майже 40% федерального бюджету спрямовується на війну.

Окрім цього, Росія стикається з критичним дефіцитом робочої сили, що може сягнути 2-4 мільйонів осіб до 2030 року. Перехід на "військові рейки" та постійний рекрутинг людей на війну вже виснажують її суспільство та економіку.

Таким чином, і сама РФ може не витримати тривалого економічного тиску. Стратегічною метою України та цивілізованого світу має бути не лише зупинка агресії, а й повалення режиму Путіна та справжня деколонізація РФ. Це включає підтримку демократичних сил всередині країни, боротьбу з її імперськими амбіціями та забезпечення права народів Росії на самовизначення.

🔴 Українці не мають права повторювати помилки минулого. Історія війни доводить: як тільки Україна послаблює тиск на ворога, він одразу використовує цей час для нових ударів. Надія на дипломатичні домовленості з державою-агресором без її повної поразки – це ілюзія, яка може коштувати Україні майбутнього.

🔎 Світовий урок: небезпечний мир будь-якою ціною

В історії є приклади, коли війни намагалися завершити миром за будь-яких умов, однак це не призводило до сталого миру.

Одним із таких випадків став Мюнхенський договір 1938 року. Європейські держави, прагнучи уникнути великої війни, погодилися на вимоги Гітлера та віддали йому Судети. Однак ця поступка не врятувала світ від Другої світової війни, а лише дала агресору час для підготовки.

Той самий ризик є і для України. Будь-яке "перемир'я" на умовах Росії лише відтермінує новий виток війни.

🔎 Що мають робити Україна та її партнери:

🔘Продовжувати тиск на РФ через економічні санкції та військову підтримку ЗСУ. Послаблення санкційного режиму лише зіграє на користь агресору.
🔘Посилювати оборонний потенціал України. Інвестиції у виробництво зброї, розбудову інфраструктури та мобілізацію критично важливі.
🔘Гнучко реагувати на політику Трампа. Україна повинна демонструвати готовність до діалогу, але водночас наголошувати на важливості стримування Росії для глобальної безпеки.
🔘Робити ставку на стратегічних партнерів у Європі. Навіть якщо у США зміниться зовнішньополітичний курс, підтримка Європи може відіграти ключову роль.

🌟 Зараз головне – витримати, не піддаватися на політичні маніпуляції та продовжувати боротьбу. Тільки українська стійкість, підтримка союзників і подальший тиск на РФ можуть стати запорукою справедливого миру!

🔻 День, коли на Донбасі почалась війна

12 квітня 2014-го. Слов’янськ. Подія, яка назавжди змінила хід української історії

Саме цього дня озброєна група російських диверсантів під командуванням Ігоря Гіркіна («Стрєлкова») захопила ключові об’єкти у Слов’янську — міськвідділ міліції, СБУ, адміністративні будівлі. Операція пройшла стрімко й майже без опору. Для багатьох це стало шоком, але згодом стало очевидно: до цього ретельно готувались. І не лише в Москві.

⚫️ Без спротиву: слабкість, страх чи симпатія?

Хоча у місті перебували українські силовики, масштабної оборони не було. Частина міліціонерів просто залишила свої пости, дехто згодом повернувся вже під контролем російських бойовиків. Аналогічно діяли співробітники місцевого СБУ. Причини були різні: від відсутності чітких наказів і страху — до відвертої симпатії до «русского міра».

⚫️ Місцева влада: від мовчання до співпраці

Міська голова Неля Штепа публічно підтримувала загарбників, заявляючи, що ті — місцеві. Згодом вона намагалася виправдатись, кажучи, що діяла під тиском. Але тодішня її поведінка створила ілюзію легітимності для дій окупантів. Тим часом «народним мером» проголосив себе В’ячеслав Пономарьов, який відкрито координував проросійські сили у місті.

⚫️ Безкарність — добриво для реваншу

Минуло десять років, але практично ніхто з відповідальних за ці події не поніс серйозного покарання. Неля Штепа досі не засуджена. Інші колаборанти отримали м’які вироки або уникли відповідальності взагалі. Це демонструє болісну хворобу — невміння держави карати за зраду.

⚫️ Не всі здались — не всі мовчали

Попри загальну апатію силових структур, чимало жителів Слов’янська не прийняли окупацію. Частина займалась партизанською діяльністю, передавала координати ворога, інші — потайки волонтерили, допомагаючи українським військовим. На Донбас вирушили перші підрозділи ЗСУ, у тому числі добровольці. Проте варто визнати: держава тоді була неготовою до масштабного збройного вторгнення.

⚫️ Регіон, як дзеркало колоніального спадку

Захоплення Слов’янська оголило глибоку русифікацію регіону — культурну, мовну, інформаційну. Це була територія, де українська держава існувала радше формально. Десятиліття колоніальної політики дали своє. І цей спадок доведеться викорінювати ще не одне покоління.

⚫️ Бездіяльність, що відкрила ворота війни

Коли ті, хто мав захищати місто, залишили його без бою, це стало сигналом для Кремля: Україна слабка. Наслідки — мародерства, тортури, викрадення, вбивства. Те, що почалося 12 квітня 2014 року у Слов’янську, стало початком великої, кривавої війни — боротьби за виживання і майбутнє держави.

ВИЗНАТИ КРИМ - ОЗНАЧАЄ ЗРУЙНУВАТИ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК

📰 Останнім часом західні медіа активно обговорюють можливість того, що адміністрація Дональда Трампа може офіційно визнати Крим частиною Росії — нібито як частину "мирного плану" для завершення війни в Україні. Згідно з цими повідомленнями, Вашингтон розглядає не лише визнання окупації, але й інші поступки: відмову України від курсу до НАТО, послаблення санкцій, нейтралітет як умову миру.

⚖️ Це може стати першим таким випадком у сучасній історії серед провідних демократій

З часів Другої світової війни жодна велика цивілізована держава не визнавала територіальних змін, досягнутих шляхом збройної агресії. Навіть після анексії Балтійських країн у 1940 році західні країни не визнавали цього факту юридично.

Такі випадки траплялися лише серед менш розвинених або авторитарних країн: наприклад, Сирія та Північна Корея визнавали незалежність Абхазії та Південної Осетії після російської агресії проти Грузії у 2008 році. Подібну позицію займали також деякі сателіти Кремля в Африці та Латинській Америці. Проте жодна ключова демократія Заходу не дозволяла собі легітимізувати силове переписування кордонів. Саме тому можливе визнання анексії Криму з боку США стало б безпрецедентним зламом міжнародного підходу.

🚨 Які це несе ризики?

▪️Підрив міжнародного права: визнання силового захоплення територій створює небезпечний прецедент.
▪️Підкріплення агресора: це може бути сприйнято як сигнал, що силове переписування кордонів - допустиме.
▪️Послаблення позицій Заходу: союзники США можуть втратити довіру до лідера, що зраджує принципи.
▪️Удар по Україні: це деморалізує тих, хто понад 10 років бореться за незалежність і справедливість.

❗️ Висновок

Світ не може дозволити, щоб агресор отримував нагороду за порушення міжнародного права. Визнання анексії Криму не принесе миру - воно стане стартом нової хвилі глобальної нестабільності. Україна бореться не лише за себе - вона тримає лінію цивілізованого світу. І відступ від принципів лише підштовхне інших диктаторів діяти так само.

🇺🇦 ОДЕСА МАЄ ПОЗБУТИСЬ ІМПЕРСЬКОГО "ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА"

Олександр Строганов - міністр царської Росії й власник понад 11 тисяч кріпаків - досі має звання почесного громадянина Одеси. Це ганьба.

Після нашого звернення в Одеській міськраді повідомили, що вже цього місяця профільна комісія розгляне питання про позбавлення його цього статусу.

Настав час остаточно очистити публічний простір від імперських символів!

Z-ПАРАД НА КІСТКАХ ІСТОРІЇ

Сьогодні Москва знову вийшла на свій улюблений ритуал - парад на Красній площі. Вісімдесята річниця так званої "Великої Вітчизняної війни" - ідеологічного штампу радянської пропаганди - стала черговим приводом для демонстрації військової техніки, культу війни та величі минулого, якою живе сучасна Росія.

🔥 У той час, коли весь цивілізований світ згадує трагедії Другої світової з болем і співчуттям, Кремль святкує її як свято переможного насильства.

Сьогоднішній російський режим - це гібрид старого імперіалізму й новітнього фашизму. У своїх працях Умберто Еко описував головні ознаки фашизму - культ традиції, зневагу до модерну, культ дії, мілітаризм, страх і пропаганду. Усе це - наріжні камені путінської Росії.

⚙️ Парад - це не лише демонстрація сили, а театральна постановка фальшивої історії, де перемога у війні використовується для виправдання сьогоднішніх злочинів.

Коли Путін напав на Україну в 2022 році, він уявляв собі парад на Хрещатику. Його імперські мрії включали Київ, Кишинів, Варшаву. Це мала бути чергова хода «визволителів», які насправді приносять смерть, депортації та руйнування.

🎯 Але Україна не впала. Україна встала.

Росія вкрала перемогу над нацизмом, приховуючи, що комуністичний режим був таким самим окупантом для України. Вони забули Катинь, ГУЛАГи, депортації, геноцид українців. Вони забули, що українці загинули і в боротьбі з нацизмом, і під колесами радянської машини.

🕯 Україна пам’ятає. І не дозволить більше нікому її колонізувати.

Сьогодні на Красній площі святкують не перемогу, а саму ідеологію війни. Z - це нова свастика. Російський парад - це парад диктатури, брехні та імперських марень.

⚡️ Україна бореться не лише за себе - а за всю Європу, за майбутнє без Кремля, який святкує війну, а не мир.

🕊 ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПУТІН, СТАМБУЛ І ТІНЬ МИРУ: ЩО НА НАС ЧЕКАЄ?

🔹 МОЖЛИВА ЗУСТРІЧ У СТАМБУЛІ

У найближчі дні в інформаційному просторі активно циркулює новина про можливу зустріч Володимира Зеленського з Путіним. Перемовини можуть пройти у Стамбулі. Президент України вже заявив про готовність вирушити туди. Путін - поки мовчить. До розмови потенційно може долучитися і Дональд Трамп - у межах своїх "миротворчих" амбіцій.

🔹 ПЛЮСИ ПЕРЕМОВИН

Сам факт діалогу на найвищому рівні може свідчити про зміну тактики Кремля та потенційну можливість хоча б розблокувати певні гуманітарні, обмінні чи безпекові треки.
Для міжнародної спільноти - це шанс тиснути на РФ дипломатично.
Для України - можливість зафіксувати публічно червоні лінії: без поступок, без капітуляції, лише на умовах справедливості.

🔹 ТРАМП І ЙОГО "МИРНІ" ІНІЦІАТИВИ

Потенційна участь Дональда Трампа у перемовинах може додати глобального резонансу процесу, адже він досі зберігає потужний політичний вплив.
Проте його підхід викликає серйозні запитання: Трамп часто уникає глибокого аналізу причин війни, сприймає конфлікт як "незручність", яку треба якнайшвидше «заморозити».
➕ Це може прискорити тиск на Москву, посилити позицію Києва.
➖ Але й створює загрозу "швидкого миру" без справедливості: збереження окупацій, ігнорування злочинів, нові пастки для України.

🔹 РИЗИКИ ТА ІЛЮЗІЇ

Росія вже неодноразово використовувала "перемовини" як ширму для перегрупування. У 2014–2021 роках були зустрічі і в Мінську, і в Парижі, і в Берліні - результатом стали не мир, а Іловайськ, Дебальцеве, Буча та повномасштабне вторгнення.
Україна вже була за столом переговорів. І щоразу - Росія поверталась до зброї.

🔹 ІСТОРІЯ НАС НАВЧИЛА

Ілюзія миру - одна з найнебезпечніших пасток. Вона розслаблює союзників, підштовхує до "компромісів", які можуть коштувати нам державності. Якщо перемовини в Стамбулі й справді відбудуться, ключове - не дозволити Кремлю перетворити їх на медіа-шоу про "втому від війни" і "мир за будь-яку ціну".

🔹 ВИСНОВОК: ЛИШЕ ПЕРЕМОГА

Домовленості з державою-терористом, яка не зазнала поразки, мають нетривалий ефект. А тому - будь-які розмови можливі лише за наявності сили: дипломатичної, військової, моральної. Україна бореться не за перемир’я - а за перемогу. І кожна зустріч має наближати саме її, а не чергову паузу перед новим ударом.

УКРАЇНА Б'Є ТУДИ, ДЕ НЕ ЧЕКАЮТЬ

Сьогодні наша держава провела унікальну спецоперацію — атакувала військові аеродроми ворога глибоко в тилу Росії. У мережі вже ширяться відео, як палають російські літаки. Це - черговий доказ: Україна не лише обороняється, вона системно нищить військовий потенціал держави-агресора.

Меседж простий і безкомпромісний: ми будемо знищувати окупантів, поки в Росії не усвідомлять - війна з Україною болюча, дорога і безперспективна.

Щодо НАБУ та САП

Це кринжатина. І відкат назад. Сумно...

Київ сьогодні. Хоча так він виглядає не перший тиждень. На жаль для багатьох думки про швидкий мир після приходу Трампа до влади так і залишилися думками.

Тому розпишу детальніше всі сценарії, аби було зрозуміло, що мирного рішення точно не буде. Ми з цим надовго. Можливо назавжди

ЯК МОЖЕ ЗАВЕРШИТИСЯ ЦЯ ВІЙНА — І ЧОМУ ЗАРАЗ НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЧАС

Заява Дональда Трампа про те, що він дає Росії «певний дедлайн для миру», звучить гучно — особливо на фоні втоми світу від війни. Він натякає: якщо Путін не сяде за стіл переговорів, його чекають нові мита, санкції, тиск. Але що це реально означає для України?

📌 У найближчий час справді можливе завершення війни. Але — за рахунок України.

Ціна такого «миру» — тимчасова окупація частини територій, чергове «повірити» Росії, пожертвувати чимось — чи то принципами, чи територіями. Таке «перемир’я» може зупинити обстріли — а може і ні. І найгірше — воно не гарантує безпеки. Ми це вже проходили: Мінськ-1, Мінськ-2, "режими тиші", "формули Штайнмаєра"...

💡 Якщо говорити про завершення війни на українських умовах, то існує лише два шляхи послаблення Росії:

1. Економічне виснаження РФ
Так, Трамп говорить про санкції, нові мита, тиск. Але санкції — це не магія. Вони не дають результату на наступний день. Їхній ефект — це пів року, рік, два. За цей час Росія може воювати далі, просуватись, завдавати ударів. І навіть зараз, під безпрецедентним тиском, вона тримається. Її економіка хитається, але не падає. Нові санкції можуть пришвидшити крах — або не змінити нічого. Це ризик.

2. Воєнне виснаження РФ
Це — реальний сценарій, але він потребує:

▪️Кратного збільшення військової допомоги Україні.

▪️Нових озброєнь — ракет, авіації, бронетехніки, ППО.

▪️Масштабної мобілізації — не такої, як зараз, а значно ширшої.

▪️Розгону оборонної промисловості Заходу.

🧩 Це — надзвичайно дорогий і складний шлях. Але тільки через втрати, страх і поразки Росія може прийти до справжніх переговорів. Декілька ударів по цілям у тилу — не змінять її політики. Росію потрібно змусити зрозуміти: далі — прірва.

📉 Але сьогодні — не той момент. РФ ще намацує локальні прориви: на Донеччині, на Сумщині, у Харківській області, почались рухи на Запоріжжі. І поки є хоча б мінімальне просування — Москва не сяде за стіл переговорів. Їй це просто не потрібно.

🕊 І хоча заяви Трампа дарують багатьом в Україні ілюзію «близького миру» — це може бути пастка. Нас знову будуть умовляти на поступки заради ілюзії тиші. Але немає гарантій, що вона настане.

Так, не виключено, що щось різко зміниться: смерть диктатора, внутрішня смута в РФ, "чорний лебідь". Але бути реалістами — необхідно. І реалістичний прогноз такий:

📆 Ми зустрінемо 2026 рік у стані повномасштабної війни.

Це — не причина зневіритись. Це — причина готуватись і мобілізуватись. Бо якщо ми хочемо вижити як нація, українські умови миру мають бути підписані з позиції сили!

СЬОГОДНІ РОЗІГРУЄМО ШЕВРОН «СУШКОДАВИ»!

Умови прості:
– донат від 100 грн
– плюсик у коментарях

Переможця визначимо випадковим чином серед учасників. Зібрані кошти підуть на ремонт транспорту для наших військових.

🪖Шеврон стане крутим трофеєм і точно прикрасить вашу кімнату!

Реквізити для донату ось тут:

▪️Посилання на банку
▪️Номер картки - 4441111126784580

🇺🇦 ЯК ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ВПЛИВУ

Росія намагається нав’язати себе не лише зброєю, а й через культуру. Її діячі роками формували позитивний образ імперії, виправдовували агресію та легалізували злочини. Це теж елемент війни.

Кожен українець може протидіяти такому впливу. Не залишати без реакції виступи чи заяви російських «зірок», писати звернення до державних органів, вимагати реакції. Це дає результат.

📌 Приклад: за моїм зверненням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення внести російського актора й пропагандиста Азамата Мусагалієва до Переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці України. Він відкрито підтримував політику Путіна, був його довіреною особою на виборах, незаконно відвідував окуповану частину Донецької області («ДНР»), де виступав на пропагандистських концертах, прославляв армію РФ та бажав «мирного неба» бойовикам.

⚖️ Юридичні наслідки
Внесення до Переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці, означає:

🔘 заборону на поширення контенту за участю такої особи в українському медіапросторі;

🔘 заборону на гастролі, концерти, участь у культурних заходах на території України;

🔘 блокування можливості співпраці з українськими компаніями та медіа;

🔘 офіційне визнання дій такої особи як таких, що шкодять нашій державі.

Таким чином, ми позбавляємо російських пропагандистів легального доступу до української аудиторії й захищаємо власний культурний простір!