У гравюрах того часу появилися нові, сповнені титанічної сили, герої, запозичені з української та античної міфології або біблійної історії. Це юний воїн, який захищає дохристиянські язичні святині рідного народу, що свідчать про давню його історію.
Античні герої та біблійні постаті (Прометей, Тезей, Ніоба, Ікар, Харон, Самсон, Гедеон, Йона, Каїн) набувають в її інтерпретації символічного звучання. У низці гравюр вона відтворила шанованих в українському народі святих – Ольгу, Володимира, Антонія та Теодозія Печерських, Бориса і Гліба, Йосафата, архистратига Михаїла, св. Юрія Змієборця, супроводжуючи їх зображення написами, що уособлювали релігійні вірування та популяризували національно-патріотичні ідеї серед різних верств галицького суспільства.
Найвищим виявом громадянської позиції художниці є її заповіт, складений 29 серпня 1957 року, згідно з яким увесь свій мистецький доробок вона передала в дар українському народові в особі Львівського державного музею українського мистецтва (нині Національний музей у Львові імені А. Шептицького).

Трохи турбофолку на вечір

Абрек.
Серед кавказьких горців - самотній воїн, який веде партизанський спосіб життя поза владою та законом і бореться за справедливу справу. Абреки були нерегулярними солдатами, які покинули все матеріальне життя, включно з родиною та друзями, щоб воювати, молитись та медитувати. Цей термін в основному використовувався щодо людей, які боролися проти російського колоніалізму, переважно методом партизанської боротьби під час російської експансії на Північному Кавказі в 19 столітті. Абрек відмовлявся від будь-яких контактів з друзями та родичами та присвячував своє життя молитвам і вічній боротьбі. Спосіб життя абрека включав самотнє життя в незвіданій пустелі. Одним з таких по-справжньому видатних абреків був Хасуха Магомадов.

Український козак.
Ілля Ріпин