Зеленський: «Захід втратив відчуття нагальності війни в Україні, а багато українців — відчуття екзистенційної загрози»

Президент України дав інтерв'ю The Economist, у якому, як зазначає видання, він «втратив свою юнацьку бадьорість». Президент і справді став більш категоричним та різким у своїх висловлюваннях.

Якщо у 2023 році в комунікації із західними медіа українське керівництво надихало союзників перспективами контрнаступу, то з перших днів 2024 року в риториці Зеленського помітний такий собі «похмурий» реалізм. Ось кілька цитат:

«Захід втратив відчуття нагальності війни в Україні, а багато українців — відчуття екзистенційної загрози. Можливо, ми не досягли успіху у 2023 році, як того хотів світ. Можливо, не все так швидко, як хтось собі уявляв. Але ідея про те, що путін перемагає — це не більше ніж "відчуття"»

Також Зеленський вкотре нагадав, що Україна розвиває власне військове виробництво на випадок, якщо західні поставки виявляться недостатніми.

Варто зазначити, що президент не змарнував нагоди покласти край усім чуткам щодо проведення виборів. Після кількох поодиноких сигналів про необхідність перезапустити легітимність українського керівництва, Зеленський буквально ставить Заходу ультиматум:

«Мобілізація — це не тільки питання солдатів, які вирушають на фронт. Йдеться про всіх нас. Це мобілізація всіх сил. Це єдиний спосіб захистити нашу державу і звільнити нашу землю. Давайте будемо чесними, ми переключилися на внутрішню політику. Якщо ми продовжимо фокусуватися на цьому, нам потрібно буде призначити вибори, змінювати закони і конституцію. Але тоді забудьте про контрнаступальні дії та деокупацію»

Сподіваюся, Зеленський та його команда усвідомили ціну очікувань, які не справдилися. Якщо цей урок засвоєно, то українське керівництво має транслювати максимально реалістичну картину того, що відбувається на фронті. Бо тільки так Захід зможе зрозуміти наслідки своєї нерішучості.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден не хоче перемоги України?

Філліпс О'Браєн, професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса та старший радник CSIS, написав дуже важливу колонку для The Wall Street Journal, у якій ставить жорстке питання: чи хоче Байден, щоб Україна перемогла?

Автор стверджує, що адміністрація прагне нав'язати Києву ганебну угоду, унаслідок якої Україна передасть путіну значну частину своєї території, включно з Кримом. Найкращим доказом цього є небажання постачати Україні зброю, необхідну для нанесення ударів по російських цілях у Криму.

О'Браєн як ніколи правий. Вашингтон здебільшого надсилав зброю обмеженого радіусу дії (гаубиці, артилерію, бойові машини та боєприпаси) і оборонну зброю, таку як протиповітряні системи Patriot. Адміністрація Байдена не поспішає постачати більш далекобійну зброю, незважаючи на те, що у США є великі її запаси.

Ті 20 екземплярів ATACMS, які Сполучені Штати відправили в Україну, яскраво демонструють боязкість адміністрації, яка досі оцінює війну категорією «червоних ліній», що є штучним конструктом росіян. Тому питання, поставлене Філліпсом О'Браєном справедливе: а чи хоче Байден, щоб Україна перемогла?

Незадовго до президентських виборів Байден має чути подібні запитання якомога частіше. І що жорсткіше вони звучатимуть, то краще.

Якщо адміністрація Байдена хоче допомогти Україні перемогти, вона повинна діяти відповідним чином. Допоки Білий дім не вирветься з трясовини «червоних ліній», він не зможе визначити чіткі задачі в цій війні та надати усі необхідні засоби, щоб завершити її на умовах України.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Глобальний джихад набирає обертів в Африці, спираючись на місцеві повстанські настрої

Країни Африки на південь від Сахари є регіоном з найбільшим щорічним числом терористичних атак у світі. На інфографіці можна помітити, що найбільше страждає Малі, де переважну кількість терактів вчиняють ІДІЛ та угруповання «Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін», яке є філією Аль-Каїди.

Важливо зазначити, що джихадистські повстання в країнах Африки еволюціонують. Терористичні угруповання діють локально, використовуючи соціальні проблеми та етнічні конфлікти для вербування місцевого населення. До речі, Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) нещодавно опублікував цікавий доклад на цю тему.

На тлі війни в Європі та на Близькому Сході проблема відродження глобального джихаду не здається такою серйозною. Але це помилка. З огляду на ослаблення позицій Заходу в Африці та нездатність США вести війну на кілька фронтів одночасно, ІДІЛ та осколки Аль-Каїди отримують унікальне вікно можливостей для розширення своєї присутності в регіоні.

Потрібно розуміти, що перемога Талібану досі є надихаючим прикладом для джихадистських угруповань по всьому світу. Терористи уважно вивчили, що знадобилося талібам для набуття політичної легітимності, тож вони використовуватимуть цей досвід для посилення свого впливу в країнах Африки, що нагадує досвід Хезболли, впливового проіранського угруповання, яке стало великим гравцем у політичній системі та економіці Лівану.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Втома українців від телемарафону дійшла до західних медіа

Здається, почалася кампанія з ліквідації телемарафону. Якщо влада не чує критику в бік «Єдиних новин» всередині країни, то хай почує її ззовні. На The New York Times вийшла стаття під назвою «Українці уникають телевізійних новин через затягування війни».

Телемарафон вже давно виконав свою позитивну роль і чим довше він продовжує існувати, тим сильніше українці втрачають зв'язок із реальністю. Дивно, але влада все ще не зрозуміла, що успішність тієї ж мобілізації безпосередньо залежить від тверезої інформаційної політики.

Ключові тези:

• Майже після двох років війни українці втомилися від телемарафону. Те, що колись вважалося інструментом для об'єднання країни, тепер все частіше сприймається як рупор влади. Глядачі скаржаться, що програма часто малює занадто рожеву картину війни, приховуючи тривожні події на фронті та зменшення підтримки України на Заході, що не готує громадян до тривалої війни.

• Залишається незрозумілим, наскільки українська влада контролює редакційну політику телемарафону. Кілька медіа-експертів і журналістів, які брали участь у телемарафоні, розповіли, що Олександр Ткаченко, вже колишній міністр культури та інформаційної політики України, брав участь у зустрічах для координації висвітлення новин.

• Висвітлення контрнаступу українських військ цього літа було надто оптимістичним, створюючи враження, що військові швидко прорвуть ворожу оборону. Контрнаступ зіткнувся з невдачами з самого початку і, зрештою, здебільшого провалився.

• Кількість українців, які заявляють, що довіряють телемарафону, з часом різко скоротилася — з 69% у травні 2022 року до 43% минулого місяця, згідно з нещодавнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології. Інше дослідження показало, що понад дві п'ятих українців виступають за припинення програми.

• Ще одне занепокоєння викликає те, що телемарафон перетворився на піар-акцію для Зеленського, який залишається найбільш авторитетною політичною фігурою в Україні, хоча в останні місяці його рейтинг знизився. У 2023 році члени партії президента становили понад 68% політичних гостей програми.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Китай і росія використовує американське високотехнологічне обладнання у військових цілях. Як це зупинити?

На The New York Times вийшла цікава колонка, яка закликає уряд США посилити заходи контролю за експортом американського обладнання, яке Китай і росія продовжує використовувати для зміцнення своїх оборонних галузей. Запчастини американського виробництва продовжують з'являтися на російських ракетних заводах і в ланцюжку поставок Huawei.

Автори статті пропонують зобов'язати американські компанії встановлювати у свою продукцію геолокацію, яка буде стійка до зламу. Це має працювати так: якщо американське обладнання потрапляє в росію або на заборонений китайський завод, воно автоматично відключається.

Ба більше, найскладніше виробниче обладнання залежить від програмного забезпечення. Наприклад, металообробні інструменти, які використовуються для виробництва літаків і артилерійських снарядів, оснащені складними комп'ютерними системами управління, за допомогою яких можна не тільки знати, де знаходиться інструмент, а й для чого він використовується.

Дуже добре, що ця тема актуалізується в американських ЗМІ, тому що безвідповідальне ставлення до власного експорту може стати вирішальним фактором у світовій війні, яка, можливо, вже йде.

Хочу нагадати, що під час холодної війни Захід запровадив великі заходи контролю над металообробними інструментами, щоб запобігти їхньому використанню в радянських військових цілях. Якщо політичне керівництво США усвідомлює гостроту історичного моменту, то воно зобов'язане вдатися до подібних заходів, щоб ефективно протистояти Китаю і росії.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Перемога Трампа поставить союзників США перед нелегким вибором

На Foreign Policy вийшла нова стаття Леслі Вінджамурі, аналітикині Chatham House, у якій вона оцінює можливі зміни в зовнішній політиці Сполучених Штатів після приходу Дональда Трампа до Білого дому. Одне з основних побоювань — вихід США з НАТО.

Також авторка робить великий акцент на союзниках Америки, які в разі перемоги Трампа опиняться в непростому становищі:

«Якщо Трамп повернеться на свій пост, наслідки для американо-китайських відносин будуть серйозними. Індо-тихоокеанські партнери Америки та Європа відчують наслідки і будуть вимушені зробити незручний вибір між агресивними і деструктивними Сполученими Штатами та Китаєм»

Заради справедливості потрібно визнати, що союзники Сполучених Штатів вже відчувають певний холод з боку Вашингтона, незважаючи на те, що в Овальному кабінеті перебуває не Трамп.

Україна потерпає від партійної війни в Конгресі, прихильники Байдена вимагають зв'язати руки Ізраїлю, а Єгипет, ОАЕ та Саудівська Аравія вступають до БРІКС, імовірно, реагуючи на глобальну тенденцію послаблення впливу США в регіоні.

Зовнішня політика Дональда Трампа справді може бути руйнівною, але поки господар Білого дому не він, потрібно визнати, що демократи також доклали руку до того, щоб союзники Сполучених Штатів по всьому світу не відчували себе в безпеці.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Роль Китаю в застосуванні північнокорейських ракет в Україні

Після того як Білий дім підтвердив, що росія застосовує північнокорейські балістичні ракети в Україні, ми отримали ще один доказ активної ролі Китаю в тому, що відбувається.

Це має використовуватися як аргумент у суперечках зі скептиками на Заході, які вважають, що війна в Україні не відповідає їхнім інтересам. Навіть найзапекліший трампіст не зможе заперечити, що без мовчазної згоди Пекіна північнокорейські ракети не опинилися б у росії.

Україні необхідно почати використовувати протистояння США з Китаєм у власних інтересах. Ба більше, це не просто риторичний прийом, а реальність, де Пекін має серйозний вплив на росію, Іран і Північну Корею, чиї ракети і безпілотники падають на голови українців.

Також варто зазначити, що росія запустила ракети з КНДР на відстань до 460 кілометрів, чим створила прецедент використання ракет не російського виробництва. Це ще один важіль тиску на Сполучені Штати та Німеччину щодо надання Україні далекобійної зброї.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Найкращий спосіб захистити Тайвань — озброїти Україну

Серед республіканців та інших скептиків допомоги Україні дедалі частіше лунає думка про те, що США начебто витрачають на Україну дефіцитну зброю, яку потрібно економити для майбутньої битви за Тайвань. Майкл Познанський, доцент Військово-морського коледжу США, у своїй статті на Foreign Affairs переконливо пояснює, чому підтримка України — це найкращий захист Тайваню.

Нашим дипломатам необхідно брати на озброєння аргументи, які викладені в цьому матеріалі. Бо Україні давно час переходити від дипломатії емоцій до дипломатії прямих вигод. Якщо скептики в Сполучених Штатах так сильно стурбовані Китаєм, то потрібно зробити так, щоб вони вважали Україну першою лінією фронту майбутньої війни за Тайвань.

Заради справедливості хочу нагадати, що між Україною і Тайванем дійсно існує конкуренція за деякі види американської зброї. Особливо це стосується систем протиповітряної оборони різних типів, які відіграватимуть значну роль, якщо Китай вирішить вторгнутися на Тайвань. Також після успішної висадки китайського десанту на острів Тайваню знадобляться ракети та ракетні системи, як-от ATACMS, Javelins, Patriots та Stingers, які успішно застосовуються на українському фронті.

Тайвань вже відчуває дефіцит і намагається його компенсувати. Наприклад, у 2022 році Тайваню довелося закупити додаткові системи залпового вогню HIMARS через затримку поставок мобільних гаубиць Paladin, які США передали Україні.

Проте Майкл Познанський стверджує, що темпи озброєння України впливають на сприйняття готовності Сполучених Штатів захищати Тайвань. Якщо США не здатні підтримати Україну опосередковано (не відсилаючи американських солдатів), то чому Сі Цзіньпін має очікувати, що вони наберуться сміливості для прямої участі на Тайвані? Навіть якщо Сі допустить застосування армії США, то він може зробити висновок, що це відбудеться лише на короткий час.

Тому в дискусіях зі скептиками в США дуже важливо акцентувати увагу на тому, що слабка підтримка України в принципі ставить під сумнів статус Сполучених Штатів як глобального гравця. Тільки наддержава здатна вести війну одразу в декількох регіонах одночасно. І за цією здатністю (або нездатністю) спостерігають вороги свободи та демократії по всьому світу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Іран розуміє лише мову сили?

Генерал у відставці Кеннет Маккензі написав колонку для The Wall Street Journal, яку так і хочеться покласти Байдену на стіл. Я нагадаю, що саме під командуванням Маккензі був ліквідований іранський генерал Касем Сулеймані.

Маккензі намагається нагадати адміністрації Байдена, що коли іранці стикаються з насильством — вони відступають. Після смерті Сулеймані Іран так само продовжує намагатися витіснити США з Близького Сходу, але робить це гібридно, використовуючи свої проксі. Це прямий доказ того, що Тегеран усвідомлює наслідки прямого зіткнення зі Сполученими Штатами і боїться такої перспективи.

На жаль, США не засвоїли цей урок. Іранські проксі продовжують безкарно завдавати ударів по військових базах Сполучених Штатів по всьому регіону.

Генерал Маккензі стверджує, що у своїх діях Іран спирається на так звану «доктрину Леніна», яка свідчить, що для перемогти над ворогом, необхідно вдарити багнетом у «кашу» і зупинитися тільки тоді, коли він натрапить на сталь. Тегеран і його маріонеткові союзники продовжують свої атаки, тому що вони досі не зустріли сталь.

Також генерал іронічно пропонує вивести американські війська з Близького Сходу, якщо керівництво США настільки боїться ескалації:

Якщо запобігання ескалації є найвищим пріоритетом США, то цілком логічно вивести наші війська з регіону. Це припинить атаки на наші бази, що в кінцевому підсумку поставить під загрозу майбутнє Близького Сходу. Тому формулювання, в яких уникнення ескалації називається нашим вищим пріоритетом, неточні й небезпечні. Це посилає небажаний сигнал як нашим супротивникам, так і нашим союзникам

А тепер згадайте Баб-ель-Мандебську протоку, де Сполучені Штати не наважуються дати відсіч єменським хуситам, які регулярно атакують комерційні судна, що буквально паралізує 14% всього світового морського трафіку. Тому про застосування сили щодо Ірану можемо тільки помріяти.

Маккензі вважає, що захист протоки важливіший, ніж уникнення ескалації, тому що за подіями активно спостерігає Пекін. Нагадаю, що в Джибуті, недалеко від Баб-ель-Мандебської протоки, розташована військова база Китаю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як працює іранська «вісь спротиву»?

The Wall Street Journal випустили пізнавальний експленер, який буквально на пальцях пояснює, як Іран і його «вісь спротиву» намагається витіснити США з регіону та знищити Ізраїль. Буде дуже корисно для тих, хто хотів швидко (хоч і поверхнево) розібратися в тому, що відбувається на Близькому Сході прямо зараз.

Якщо коротко, то «вісь спротиву» — це коаліція країн-ізгоїв і терористичних організацій, які виступають проти Ізраїлю та США. Завдяки цієї «вісі» Іран контролює сухопутний коридор, який пролягає через територію Іраку, Сирії та Лівану, що дозволяє транспортувати зброю та особовий склад.

Загалом відео лише підтверджує думку про те, що США необхідно збільшувати свою присутність в Іраку та Сирії, щоб чинити ще більший тиск на сухопутний коридор, який дає змогу іранським проксі завдавати ударів по військових базах Сполучених Штатів, а також надавати підтримку ХАМАС та палестинському угрупованню «Ісламський джихад».

Але брак політичної волі у Вашингтоні лише сприяє послабленню авторитету армії США на Близькому Сході, що, найімовірніше, тільки посилить атаки на американські бази в Іраку та Сирії. Парадоксально, але Білому дому не вистачає рішучості, яку демонстрував Трамп.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Експорт Польщі до Киргизстану допомагає росії обходити санкції

Робін Брукс, головний економіст Інституту міжнародних фінансів (IIF) опублікував інфографіку, яка стверджує, що від початку вторгнення росії в Україну, експорт Польщі до Киргизстану зріс на 1900%. Ці товари не призначені для внутрішнього споживання в Киргизстані, натомість вони реекспортуються в росію, що допомагає підтримувати військову економіку путіна.

Здавалося б, поляки як ніхто мають усвідомлювати наслідки поразки України. Але навіть перспектива війни з росією не може змусити Польщу відмовитися від тристоронньої торгівлі, яка допомагає путіну обходити санкції. До речі це стосується й інших країн Євросоюзу.

Лицемірна політика європейських бюрократів, які не в змозі налагодити експортний контроль на другий рік війни, не тільки посилює росію економічно, а й продовжує переконувати путіна в тому, що Європа не готова воювати за самих себе, не кажучи вже про Україну. Тож не дивно, що польські війська планували відступати за Віслу, в разі нападу росії.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

У Байдена немає хороших рішень у Ємені

Foreign Policy пише, що удари Сполучених Штатів по єменських хуситах були «тактичними, символічними і виваженими за масштабом», що лише підкреслює складність ситуації, у якій опинився Білий дім. Очевидно, що адміністрація Байдена навіть у страшному сні не розглядає варіант наземної операції у Ємені, але залишати кризу у Баб-ель-Мандебській протоці без належної уваги також неможливо.

Треба розуміти, що удари по хуситах можуть сприяти зростанню їхньої популярності. Як частина так званої іранської «вісі спротиву», хусити прагнуть використовувати свої атаки на судна для підвищення своєї внутрішньої та регіональної популярності, позиціонуючи себе як впливових гравців на Близькому Сході.

Я бачу проблему в тому, що Білий дім намагається ігнорувати справжню причину кризи у Червоному морі. Дуже показово, що перед ударами по Ємену у заяві Байдена не було жодної згадки про Іран, який є головним спонсором і постачальником зброї для хуситів. Намагання уникнути навіть риторичної ескалації з Тегераном тільки мотивує його проксі до посилення атак на американські інтереси. Тому поки Вашингтон не продемонструє рішучість протистояти Ірану напряму, обмежені атаки на хуситів є напівзаходом.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Привид Трампа переслідує Давос

Politico пише, що хоч Дональд Трамп не буде присутній у Давосі, привид повернення «популістського фанатика» блукатиме залами та нависатиме над закулісними розмовами. Форум, який призначений для розширення економічних та політичних зв'язків, перетворився на імпровізований штаб з підготовки до другого терміну Трампа.

Один із колишніх високопоставлених співробітників адміністрації Трампа, на умовах анонімності, сказав, що учасники зустрічі в Давосі мали рацію у своїх переживаннях про те, що другий термін Трампа перешкоджатиме їхній роботі.

Це ще одна причина, чому Україні не варто очікувати якихось стратегічних проривів на форумі у Давосі. Світовий бізнес і політикум готується до майбутньої турбулентності, яка може зруйнувати архітектуру світової безпеки. Особисто для мене буде позитивом, якщо форум стане останньою стадією прийняття для Європи, яка має усвідомити, що питання безпеки континенту — це її відповідальність.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп вже змінює геополітику

На Foreign Affairs вийшла стаття Грехама Аллісона, професора державного управління в Гарвардській школі Кеннеді, який стверджує, що Трамп змінює геополітику ще не увійшовши до Овального кабінету.

Аллісон робить акцент на тому, що деякі іноземні уряди у своїх відносинах зі Сполученими Штатами дедалі частіше зважають на так званий фактор «Trump put», який мотивує їх відкладати ухвалення принципових рішень, розраховуючи на те, що через рік вони зможуть укласти з Вашингтоном більш вигідні угоди. Це сильно заважає адміністрації Байдена ухвалити низку стратегічних рішень, які б мінімізували ризики для союзників США, якщо наступного року Білий дім отримає нового господаря.

Важливо окреслити ще більш тривожну перспективу. 2024 рік може подарувати шанс автократам по всьому світу покращити свої позиції. Слабкість і нерішучість Сполучених Штатів знижує ймовірність пропорційної відповіді на потенційну ескалацію. Фактично у «вісі зла» є можливість відсувати «червоні лінії» доти, доки Трамп не стане президентом.

Як думаєте, що приваблює автократів найбільше, непередбачувана адміністрація чи адміністрація передбачуваної нерішучості? Відповідь, здається, очевидна.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Іран оснащує єменських хуситів протикорабельними ракетами

За кілька років єменські повстанці накопичили різноманітний арсенал протикорабельної зброї, що включає як крилаті, так і балістичні ракети, які вони використовують проти комерційних суден у Червоному морі. Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) випустив на цю тему доповідь, яку я раджу прочитати.

Іран є основним постачальником протикорабельних ракетних технологій для хуситів, за винятком кількох застарілих систем радянського і китайського виробництва. На зображенні можна знайти загальні характеристики ракет, на які полюють Сполучені Штати.

Великий арсенал єменських повстанців змушує задуматися про можливу зміну стратегії Ірану в регіоні. Очевидно, що Тегеран націлений на зміцнення протикорабельного потенціалу хуситів у довгостроковій перспективі, що може означати перенесення моделі військово-морського шантажу з Перської затоки та Ормузької протоки до Червоного моря та Баб-ель-Мандебської протоки, що відкриває для Ірану нові геополітичні можливості.

Це ще раз підтверджує думку, що боротьба з хуситами є напівзаходом. Щоб усунути проблему, потрібно піти на ескалацію з Іраном, яка зрештою призведе до деескалації в усьому регіоні.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Війна в секторі Газа позбавляє Байдена шансів на переобрання

Томас Фрідман написав для The New York Times дуже неоднозначну колонку, в якій він закликає Беньяміна Нетаньягу «увійти в історію як ізраїльський лідер, що створив палестинську державу», що нібито гарантує безпеку Ізраїлю. Фрідман пропонує знайти нового палестинського «партнера», який «зможе підтримувати мир і здійснювати ефективне управління Газою».

У мене є три запитання. Де шукати такого «партнера»? Яким чином він буде «підтримувати мир», якщо ХАМАС збереже свою присутність у Газі? Як Ізраїль та його союзники забезпечать безпеку «партнера», коли ХАМАС оголосять на нього полювання?

Хитка конструкція, яку Томас Фрідман називає «планом» не має нічого спільного з безпекою Ізраїлю. Потрібно розуміти, що Фрідман транслює позицію Білого дому, який дуже поспішає завершити війну в Газі. Річ у тім, що надаючи щонайменшу підтримку Ізраїлю Байден стрімко втрачає свою прогресивну електоральну базу.

Якщо ж Беньямін Нетаньягу продовжить протистояти адміністрації Байдена, то він може суттєво допомогти Трампу здобути перемогу на виборах, переманивши на його бік правих американських євреїв.

Важливо зафіксувати, що виведення військ Ізраїлю з Гази без ліквідації ХАМАС — це не мир, а лише відкладена війна.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

США обговорюють виведення військ з Сирії та Іраку

Чарльз Лістер, директор програм по Сирії та боротьбі з тероризмом Інституту Близького Сходу, написав статтю для Foreign Policy, у якій стверджує, що Білий дім більше не інвестує в підтримку місії в Сирії та Іраку, яку він «вважає непотрібною».

На думку автора, вивід військ може дати новий поштовх для ІДІЛ, яке продовжує відновлення своєї активності в регіоні. Зараз тривають активні внутрішні дискусії, щоб визначити, як і коли може відбутися виведення.

Втеча з Афганістану нічому не навчила американські еліти, якщо ті всерйоз обговорюють виведення військ із Сирії та Іраку. Ба більше, після атак іранських проскі на американські бази, чутки про чергову втечу Сполучених Штатів тільки переконують Іран у тому, що їхня політика з витіснення США з регіону працює.

Спадщина Байдена на Близькому Сході матиме довгострокові наслідки, які все одно змусять США відновити свою присутність у регіоні, але дуже великою ціною.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про пріоритет державних інтересів над партійними

Цього дня, 25 січня 1988 року, президент Рональд Рейган у своєму зверненні до Конгресу озвучив думку, яка, на перший погляд, є досить звичайною. Але в реаліях партійної війни у Сполучених Штатах ці слова набувають актуальності:

«Сьогодні американські лідери повинні пообіцяти один одному, що ми зберігатимемо у своїх серцях та розумі на першому місці не те, що найкраще для нас самих або для нашої партії, а те, що найкраще для Америки»

Політичний дискурс у США деградував настільки, що думка про пріоритет державних інтересів над партійними претендує на якусь винятковість. На жаль, республіканці примудрилися розгубити спадщину, за допомогою якої Сполучені Штати перемогли в Холодній війні.

Девальвація цінностей часів Рейгана є справжнім злочином, від якого страждає не лише Америка, а й увесь вільний світ. Поки що вільний світ.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Рональд Рейган ніколи б не зрадив Україну

Джон Гарді, аналітик Фонду захисту демократій (FFD), випустив колонку з промовистою назвою «Рональд Рейган ніколи б не зрадив Україну», в якій він стверджує, що бездіяльність республіканців загрожує як майбутньому України, так і життєво важливим інтересам США. Як останній аргумент Гарді наводить цитату Рейгана, яка, на його думку, повинна змусити республіканців протверезіти:

«Ми повинні підтримувати всіх наших демократичних союзників. І ми не повинні втрачати довіру до тих, хто ризикує своїм життям, щоб кинути виклик підтримуваній Радянським Союзом агресії та захистити права, які належать нам від народження»

Ця цитата є справжнім моральним імперативом тих часів, але немає жодних шансів, що вона знайде відгук у сучасних республіканців. Відсилання до моральних авторитетів виглядають крайнім ступенем відчаю експертної спільноти, яка намагається достукатися до радикалів, використовуючи символічні патерни, а не конструктивні аргументи.

На жаль, часи, коли прізвище Рейгана справляло магічний вплив на республіканців, вже давно позаду.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Американські солдати загинули внаслідок атаки безпілотника в Йорданії

Три американські військовослужбовці загинули внаслідок чергової атаки безпілотника на військову базу на північному сході Йорданії. Це перший випадок загибелі американських солдатів після початку війни в секторі Газа. Нагадаю, що американські бази на Близькому Сході регулярно зазнають атак з боку іранських проксі, які намагаються таким чином витіснити Сполучені Штати з регіону.

Важливо не забувати, що загибель військовослужбовців США сталася на тлі переговорів Сполучених Штатів та Іраку щодо виведення американських військ з території країни. Тобто у спробі знизити рівень ескалації (навіть на шкоду власним інтересам) адміністрація Байдена у відповідь отримує новий виток ескалації.

Здавалося б, а що могло піти не так?

Байден вже пригрозив «притягнути до відповідальності всіх винних», хоч і не уточнив, як саме він це зробить. Дуже сподіваюся хоча б на демонстративну реакцію, оскільки коментувати те, що відбувається, стає дедалі важко.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому питання імміграції розкололо Сполучені Штати?

The New York Times випустив дуже корисний експлейнер про те, як у політичному дискурсі США змінювалося ставлення до проблеми імміграції. Найцікавіше, що не так давно республіканці були затятими захисниками іммігрантів, а демократи виступали з різкою критикою на їхній бік.

Двопартійних угод щодо імміграційної політики не вдавалося досягти протягом десятиліть. Останній великий законопроєкт про імміграційну реформу було ухвалено за адміністрації Рейгана у 1986 році. Остаточно все змінило 11 вересня 2001 року, коли емігранти з Близького Сходу почали асоціюватися з терористами.

Незважаючи на те, що The New York Times є лівим виданням, навіть вони визнають, що стихійна імміграція до США — це величезна проблема, яка потребує збалансованого вирішення. Проте прямо зараз республіканці зацікавлені в тому, щоб криза на кордоні з Мексикою не вирішувалася аж до президентських виборів, через що Україна не може отримати необхідну фінансову допомогу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана