Найкращий спосіб захистити Тайвань — озброїти Україну

Серед республіканців та інших скептиків допомоги Україні дедалі частіше лунає думка про те, що США начебто витрачають на Україну дефіцитну зброю, яку потрібно економити для майбутньої битви за Тайвань. Майкл Познанський, доцент Військово-морського коледжу США, у своїй статті на Foreign Affairs переконливо пояснює, чому підтримка України — це найкращий захист Тайваню.

Нашим дипломатам необхідно брати на озброєння аргументи, які викладені в цьому матеріалі. Бо Україні давно час переходити від дипломатії емоцій до дипломатії прямих вигод. Якщо скептики в Сполучених Штатах так сильно стурбовані Китаєм, то потрібно зробити так, щоб вони вважали Україну першою лінією фронту майбутньої війни за Тайвань.

Заради справедливості хочу нагадати, що між Україною і Тайванем дійсно існує конкуренція за деякі види американської зброї. Особливо це стосується систем протиповітряної оборони різних типів, які відіграватимуть значну роль, якщо Китай вирішить вторгнутися на Тайвань. Також після успішної висадки китайського десанту на острів Тайваню знадобляться ракети та ракетні системи, як-от ATACMS, Javelins, Patriots та Stingers, які успішно застосовуються на українському фронті.

Тайвань вже відчуває дефіцит і намагається його компенсувати. Наприклад, у 2022 році Тайваню довелося закупити додаткові системи залпового вогню HIMARS через затримку поставок мобільних гаубиць Paladin, які США передали Україні.

Проте Майкл Познанський стверджує, що темпи озброєння України впливають на сприйняття готовності Сполучених Штатів захищати Тайвань. Якщо США не здатні підтримати Україну опосередковано (не відсилаючи американських солдатів), то чому Сі Цзіньпін має очікувати, що вони наберуться сміливості для прямої участі на Тайвані? Навіть якщо Сі допустить застосування армії США, то він може зробити висновок, що це відбудеться лише на короткий час.

Тому в дискусіях зі скептиками в США дуже важливо акцентувати увагу на тому, що слабка підтримка України в принципі ставить під сумнів статус Сполучених Штатів як глобального гравця. Тільки наддержава здатна вести війну одразу в декількох регіонах одночасно. І за цією здатністю (або нездатністю) спостерігають вороги свободи та демократії по всьому світу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Іран розуміє лише мову сили?

Генерал у відставці Кеннет Маккензі написав колонку для The Wall Street Journal, яку так і хочеться покласти Байдену на стіл. Я нагадаю, що саме під командуванням Маккензі був ліквідований іранський генерал Касем Сулеймані.

Маккензі намагається нагадати адміністрації Байдена, що коли іранці стикаються з насильством — вони відступають. Після смерті Сулеймані Іран так само продовжує намагатися витіснити США з Близького Сходу, але робить це гібридно, використовуючи свої проксі. Це прямий доказ того, що Тегеран усвідомлює наслідки прямого зіткнення зі Сполученими Штатами і боїться такої перспективи.

На жаль, США не засвоїли цей урок. Іранські проксі продовжують безкарно завдавати ударів по військових базах Сполучених Штатів по всьому регіону.

Генерал Маккензі стверджує, що у своїх діях Іран спирається на так звану «доктрину Леніна», яка свідчить, що для перемогти над ворогом, необхідно вдарити багнетом у «кашу» і зупинитися тільки тоді, коли він натрапить на сталь. Тегеран і його маріонеткові союзники продовжують свої атаки, тому що вони досі не зустріли сталь.

Також генерал іронічно пропонує вивести американські війська з Близького Сходу, якщо керівництво США настільки боїться ескалації:

Якщо запобігання ескалації є найвищим пріоритетом США, то цілком логічно вивести наші війська з регіону. Це припинить атаки на наші бази, що в кінцевому підсумку поставить під загрозу майбутнє Близького Сходу. Тому формулювання, в яких уникнення ескалації називається нашим вищим пріоритетом, неточні й небезпечні. Це посилає небажаний сигнал як нашим супротивникам, так і нашим союзникам

А тепер згадайте Баб-ель-Мандебську протоку, де Сполучені Штати не наважуються дати відсіч єменським хуситам, які регулярно атакують комерційні судна, що буквально паралізує 14% всього світового морського трафіку. Тому про застосування сили щодо Ірану можемо тільки помріяти.

Маккензі вважає, що захист протоки важливіший, ніж уникнення ескалації, тому що за подіями активно спостерігає Пекін. Нагадаю, що в Джибуті, недалеко від Баб-ель-Мандебської протоки, розташована військова база Китаю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як працює іранська «вісь спротиву»?

The Wall Street Journal випустили пізнавальний експленер, який буквально на пальцях пояснює, як Іран і його «вісь спротиву» намагається витіснити США з регіону та знищити Ізраїль. Буде дуже корисно для тих, хто хотів швидко (хоч і поверхнево) розібратися в тому, що відбувається на Близькому Сході прямо зараз.

Якщо коротко, то «вісь спротиву» — це коаліція країн-ізгоїв і терористичних організацій, які виступають проти Ізраїлю та США. Завдяки цієї «вісі» Іран контролює сухопутний коридор, який пролягає через територію Іраку, Сирії та Лівану, що дозволяє транспортувати зброю та особовий склад.

Загалом відео лише підтверджує думку про те, що США необхідно збільшувати свою присутність в Іраку та Сирії, щоб чинити ще більший тиск на сухопутний коридор, який дає змогу іранським проксі завдавати ударів по військових базах Сполучених Штатів, а також надавати підтримку ХАМАС та палестинському угрупованню «Ісламський джихад».

Але брак політичної волі у Вашингтоні лише сприяє послабленню авторитету армії США на Близькому Сході, що, найімовірніше, тільки посилить атаки на американські бази в Іраку та Сирії. Парадоксально, але Білому дому не вистачає рішучості, яку демонстрував Трамп.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Експорт Польщі до Киргизстану допомагає росії обходити санкції

Робін Брукс, головний економіст Інституту міжнародних фінансів (IIF) опублікував інфографіку, яка стверджує, що від початку вторгнення росії в Україну, експорт Польщі до Киргизстану зріс на 1900%. Ці товари не призначені для внутрішнього споживання в Киргизстані, натомість вони реекспортуються в росію, що допомагає підтримувати військову економіку путіна.

Здавалося б, поляки як ніхто мають усвідомлювати наслідки поразки України. Але навіть перспектива війни з росією не може змусити Польщу відмовитися від тристоронньої торгівлі, яка допомагає путіну обходити санкції. До речі це стосується й інших країн Євросоюзу.

Лицемірна політика європейських бюрократів, які не в змозі налагодити експортний контроль на другий рік війни, не тільки посилює росію економічно, а й продовжує переконувати путіна в тому, що Європа не готова воювати за самих себе, не кажучи вже про Україну. Тож не дивно, що польські війська планували відступати за Віслу, в разі нападу росії.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

У Байдена немає хороших рішень у Ємені

Foreign Policy пише, що удари Сполучених Штатів по єменських хуситах були «тактичними, символічними і виваженими за масштабом», що лише підкреслює складність ситуації, у якій опинився Білий дім. Очевидно, що адміністрація Байдена навіть у страшному сні не розглядає варіант наземної операції у Ємені, але залишати кризу у Баб-ель-Мандебській протоці без належної уваги також неможливо.

Треба розуміти, що удари по хуситах можуть сприяти зростанню їхньої популярності. Як частина так званої іранської «вісі спротиву», хусити прагнуть використовувати свої атаки на судна для підвищення своєї внутрішньої та регіональної популярності, позиціонуючи себе як впливових гравців на Близькому Сході.

Я бачу проблему в тому, що Білий дім намагається ігнорувати справжню причину кризи у Червоному морі. Дуже показово, що перед ударами по Ємену у заяві Байдена не було жодної згадки про Іран, який є головним спонсором і постачальником зброї для хуситів. Намагання уникнути навіть риторичної ескалації з Тегераном тільки мотивує його проксі до посилення атак на американські інтереси. Тому поки Вашингтон не продемонструє рішучість протистояти Ірану напряму, обмежені атаки на хуситів є напівзаходом.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Привид Трампа переслідує Давос

Politico пише, що хоч Дональд Трамп не буде присутній у Давосі, привид повернення «популістського фанатика» блукатиме залами та нависатиме над закулісними розмовами. Форум, який призначений для розширення економічних та політичних зв'язків, перетворився на імпровізований штаб з підготовки до другого терміну Трампа.

Один із колишніх високопоставлених співробітників адміністрації Трампа, на умовах анонімності, сказав, що учасники зустрічі в Давосі мали рацію у своїх переживаннях про те, що другий термін Трампа перешкоджатиме їхній роботі.

Це ще одна причина, чому Україні не варто очікувати якихось стратегічних проривів на форумі у Давосі. Світовий бізнес і політикум готується до майбутньої турбулентності, яка може зруйнувати архітектуру світової безпеки. Особисто для мене буде позитивом, якщо форум стане останньою стадією прийняття для Європи, яка має усвідомити, що питання безпеки континенту — це її відповідальність.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп вже змінює геополітику

На Foreign Affairs вийшла стаття Грехама Аллісона, професора державного управління в Гарвардській школі Кеннеді, який стверджує, що Трамп змінює геополітику ще не увійшовши до Овального кабінету.

Аллісон робить акцент на тому, що деякі іноземні уряди у своїх відносинах зі Сполученими Штатами дедалі частіше зважають на так званий фактор «Trump put», який мотивує їх відкладати ухвалення принципових рішень, розраховуючи на те, що через рік вони зможуть укласти з Вашингтоном більш вигідні угоди. Це сильно заважає адміністрації Байдена ухвалити низку стратегічних рішень, які б мінімізували ризики для союзників США, якщо наступного року Білий дім отримає нового господаря.

Важливо окреслити ще більш тривожну перспективу. 2024 рік може подарувати шанс автократам по всьому світу покращити свої позиції. Слабкість і нерішучість Сполучених Штатів знижує ймовірність пропорційної відповіді на потенційну ескалацію. Фактично у «вісі зла» є можливість відсувати «червоні лінії» доти, доки Трамп не стане президентом.

Як думаєте, що приваблює автократів найбільше, непередбачувана адміністрація чи адміністрація передбачуваної нерішучості? Відповідь, здається, очевидна.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Іран оснащує єменських хуситів протикорабельними ракетами

За кілька років єменські повстанці накопичили різноманітний арсенал протикорабельної зброї, що включає як крилаті, так і балістичні ракети, які вони використовують проти комерційних суден у Червоному морі. Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) випустив на цю тему доповідь, яку я раджу прочитати.

Іран є основним постачальником протикорабельних ракетних технологій для хуситів, за винятком кількох застарілих систем радянського і китайського виробництва. На зображенні можна знайти загальні характеристики ракет, на які полюють Сполучені Штати.

Великий арсенал єменських повстанців змушує задуматися про можливу зміну стратегії Ірану в регіоні. Очевидно, що Тегеран націлений на зміцнення протикорабельного потенціалу хуситів у довгостроковій перспективі, що може означати перенесення моделі військово-морського шантажу з Перської затоки та Ормузької протоки до Червоного моря та Баб-ель-Мандебської протоки, що відкриває для Ірану нові геополітичні можливості.

Це ще раз підтверджує думку, що боротьба з хуситами є напівзаходом. Щоб усунути проблему, потрібно піти на ескалацію з Іраном, яка зрештою призведе до деескалації в усьому регіоні.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Війна в секторі Газа позбавляє Байдена шансів на переобрання

Томас Фрідман написав для The New York Times дуже неоднозначну колонку, в якій він закликає Беньяміна Нетаньягу «увійти в історію як ізраїльський лідер, що створив палестинську державу», що нібито гарантує безпеку Ізраїлю. Фрідман пропонує знайти нового палестинського «партнера», який «зможе підтримувати мир і здійснювати ефективне управління Газою».

У мене є три запитання. Де шукати такого «партнера»? Яким чином він буде «підтримувати мир», якщо ХАМАС збереже свою присутність у Газі? Як Ізраїль та його союзники забезпечать безпеку «партнера», коли ХАМАС оголосять на нього полювання?

Хитка конструкція, яку Томас Фрідман називає «планом» не має нічого спільного з безпекою Ізраїлю. Потрібно розуміти, що Фрідман транслює позицію Білого дому, який дуже поспішає завершити війну в Газі. Річ у тім, що надаючи щонайменшу підтримку Ізраїлю Байден стрімко втрачає свою прогресивну електоральну базу.

Якщо ж Беньямін Нетаньягу продовжить протистояти адміністрації Байдена, то він може суттєво допомогти Трампу здобути перемогу на виборах, переманивши на його бік правих американських євреїв.

Важливо зафіксувати, що виведення військ Ізраїлю з Гази без ліквідації ХАМАС — це не мир, а лише відкладена війна.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

США обговорюють виведення військ з Сирії та Іраку

Чарльз Лістер, директор програм по Сирії та боротьбі з тероризмом Інституту Близького Сходу, написав статтю для Foreign Policy, у якій стверджує, що Білий дім більше не інвестує в підтримку місії в Сирії та Іраку, яку він «вважає непотрібною».

На думку автора, вивід військ може дати новий поштовх для ІДІЛ, яке продовжує відновлення своєї активності в регіоні. Зараз тривають активні внутрішні дискусії, щоб визначити, як і коли може відбутися виведення.

Втеча з Афганістану нічому не навчила американські еліти, якщо ті всерйоз обговорюють виведення військ із Сирії та Іраку. Ба більше, після атак іранських проскі на американські бази, чутки про чергову втечу Сполучених Штатів тільки переконують Іран у тому, що їхня політика з витіснення США з регіону працює.

Спадщина Байдена на Близькому Сході матиме довгострокові наслідки, які все одно змусять США відновити свою присутність у регіоні, але дуже великою ціною.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про пріоритет державних інтересів над партійними

Цього дня, 25 січня 1988 року, президент Рональд Рейган у своєму зверненні до Конгресу озвучив думку, яка, на перший погляд, є досить звичайною. Але в реаліях партійної війни у Сполучених Штатах ці слова набувають актуальності:

«Сьогодні американські лідери повинні пообіцяти один одному, що ми зберігатимемо у своїх серцях та розумі на першому місці не те, що найкраще для нас самих або для нашої партії, а те, що найкраще для Америки»

Політичний дискурс у США деградував настільки, що думка про пріоритет державних інтересів над партійними претендує на якусь винятковість. На жаль, республіканці примудрилися розгубити спадщину, за допомогою якої Сполучені Штати перемогли в Холодній війні.

Девальвація цінностей часів Рейгана є справжнім злочином, від якого страждає не лише Америка, а й увесь вільний світ. Поки що вільний світ.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Рональд Рейган ніколи б не зрадив Україну

Джон Гарді, аналітик Фонду захисту демократій (FFD), випустив колонку з промовистою назвою «Рональд Рейган ніколи б не зрадив Україну», в якій він стверджує, що бездіяльність республіканців загрожує як майбутньому України, так і життєво важливим інтересам США. Як останній аргумент Гарді наводить цитату Рейгана, яка, на його думку, повинна змусити республіканців протверезіти:

«Ми повинні підтримувати всіх наших демократичних союзників. І ми не повинні втрачати довіру до тих, хто ризикує своїм життям, щоб кинути виклик підтримуваній Радянським Союзом агресії та захистити права, які належать нам від народження»

Ця цитата є справжнім моральним імперативом тих часів, але немає жодних шансів, що вона знайде відгук у сучасних республіканців. Відсилання до моральних авторитетів виглядають крайнім ступенем відчаю експертної спільноти, яка намагається достукатися до радикалів, використовуючи символічні патерни, а не конструктивні аргументи.

На жаль, часи, коли прізвище Рейгана справляло магічний вплив на республіканців, вже давно позаду.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Американські солдати загинули внаслідок атаки безпілотника в Йорданії

Три американські військовослужбовці загинули внаслідок чергової атаки безпілотника на військову базу на північному сході Йорданії. Це перший випадок загибелі американських солдатів після початку війни в секторі Газа. Нагадаю, що американські бази на Близькому Сході регулярно зазнають атак з боку іранських проксі, які намагаються таким чином витіснити Сполучені Штати з регіону.

Важливо не забувати, що загибель військовослужбовців США сталася на тлі переговорів Сполучених Штатів та Іраку щодо виведення американських військ з території країни. Тобто у спробі знизити рівень ескалації (навіть на шкоду власним інтересам) адміністрація Байдена у відповідь отримує новий виток ескалації.

Здавалося б, а що могло піти не так?

Байден вже пригрозив «притягнути до відповідальності всіх винних», хоч і не уточнив, як саме він це зробить. Дуже сподіваюся хоча б на демонстративну реакцію, оскільки коментувати те, що відбувається, стає дедалі важко.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому питання імміграції розкололо Сполучені Штати?

The New York Times випустив дуже корисний експлейнер про те, як у політичному дискурсі США змінювалося ставлення до проблеми імміграції. Найцікавіше, що не так давно республіканці були затятими захисниками іммігрантів, а демократи виступали з різкою критикою на їхній бік.

Двопартійних угод щодо імміграційної політики не вдавалося досягти протягом десятиліть. Останній великий законопроєкт про імміграційну реформу було ухвалено за адміністрації Рейгана у 1986 році. Остаточно все змінило 11 вересня 2001 року, коли емігранти з Близького Сходу почали асоціюватися з терористами.

Незважаючи на те, що The New York Times є лівим виданням, навіть вони визнають, що стихійна імміграція до США — це величезна проблема, яка потребує збалансованого вирішення. Проте прямо зараз республіканці зацікавлені в тому, щоб криза на кордоні з Мексикою не вирішувалася аж до президентських виборів, через що Україна не може отримати необхідну фінансову допомогу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Джон Болтон: «Трамп реалізує своє бажання вийти з НАТО»

Колишній радник Дональда Трампа з національної безпеки Джон Болтон написав колонку для The Wall Street Journal, де він укотре перераховує головні ризики, пов'язані з другим терміном Трампа. Болтон стверджує, що президентство Трампа спровокує кризу в Тайванській протоці, відновить переговори з КНДР та посприяє ще тіснішому зближенню росії та Китаю.

Також Джон Болтон вважає, що новий закон, який забороняє Трампу виходити з НАТО без згоди Конгресу, насправді не може бути стримуючим фактором:

«Серйозна небезпека полягає в тому, що Трамп реалізує своє бажання вийти з НАТО. Він був дуже близький до цього у 2018 році. Верховний суд ніколи не виносив рішення про те, чи може президент скасовувати ратифіковані Сенатом договори, але президенти регулярно це робили.

Нещодавно ухвалений закон, що забороняє Трампу виходити з НАТО без дозволу Конгресу, найімовірніше, не витримає судового розгляду»

Не варто забувати, що Ніл Горсач, Бретт Кавано та Емі Барретт стали суддями Верховного суду США саме за каденції Трампа. Це не означає, що вони є MAGA-фанатиками, але певною мірою це може посприяти рішенням, що збігаються з картиною світу Трампа.

Загалом Болтон продовжує переказувати тези зі своєї книги «The Room Where it Happened», яку я раджу прочитати. Зараз дуже вдалий час, щоб почати вивчати «внутрішній світ» людини, від якої, можливо, залежатиме наша доля.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Байден зволікає з силовою відповіддю Ірану?

Після атаки на військову базу США на північному сході Йорданії, внаслідок якої загинуло троє американських військовослужбовців, Джо Байден пообіцяв «дуже серйозну відповідь».

Сенатор від Південної Кароліни Ліндсі Грем справедливо закликає Білий дім не зволікати з реакцією, інакше це тільки підкреслить слабкість та нерішучість Сполучених Штатів:

«Іран перебуває в стані війни з Америкою, використовуючи проксі-сили. Слабка риторика і слабкі дії піддають ризику наших військовослужбовців за кордоном. Якщо Іран не заплатить високу ціну за загибель трьох військовослужбовців і поранення десятків інших, то адміністрація Байдена не виконає свої обов'язки щодо захисту американських солдатів.

Адміністрація Байдена, припиніть слабку риторику і дайте відповідь силою, щоб захистити американські інтереси і життя наших солдатів. Ваш підхід до іранської агресії не працює. Змінюйтеся, поки можете»

Очевидно, що адміністрація Байдена шукає максимально збалансований варіант силової відповіді, який зведе до мінімуму ризик провокування ширшої регіональної війни. Як на мене таким варіантом є точковий удар по одному з генералів Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Причому це можна зробити, не завдаючи ударів по території Ірану, бо ліквідація Касема Сулеймані показує, що генерали часто відвідують Ірак або Сирію.

Ба більше, смерть Сулеймані дозволяє припустити, що у відповідь Іран піде на деескалацію, незважаючи на грізну риторику. Також атаку на іранський генералітет можна легко продати американським ЗМІ, не вплутавшись при цьому у війну.

Але кожен день зволікання підвищує ймовірність того, що іранське керівництво вживе необхідних заходів безпеки, усвідомлюючи страх Білого дому завдавати ударів безпосередньо по Ірану.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як адміністрація Байдена намагається приховати страх ударів по Ірану

Оглядач Bloomberg Андреас Клут випустив колонку, в якій намагається зобразити удар США по іранських проксі у Іраку та Сирії як демонстрацію «твердої руки» Джо Байдена. Клут стверджує, що Байден дає зрозуміти, що будь-хто, хто нападе на американські війська і заподіє їм шкоду, «зустріне гнів Вашингтона».

Також автор вважає позитивним фактором бажання Байдена уникнути ескалації, яка нібито може спровокувати війну між Сполученими Штатами та Іраном. Це складно сприймати серйозно, але Андреас Клут стверджує, що недопущення війни з Іраном «компенсує» хаотичний відхід США з Афганістану:

«Якщо запобігання ескалації стане реальністю найближчими місяцями, перший термін перебування Байдена в Білому домі буде визнано успішним. Його тверда рука в цей вирішальний момент компенсує хаотичний відхід США з Афганістану на початку його президентства і зміцнить стабілізуючу роль, яку він зіграв як лідер західного альянсу в підтримці України проти російських загарбників»

Тейк про «успішність» першого терміну Байдена заслуговує на особливу увагу. Спроба нівелювати втечу з Афганістану відсутністю війни з Іраном просто нікчемна. Це дуже слабка логіка, тому що відсутність війни не повинно подаватися як екстраординарне досягнення. Ба більше, сукупність ознак демонструє, що Іран боїться прямого зіткнення із США. Навіть сам факт наявності «вісі опору» говорить про те, що на даному етапі Тегеран готовий воювати виключно чужими руками.

Думаю, не треба пояснювати, що подібна «аналітика» є частиною кризового менеджменту в американських медіа, проводимого адміністрацією Байдена, яка усвідомлює, що «удари помсти» по іранських проксі є слабкою реакцією на загибель американських солдат.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Німеччина готується до війни з росією попри побоювання Шольца

Стівен Ерлангер та Девід Сангер, кореспонденти The New York Times, які протягом десятиліть висвітлюють діяльність НАТО, написали статтю під назвою «Німеччина готується до десятиліть протистояння з росією».

На початку статті автори наголошують на активізації міністра оборони ФРН Бориса Пісторіуса, який останнім часом дедалі частіше посилає сигнал німецькому суспільству про те, що Німеччині необхідно посилити власну армію для протистояння з росією, яке може тривати десятиліттями.

Також у матеріалі акцентується увага на тому, що німецьке суспільство досі не може повірити в можливість великої війни в Європі. Це не дивно, бо після розпаду Радянського Союзу, більшість німців звикли до того, що безпека Німеччини буде забезпечена, якщо вона працюватиме з росією, а не проти неї. Я вже мовчу про те, що німці досі вважають Китай найважливішим торговим партнером.

Тому німецькому керівництву потрібно чимало часу, щоб переконати людей у тому, що ризик прямого зіткнення з росією цілком реальний. Але, на думку авторів, існує ще одна проблема — нерішучість канцлера Олафа Шольца, який дуже боїться «заводити» Путіна і власну громадськість «занадто далеко». Якщо Пісторіус намагається занурити німців у реальність, то Шольц намагається пом'якшити зіткнення з нею.

Така обережність виливається в небажанні передавати Києву крилаті ракети TAURUS і називати чіткі терміни вступу України в НАТО. Проте хочу нагадати, що Німеччина вже пройшла величезний шлях на зустріч суворій реальності. Цього року Німеччина вперше витратить на військові потреби 2% від свого ВВП, що було складно уявити ще рік тому.

У Шольца є історичний шанс відродити європейську архітектуру оборони, яка знизить залежність Європи від «ядерної парасольки» та американських військ. Але на це потрібен час, якого стає дедалі менше.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як США втрачають контроль над Близьким Сходом

Знайшов на CNN досить інформативну карту, яка дає загальне уявлення про кількісну присутність Сполучених Штатів на Близькому Сході. Крім цього карта показує баланс сил у регіоні (жовтим підсвічено країни, в яких активно діють проксі-сили Ірану), а також географію атак іранських маріонеток на військові бази США і не тільки.

Дивлячись глобально на стан справ на Близькому Сході, мимоволі приходиш до думки, що виведення військового контингенту США з Іраку може мати куди більш серйозні наслідки, ніж здається на перший погляд. Сам факт, що на кордоні Ірану (умовно) перебуває лише 2500 американських солдатів, вже свідчить про стратегічну недооцінку Тегерана. Ну, або все куди простіше і це чергове свідчення панічного страху ескалації військово-політичного керівництва США.

Так чи інакше, відсутність навіть 2500 солдатів тільки збільшують шанси на ескалацію в регіоні. Як мінімум іранська «вісь опору», як це не парадоксально, тепер зустрічатиме менше опору, а це розширює поле маневру для Тегерана.

Майбутнє виведення військ США з Іраку є продовженням серії хаотичних рішень адміністрації Байдена (і не тільки), у якої явно немає чіткого уявлення про те, що робити з Іраном у стратегічній перспективі.

Втеча з Афганістану, зняття та відновлення терористичного статусу для хуситів, слова Блінкіна про «заспокоєння» Близького Сходу напередодні 7 жовтня та багато іншого — це чіткий сигнал Ірану, що той має історичне вікно можливостей для насадження своїх правил усьому регіону, доки Вашингтон залишається слабким і непослідовним.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Валерій Залужний втратив довіру Києва і Вашингтона

Після відставки Валерія Залужного на Politico вийшла стаття під назвою «Як український генерал втратив довіру Києва і Вашингтона». У матеріалі лунає думка, що напруженість у відносинах між Залужним та Банковою — не єдина причина відставки генерала. З Білого дому та Пентагону також надходили негативні сигнали, які були адресовані вже колишньому Головнокомандувачу ЗСУ.

У статті про це не йдеться, але важливо зазначити, що одним із головних союзників Залужного у Вашингтоні був Марк Міллі, з відставкою якого український генерал почав стрімко втрачати вплив на Заході. Ймовірно, відставки Патріка Сандерса і Бена Воллеса також зіграли свою роль в ослабленні позицій Залужного. Багато в чому це пояснює, чому сьогоднішні рокірування у військовому керівництві України не зустріли опору у Вашингтоні.

Ключові тези:

• Високопоставлений український військовий анонімно сказав, що деякі українські генерали незадоволені тим, що Залужний «проводить багато часу у соцмережах, демонструючи активну діяльність», у той час як на лінії фронту мало що змінюється в тактичному або стратегічному плані.

• У листопаді Залужний заявив у журналі The Economist, що війна зайшла в глухий кут, чим викликав роздратування з боку Зеленського та його радників. Есе Залужного змусило президента України терміново переконувати партнерів у тому, що війна не зайшла в глухий кут.

• Залужний встановив міцні стосунки з міністром оборони США Ллойдом Остіном та іншими західними генералами, що зіграло вирішальну роль у забезпеченні військової підтримки у 2022 і 2023 роках.

• За словами військового аналітика Тома Купера, Залужний також потрапив під вогонь за те, що не завершив трансформацію української армії за західним зразком, що передбачає розв'язання логістичних проблем і зміну підходу до ротації військ.

• Між Залужним і Пентагоном виникли розбіжності з приводу того, як мав вестися літній контрнаступ. Пентагон наполягав на тому, щоб українські військові зосередилися на одній ділянці, де, на думку планувальників, можливий прорив. Замість цього Київ вибрав кілька наступів по всьому фронту.

• Один із військових консультантів Білого дому анонімно стверджує, що під час наступу стало абсолютно ясно, що «українці просто не зацікавлені в порадах США». Аргумент української сторони полягав у тому, що у Сполучених Штатів немає досвіду ведення війни, подібної до тієї, яку веде Україна.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Європа не готова до Трампа і при чому тут Китай?

На Foreign Affairs вийшла довга стаття під назвою «Як Європа може підготуватися до Трампа». У матеріалі акцентується увага на тому, що європейцям варто розглядати росію як довгостроковий виклик навіть попри сценарій, де Україна перемагає у війні. Тому Європа мусить якнайшвидше переглянути сценарії колективної оборони в разі, якщо Сполучені Штати не прийдуть на допомогу в критичний момент.

Але також у статті озвучується ще один ризик, якому, як на мене, приділяється мало уваги в західних медіа. За Трампа американо-китайські відносини можуть досягти найнижчої точки за всю історію, що поставить європейські компанії, які працюють в обох юрисдикціях, у складне становище. Трамп може тиснути на європейців, щоб ті припинили будь-які економічні відносини з Пекіном, погрожуючи вторинними санкціями. Також європейським лідерам треба готуватися до того, що американський президент закликатиме Європу блокувати китайські інвестиції у ряді країн.

Ще одна нетипова проблема другого терміну Трампа полягає в тому, що Європа має слабкий суверенітет у сфері цифрових технологій, таких як геолокація, супутниковий зв'язок, хмарні обчислення, конфіденційність даних і штучний інтелект. Європа дуже залежна від США в цих галузях, і без співпраці з Вашингтоном континент буде вразливим перед обличчям можливих збоїв, які може провокувати росія.

Як бачите, крім військового фактора у Трампа є маса нетривіальних козирів, за допомогою яких він може нав'язувати Європі свої правила і робити її більш поступливою. Тому чим швидше європейці почнуть готуватися до президентства Трампа, тим краще. З іншого боку, у Європи залишилося дуже мало часу, щоб відмовитися від китайського ринку і модернізувати цифровий сектор. І при цьому потрібно не забувати про зміцнення власної обороноздатності, яка також вимагає значних фінансових вливань.

Простіше кажучи, Європа перебуває у становищі, де в неї є менше року, щоб стати дорослою і самостійною. Чи можливо це? Відповідати на це запитання не буду, бо не хочу вас засмучувати.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана