Професор Ярослав Грицак не вірить у кордони 1991 року

Дуже цікаве та лаконічне інтерв'ю професора УКУ Ярослава Грицака для українського бюро Deutsche Welle. Пан Грицак говорить речі, за які у твіттері можна отримати довічну стигматизацію. Дивно, але наразі інтерв'ю набрало всього 30 тис. переглядів. Хоча, це тільки підкреслює неготовність нашого суспільства сприймати альтернативні сценарії, в якому Україна змушена йти на жертви, щоб зберегтися як держава.

В інтерв'ю Грицак називає «план перемоги» Зеленського нереальним і вважає, що повернення кордонів 1991 року є «віддаленою перспективою», яке може зайняти 5-10 років. Також, «агент Кремля» Грицак погоджується з думкою президента Чехії Петра Павла про те, що Україні, найімовірніше, доведеться тимчасово змиритися з територіальними поступками в обмін на перемир'я, яке необхідне для соціальної та економічної стабілізації української держави.

Ярослав Грицак також розмірковує про «німецький сценарій», за якого Україна інтегрується на Захід, а окуповані території повертаються дипломатичним шляхом. Авжеж, особисто я не бачу навіть натяку на такий консенсус на Заході, але пан Грицак явно вважає подібний сценарій за благо. Крім того, український професор заявив, що з'являється «відчуття алергії», коли Зеленський говорить про «війну до переможного кінця».

Ну і наостанок, Ярослав Грицак висловив занепокоєння тим, що Камала Гарріс може стати президентом, оскільки в такому разі логіка сприйняття США війни в Україні жодним чином не зміниться, що, знову-таки, втягує Київ у війну на виснаження. До слова, у Дональді Трампі пан Грицак також не бачить людини, здатної змінити хід війни на користь України.

Якось дивно виходить, що інтелектуал і не «східняк» Грицак вільно просуває такі контраверсійні думки, використовуючи досить велике видання. Не думаю, що настільки авторитетну людину почнуть масово «скасовувати» в соцмережах. Так, можливо, це натяк, що вологі мрії про розвал Росії та раптову смерть Путіна — не можуть бути основою плану з виживання держави?

Ярославу Грицаку висловлюю повагу за тверезість думки. Раджу подивитися це інтерв'ю повністю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Камалі Гарріс не варто розраховувати на голоси поляків

Шикарний репортаж Politico з містечка Дюпон, штат Пенсільванія. Ймовірно, саме цей штат вирішить результат президентських виборів у листопаді. У місті проживає чимало польських американців, які поділилися своїми поглядами на перебіг передвиборчої кампанії. Раджу почитати матеріал повністю.

Штаб Камали Гарріс намагається переманити польських американців на свій бік, просуваючи тезу про те, що завдяки стримуванню Росії в Україні, Польща все ще не перебуває у стані війни. Але Politico пише, що більшість поляків більше стурбовані економічними проблемами, а не потенційною війною в Європі. Найважливіше в цьому те, що провину за економічні труднощі поляки покладають саме на адміністрацію Байдена.

Також видання пише, що колись згуртовані польські громади тепер розрізнені, а інтеграція поколінь дедалі більше розмиває відчуття єдності поглядів польських американців, тож аргументи Гарріс про російську загрозу Польщі можуть виявитися не тим нокаутуючим ударом, на який вона розраховує.

Єдина категорія поляків, яких можуть зачепити тези Гарріс — це діти Холодної війни, для яких тема війни в Європі справді є тригером. Але кількість таких виборців занадто мала, щоб вплинути на перебіг виборів.

По суті, цей матеріал розвінчує хибну думку українців про те, що передвиборчі ролики Гарріс про війну в Україні — це данина солідарності українському народу. Це насамперед політтехнологія, причому невдала. Бо поляки насамперед думають про Америку, а не про безпеку Європи.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи готові Сполучені Штати дозволити Україні програти?

Роберт Кеган, зовнішньополітичний оглядач The Washington Post написав гнітючу колонку, в якій задається питанням: чи готові США дозволити Україні програти?

Основна думка статті полягає в тому, що американські та українські прихильники врегулювання війни шляхом переговорів помилково вважають, що Путін на них піде, як тільки Україна та Захід проявлять свою ініціативу. Кеган вважає, що Росія не потребує переговорів просто зараз, оскільки її війська стійкі та досягають успіхів на полі бою.

Автор також говорить про те, що переговори потрібно було ініціювати, коли армія Росії «була розгублена», очевидно натякаючи на сильну позицію України після контрнаступу в Харківській області та звільнення Херсона. Але США не надали Україні необхідних ресурсів, щоб створити у Путіна відчуття, що він ось-ось програє війну.

Кеган вважає, що історики зроблять висновок, що це був момент, коли адміністрація Байдена програла цю війну. Особисто мені здається, що після Харківської операції Україна могла б заходити в переговорний процес навіть без «надання ресурсів», оскільки тоді перебувала в сильній позиції.

Якщо припустити, що Путін пішов би на переговори прямо зараз, то він явно заходив би в них із відчуттям, що Захід не проявить належної волі в озброєнні післявоєнної України. З огляду на те, як важко було США та іншим західним країнам надійно санкціонувати військову допомогу під час війни, то цілком можливо, що західна громадськість не відчуватиме ентузіазму з приводу витрат сотень мільярдів доларів на оборону України в мирний час.

Наприкінці Кеган стверджує, що ця війна буде виграна або програна на полі бою. Тому Україну не врятує мирна угода. Автор закликає американців скоріше вирішити, чи готові вони дозволити Україні програти.

Загалом, нічого нового. Тільки гарантії безпеки здатні встановити сталий мир. Усі інші сценарії є катастрофічними в короткій або далекій перспективі. Завтра Зеленський виступить з промовою у Верховній Раді, де представить «план перемоги». Подивимося, наскільки цей план зможе поліпшити наші шанси на отримання таких гарантій.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому п'ятий пункт «плану перемоги» Зеленського вартий уваги

П'ятий пункт «плану перемоги» України, представленого Зеленським, ідеально лягає в логіку Дональда Трампа, який неодноразово говорив про скорочення контингенту США в Європі. Українські війська дійсно могли б стати хорошою альтернативою американській присутності.

Це також відповідає внутрішньому двопартійному консенсусу в США щодо стримування Китаю. Я неодноразово писав, що відхід Сполучених Штатів з Європи неминучий не залежно від того, хто переможе на виборах у листопаді. Вашингтон дедалі сильніше занурюється в контекст потенційної сутички з Китаєм, тому вивільнення додаткових ресурсів є головним пріоритетом американців.

Я вже мовчу про те, що для України це чудова можливість нарешті віднайти свою геополітичну роль на континенті, яка полягатиме не тільки в поглинанні ресурсів союзників, а й у виконанні конкретного безпекового завдання.

Але головна проблема в тому, що цей пункт можливо реалізувати тільки після завершення війни. А решта пунктів «плану перемоги» занадто неконкретна і покладається виключно на волю партнерів. Тому поки що завершення війни виглядає вельми туманним. Спостерігаємо далі.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден став «кульгавою качкою» не зараз. Він був нею всі чотири роки

Лі Гокстадер, оглядач The Washington Post, який спеціалізується на Європі, написав колонку, в якій він закликає Джо Байдена використати 76 днів після виборів (поки новий президент не вступить на посаду), щоб поліпшити переговорну позицію України.

Він вважає, що Байден «кульгава качка, але не безсила», тому в нього є можливість нарешті дозволити Києву наносити удари вглиб Росії за допомогою ракет ATACMS. Хокстадер наводить цілу низку аргументів: удари Росії по українській енергетиці, диверсії в Європі, систематичні порушення Кремлем повітряного простору тощо.

Але найкумедніше, що автор стверджує, що розширення можливостей України має «запобігти спробам Трампа змусити Київ підкоритися вказівці Москви». Але Хокстадер чомусь замовчує, що якби Байден зняв усі необхідні обмеження, умовно, влітку 2023 року, то зараз переговорні позиції України були б у рази сильнішими і навіть «підступний негідник» Трамп не зміг би ігнорувати таку реальність.

Заклики Хокстадера є абсолютно порожніми і наївними, особливо на тлі витоку секретного пункту «плану перемоги» Зеленського, який полягав у передачі Україні ракет Tomahawk. Якщо така інформація стала публічною, то це тільки підкреслює хронічне небажання адміністрації Байдена йти на подібні превентивні заходи.

Той факт, що план Зеленського був сприйнятий Білим домом як такий, що «має ескалаційний потенціал», свідчить про те, що Байден був «кульгавою качкою» впродовж усієї каденції, а не тільки в останні 76 днів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Дональд Трамп може застосувати ядерну зброю. І це чудово

Ентоні Лейк, екс-радник з національної безпеки Білла Клінтона, разом зі Стівеном Андрейзеном, екс-директором апарату Ради національної безпеки з оборонної політики, написали статтю для Foreign Affairs. У ній вони стверджують, що Сполученим Штатам необхідно переписати процедуру застосування ядерної зброї, в якій це рішення буде ухвалюватися не тільки президентом, а й «вузьким колом осіб».

На їхню думку, нині ядерні ризики значно зросли, а сценарії застосування такої зброї стають дедалі складнішими. І тут вони мають рацію, оскільки ми живемо в багатополярному світі, де кількість ядерних держав кратно зросла. Автори вважають, що президент США не може самотужки ухвалювати рішення про застосування ядерної зброї. І тут я вже погодитися не можу.

А якщо бути точніше, я не згоден з прихованою мотивацією їхньої тези, тому що автори, насправді, хочуть урізати повноваження Дональда Трампа, якщо він стане президентом. Лейк і Андрейзен вважають, що навіть не стикаючись із безпосередньою загрозою, «президент із ненадійним характером може вирішити в односторонньому порядку почати ядерну атаку з величезними і смертоносними наслідками».

Як то кажуть, а мінуси будуть?

Карибська криза, на яку посилаються автори, і справді була врегульована завдяки консиліуму «холодних голів». Але велику роль зіграло те, що до ядерного стримування часів Холодної війни відповідально ставилися як США, так і СРСР. Так-так, навіть імперія зла усвідомлювала ціну своїх амбіцій. Якщо не вірите мені, то почитайте Річарда Хааса, який пише про це у своїй книзі «Розхитаний світ».

Зараз же кількість авторитарних режимів, що володіють ядерною зброєю, буде тільки зростати. Тому Росія, Іран, Китай і КНДР повинні перебувати в стратегічній невизначеності і мати всі підстави вважати, що США здатні завдати ядерного удару першими.

Якщо в другій половині 20-го століття ядерне стримування вберегло планету від тотальної війни, то тепер наявність такої зброї є приводом для розв'язання конвенційної війни в центрі Європи. Тому світ потребує непередбачуваного господаря Овального кабінету, імпульсивності якого буде остерігатися кожен авторитарний виродок.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Перемога Трампа — це шанс для Європи нарешті подорослішати

Муджтаба Рахман, керівник європейського напрямку Eurasia Group, за кілька годин до виборів у США написав колонку в Politico, де стверджує, що перемога Дональда Трампа — це вікно можливостей для Європи. Автор вважає, що ЄС втратив свою мету, а накопичені проблеми всередині блоку ставлять під сумнів його існування.

Рахман вважає, що перемога Трампа насамперед має мотивувати Францію і Німеччину збільшити власне економічне зростання, побороти міграцію, а також зміцнити співробітництво між двома країнами. Але крім франко-німецьких проблем, інші країни ЄС також стоять перед низкою викликів: уже згадана міграція, безпека, оборона і податкова політика.

Якщо коротко, то автор вважає президентство Дональда Трампа шоковою терапією, яка перевірить на міцність не тільки європейські, а й світові інститути. Європа нарешті має зайнятися собою, не озираючись на американські гарантії безпеки, щоб запобігти тривалому і, можливо, невиліковному занепаду ЄС.

Я повторюю цю тезу досить давно, тому що стратегічний інтерес України полягає не в сильній Америці, а в сильній та суверенній Європі. Ба більше, назрілі проблеми в ЄС, про які нещодавно говорив Маріо Драгі, дають можливість Україні запропонувати себе як партнера в різних сферах. У того ж Макрона тепер буде шанс почати реалізовувати «концепцію надійної оборони», про яку він так часто говорить.

Кожна країна Європейського Союзу нарешті має замислитися про власне майбутнє, оскільки епоха перекладання відповідальності завершилася. Це своєю чергою переформатує вимоги до наступного покоління європейських політиків, які будуть зобов'язані відповідати, зокрема, на нові безпекові виклики.

Але є ще один варіант. Європа не зробить висновків і потоне в позиції жертви. Це, своєю чергою, спровокує деградацію концепції колективної безпеки і розпочнуться перегони в дусі «кожен сам за себе», що в недалекій перспективі призведе до дезінтеграції всього блоку. Ну, а Україна скопіює цю модель і також продовжить говорити із Заходом мовою псевдоморалі та емоцій.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Порошенко правий щодо Трампа

Ви можете по різному ставитися до Петра Порошенка, але тут він правий. Він як колишній президент України може дати реальну оцінку Дональду Трампу і його діям під час першої каденції.

Все що Петро Олексійович перерахував — це факти, які наші медіа підступно не висвітлюють. Вони акцентують свою увагу на скандальних заявах, а не реальних справах 45-го і вже 47-го президента США.

Знову ж таки, всі ці перелічені факти не стали б реальністю, якби тодішня українська влада піддалася істериці та почала сприймати Трампа виключно як ворога. А повірте, у 2016 році невизначеності в кандидатурі Трампа було більше, ніж зараз.

Сьогодні ж ми маємо позитивний досвід роботи з новообраним президентом. Ми знаємо його плюси, мінуси, слабкості та сильні сторони. І сьогодні Банкова має на руках більше інформації про нового хазяїна Овального кабінету, ніж мала адміністрація Порошенко у 2016 році.

Тому все залежить від нашого бажання проявляти фантазію та здатності працювати з реальністю. Якою б вона складною не була на перший погляд.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

20 років без членства України в НАТО. Хто винен?

Є пара думок щодо матеріалу The Wall Street Journal, в якому описується ідея неназваних радників Дональда Трампа про 20-річний мораторій на прийняття України в НАТО. Видання зазначає, що ця ідея тільки обговорюється оточенням 47-президента США, тому не варто сприймати цю інформацію як готовий план.

Треба розуміти, що вкид про 20-річний мораторій на наступний день після перемоги Трампа свідчить лише про те, що в його оточенні почалася боротьба за право визначати зовнішньополітичний курс. Тож це може бути злив крила традиціоналістів, щоб підірвати позиції того ж Річарда Гренелла, який схиляється до того, що Україну потрібно примушувати до більших поступок.

Але навіть якщо 20-річний мораторій на вступ України до НАТО буде втілено в життя, то це вкотре відобразить внутрішній консенсус не тільки в США, а й у всьому НАТО. Поки йде війна, Альянс не хоче бачити Україну у своїх лавах. Звідси всі формулювання про «мости» і «незворотне членство», які тільки заколисують нас, але не наближають інтеграцію України на практиці. Трамп просто стане тим, хто скаже це чесно, прямо в очі.

Хтось скаже, що Трамп у такий спосіб перекладає відповідальність за це рішення на наступне покоління американських і європейських політиків. І це правда. Але правда і в тому, що цю відповідальність так само не хотіли брати на себе Байден, Обама, Буш і Клінтон. Найкрще вікно можливостей для вступу України в НАТО було втрачено не вчора і навіть не позавчора. І винен у цьому не один тільки Трамп.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Побиття євреїв в Амстердамі — ганьба для всієї Європи

Унаслідок масових нападів на євреїв з боку палестинців в Амстердамі постраждали понад десять осіб, і ще кілька зникли безвісти. Можливо, їх тримають у заручниках.

Ось вам одна з проблем, яку Європа зобов'язана подолати в найкоротші терміни, інакше вона загине. Коли європейська столиця стає ареною для печерної розправи над євреями, мало говорити про покарання «причетних» до цього злочину. Потрібно вирішувати проблему комплексно і назавжди.

У нас заведено записувати у «фріки» Герта Вілдерса, але коли він називає Європу «новою Газою», тут складно не погодитися. Після подібних інцидентів не треба дивуватися тому, що деякі країни ЄС починають бачити цінність у захищених кордонах. І навіть можлива ліквідація Шенгенської зони не так вже і лякає пересічного європейця.

Деякі українці помилково вважають, що європейські проблеми з нелегальною міграцією та культурою інтервенцією їх не стосуються. Але це не так. Поки Європа не поверне собі гідність і не усвідомить масштаб загрози, вона не зможе ефективно захищати Україну. Європейці ніколи не стануть сприймати зовнішні загрози серйозно, доки не усвідомлять екзистенційність внутрішніх.

Нам усім життєво необхідний континент, який готовий боротися за власний суверенітет, культуру та віру. Лише така Європа може стати надійним тилом для України.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Шизофренія європейських еліт, яка підриває український тил

Мені давно не було так боляче читати. Стівен Ерлангер, європейський кореспондент The New York Times написав статтю про те, як Європа реагує на ще один термін Дональда Трампа.

У матеріалі Ерлангер цитує кілька експертів, які просто вражають мене своїм нахабством та відірваністю від життя. Наприклад, Франсуа Хейсбур, аналітик з питань оборони, вважає, що у Трампа є «особиста неприязнь» до Зеленського і нібито ця «позиція» формуватиме його політику щодо України.

Повна нісенітниця. Дональд Трамп ніколи не висловлювався про президента Зеленського в негативному ключі. Якщо цей експерт вважає образливим тейк про «найкращого продавця в історії», то він ідіот.

Далі цей Хейсбур буквально в одному реченні каже, що вимога Трампа збільшити військові витрати «правильна та ефективна», а слідом називає це «рекетом»:

«Трамп правильно і ефективно вимагав від європейців збільшення військових витрат, але п’ята стаття НАТО не повинна бути рекетом для захисту. Але такою є позиція Трампа, і цього разу в нього буде більше влади, ніж у перший термін»

Тотальна шизофренія. Також у статті висловлюється пара експертів, які звинувачують Трампа в тому, що після його перемоги в Європі «буде складно поширювати ліберальні цінності». Після таких статей я не здивований, чому Трамп вважає європейців відірваними від реальності.

Саме про цю проблему я регулярно пишу. Частина європейських еліт реально вважає, що від війни Європу врятують ліберальні цінності, а не сильна армія, і це буквально оголює тил Україні.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп визначився з послом в ООН. Чому Україні слід бути пильною?

CNN пише, що Дональд Трамп визначився з кандидатурою посла США в ООН. Цей пост займе конгресвумен Еліза Стефанік. А New York Post зі свого боку повідомляє, що Стефанік прийняла пропозицію новообраного президента. Тож тепер на неї чекає слухання в Сенаті, яке вона з легкістю пройде.

Це призначення є гарною новиною для Ізраїлю, оскільки Еліза Стефанік є послідовною лобісткою ізраїльських інтересів. Саме вона була фронтменом кампанії проти антисемітських акцій в американських університетах і домоглася звільнення двох президентів із Ліги плюща.

Стефанік буде послом в ООН у період, коли організація регулярно стикається з критикою консерваторів, тому New York Post називає її «силовиком Трампа». Під час першого терміну Дональд Трамп уже скорочував фінансування ООН, тому Стефанік може стати продовжувачем такої політики.

Ну що ж, тепер українським дипломатам варто тричі подумати, перш ніж брати участь в ідіотських демаршах, як-от голосування за резолюцію, що закликає Ізраїль відмовитися від ядерної зброї. Відтепер такі абсурдні витівки точно не залишаться непоміченими.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Наступники Саллівана та Блінкіна не будуть ізоляціоністами

Думаю, ви вже чули, що Марко Рубіо, імовірно, стане Держсекретарем, а Майк Волц радником Трампа з нацбезпеки. Трохи детальніше про двох кандидатур можете почитати тут.

Я бачу в цих потенційних призначеннях радше позитив, ніж негатив. Волц точно нічим не поступається О'Браєну, а Рубіо взагалі є ледь не ідеальним варіантом. Впевнений, з тим же Річардом Гренеллом працювати було б складніше. Загалом, це точно не ізоляціоністи, якими нас лякали ліберальні медіа.

До речі, Волц виступає за посилення санкцій проти Росії та надання Україні далекобійного озброєння. І він говорив про це за кілька днів до виборів, а не у 2022 чи 2023 році. Це багато про що говорить. Також цікавим фактом є те, що Волц свого часу працював на Діка Чейні та Дональда Рамсфелда.

Для мене інтригою є те, які позиції представлятимуть Рубіо і Волц. Нагадаю, що традиційно Держсекретар і радник із нацбезпеки сповідують різні підходи в зовнішній політиці. Особливо їхні розбіжності стають очевидними під час якихось криз. Протистояння між Генрі Кіссінджером і Вільям Роджерсом, Збігнєвом Бжезинським і Сайрусом Венсом, Коліном Пауеллом і Кондолізою Райс є класичним прикладом балансу думок біля вуха президента.

Так, ці хлопці точно не адепти кордонів 1991 року і навряд чи просуватимуть ідею розпаду Росії. Вони за посилення безпекової ролі Європи і жорстке протистояння з Китаєм. Якщо ви всерйоз очікували чогось іншого, то час вийти у двір помацати травичку.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден залишає у спадок Трампу ослаблену Україну

The Wall Street Journal випустили редакційну колонку, в якій видання звинувачує Джо Байдена в тому, що він «залишив Трампу безлад в Україні». Я ж казав, що вони трампісти, а ви мені не вірили!

Журналісти WSJ пригадали Джо Байдену всі його гріхи. Вони пишуть, що Байден рекламує свою політику щодо України як тріумф, але це далеко не так. Україна перебуває в поганому становищі завдяки регулярним обмеженням з боку чинної адміністрації.

Автори стверджують, що Пентагон навмисно відкладав надання передової зброї, побоюючись, що Путін може піти на ескалацію. Обмеження негативно позначилися на здатності України ліквідувати ключові вузли постачання, зв'язку та склади зброї на території Росії.

Також журналісти згадали Байдену і західним лідерам те, що вони не змогли обмежити доходи Путіна від продажу нафти і газу. Європа, як і раніше, імпортує російський природний газ, а обмеження цін на нафту, введене країнами G7, в основному провалилося.

WSJ вважає, що такий стан справ ставить Дональда Трампа перед складним вибором. Якщо Путін не захоче вести переговори про мир, який влаштує Україну, Трампу доведеться посилити військові можливості Києва, щоб допомогти дипломатії.

Взагалі тон цієї колонки дуже близький до пасивно-агресивного. Журналісти згадують перший термін Трампа і стверджують, що той «домагався миру через силу» в епізодах протистояння з Іраном і ПВК «Вагнер». Також вони закликають Трампа продовжувати підтримувати Україну, інакше її падіння може стати «версією афганського відступу Байдена».

Ось чим потрібно одночасно лякати і стимулювати Трампа. Падіння Кабула — це ганебне клеймо на спадщині Байдена. Як на мене, Трамп не хоче стати таким же лузером як його попередник. До речі, тут Fox News пише, що Трамп незабаром призначить спецпредставника, який «очолить переговори про припинення війни з Росією».

Закулісна робота ведеться, подивимося, наскільки успішно. Чекаємо повернення Курта Волкера?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Призначення Тулсі Габбард — це погано, але не смертельно

Отже, ідея Дональда Трампа призначити Тулсі Габбард директором Національної розвідки США — відверто погана. Ви і без мене чули, що вона робила, м'яко скажемо, сумнівні заяви про Україну, зустрічалася з Башаром Асадом і засуджувала ліквідацію генерала Сулеймані.

У цій новині складно шукати надію, але я принаймні спробую. Я б не відкидав фактор слухань у Сенаті, які Габбард буде зобов'язана пройти. Не думаю, що для неї це буде легка прогулянка, бо голова Комітету Сенату з розвідки Марк Уорнер точно поставить Габбард кілька гострих запитань.

Марк Уорнер — сенатор-демократ, який неодноразово висловлював нам підтримку, а також лаяв республіканців за зволікання з голосуванням про виділення допомоги Україні.

До речі, його заступником є Марко Рубіо, який стане наступним Держсекретарем. Уорнер і Рубіо весь цей час успішно працювали разом, роздавали інтерв'ю, де декларували прихильність до України, і загалом вони мають спільні погляди на зовнішню політику. Тож, я впевнений, що Габбард доведеться відповідати за «українські біолабораторії». Не варто применшувати субʼєктність сенаторів, які у підсумку можуть не ухвалити цю кандидатуру.

Звідси випливає моя наступна «надія». Навіть якщо Тулсі Габбард отримає цю посаду, то в неї не буде монополії на доступ до президента. Марко Рубіо і Майк Волц так само перебуватимуть у кімнаті ухвалення рішень і будуть створювати певний баланс. Так, Габбард якоюсь мірою чинитиме на Трампа негативний вплив, але він не буде одноосібним.

Також не треба недооцінювати фактор внутрішньовидової боротьби у команді 47-го президента. Враховуючи плинність кадрів під час першої каденції Трампа, не факт, що Габбард «доживе» до кінця. Впевнений, боротьба за вуха президента буде запеклою. І я б не забував про «deep state», який ви зарано поховали.

Знову таки, моя задача — не приспати вашу пильність, а допомогти подивитися на погане призначення під іншим кутом. Накрутитися ви і на інших каналах можете.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Тулсі Габбард хотіла скасувати весь санаційний режим США

Ось ще один негативний епізод, який вчергове ілюструє помилковість призначення Тулсі Габбард на посаду директора Національної розвідки США.

Коли термін Тулсі Габбард у Палаті представників добігав кінця, вона намагалася запровадити законопроєкт, що забороняв би використовувати кошти платників податків або державні ресурси для запровадження санкцій, «що завдають страждань цивільному населенню в будь-якій точці світу». Фактично Габбард хотіла зруйнувати весь санкційний режим США.

Це робить вибір Дональда Трампа ще більш дивакуватим, тому що він якраз таки обіцяє посилити санкції проти всіх ворогів США. Як би скептично ми не ставилися до санкцій, вони все ще є потужною зброєю Сполучених Штатів у зовнішній політиці.

Майже впевнений, що шановні сенатори приділять увагу цій «ініціативі» Габбард.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Якщо президент Зеленський каже, що з Трампом війна завершиться швидше, то виходить з адміністрацією Байдена все ж таки було щось не так?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп — це шокова терапія, яка нас врятує або вб'є

Ось приблизно на такій самій мотивації базується моя прихильність до Трампа в цей момент. Я підкреслю, в цей момент. Я переконаний, що Україна не пережила б ще чотири роки правління демократів, які так і продовжували б годувати нас абстрактними конструктами в дусі «ми з вами стільки, скільки потрібно». Звучить добре, але на практиці це ніяк не наближає Україну до паритету на полі бою.

Зеленський каже, що Україна отримала менше половини американської зброї, яку було офіційно виділено. Дайте собі відповідь на запитання, а скільки ще років наша країна була б здатна воювати за такою моделлю? Без чіткого визначення перемоги. Без чіткої відповіді щодо нашої інтеграції в НАТО. Без чітких гарантій, що в нас буде та зброя, яку нам пообіцяли, врешті-решт.

Дональд Трамп буде намагатися укладати угоду, спираючись в першу чергу на реальність, яку сформувала чинна адміністрація США. Тому у ваших закидів про справедливість має бути лише один адресат — Джо Байден, який реально мав можливість перемогти Росію та перезавантажити світопорядок.

Дам вам непрохану пораду. Сприймайте Трампа як інструмент. Інструмент, який зробить Європу суб'єктною. Інструмент, який перебудує Демократичну партію. Інструмент, який змусить наші еліти усвідомити важливість двопартійної підтримки.

Трамп — це шокова терапія для всіх. І тут два варіанти: або померти від шоку, або використовувати цей шок як паливо для персональної еволюції.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Для Дональда Трампа є дві новини: хороша і погана

Дозвіл наносити удари по території Росії — це чудовий хід. Не буду зайвий раз повторюватися, що рішення дуже запізніле, ви й так самі все розумієте.

Для Дональда Трампа у мене є дві новини: хороша і погана. Хороша новина полягає в тому, що Джо Байден щойно посилив його переговорну позицію. Тепер карта далекобійних ударів на столі і з цим доведеться рахуватися, хоче цього Росія чи ні.

А тепер «погана» новина. Від сьогодні Трампу не можна робити крок назад. Одна справа не дозволяти Україні бити по території Росії і посилатися на продовження політики попередньої адміністрації, а інша справа забрати в України це право і виглядати лузером на фоні нерішучого Байдена. Я називаю цю новину «поганою» умовно. Думаю, Трамп побачить у цьому рішенні насамперед можливість.

Ну і наостанок. Очевидно, що чинна адміністрація, судячи з усього, боялася не самої Третьої світової війни, а відповідальності за її «розв'язання».

Тут колеги влучно підмітили: «Тепер це твої клопоти, Дональде».

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи подивиться Трамп інтерв'ю Зеленського на Fox News?

Зеленський дав велике інтерв'ю Fox News. Кореспондент Трей Їнгст у своєму твіттері написав, що він провів із президентом понад 10 годин на лінії фронту. У короткому анонсі Зеленський каже Їнгсту, що якщо США скоротить військову допомогу, то Україна програє.

Також Зеленський заявив, що «Трамп сильніший за Путіна», тому він зможе закінчити війну, натиснувши на росіян. Загалом інтерв'ю Fox News — це чудова нагода відкалібрувати уявлення Трампа про те, з чим Україна має зайти та вийти з майбутніх переговорів. Остання теза демонструє, що Зеленський розуміє якою мовою необхідно говорити з 47-м президентом США.

Дуже шкода, що під час передвиборчої кампанії у США президент Зеленський рідко з'являвся на Fox. Можливо, зараз йому було б набагато легше донести важливість підтримки України, говорячи з консервативним виборцем його ж мовою. Хоча ще у 2023 році Офіс Президента начебто налагоджував контакт із керівництвом Fox Corporation.

Повна версія інтерв'ю має вийти сьогодні вночі. Тримаємо кулаки за те, щоб Зеленський зміг підібрати влучний набір тейків для головного глядача цього інтерв'ю — Дональда Трампа.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Людина, яка розбудить Європу та озброїть Україну

Перший в історії єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс написав максимально базований текст, у якому він визнає, що Європа слабка і не в змозі надати Україні належну допомогу. Але він має намір це виправити.

Я наполегливо раджу прочитати цю колонку повністю, але постараюся коротко окреслити ключові моменти.

Кубілюс закликає Європу відмовитися від формату «Рамшатйн», оскільки він базується на добровільних зусиллях окремих країн-членів ЄС. Тому нова стратегія повинна мати колективний характер. Коротше кажучи, кожна країна ЄС має вкладати в оборону України не скільки вона може, а скільки повинна, згідно з чіткими зобов'язаннями.

Також литовський єврокомісар вважає, що настав час припинити обіцяти «підтримувати Україну стільки, скільки необхідно». Натомість він пропонує озвучити конкретні цілі (читайте повну версію), які переслідує Євросоюз у контексті посилення оборонного потенціалу України. Нарешті горе-конструкт імені Байдена про «for as long as it takes» визнано неспроможним.

Ну і наостанок, Кубілюс намагається привести європейський істеблішмент до тями, заявляючи, що ЄС має бути готовим до конструктивного діалогу з новою адміністрацією США. Особисто я бачу в цьому тейку заклик до виходу з патрон-клієнтських відносин, адже суб'єктна Європа майбутнього — це партнер США, а не нахлібник.

Андрюс Кубілюс — це ідеальне кадрове рішення Урсули фон дер Ляєн. Той факт, що цей портфель (перший в історії) отримає фахівець зі Східної Європи є великою перемогою. І до речі, зокрема перемога Дональда Трампа підштовхує ЄС до таких рішень. Дуже сподіваюся, що Кубілюс перетворить дискусію на реальну політику.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана