Трамп, Зеленський, диктатура

Думаю, Трамп щиро вважає, що якщо назвати Зеленського «диктатором», то український народ самостійно винесе його з будівлі Банкової. Очевидно, що цього не станеться і Трампу доведеться зіткнутися з цією реальністю.

Усе це дуже схоже на фінальну стадію спроб Трампа закінчити війну швидко, за допомогою шантажу і максимального тиску. Він не отримав кабальну угоду щодо корисних копалин і він не отримає виборів. Просто він цього ще не знає.

У січні я писав, що тиск на Україну з боку США буде. І це сталося. Щоправда, тоді я припускав, що Трамп обмежить нам військову допомогу, але поки що ми отримуємо тільки треш-ток, який не може кристалізуватися в дії. Бо змусити Україну провести вибори за допомогою сили — неможливо.

Повторю думку з попереднього поста. Нам потрібна проактивна гра Європи, яка повинна перейти від дискусій до рішень. Упевнений, наше керівництво працює над тим, як цю атаку з Білого дому відбивати.

І так, бережіть нерви.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зміцніть оборону Європи прямо зараз!

Учора Макрон дав надію, що Європа усвідомлює нагальність рішучих дій. Власне кажучи, цей пост саме про це.

Гарван Уолш, ексрадник консерваторів в Британії, написав для Foreign Policy статтю, де розписав цілу низку кроків, які Європа повинна зробити вже зараз, щоб зміцнити оборону континенту без допомоги США.

Я спеціально відсіяв очевидні пункти, а саме: збільшення витрат на оборону та введення вторинних санкцій. Отже, найцікавіше:

🎱Європейцям слід скликати ще один саміт 24 лютого, коли вони мають приїхати до Києва і показати, що Україна не буде покинута;

🎱Європа має негайно заарештувати 150 мільярдів російських активів і спрямувати їх на розвиток оборонної промисловості Києва та Європи;

🎱Європейські країни мають збільшити виробництво ядерної зброї. У Франції та Великої Британії є технології, але вони не можуть дозволити собі збільшити арсенали самостійно, тому їм треба допомогти;

🎱Швеція повинна передати Україні всі свої 100 винищувачів Gripen, які набагато простіші в обслуговуванні, ніж F-16. Тим часом, Велика Британія має захистити повітряний простір шведів;

🎱Норвегія має збільшити виробництво 155-мм. артилерії в Європі. За словами джерел, на деяких підприємствах у скандинавських країнах і Німеччині є вільні потужності;

🎱Велика Британія повинна знову відкрити великий завод з виробництва артилерійських снарядів. Нездатність зробити це з 2022 року, коли почалася війна — проста безпечність;

🎱Європейці мають розширити склад Організації спільного співробітництва в галузі озброєнь (OCCAR). Це допоможе централізувати закупівлі зброї, яка занадто дорога для однієї країни.

Останній пункт особливо цікавий. Якщо сильно спростити, то OCCAR — це такий собі «общак», який дозволяє країнам разом, а не поодинці фінансувати коштовні оборонні програми.

Тому в організацію потрібно залучати якомога більше країн, що збільшить бюджети розробок і позитивно вплине на встановлення єдиного стандарту зброї, з чим у європейців є проблеми.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Давайте чесно поговоримо про Трампа

Щоб бути до кінця чесним перед своєю аудиторією, хочу дещо зафіксувати.

Чи очікував я більшого від Трампа? Безумовно так. Але я б не назвав це оптимізмом. Це був стоїцизм.

У мене ніколи не було ілюзій, які ризики несе другий термін Трампа. Ще в грудні 2023 року я писав, що Трамп — це загроза. У квітні 2024 року я критикував порівняння Трампа з Рейганом. У лютому минулого року я взагалі називаю Трампа «турбулентністю, яка може зруйнувати архітектуру світової безпеки».

Для себе я давно усвідомив, що Трамп — це неминуча реальність. Тому я стояв перед вибором: продовжувати говорити про Трампа очевидні речі або хоча б спробувати запропонувати якийсь конструктив, щоб мінімізувати загрозу, що насувається. Я обрав друге.

Отже. Ще рік тому я писав, що нам варто звернути увагу на ідею Ліндсі Грема про угоду щодо корисних копалин. У травні 2024 року я писав, що візит української делегації (навіть не найвищому рівні) до Мар-а-Лаго не був би зайвим. У липні я засуджував «експертів», які публічно раділи замаху на Трампа, бо розумів, наскільки він злопам'ятний.

Цей, здавалося б, конструктивний підхід не виправдовує очікувань. Це буквально факт. Але я ніколи не називав себе трампістом і вже тим більше ніколи не писав, що Трамп — це шлях до перемоги України. Усвідомлюючи ризикованість фактора Трампа, я шукав раціональні способи зробити так, щоб цей ризик зіграв нам на користь. Цього не сталося.

Я досі переконаний, що продовження політики адміністрації Байдена/Гарріс було б катастрофою у стратегічній перспективі. Хронічна невизначеність у трикутнику «цілі, ресурси та способи досягнення цілей» — прямий шлях до програшу у війні на виснаження.

З таким підходом ми рано чи пізно самі б усвідомили необхідність паузи у війні. Зараз цю паузу нам нав'язує Трамп.

Проте, як я вже писав раніше, у всього є своя межа, після якої потрібно визнати, що навіть підхід мінімізації ризиків не працює. Тому залишається тільки стояти на своєму і проявляти силу, бо Трамп це поважає. Власне, певні сигнали вже демонструють, що це працює.

На жаль, деякі люди вважають будь-яку поміркованість вадою, бо вони живуть тільки в системі крайніх позицій. Це їхнє суверенне право.

Як би нам не було важко, але й ця криза може вирішитися. Тому що це Трамп, хай йому грець.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп пом'якшує риторику щодо Зеленського?

Отримавши дозу критики і побачивши солідарність європейців у захисті Зеленського, Трамп, ймовірно, зрозумів, що «взяти» Україну парою словесних атак не вийде.

Цілком допускаю, що риторика може перетворитися на політику і Трамп спробує перевірити нашу міцність у практичній площині. Але судячи з пом'якшення риторики і певної корекції тез, не факт, що буде загострення. Хоча особисто я вже нічому не здивуюся.

Вирішення цієї кризи бачу в підписанні оновленої угоди по корисних копалинах у Білому домі. У підсумку Зеленський отримує зустріч із Трампом раніше, ніж Путін, а Трамп отримує довгоочікувану угоду, яку подає MAGA-електорату як справедливе відшкодування витрат на Україну. Win-win.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Мерц — новий конкурент Макрона?

Фрідріх Мерц закликає НАТО прийняти нову реальність та адаптуватися до нових викликів на континенті без участі США. Також він натякнув на необхідність створення єдиної європейської армії.

Але це все ще слова. Враховуючи, що сам Макрон не вірить у створення європейських сил оборони, я б не став обнадіювати себе будь-якими очікуваннями. Нехай Німеччина досягне хоча б 2% показника витрат на оборону, а потім поговоримо про європейську армію.

Коли Мерц, Макрон та інші європейські лідери почнуть чесний діалог зі своїми суспільствами про те, яку ціну їм потрібно буде заплатити за незалежність Європи, ось тоді я повірю в те, що європейські еліти реально почали працювати з новою реальністю.

Але така дискусія непопулярна, бо вона про жертви простого європейця, який має буквально заплатити за спроможність Європи захищати себе. Той, хто зважиться на такий діалог, той і очолить неформальне лідерство на континенті.

Проте у Макрона з'явився конкурент за право «осідлати» тему стратегічної автономії Європи, а будь-яка конкуренція — це двигун прогресу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Макрон упустив шанс проявити силу

Не бачу сенсу коментувати будь-які заяви Трампа на зустрічі з Макроном. Зараз він може говорити все що завгодно і навіть у помірних тонах з однієї причини — поруч сидить лідер, який представляє Європу і захищає Зеленського. Трамп буде говорити те, що йому вигідно в моменті.

Найбільше «здивував» Макрон, який примудрився сказати, що Європа не може конфіскувати російські заморожені активи, оскільки «це суперечить міжнародному праву».

Поки в Європі не зрозуміють, що на зміну міжнародному праву прийшло право сильного, говорити про якісь європейські армії та автономії безглуздо.

У Макрона була унікальна можливість у присутності Трампа проявити силу і заявити зворотне, тим самим показавши суб'єктність. Як мінімум Макрон міг просто не говорити, що це неможливо, а хоча б натякнути, що «карта на столі».

Це та сама горезвісна «стратегічна невизначеність», про яку Макрон так натхненно говорив.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зустріч Зеленського і Трампа за рівнем напруження і нерозуміння один одного перевершила зустріч Нетаньягу і Обами у 2011 році.

Дві різні людини. Дві різні мотивації. Дві різні реальності.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Перечекати Трампа

Ви ж любите аналогії з Ізраїлем? Я ні.

Але на мить я згадав, що в ізраїльтян так само не все гаразд із двопартійною підтримкою в США. Особливо в цей період, коли американське суспільство максимально поляризоване.

В Ізраїлю краще складалися відносини з республіканцями, ніж із демократами. Досить часто ізраїльське керівництво займало вичікувальну позицію, коли в Білому домі господарював президент-демократ.

За президентства Обами в Ізраїлю та США були фундаментальні розбіжності: ядерна угода з Іраном, поселенська політика Ізраїлю, резолюція ООН 2334.

Тоді Нетаньягу увійшов у схожий клінч з адміністрацією Обами. Крім повчальної лекції в Овальному кабінеті, Нетаньягу влаштував рознос іранської ядерної угоди з трибуни Конгресу. Тоді Обама був геть розлючений.

У підсумку Ізраїль дочекався, коли на зміну Обамі прийде Трамп і компенсує всі аспекти застою американсько-ізраїльських відносин: США вийшли з ядерної угоди з Іраном, визнали суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами, підписали Авраамові угоди.

А раптом наше керівництво розмірковує над тим, що Україні варто рухатися в подібному ключі? Просто потерпіти 4 роки і почекати президента-демократа. Ну або сподіватися, що прийде інший республіканець, але більш лояльний до нас. Але тут є кілька нюансів:

🎱На відміну від України в Ізраїлю був і залишається запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки;

🎱Зовсім не факт, що через 4 роки в Овальному кабінеті опиниться президент-демократ. Динаміка буде зрозуміла після проміжних виборів;

🎱З огляду на інертність процесів у Республіканській партії наступний президент-республіканець імовірно буде продуктом орбіти MAGA.

Якщо ця криза не розв'язується і ми заходимо у війну на виснаження з Росією та адміністрацією Трампа, то це означає, що Україні потрібно знайти такий запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки, водночас збиваючи ракети над своєю головою та забезпечуючи армію.

Такий курс вимагає безпрецедентного стрибка ефективності держуправління і майже миттєвої еволюції рішучості європейських партнерів. З першим і другим можуть виникнути проблеми. Якщо не вже.

На вашу думку, чи здатна Україна вціліти, маючи добрі стосунки лише з однією партією в США?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп зупинив допомогу Україні?

Отже, Bloomberg пише, що Дональд Трамп наказав Пентагону призупинити всю військову допомогу Україні доти, доки Київ не продемонструє готовність до мирних переговорів.

У хід пішли не просто погрози, а їх безпосередня реалізація.

Я так розумію, що саме цьому був присвячений реверанс Верховної Ради в бік Трампа, в якому наш парламент люб'язно дякує йому за початок мирних переговорів і підкреслює готовність до спільної розвідки корисних копалин.

Це якось не лягає в логіку про те, що Україна «не прогнулася» і тепер готова продовжувати свій шлях, але вже без Сполучених Штатів. Це до слова про хибну тенденцію робити з цієї кризи «свято неслухняності».

Так, ми показали характер, але причин захлинатися в екстазі я не бачу.

Це означає, що наше керівництво усвідомлює наслідки того, що сталося, і все ж проводить «damage control». І це добре. Тому хвалити Зеленського варто не тільки за «побиті горщики», а й за спробу їх склеїти. До того ж європейські партнери недвозначно натякають, що іншого варіанту немає.

Питання лише в тому, чи оцінять цей сигнал у Білому домі. Судячи з тієї кампанії проти Зеленського, яка несеться в X, де MAGA-активісти (прости Господи) вимагають від президента персональних вибачень, шансів на успіх не багато.

З іншого боку Трамп усе ще заручник своїх обіцянок. Мир (що б він не вкладав у це поняття) без згоди України неможливий. Тому постійно підвищувати градус тиску на Зеленського не вийде, оскільки Трамп ризикує отримати свій Афганістан 2.0, чого він точно не хоче.

Таких атак буде декілька і наша задача гідно на них реагувати. Цей тиск не може тривати вічно.

Ну і так, оце так «миротворець», що забирає в українців здатність захищати себе від ворожих обстрілів. А як же «прекрасні золоті башти», Дональде?

Тримаємося.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зеленський висловив готовність підписати угоду щодо мінералів, а також заявив, що йому шкода про те, що сталося в Овальному кабінеті. До всього цього президент запропонував перші етапи перемир'я.

Чудово, що Зеленський зробив цю заяву перед промовою Трампа до обох палат Конгресу. Подивимося, як президент США відреагує (і чи відреагує взагалі) на це у своїй промові. Виглядає досить конструктивно.

Дорослий та відповідальний крок від команди Зеленського. Тепер м’яч на стороні Трампа та росіян.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Рубіо — перший кандидат на відставку?

Я ніколи не цитував Vanity Fair, оскільки це надто прогресивний журнал, який, крім політики, висвітлює шоу-бізнес. Але тут зроблю виняток і поясню чому.

Видання пише, що Рубіо засмучений тим, що Трамп відсунув його на другий план. За словами чотирьох джерел з Білого дому, Рубіо, який був яструбом щодо Росії і прихильником України, каже, що він засмучений відсутністю впливу на зовнішню політику. Одне з джерел сказало, що Рубіо часто дізнається останнім, коли в Білому домі ухвалюють зовнішньополітичні рішення.

Два джерела сказали, що Марко Рубіо був шокований, коли Трамп призначив дев'ять «посланців» для припинення воєн у Газі та в Україні. У всіх посланців є офіси в Білому домі, що створює враження, що у них більше доступу до Трампа, ніж у Рубіо.

Я схильний вірити цій інформації, бо в січні я читав матеріал Politico, який починається зі слів: «Вітаємо, Марко Рубіо! Скоро ви станете державним секретарем. Прийміть співчуття. Навряд чи ви протримаєтеся на цій роботі».

У тій статті вказувалося на те, що Рубіо ніколи не був частиною орбіти MAGA, хоч і намагається зараз влитися в її ряди. Тому допускаю, що Рубіо буде першим, хто залишить адміністрацію Трампа.

Якщо це станеться, то на його місце логічно прийде хтось на кшталт Річарда Гренелла — лояліст із нетрадиційними поглядами на зовнішню політику США.

Але я б на нашому місці не зловтішався. У нас так само деякі радники в Офісі Президента мають більший вплив, ніж ціле зовнішньополітичне відомство. Тому проблема не нова. Проходили.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Новина про те, що Марко Рубіо назвав російську агресію в Україні «проксі-війною» ідеально лягає в суть попереднього посту.

Пан Рубіо відчуває, що його позиції хиткі, тому щосили намагається стати своїм в орбіті MAGA.

Виходить крінжово.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Трамп не тисне на Росію?

У своєму останньому відео Бен Шапіро критикує Трампа за призупинення поставок зброї та розвідданих Україні. Він закликає не забувати, що саме Росія хоче захопити Київ, а значить тиск потрібно чинити на Кремль.

Шапіро вважає, що Київ закономірно не захоче підписувати мирну угоду, якщо Росія не погодиться на розміщення європейських військ в Україні, які запобігатимуть повторному вторгненню. Про це говорили Путін і Лукашенко.

Очевидно, що ми з вами не вважаємо європейські війська гарантією безпеки, але Шапіро має рацію в тому, що питання європейського контингенту — це маркер, який демонструє реальну готовність Росії йти на поступки.

Шапіро неодноразово повторює, що досі тиск чинився тільки на Україну, а Росія поки що лише висуває максималістські умови. Тоді чому Україну вважають стороною, яка противиться миру?

Я б не переоцінював вплив Шапіро на орбіту MAGA, але й недооцінювати його позицію теж не можна. Шапіро досить поважний персонаж в консервативній тусовці. Він відокремлює себе від популістів, критикує «alt-right» і є системним консерватором, на відміну від тих же «нових правих». От із такими як Шапіро є про що говорити.

Приємно, що не всі інтелектуали консервативного толку мімікрують під ідеологію нової адміністрації. Хто знає, може і цей голос буде почутий.

Хоча тут Трамп наче погрожує Росії санкціями. Подивимось, наскільки далеко він готовий зайти.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європі потрібна війна в Україні?

The Washington Post посилаючись на анонімного депутата Верховної Ради пише, що після скандалу в Овальному кабінеті Зеленський отримав «холодний душ» у Лондоні, де він зустрівся з європейськими лідерами.

Якщо коротко, то Зеленському сказали, що йому потрібно повернутися до Вашингтона і налагодити стосунки з Трампом, оскільки Європа не зможе замінити ту допомогу, яку Україна отримує від США.

Розумію, що джерело WP таке собі, але на днях мій співрозмовник (хороша людина, всі це знають), який близький до уряду однієї східноєвропейської країни, підтвердив цю інформацію. Після теплих обіймів і красивих слів підтримки, Зеленського справді відправили до Вашингтона.

Це до слова про цінність проукраїнських перформансів від європейських лідерів у X, які вправляються в красномовності, але не в реальних справах. Тому заздалегідь фільтруйте всі «потужні» новини про суб'єктивізацію Європи.

Сюди ж можна віднести заяви глави німецької розвідки, який натякає, що Європі вигідно, щоб війна в Україні не зупинялася, тому що в іншому випадку ризик зіткнення Росії з Європою зростає.

Коли Урсула фон дер Ляєн заявляє, що Україну треба перетворити на «сталевого дикобраза», неперетравного для ворогів, то я задаюся питанням, а якщо самі європейці не захочуть нас «перетравлювати»?

Якщо і буде заморожування війни, то європейським елітам це точно не сподобається, бо їм доведеться відповідати за той час, який Україна для них вже виграла. І питання про те, як вони його використали досі відкрито.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому атака на Москву — це ок

Абсолютно не згоден з думкою, що масована атака українських дронів на Москву може послабити позиції України на переговорах зі США в Джидді.

Українська делегація буде пропонувати часткове перемир'я зокрема і в повітрі, тож важливо було продемонструвати, що Україна також має автнономний потенціал ескаалції.

Так, наші дронові атаки не зможуть створити паритет російським ракетним обстрілам. Але якщо ми вже говоримо мовою «карт» (так, Дональде?), то Україна, можливо, й не має тузів у своїй колоді, але пара козирних вальтів щонайменше знайдеться.

Американський делегації буде корисно зрозуміти, що перемир'я в повітрі не лише в інтересах України, а й Росії, чиї НПЗ також страждають від українських дронів. Тому потенційний саботаж ініціативи України з боку Кремля виглядатиме більш ніж неадекватно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Росія тепер на розтяжці?

Ну що ж, тепер м'яч на боці Росії. Це кажу не я, а сам держсекретар Рубіо. Саме Кремлю потрібно робити вибір: або приймати пропозицію про перемир'я, або саботувати мирний процес.

Цікаво те, що в ці переговори ми заходили з ідеєю часткового перемир'я, а виходимо з пропозицією перемир'я всеосяжного. Упевнений, перший варіант Кремль прийняв би охочіше, ніж другий.

Росіяни просуваються по фронту, зокрема і в Курській області (що досі є нашою сильною картою), тому зупинка бойових дій прямо зараз скоріше в наших інтересах, ніж у їхніх.

Чи ризикуємо ми чимось? Я б не сказав, оскільки зовсім не факт, що Росія готова йти на якісь поступки. Максималістські цілі, які Кремль озвучує донині, свідчать про те, що росіяни неадекватні.

Інтрига полягає лише в тому, чи здатні цю неадекватність розгледіти в Білому домі. Хоча цього теж недостатньо, бо за неадекватність потрібно карати. І це вже виклик для самого Трампа.

Той факт, що постачання зброї та обмін розвідданими поновлюється, означає, що нашу адекватність американці все ж розгледіли. Залишилося тільки підписати угоду про мінерали.

Якщо підбивати проміжні підсумки, то для нас усе виглядає непогано: допомога розблокована, росіяни на розтяжці, Трамп буде змушений демонструвати силу не тільки щодо України.

Не розслабляємося і спостерігаємо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Путін повторює помилку Зеленського?

Не варто тарктувати слова Ушакова як остаточну відмову від перемир'я. Хоча погоджуся, заява звучить різкувато. Ми ще не чули позиції Путіна, якому належить зустрітися з Віткоффом. Але вже точно можна сказати, що розмова Волца і Ушакова була непростою.

Росіяни дійсно в непростій позиції, оскільки зараз вони противляться саме американській ініціативі, а не українській. Коли Ушаков каже, що пропозиція перемир'я — це «імітація мирних дій», то це камінь у город саме американської сторони.

Важливо, щоб американці не купилися на прийом «так, але...», який Путін, імовірно, використовуватиме на зустрічі з Віткоффом. За логікою процесу Волц проінформував Ушакова про ідею перемир'я, а Віткофф має привезти до Кремля список погроз, які будуть втілені в життя, якщо росіяни від перемир'я відмовляться.

Повторюся, за процедурою має виглядати приблизно так, але команда Трампа не визнає правил, тому це особисто мої здогадки.

Росія робить ту ж «помилку» (у системі розуміння Трампа), що й Україна, бо Кремль хоче, цитуючи Ушакова, «довгострокового врегулювання». Трамп не зацікавлений у будь-якій «довгостроковості». Йому необхідно, щоб «перестали стріляти» на час, поки він перебуває в Білому домі, що дасть йому змогу зосередитися на Китаї та торгових війнах.

Не факт, що так буде, але вимога «системних рішень» від росіян може викликати таке саме роздратування у Трампа, як і прохання Зеленського про гарантії безпеки в Овальному кабінеті.

Спостерігаємо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

У своїх вимогах Путін не робить жодної поступки. І це до зустрічі з Віткоффом! Виглядає досить зухвало.

По суті, Путін знецінив візит американського спецпредставника. Він може їхати додому, оскільки Путін свою позицію озвучив.

М'яч був на боці Росії, але вона пнула його назад у Вашингтон.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Телефонна розмова Трампа і Путіна є кроком назад?

Пропозиція Трампа припинити вогонь по енергетичній інфраструктурі на 30 діб виглядає, як мінімум, дивно.

Нагадаю, що в Джидді наша делегація пропонувала щось схоже, із обмовкою, що перемир'я буде в небі і на морі. Американці зробили контрпропозицію про всеосяжне перемир'я. Тобто, вони відкинули нашу ідею і запропонували зробити «крок уперед», на що ми погодилися.

Якщо в той момент, за словами Рубіо, «м'яч був на боці Росії», то для чого Трамп відходить від ідеї всеосяжного перемир'я та повертається до вужчого формату, що поширюється тільки на енергетичну інфраструктуру? Виглядає як крок назад.

Розумію, що всеосяжне перемир'я організувати досить складно, але для чого тоді було це пропонувати в Джидді? Загалом, чекаю коментарів від Рубіо, Волца і команди, оскільки саме вони будуть давати подробиці про розмову, оскільки Трамп буде «продавати» успішність цього дзвінка.

Відчутного «прогресу» за підсумком цього дзвінка поки що не бачу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Досить порівнювати Україну та Ізраїль

The Washington Post написали колонку від імені редакції, в якій закликають Трампа чинити більший тиск на Путіна і Нетаньягу, оскільки вони зривають мирні ініціативи 47-президента США: Ізраїль порушив угоду про припинення вогню і відновив атаки на Газу, а Путін відкинув пропозицію США про всеосяжне перемир'я, на яке погодилася Україна.

Загалом редакція справедливо зауважує, що Трамп не помічає того, що Росія затягує час і фактично відмовляється від повного перемир'я. Я вже писав, що перехід до вужчого формату перемир'я є кроком назад.

Але спроба поставити в один ряд Путіна і Нетаньягу як на мене здається невдалою насамперед для України. Видання пише:

«Трамп має ухвалити рішення. Він уже погрожував ХАМАС і залякував Україну. Якщо він хоче бути миротворцем, то йому доведеться докласти більше зусиль, щоб домогтися поступок від Ізраїлю і Росії».

У чому сенс цього «заклику», якщо всі, хто критикує Ізраїль, є «глобалістами» і «ліваками» в очах республіканців? Так ще й Україна стоїть в одному ряду з ХАМАС, як ледь не «жертва» нападок Трампа.

Ці війни необхідно розглядати окремо, інакше виходить солянка із сенсів, яка шкодить Україні. Не те щоб я сильно сподіваюся на відлигу у відносинах із республіканцями, але особисто мені неприємне подібне змішання контекстів.

Хоча знову ж таки, такі колонки є скоріше декларацією позиції редакції, ніж реальною спробою схилити Трампа до якогось рішення. Тому ККД такої писанини практично нульовий.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Українська дипломатія не працює?

У статті Time про Зеленського мене трохи засмучує наскільки наш президент покладає надії на людські якості Трампа.

У кількох книжках я справді читав, що Трамп володіє певним ступенем емпатії, але це не означає, що це працюватиме в наш бік. Зрештою, ставка на особистий талант переконання не може бути драйвером нашої політики.

Саймон Шустер, який писав матеріал, підкреслює, що старі методи впливу на світових лідерів у вигляді екскурсій у міста бойової слави або місця російських злочинів перестають працювати.

На лице криза ідей у взаємодії з партнерами, які втомлюються від війни і втрачають фокус уваги.

Також Зеленський вкотре підкреслює, що Білий дім є жертвою російської пропаганди, а деякі члени адміністрації взагалі вірять Путіну на слово. Це все правда. Чи вирішує це твердження якусь проблему? Навряд чи.

По тону інтерв'ю відчувається наскільки Зеленському важко прийняти той факт, що США тепер є медіатором, а не партнером. Тут йому складно чимось дорікнути, оскільки це складно прийняти кожному з нас.

Але можна точно сказати, що українська дипломатія потребує другого дихання. Переговори в Джидді дають надію, що наше керівництво все ж таки намацало правильний тон у комунікації з США, як би важко це не давалося. Але цього точно недостатньо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана