Перечекати Трампа

Ви ж любите аналогії з Ізраїлем? Я ні.

Але на мить я згадав, що в ізраїльтян так само не все гаразд із двопартійною підтримкою в США. Особливо в цей період, коли американське суспільство максимально поляризоване.

В Ізраїлю краще складалися відносини з республіканцями, ніж із демократами. Досить часто ізраїльське керівництво займало вичікувальну позицію, коли в Білому домі господарював президент-демократ.

За президентства Обами в Ізраїлю та США були фундаментальні розбіжності: ядерна угода з Іраном, поселенська політика Ізраїлю, резолюція ООН 2334.

Тоді Нетаньягу увійшов у схожий клінч з адміністрацією Обами. Крім повчальної лекції в Овальному кабінеті, Нетаньягу влаштував рознос іранської ядерної угоди з трибуни Конгресу. Тоді Обама був геть розлючений.

У підсумку Ізраїль дочекався, коли на зміну Обамі прийде Трамп і компенсує всі аспекти застою американсько-ізраїльських відносин: США вийшли з ядерної угоди з Іраном, визнали суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами, підписали Авраамові угоди.

А раптом наше керівництво розмірковує над тим, що Україні варто рухатися в подібному ключі? Просто потерпіти 4 роки і почекати президента-демократа. Ну або сподіватися, що прийде інший республіканець, але більш лояльний до нас. Але тут є кілька нюансів:

🎱На відміну від України в Ізраїлю був і залишається запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки;

🎱Зовсім не факт, що через 4 роки в Овальному кабінеті опиниться президент-демократ. Динаміка буде зрозуміла після проміжних виборів;

🎱З огляду на інертність процесів у Республіканській партії наступний президент-республіканець імовірно буде продуктом орбіти MAGA.

Якщо ця криза не розв'язується і ми заходимо у війну на виснаження з Росією та адміністрацією Трампа, то це означає, що Україні потрібно знайти такий запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки, водночас збиваючи ракети над своєю головою та забезпечуючи армію.

Такий курс вимагає безпрецедентного стрибка ефективності держуправління і майже миттєвої еволюції рішучості європейських партнерів. З першим і другим можуть виникнути проблеми. Якщо не вже.

На вашу думку, чи здатна Україна вціліти, маючи добрі стосунки лише з однією партією в США?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп зупинив допомогу Україні?

Отже, Bloomberg пише, що Дональд Трамп наказав Пентагону призупинити всю військову допомогу Україні доти, доки Київ не продемонструє готовність до мирних переговорів.

У хід пішли не просто погрози, а їх безпосередня реалізація.

Я так розумію, що саме цьому був присвячений реверанс Верховної Ради в бік Трампа, в якому наш парламент люб'язно дякує йому за початок мирних переговорів і підкреслює готовність до спільної розвідки корисних копалин.

Це якось не лягає в логіку про те, що Україна «не прогнулася» і тепер готова продовжувати свій шлях, але вже без Сполучених Штатів. Це до слова про хибну тенденцію робити з цієї кризи «свято неслухняності».

Так, ми показали характер, але причин захлинатися в екстазі я не бачу.

Це означає, що наше керівництво усвідомлює наслідки того, що сталося, і все ж проводить «damage control». І це добре. Тому хвалити Зеленського варто не тільки за «побиті горщики», а й за спробу їх склеїти. До того ж європейські партнери недвозначно натякають, що іншого варіанту немає.

Питання лише в тому, чи оцінять цей сигнал у Білому домі. Судячи з тієї кампанії проти Зеленського, яка несеться в X, де MAGA-активісти (прости Господи) вимагають від президента персональних вибачень, шансів на успіх не багато.

З іншого боку Трамп усе ще заручник своїх обіцянок. Мир (що б він не вкладав у це поняття) без згоди України неможливий. Тому постійно підвищувати градус тиску на Зеленського не вийде, оскільки Трамп ризикує отримати свій Афганістан 2.0, чого він точно не хоче.

Таких атак буде декілька і наша задача гідно на них реагувати. Цей тиск не може тривати вічно.

Ну і так, оце так «миротворець», що забирає в українців здатність захищати себе від ворожих обстрілів. А як же «прекрасні золоті башти», Дональде?

Тримаємося.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зеленський висловив готовність підписати угоду щодо мінералів, а також заявив, що йому шкода про те, що сталося в Овальному кабінеті. До всього цього президент запропонував перші етапи перемир'я.

Чудово, що Зеленський зробив цю заяву перед промовою Трампа до обох палат Конгресу. Подивимося, як президент США відреагує (і чи відреагує взагалі) на це у своїй промові. Виглядає досить конструктивно.

Дорослий та відповідальний крок від команди Зеленського. Тепер м’яч на стороні Трампа та росіян.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Рубіо — перший кандидат на відставку?

Я ніколи не цитував Vanity Fair, оскільки це надто прогресивний журнал, який, крім політики, висвітлює шоу-бізнес. Але тут зроблю виняток і поясню чому.

Видання пише, що Рубіо засмучений тим, що Трамп відсунув його на другий план. За словами чотирьох джерел з Білого дому, Рубіо, який був яструбом щодо Росії і прихильником України, каже, що він засмучений відсутністю впливу на зовнішню політику. Одне з джерел сказало, що Рубіо часто дізнається останнім, коли в Білому домі ухвалюють зовнішньополітичні рішення.

Два джерела сказали, що Марко Рубіо був шокований, коли Трамп призначив дев'ять «посланців» для припинення воєн у Газі та в Україні. У всіх посланців є офіси в Білому домі, що створює враження, що у них більше доступу до Трампа, ніж у Рубіо.

Я схильний вірити цій інформації, бо в січні я читав матеріал Politico, який починається зі слів: «Вітаємо, Марко Рубіо! Скоро ви станете державним секретарем. Прийміть співчуття. Навряд чи ви протримаєтеся на цій роботі».

У тій статті вказувалося на те, що Рубіо ніколи не був частиною орбіти MAGA, хоч і намагається зараз влитися в її ряди. Тому допускаю, що Рубіо буде першим, хто залишить адміністрацію Трампа.

Якщо це станеться, то на його місце логічно прийде хтось на кшталт Річарда Гренелла — лояліст із нетрадиційними поглядами на зовнішню політику США.

Але я б на нашому місці не зловтішався. У нас так само деякі радники в Офісі Президента мають більший вплив, ніж ціле зовнішньополітичне відомство. Тому проблема не нова. Проходили.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Новина про те, що Марко Рубіо назвав російську агресію в Україні «проксі-війною» ідеально лягає в суть попереднього посту.

Пан Рубіо відчуває, що його позиції хиткі, тому щосили намагається стати своїм в орбіті MAGA.

Виходить крінжово.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Трамп не тисне на Росію?

У своєму останньому відео Бен Шапіро критикує Трампа за призупинення поставок зброї та розвідданих Україні. Він закликає не забувати, що саме Росія хоче захопити Київ, а значить тиск потрібно чинити на Кремль.

Шапіро вважає, що Київ закономірно не захоче підписувати мирну угоду, якщо Росія не погодиться на розміщення європейських військ в Україні, які запобігатимуть повторному вторгненню. Про це говорили Путін і Лукашенко.

Очевидно, що ми з вами не вважаємо європейські війська гарантією безпеки, але Шапіро має рацію в тому, що питання європейського контингенту — це маркер, який демонструє реальну готовність Росії йти на поступки.

Шапіро неодноразово повторює, що досі тиск чинився тільки на Україну, а Росія поки що лише висуває максималістські умови. Тоді чому Україну вважають стороною, яка противиться миру?

Я б не переоцінював вплив Шапіро на орбіту MAGA, але й недооцінювати його позицію теж не можна. Шапіро досить поважний персонаж в консервативній тусовці. Він відокремлює себе від популістів, критикує «alt-right» і є системним консерватором, на відміну від тих же «нових правих». От із такими як Шапіро є про що говорити.

Приємно, що не всі інтелектуали консервативного толку мімікрують під ідеологію нової адміністрації. Хто знає, може і цей голос буде почутий.

Хоча тут Трамп наче погрожує Росії санкціями. Подивимось, наскільки далеко він готовий зайти.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європі потрібна війна в Україні?

The Washington Post посилаючись на анонімного депутата Верховної Ради пише, що після скандалу в Овальному кабінеті Зеленський отримав «холодний душ» у Лондоні, де він зустрівся з європейськими лідерами.

Якщо коротко, то Зеленському сказали, що йому потрібно повернутися до Вашингтона і налагодити стосунки з Трампом, оскільки Європа не зможе замінити ту допомогу, яку Україна отримує від США.

Розумію, що джерело WP таке собі, але на днях мій співрозмовник (хороша людина, всі це знають), який близький до уряду однієї східноєвропейської країни, підтвердив цю інформацію. Після теплих обіймів і красивих слів підтримки, Зеленського справді відправили до Вашингтона.

Це до слова про цінність проукраїнських перформансів від європейських лідерів у X, які вправляються в красномовності, але не в реальних справах. Тому заздалегідь фільтруйте всі «потужні» новини про суб'єктивізацію Європи.

Сюди ж можна віднести заяви глави німецької розвідки, який натякає, що Європі вигідно, щоб війна в Україні не зупинялася, тому що в іншому випадку ризик зіткнення Росії з Європою зростає.

Коли Урсула фон дер Ляєн заявляє, що Україну треба перетворити на «сталевого дикобраза», неперетравного для ворогів, то я задаюся питанням, а якщо самі європейці не захочуть нас «перетравлювати»?

Якщо і буде заморожування війни, то європейським елітам це точно не сподобається, бо їм доведеться відповідати за той час, який Україна для них вже виграла. І питання про те, як вони його використали досі відкрито.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому атака на Москву — це ок

Абсолютно не згоден з думкою, що масована атака українських дронів на Москву може послабити позиції України на переговорах зі США в Джидді.

Українська делегація буде пропонувати часткове перемир'я зокрема і в повітрі, тож важливо було продемонструвати, що Україна також має автнономний потенціал ескаалції.

Так, наші дронові атаки не зможуть створити паритет російським ракетним обстрілам. Але якщо ми вже говоримо мовою «карт» (так, Дональде?), то Україна, можливо, й не має тузів у своїй колоді, але пара козирних вальтів щонайменше знайдеться.

Американський делегації буде корисно зрозуміти, що перемир'я в повітрі не лише в інтересах України, а й Росії, чиї НПЗ також страждають від українських дронів. Тому потенційний саботаж ініціативи України з боку Кремля виглядатиме більш ніж неадекватно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Росія тепер на розтяжці?

Ну що ж, тепер м'яч на боці Росії. Це кажу не я, а сам держсекретар Рубіо. Саме Кремлю потрібно робити вибір: або приймати пропозицію про перемир'я, або саботувати мирний процес.

Цікаво те, що в ці переговори ми заходили з ідеєю часткового перемир'я, а виходимо з пропозицією перемир'я всеосяжного. Упевнений, перший варіант Кремль прийняв би охочіше, ніж другий.

Росіяни просуваються по фронту, зокрема і в Курській області (що досі є нашою сильною картою), тому зупинка бойових дій прямо зараз скоріше в наших інтересах, ніж у їхніх.

Чи ризикуємо ми чимось? Я б не сказав, оскільки зовсім не факт, що Росія готова йти на якісь поступки. Максималістські цілі, які Кремль озвучує донині, свідчать про те, що росіяни неадекватні.

Інтрига полягає лише в тому, чи здатні цю неадекватність розгледіти в Білому домі. Хоча цього теж недостатньо, бо за неадекватність потрібно карати. І це вже виклик для самого Трампа.

Той факт, що постачання зброї та обмін розвідданими поновлюється, означає, що нашу адекватність американці все ж розгледіли. Залишилося тільки підписати угоду про мінерали.

Якщо підбивати проміжні підсумки, то для нас усе виглядає непогано: допомога розблокована, росіяни на розтяжці, Трамп буде змушений демонструвати силу не тільки щодо України.

Не розслабляємося і спостерігаємо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Путін повторює помилку Зеленського?

Не варто тарктувати слова Ушакова як остаточну відмову від перемир'я. Хоча погоджуся, заява звучить різкувато. Ми ще не чули позиції Путіна, якому належить зустрітися з Віткоффом. Але вже точно можна сказати, що розмова Волца і Ушакова була непростою.

Росіяни дійсно в непростій позиції, оскільки зараз вони противляться саме американській ініціативі, а не українській. Коли Ушаков каже, що пропозиція перемир'я — це «імітація мирних дій», то це камінь у город саме американської сторони.

Важливо, щоб американці не купилися на прийом «так, але...», який Путін, імовірно, використовуватиме на зустрічі з Віткоффом. За логікою процесу Волц проінформував Ушакова про ідею перемир'я, а Віткофф має привезти до Кремля список погроз, які будуть втілені в життя, якщо росіяни від перемир'я відмовляться.

Повторюся, за процедурою має виглядати приблизно так, але команда Трампа не визнає правил, тому це особисто мої здогадки.

Росія робить ту ж «помилку» (у системі розуміння Трампа), що й Україна, бо Кремль хоче, цитуючи Ушакова, «довгострокового врегулювання». Трамп не зацікавлений у будь-якій «довгостроковості». Йому необхідно, щоб «перестали стріляти» на час, поки він перебуває в Білому домі, що дасть йому змогу зосередитися на Китаї та торгових війнах.

Не факт, що так буде, але вимога «системних рішень» від росіян може викликати таке саме роздратування у Трампа, як і прохання Зеленського про гарантії безпеки в Овальному кабінеті.

Спостерігаємо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

У своїх вимогах Путін не робить жодної поступки. І це до зустрічі з Віткоффом! Виглядає досить зухвало.

По суті, Путін знецінив візит американського спецпредставника. Він може їхати додому, оскільки Путін свою позицію озвучив.

М'яч був на боці Росії, але вона пнула його назад у Вашингтон.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Телефонна розмова Трампа і Путіна є кроком назад?

Пропозиція Трампа припинити вогонь по енергетичній інфраструктурі на 30 діб виглядає, як мінімум, дивно.

Нагадаю, що в Джидді наша делегація пропонувала щось схоже, із обмовкою, що перемир'я буде в небі і на морі. Американці зробили контрпропозицію про всеосяжне перемир'я. Тобто, вони відкинули нашу ідею і запропонували зробити «крок уперед», на що ми погодилися.

Якщо в той момент, за словами Рубіо, «м'яч був на боці Росії», то для чого Трамп відходить від ідеї всеосяжного перемир'я та повертається до вужчого формату, що поширюється тільки на енергетичну інфраструктуру? Виглядає як крок назад.

Розумію, що всеосяжне перемир'я організувати досить складно, але для чого тоді було це пропонувати в Джидді? Загалом, чекаю коментарів від Рубіо, Волца і команди, оскільки саме вони будуть давати подробиці про розмову, оскільки Трамп буде «продавати» успішність цього дзвінка.

Відчутного «прогресу» за підсумком цього дзвінка поки що не бачу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Досить порівнювати Україну та Ізраїль

The Washington Post написали колонку від імені редакції, в якій закликають Трампа чинити більший тиск на Путіна і Нетаньягу, оскільки вони зривають мирні ініціативи 47-президента США: Ізраїль порушив угоду про припинення вогню і відновив атаки на Газу, а Путін відкинув пропозицію США про всеосяжне перемир'я, на яке погодилася Україна.

Загалом редакція справедливо зауважує, що Трамп не помічає того, що Росія затягує час і фактично відмовляється від повного перемир'я. Я вже писав, що перехід до вужчого формату перемир'я є кроком назад.

Але спроба поставити в один ряд Путіна і Нетаньягу як на мене здається невдалою насамперед для України. Видання пише:

«Трамп має ухвалити рішення. Він уже погрожував ХАМАС і залякував Україну. Якщо він хоче бути миротворцем, то йому доведеться докласти більше зусиль, щоб домогтися поступок від Ізраїлю і Росії».

У чому сенс цього «заклику», якщо всі, хто критикує Ізраїль, є «глобалістами» і «ліваками» в очах республіканців? Так ще й Україна стоїть в одному ряду з ХАМАС, як ледь не «жертва» нападок Трампа.

Ці війни необхідно розглядати окремо, інакше виходить солянка із сенсів, яка шкодить Україні. Не те щоб я сильно сподіваюся на відлигу у відносинах із республіканцями, але особисто мені неприємне подібне змішання контекстів.

Хоча знову ж таки, такі колонки є скоріше декларацією позиції редакції, ніж реальною спробою схилити Трампа до якогось рішення. Тому ККД такої писанини практично нульовий.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Українська дипломатія не працює?

У статті Time про Зеленського мене трохи засмучує наскільки наш президент покладає надії на людські якості Трампа.

У кількох книжках я справді читав, що Трамп володіє певним ступенем емпатії, але це не означає, що це працюватиме в наш бік. Зрештою, ставка на особистий талант переконання не може бути драйвером нашої політики.

Саймон Шустер, який писав матеріал, підкреслює, що старі методи впливу на світових лідерів у вигляді екскурсій у міста бойової слави або місця російських злочинів перестають працювати.

На лице криза ідей у взаємодії з партнерами, які втомлюються від війни і втрачають фокус уваги.

Також Зеленський вкотре підкреслює, що Білий дім є жертвою російської пропаганди, а деякі члени адміністрації взагалі вірять Путіну на слово. Це все правда. Чи вирішує це твердження якусь проблему? Навряд чи.

По тону інтерв'ю відчувається наскільки Зеленському важко прийняти той факт, що США тепер є медіатором, а не партнером. Тут йому складно чимось дорікнути, оскільки це складно прийняти кожному з нас.

Але можна точно сказати, що українська дипломатія потребує другого дихання. Переговори в Джидді дають надію, що наше керівництво все ж таки намацало правильний тон у комунікації з США, як би важко це не давалося. Але цього точно недостатньо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про злиті переписки з Білого дому

Цілком припускаю, що Майк Волц може бути звільнений. Допущена ним помилка дійсно є недопустимою для його посади. Попрощатися з ним буде не так складно, оскільки він ніколи не був справжнім MAGA-фанатиком і радше намагався «зійти за свого» в оточенні Трампа.

Якщо відставка все ж таки станеться, то той самий Річард Гренелл, упевнений, вже чекає свого шансу. Хоча потенційних кандидатур достатньо.

The Economist правильно підмітили, що злите листування демонструє реальну відразу цієї адміністрації до Європи. Тепер США хочуть отримувати «економічну вигоду» від запуску пари десятків ракет у Баб-ель-Мандебській протоці, оскільки Суецький канал, на їхню думку, важливий саме для європейської торгівлі.

Більш ніж очевидно, що проблеми між Європою і США не вирішаться простим скороченням торгового дефіциту. Тепер Європа повинна відповідати, зокрема, і за свою економічну безпеку. Ну або ж віддати питання безпеки торгових шляхів на «аутсорсинг» США і платити за це щедру ренту. З огляду на реалії другий варіант здається більш імовірним.

Ну і так, дуже чекаю, коли Трамп скаже, що якби він був у тому самому чаті, то витоку ніколи б не сталося.

Апдейт: Трамп підтримав Волца. Поки що пронесло, але репутація підмочена.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Приклад подвійних стандартів Трампа

У всій цій історії з витоком переписок через Signal цікавим є те, що свого часу Трамп погрожував Гілларі Клінтон кримінальним переслідуванням, коли та використовувала особистий поштовий сервер для секретного листування.

У 2016 році ФБР під керівництвом Джеймса Комі провело розслідування і дійшло висновку, що Клінтон поводилася «надзвичайно недбало», але цього було недостатньо для кримінального провадження. Але Трамп все одно продовжував вимагати її «посадки».

Тепер, коли чиновники адміністрації Трампа обговорюють державні справи в месенджерах, Білий дім відмахується від звинувачень, стверджуючи, що ліві ЗМІ роблять із мухи слона. Це смішно, попри всю мою нелюбов до ліваків.

Пошту Гілларі Клінтон треба було б щонайменше зламати, щоб отримати секретні дані, а Гегсет, Волц, Венс та інші безпосередньо обговорювали військову операцію в комерційному додатку, сервери якого розташовані за межами Сполучених Штатів.

Не виправдовую Клінтон, але, як мені здається, наслідки витоку з Signal є значно загрозливішим прецендентом.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Путін дістав Трампа?

Я б не ставив під сумнів достовірність розмови журналістки NBC з Трампом, у якій він злиться на Путіна і погрожує тарифами на російську нафту.

Безумовно, Трамп усе ще марить «хорошими відносинами» з Путіним і сподівається на його адекватність, але такий меседж виглядає як одна з останніх спроб достукатися до Кремля. Він не готовий робити це на пряму, тому використовує посередника у вигляді журналістки NBC.

Цікаво, що одним із тригерів для Трампа стала спроба Путіна поставити під сумнів легітимність Зеленського. Так, це говорить той самий Трамп, який називав президента України «диктатором». Це Трамп, чорт забирай, що з нього взяти.

Усе, що стосується Трампа, складно піддається аналізу і прогнозам. Але це виглядає так, що успішні переговори в Джидді переконали американців у тому, що Україна засвоїла урок і готова йти на зустріч Трампу. Можливо, він це оцінив.

Але це всього лише слова. Чекаємо тарифів і реального тиску на Росію. Зачекалися вже.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Джей Ді Венс — наступний президент Сполучених Штатів?

У мене для вас є новина. Ваш адмін доєднався до аналітичного центру ADASTRA, де буде досліджувати США. Тому час від часу з’являтимуся тут зі своїми аналітичними матеріалами.

У своїй першій статті я занурився у світ «нових правих», які можуть стати новою політичною елітою США на наступні десятиліття. Українське керівництво має враховувати ці тенденції у вибудовуванні американо-українських відносин, які потребують глобальної ревізії.

Ідея «перечекати» адміністрацію Трампа є надто оптимістичною стратегією, що базується на хибному переконанні, що проблеми в американсько-українських відносинах спричинені особистісним фактором Дональда Трампа. Це не так.

Після каденції Трампа (скільки б їх не було) Україна так само зіткнеться з реаліями трансформаційних процесів, що відбуваються в американському суспільстві та Республіканській партії.

Питання «А що робити далі?» — тема окремих дискусій. Але в цій статті я препарую екосистему «нових правих», а саме політичну, фінансову та ідеологічну складову цього руху.

Не так давно «нові праві» та Джей Ді Венс вважалися ледве не маргінальною фракцією у Республіканській партії. Але зараз Венс має кабінет у Західному крилі Білого дому, а його соратники виграють боротьбу за оновлене визначення американського консерватизму.

Настільки швидкий стрибок і міцний ідеологічний фундамент не дають нам підстав вважати, що «нові праві» — це стихійне явище, яке розчиниться за пару електоральних циклів.

Вивчати Венса та «нових правих» треба вже зараз, чим я і хотів би зайнятися. Покладаюся на вашу підтримку. І так, підпишісться на ADASTRA: це лінк на їхній канал, а це лінк на мій профіль на їхньому сайті.

Вдячний команді за довіру.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Венс хоче розділити Європу?

Учора віцепрезидент США Джей Ді Венс виступив у Heritage Foundation (тому самому фонді, що розробив «Проєкт 2025»), де піарив фільм, знятий за мотивами книги його друга Рода Дреєра «Не живи у брехні», яка викриває ліберальні еліти в Європі, що зазіхають на західні традиції та свободу слова.

До слова, Род Дреєр — людина, яка буквально вивела Венса в люди. Саме він посприяв успіху книги Венса Hillbilly Elegy. У своїй промові віцепрезидент подякував Дреєру за це.

Дреєр також є палким прихильником сучасної Угорщини та Віктора Орбана. Саме в цій країні він, як і всі «нові праві», бачить останній острівець істинного консерватизму. На його думку, угорська модель «неліберальної демократії» має поширитися на всю Європу.

У своїй промові Венс повторює тези зі своєї Мюнхенської промови: західна цивілізація помирає, Європа утискає інокомислення, християнські цінності потребують захисту.

Ось чому «нові праві» є серйозним викликом для Європи. Вони мають міцну ідеологічну основу, вони знають, як дробити Європу зсередини, і у них є ідеологічні союзники, які готові ламати через коліно ліберальний світопорядок.

Окрім безглуздого ігнорування нападок Венса, європейцям необхідно позбутися нав’язаних переконань, що підривають Європу зсередини. Культурна війна має таке саме значення, як і конвенційна.

Венс не повинен втручатися у справи Європи. Але це не означає, що Європа робить усе правильно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Підтримка України в США на межі?

Я тут сів ознайомитися з останніми соцопитуваннями в США від Ipsos за період від 31 березня по 2 квітня 2025 року. В опитуванні присутня і тема війни в Україні.

Наводжу дані тільки по незалежним виборцям. По суті, це ключова метрика, за якою варто стежити, оскільки партії в основному орієнтуються саме на тих виборців, які вагаються. Отже питання:

Якою мірою ви підтримуєте або виступаєте проти продовження надання зброї та фінансової допомоги Україні?

Сильно підтримую — 25%
Певною мірою підтримую — 30%
Дещо проти — 29%
Сильно проти — 14%

У підсумку: сумарна підтримка допомоги Україні (25% + 30%) = 55%, а сумарна незгода (29% + 14%) = 43%.

Хоч підтримка перевищує незгоду на 12 процентних пунктів, це не переважна більшість. Це сигнал про те, що громадська думка щодо України в розрізі незалежних виборців помірно позитивна, але чутлива до змін.

На що точно варто звернути увагу — лише чверть (25%) незалежних виборців готові активно відстоювати допомогу Україні. Решта підтримують її «деякою мірою» — саме ця частина електорату схильна до негативної динаміки, з чим і працюватимуть трампісти.

Тому можна констатувати досить крихкий консенсус у питанні підтримки України серед незалежних виборців. З нашого боку не було б зайвим якось взаємодіяти з цією групою. Що ближче проміжні вибори 2026 року, то частіше ця адміністрація буде орієнтуватися на подібну соціологію.

Важливо: я не стверджую, що Трамп тільки через ці опитування буде нам допомагати, але позитивна динаміка змусила б цю адміністрацію не робити надто різких зрушень щодо України.

Також тут важливо зазначити, що це загальнонаціональні опитування, а мені хотілося б глянути на соціологію в «swing states», в умовній Пенсільванії, Джорджії, Вісконсині або Аризоні.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Час визнати, що США програли Росії

Такера Карлсона точно не можна назати другом України, але у мене у самого не повертається язик називати політику США щодо Украіни «перемогою».

Після 2014 року США ніколи не вели справи в Україні з позиції сили. Обама обмежився санкціями, які не зупинили Путіна. Трамп уникав ескалації, але не мав стратегії. За Байдена почалася повномасштабна війна, та навіть з допомогою Вашингтон не визначив, що вважати перемогою України, тим самим затягнув її у війну на виснаження.

Карлсон бреше, що Україна знищена, але вона однозначно серйозно ослаблена. Причина цього не лише в агресії Росії, а й у тій стратегічній невизначеності, яку демонстрували США протягом усіх останніх років. Коли супердержава вагається, її союзники платять ціну. Україна платить ціну.

Україна опинилася в точці, де немає швидкого виходу, а ресурси — як людські, так і матеріальні — стрімко вичерпуються. І це — прямий наслідок непослідовної американської політики, в якій жодна адміністрація не змогла (або просто не захотіла) по-справжньому взяти на себе відповідальність за майбутнє цієї війни.

Тож Карлсон, яким би недругом України він не був, мимоволі озвучує те, що зріє у нашій колективній свідомості — США втратили контроль над ситуацією в Україні. І хоча він сам не до кінця це усвідомлює, його слова відображають наслідки слабкості, через яку Вашингтон поступився ініціативою Росії.

Але стратегічна поразка США не означає автоматичну поразку України. Багато що досі залежить лише від нас.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана