Хто на регулярній основі приходить донацію — той знає, що від якості вени залежить, з якої руки у вас буде йти забір. Буває, що лише на одній достатньо видно кровоносні судини, щоб підключати до апарату.
Але якщо у вас обидві вени "сильні", можете спробувати експеримент. Зробіть кілька донацій на одну руку, а наступного разу поміняйте. Відчуття схожі з тими, наче навчаєтесь писати обома руками.

Такої думки сьогодні дійшов Олександр, коли вчергове завітав до центру крові у лікарні "Охматдит" та здав тромбоконцентрат.
Якщо вам здається, що він проходить процедуру донації надто часто, наша відповідь буде "Ні". Тромбоконцентрат та плазму можна цілком безпечно здавати раз на два тижні.

Ви також можете регулярно рятувати життя — записуйтесь на донацію!

@odnakrov_kyiv🩸

​​Сьогодні Україна перебуває в стані війни, переживає важку демографічну кризу та має серйозні економічні проблеми. Користуючись цим, ЛГБТ-організації буквально йдуть напролом в намаганні силоміць втиснути свої цінності у масову свідомість.

Їхня ціль – зміна суспільних переконань, руйнація інституту традиційної сім’ї, офіційне визнання одностатевих стосунків, визнання нормою психічних девіацій та нав’язування їх дітям, і, як наслідок, повна трансформація суспільства. Їхні засоби: зміна законів, встановлення цензури та диктату над громадською думкою, переслідування інакомислячих, маніпуляції та фальсифікації.

Яке майбутнє нас чекає, якщо під впливом ЛГБТ-ідеології інститут сім'ї буде зруйновано, а нові покоління не будуть усвідомлювати своєї важливості для Батьківщини? Відповідь очевидна.

Чимало українців ігнорують цю небезпеку. А коли раптово почують в новинах щось про ЛГБТ, то не замислюються, а легко піддаються на маніпуляції про «права людини» та «європейські цінності». Наприклад, мало хто усвідомлює, що активна діяльність ЛГБТ-спільноти допомагає кремлівській пропаганді налаштовувати нас один проти одного та руйнувати Україну зсередини.

Також, далеко не всі розуміють, що агресивне просування повістки ЛГБТ прямо порушує Конституцію та деякі закони. Зокрема:
- Стаття 34 Конституції України стверджує, що «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір». Проте наразі ми маємо проект закону № 5488, який криміналізує незгоду особи з принципами, на яких ґрунтується ЛГБТ-ідеологія;
- В статті 51 Конституції України вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Втім, ЛГБТ-активісти виступають за визнання в Україні девіантних одностатевих зв'язків на рівні зі шлюбом;
- Стаття 6 Закону України «Про освіту» гарантує академічну свободу та доброчесність. Проте ЛГБТ-активісти цькують викладачів та науковців, погрожують їм звільненням та іншими санкціями через неприйняття та критику ЛГБТ-ідеології.

В умовах, коли майбутнє українського народу під загрозою, українці мають рішуче протистояти ворожому ідеологічному впливу. Мовчати та робити вигляд, що нас це не стосується – це приректи українську націю на знищення.

Тому запрошуємо науковців, громадських діячів, політиків та всіх небайдужих громадян і патріотів нашої країни на круглий стіл 17 листопада. Детально обговоримо, які виклики постали перед нами, і як ми маємо діяти. Україні потрібна консолідація, аби не дати ворогу розхитати нас з середини.

Коли?
17 листопада о 17.00

Де?
Платформа Zoom

Для участі заповніть форму реєстрації

@EdYurchenko 🎓

Дурніше від людей, що голосують за депутатів, бувають тільки депутати, яких обирають люди.
Оцініть інфографіку. Мені назви наших МФО нагадують суміш назв груп у ФБ та пустих політичних гасел. Пусті об'єднання штучної демократії.

Про "День гідності та свободи"

📆 21-22 листопада. Символічні дати для націонал-популістичного естеблішменту. У 2004 році з того дня почалась Помаранчева революція, а у 2013-му — Євромайдан.

Кажуть, якщо довго про щось не говорити, то навіть прописні істини забуваються. Тож скажу.
Мене вчора не було на Майдані та на Банковій. Для мене 21 листопада не пам'ятна дата з двох причин:
1. я був надто малий, щоб повноцінно усвідомлювати, що ж там коїться на цьому вашому Майдані;
2. коли я подорослішав, то обрав іншу дату для святкування, ту, що сьогодні гордо йменують Першогрудневим повстанням.

Зимова Революція після виграшу, на жаль, поступилась місцем псевдоопозиції. Так, були запущені процеси, які нікому не було під силу обернути, тож їх довелося очолити. Колишній регіонал Порошенко різко переключився на ліберальну повіст_очку, яка влаштовувала більшість нац-лібів. Його ганебний епізод з трактором на Банковій 1 грудня всі позабули, бо на той момент вже окупували Крим та була повномасштабна загроза російського вторгнення. Якось не до цього було.
Можливо, це було помилкою. Бо після того, як "сивочолий головнокомандувач" допустив Іловайський котел, а потім підписав Мінськ, всім притомним українцям стали очевидні масштаби проблеми.

Але не будемо гратись у якбитологію, "що було те загуло". Потрібно робити висновки та вчитись на них, вічно ридати щодо "незакінченої революції" не вийде.

Щодо свята.
Є чітка межа між популістичним мирним протестом, у якому чітко прослідковуються інтереси "західних партнерів", і Nаціональною Революцією, яка покликана зробити Україну суверенною не тільки на папері.
22 листопада Ющенко свого часу затвердив як "День свободи". Його наступники після Зимової Революції не пішли у особливий креатив і доставили слово "Гідність" до назви нового свята.
Але що перше, що друге стало реальним тільки 1 грудня. Звучали ці слова не з горлянок тисяч єврооптимістів, а вибивались залізним ціпком на щитах і шоломах Беркуту на Банковій.

Сьогодні мирний протест в Україні діє виключно тому, що націоналісти почали Першогрудневе повстання, стійко витримали Вогнехрещу та вижили у страшні дні та ночі лютого 2014-го. Тільки завдяки цьому Чину можна сьогодні постояти кілька годин під судом і звільнити політв'язня; можна вийти багатотисячним протестом і заблокувати рішення влади, або ж навіть лобіювати певні закони.

Не будемо плутати ці дати. Хай 21 листопада лишається символом і пам'ятною датою для тих, хто дійсно виходив на перші протести євроінтеграторів. Але початок Революції припав на перший день зими.

Вікіпедія

Про потенційне військове вторгнення Росії в Україну...

По-перше, це вторгнення вже давно відбулося - ще у лютому 2014-го року.

По-друге, загострення може відбутися будь-коли, у тому числі з використанням регулярних сухопутних угрупувань та авіації. Це може трапитися завтра, може у лютому наступного року (як пише блумберг), а може через 5 років. Невже для когось з нас тут в Україні це є новиною, що Росія може розпочати повномасштабну військову операцію будь-коли. Ми давно в курсі! Навіщо нас смикати щоразу?

Тому слід завжди розуміти: активізація кілька разів на рік лячних розмов про "ось-ось Путін нападе", "Росія стягує війська до кордону" це завжди частина чиєїсь тактичної гри з дуже сумнівними мотивами. І у всіх суб'єктів цілі свої власні...

Для Росії ці розмови - щоб підвищувати фактор емоційного тиску у перемовинах з Києвом та міжнародними партнерами.

Українська влада такі чутки стимулює часто для придушення активності протестного населення, мовляв, не час розгойдувати човен, бо "Путін нападе".

Для американців - як от зараз саме вони качають хвилю про "Путін нападе" - це спосіб натякнути, що ми без США ніяк, а тому маємо реалізувати якийсь їхній інтерес, про який, припускаю, незабаром нам всім стане відомо.

Тому:
1) будьте спокійними;
2) вчіться стріляти;
3) не дозволяйте нікому себе лякати.
Всі три навички є необхідними, не залежно від того - нападе хтось чи не нападе.

Про незалежність, фіктивну та реальну

📆 1 грудня:
1991 — всеукраїнський референдум щодо проголошення Акту незалежності України, 90% підтримки
2013 — День Провокатора, штурм Банкової і початок Зимової Революції

Якби 24 серпня викинули з календаря і довелося обирати новий День Незалежності, я би пристав на пропозицію 1 грудня. Але цей день у Святковому календарі України ніколи не знайде більшої популярності, аніж 14 жовтня, 22 січня чи релігійні свята.

Парадокс 1 грудня в тому, що до нього певною мірою причетні всі українці. Але водночас право святкувати цей день має лише мала купка провокаторів.
На самому початку нашої Незалежності 9 з 10 українців сказали вільній Україні "ТАК". І лише мала частина людей розуміла, що за такий гордий статус, як "незалежна держава", ще доведеться поборотись.

Сьогодні — без довгих роздумів. Замість цього пропоную кожному подивитись вже класичний документальний фільм від нині замороженого проєкту "Реконкіста". Деякі персонажі встигли піти з Руху, інші встигли зашкваритись. Але вони були Провокаторами, і цього у них не відняти, як політичною повісткою не крути.

ДЕНЬ ПРОВОКАТОРА — Зі святом причетних! 🔥

​​Ну що можна сказати по завершенню акції в Києві - ніколи не ходіть на акції, які організовує Демократична Сокира.

Напередодні їх лідер, Гудименко, обіцяв розпочати 1 грудня безстрокову акцію протесту - тобто виставити намети в центрі Києва. Поліція, зрозуміло, їх би почала зносити і понеслося б. Багато правих, які прийшли сьогодні ввечері на це і очікували - виконати функцію захисників протестувальників від поліції. Бо ліберали можуть лише язиками плескати, а захистити простих протестувальників не здатні. Смішно було бачити кількість прихильників Євросолідарності - 60 людей, які без ентузіазму махали прапорами під час виступу Турчинова. Саме так і має виглядати "найпопулярніша проукраїнська партія". Порошенко не було - злякався отримати по вухам від Nаціоналістів за свій пост, в якому назвав їх провокаторами 1 грудня 2013 р. Після нудного виступу Турчинова на Майдані Незалежності 60 гвардійців Пороха розчинилися в повітрі - для них протест вже скінчився - картинка для новин 5-го каналу і Прямого була готова, можна і по домам.

Сьогодні Демсокира не зробила того чого публічно обіцяла - жодного безстрокового протесту в Києві не почалося, натомість в 22.00 Гудименко біля стадіону ім. Лобановського оголосив про завершення "переможної ходи" по урядовому кварталу. В чому перемога не зрозуміло нікому, крім керівництва Демсокири, якому цілком імовірно відсипали бабла з Офісу Президента за те, щоб вони не ставили жодного намету в центрі Києва. Якщо ви ідейні капіталісти, то купити вас легше простого.

Держперевороту не сталося, бо нема кому його робити з вулиці - проросійська команда Єрмака нормально справляється з цим і з середини Офісу Президента, поглинаючи усі важелі влади, до яких лише дотягується.

Сутичок з поліцією сьогодні в Києві не сталося. Взагалі нічого не сталося. Вчергове можна переконатися, що протест, очолюваний лібералами - це безперспективна в усіх сенсах історія.

#Українська_політика

Про історичну пам'ять Голодомору-геноциду

Зараз буде трохи душно, але пост важливий, тож закликаю дочитати до кінця.

В українському науковому середовищі вже не перший рік точиться війна між істориками, які по різному рахують кількість жертв Голодомору-геноциду. Переказувати суть їх дискусій у повному обзязі нема сенсу, тому коротко:
- у 2009 році за ініціативи Ющенка почали дослідження жертв Голодомору, в результаті якого Інститут демографії НАН України постановили, що від голоду загинуло 3,9 млн українців;
- нещодавно розкрились нові архіви, за якими СБУ почало нове кримінальне провадження. За результатами дослідження Музею Голодомору-геноциду постали зовсім інші цифри — 10,5 млн українців загиблими тільки у Голодоморі 1932-33 років;
- і тепер між цими двома полюсами продовжується давня ворожнеча, чия ж істина буде правдивою.

Повну позицію можете почитати за посиланнями:
- табір "10,5"
- табір "3,9"

І ні, я не стану тут шукати об'єктивної оцінки ситуації. Як мінімум тому, що в таборі "3,9" сидять такі ліберальні черві, як В'ятрович і Кіпіані з усією редакцією ІстПравди. На їх думку, "такі цифри необгрунтовані й будуть шкодити українській історичній пам'яті".

Знаєте, що справді шкодить українській історичній ідентичності?
Те, що за 30 років ми досі не навчились називати речі своїми іменами: радянський період — окупація, радянська влада — окупанти, Голодомор — цілеспрямований геноцид.
Шкодить те, що ми досі страждаємо на комплекс меншовартості. Ніби й постраждали більше від усіх, а ніби й боїмося про це заявити якнайгучніше.

Візьмемо той же (((голокост))). До цього (((геноциду))) у мене ну прям дуууже багато питань. Але ок, це іудейський національний міф, хай з ним живуть.
В'ятрович&Со кажуть, що якщо "непропорційно завищувати цифри", то Голодомор піддадуть ревізіонізму та не будуть визнавати. Даруйте, а його хіба зараз визнали? 18 країн, серйозно? І то, ці "3,9 млн" піддаються постійному перегляду з боку російських агентів, які кажуть про "масову посуху", хаха.

Фінальна кількість жертв від Музею Голодомору-геноциду — 15,5 млн українців, вбитих протягом 1921-23, 32-33, 46-47 років на українських етнічних землях. Цифри лякають, цифри вражають.
Але ще більше вони змушують задуматись, усвідомити, відчути. Вони спонукають вивчити історію Голодоморів, зненавидіти комуністичний режим та будь-які прояви лівацтва.

Хтось піде першим шляхом. Злякається, буде казати "ніколи знову" і стане ще більше плакатись на українську долю.
А хтось від усвідомлення масштабів трагедії захоче відновити історичну справедливість та викорінити лівацьку погань з лиця Європейської цивілізації.

Зрештою, якщо не з України почнеться Правий Ренесанс, то звідки ще?

Вікіпедія

❗️ А тепер найголовніше — для чого була ця гора тексту

Ця інформаційна боротьба за історичну пам'ять триває, і я закликаю кожного з вас стати її учасником.
Музей Голодомору-геноциду почав збір підписів на підтримку свого звернення, у якому йдеться, що жертвами Голодомору-геноциду 1932-33 років стали 10,5 млн українців, 4 млн з яких — діти.

Підписати звернення може і ви — от посилання.

Я підписав, закликаю і вас.

Чому пам'ять про Голодомор-геноцид — це не віктимний синдром?

Прийнято вважати, що ми живемо у вік кривди. Ну і частково це відповідає назві, бо сьогодні модно бути "ущімльонним". Всяка шваль на кшталт БЛМ, "рускащелепних", гомосексуалістів тощо.
Але є велика різниця між тим, щоб вічно плакати про мільйони вбитих голодом українців, і між тим, щоб спертись на душі померлих і піднятись вгору.

Нема сенсу пам'ятати про мільйони вбитих комуністами українців, якщо ми, як нація, не сформуємо у себе імунітет до всіх проявів лівих ідей. Для нас ця трагедія має стати символом ненависті до всього лівацького.
Мало сказати "ніколи знову". Треба промовляти ці слова, відправляючи на ешафот кожного послідовного комуніста, ліволіберала та іноземного агента. Адже комуністичний режим був ще й окупаційним, привезеним з Москви.

Тоді і тільки тоді пам'ять про 15,5 мільйонів вбитих українців буде відплачена кров'ю.

Відео від Музею Голодомору-геноциду

​​Війна за пам’ять

Нещодавно українська історична спільнота була розколота й поляризована. Причиною стала дискусія навколо обрахування числа жертв Голодомору. За результатами досліджень 2010 було визначено цифру 3,9 млн., але при цьому обраховувалися лише померлі від штучного голоду і лише в адміністративних межах УРСР. Нові ж дослідження, опубліковані Національним Музеєм Голодомору-геноциду, наводять цифру 10,5 млн., але в неї враховуються й жертви серед етнічних українців Північно-Східної Слобожанщини, Кубані, Східного Донбасу, а також розстріляні й інші закатовані під час репресій. Тож, для юридичного визначення геноциду друга формула обрахунку підходить більше, адже для кваліфікації тут має значення не кількість жертв чи спосіб, а спрямованість масового вбивства.

Якби ця дискусія відбувалася виключно в межах академічної науки – це було б цілком прийнятно, втім наразі вона вийшла далеко за межі стін академічних установ. Тож варто, дещо пояснити більш широкій аудиторії. Спроба дискредитації досліджень, що наполягають на цифрі 10,5 млн., вже перетворилася на спробу заборони перегляду цифри 3,9 млн. як такої. Тут підсвідомо з’являється аж два здогади, щодо яких неможливо щось довести, і дуже хочеться вірити у відсутність таких «змов»:
1) комусь настільки не подобається, що кількість жертв Голодомору перевищує 6 млн. - вже фактично сакралізовану кількість жертв Холокосту (перегляд якої неформально заборонений у деяких країнах), що ці хтось готові зробити будь-що аби згоди в цьому питанні не було
2) сакразілація цифри 3,9 млн. має на меті в подальшому розкласти її на етнічні складові і поставити під питання чи був це геноцид взагалі (українці становлять абсолютну більшість серед загиблих, але до 2014 постійно використовувалася формула, яку вкрай важко спростувати - «гинули не тільки українці»).
Головна проблема наразі полягає в тому, що одна зі сторін конфлікту широко використовує медійні можливості і залучає на хайпі багато відомих і справді шанованих істориків. Говорив з кількома вживу, намагався дізнатися справжні мотиви. Відповідь здебільшого була приблизно така – «попросили шановані люди, а сам я займаюся своїм ХІІ/ХV/ХІХ (чи ще якимось) століттям і далекий від конкретики в питанні 1930х».
Академічна сторона дискусії насправді цікавить мало (сам я також не дослідник 1930х). А от обурює реакція державних установ – замість того, щоб взяти на щит пропаганди потрібні державі дослідження і припинити публічний безлад, державні інституції самі лише сприяють його пожвавленню, підтримуючи одну зі сторін (різні інстранції – різні сторони).
Державна пропаганда потрібна і вона ніколи не базуватиметься на виважених історичних аргументах. Той, хто буде стверджувати зворотнє – просто не розуміє як і для чого пропаганда потрібна. Історична правда потрібна не всеукраїнській аудиторії, а науковцям – бо лише в академічних дискусіях народжуються справжні істини. Але справжні істини – потрібні не для пропаганди. Наукові дослідження мають читати політики, а пропаганду – широкий загал. А от проблема сучасного світу в тому, що широкий загал вже майже не відрізняється від політиків. Рівень більшості у владній верхівці сьогодні вкрай низький, тому й на політичні рішення зараз впливає жовта преса, а не академічна наука.

📷 На фото – круглий стіл «Голодомор-геноцид 1932-1933: висновки історико-правових та криміналістичних досліджень щодо встановлення чисельності жертв». Київ, прес-центр «Українські новини», 09.ХІІ.2021

​​КАСЕМ СУЛЕЙМАНІ — ДВА РОКИ ВІД ЗАГИБЕЛІ ЛЕГЕНДИ

Його життя схоже на пригодницький роман, але на відміну від літературного твору, воно було реальністю, більша частина якого досі є секретом.

Командир, при якому елітний підрозділ "Аль- Кудс", призначений для проведення операцій за межами Ірану, вийшов на рівень загальнопланетарного впливу. Створення проблем США в Латинській Америці, в них "на задньому дворі" — це рівень, який мало для кого є досяжним, і це лише один з прикладів.
Він протистояв ворогам своєї країни по всьому світові і на всіх континентах.
Сулеймані боровся проти різних ворогів і на боці різних коаліцій. З тими самими росіянами йому прийшлось побувати по різні лінії фронту.

Від християн він заслуговує на добре слово, принаймні за допомогу нашим близькосхідним одновірцям, тисячі яких були б закатовані ІДІЛовцями, якби не іранська допомога.
Можна по різному оцінювати перспективи для тих чи інших зовнішніх союзів України, але не можна не визнати, що він був великим воїном і великим чоловіком.

Єдиним ворогом, якому він протистояв завжди, в незалежності від обставин, була та держава, посол якої просто вчора в черговий раз плюнув нашому народові в обличчя. Все інше було обумовлено безкомпромісним відстоюванням національних інтересів його батьківщини.

Після запуску ПП-2 та відмови псевдо-партнерів від самої думки про пряму допомогу Україні, ми вимушені спиратись на власні сили і шукати союзників серед держав, що відстоюють свій суверенітет.

По один бік — вільні нації, по інший — глобалістські химери, на кшталт "світової спільноти" або "російського світу". Рано чи пізно виникне фронт націй, що боронитимуть свою спадщину та суверенітет. І в цій боротьбі опорою буде спадщина та приклад генерала Сулеймані, який неодноразово демонстрував, що боротьба з сильнішим ворогом може і повинна бути успішною.

Його лише вбили, але не перемогли.

@EdYurchenko 🎓

Якщо хтось на цьому каналі віднедавна, то у 2020-му писав про нього статтю, продублюю:
https://bdis.org.ua/articles/2020/01/kasem-suleimani/

Велика була людина, тут нічого додати.

Ребят, в общем слушайте сюда.
Британия не только дала нам вчера противотанковые гранатометы для целей обороны. Она еще отменяет обязательные маски, ковид-вакцины, ковид-паспорта и прочие виды нелепости, которые в течение двух последних лет с серьезным выражением лица и под удары дубинок австралийской полиции навязывают миру как спасительную панацею.

Об этом сегодня сообщил премьер Борис Джонсон в британском парламенте под ободрительные возгласы парламентариев.

Теперь, внимание!

Возможно, вы полагаете, что такое решение стало следствием того, что британцы наконец-то победили коноронавирус.
Наоборот. 29 декабря было зафиксировано рекордное количество новых случаев за всю историю ковида в этой стране - свыше 246 тысяч. 4 января - 245 тысяч. Таких дичайших цифр новых зараженных в этой стране не было никогда.

Окей, тогда, наверное, там просто народ плохо вакцинируется...
Нет, снова невпопад. Более 83% всего население свыше 12 лет укололись дважды. А 64% - трижды. А ковидных людей - все больше и больше.
И вот на этом фоне, в момент абсолютного пика новых случаев ковида правительство Её Величества отменяет все дикие ограничения, приглашает снять маски, зовет вернуться в офисы и запрещает требовать документы о вакцинации.
Почему?
Потому что приходится констатировать:
- ковид НЕ представляет значительной опасности для жизни и здоровья людей; он представляет определенную опасность, но лишь в рамках статистической нормы;
- вакцинация против ковида не приводит к уменьшению количества инфицированных; наоборот - новых случаев еще больше (в Украине, кстати, все точно так же - все пики и рекорды случились уже после старта вакцинации).

Кстати, где можно купить футболку с принтом "Я же вам говорил"?

Тем временем Ляшко (что ж ты будешь делать с ним) никак не угомонится - сегодня сделал себе третий укол. И Шмыгаля тоже принудил к тому же.
Но мы то при чем?

Боже, храни королеву! И нас тоже.

Про десакралізацію влади та страту короля

IN MEMORIAM Людовик XVI

Цього дня у 1793 році у Парижі стратили короля. Рішення було прийнято Конвентом — самопроголошеним "парламентом", який складався з люмпенів та середніх міщан, які мали "суспільний авторитет": правозахисники, журналісти тощо.

Яке відношення страта французького короля 200-річної давнини має до України? Пряме та безпосереднє. Так звана "французька революція" стала прецедентом до початку десакралізації влади по всій Європі.
Раніше монархи гинули від старості, отрути, на полі бою або на лицарських дуелях. Страта Людовіка XVI послугувала "соціальним доказом" того, що владу можна не тільки зневажати, але й можна скидати і навіть страчувати.

Так, первинно винна у цьому сама стара аристократія на чолі з королем. Більшість міфів про Людовіка були складені недо-революціонерами, проте правди було ніде діти: у благородних родах вже не було тої величі, яка надавала їм право владарювати. А люмпен-пролетаріат, очолюваний псевдоінтелектуалами, тільки й вичікував тої миті, щоб вилізти з маргінальних низин і заявити свої претензії на владу.

Власне, сьогоднішня охлократія — прямий нащадок тої системи, яка стратила Людовіка XVI. "Кожен народ вартий свого владаря", — казав Ніцше. Сильні народи варті короля, а слабкі мають за очільника клоуна.
Отак і живемо.