Перехожий
Випадково натрапив на папку зі своєю "студентською прозою". З жахом почитав ті тексти, деякі видалив одразу, деякі ще чекають вердикту. А оцей здався мені актуальним навіть крізь призму двох років, що пройшли з моменту його написання. Навіть не соромно опублікувати, а що :)
У той час натхнення для текстів я шукав у творчості Solar Cross`а. Цілком закономірна поява його віршів у водах моєї графоманії.
Тоді я присвятив цей текст одному художнику та моєму викладачу з журналістики, Олександру Тур'яну. Сьогодні ж, два роки потому, хочеться присвятити його іншому Провіднику.
P.S. У вас є збережені тексти зі школи / універу, якими могли б поділитись? Буде цікаво почитати, обговорити.
Випадково натрапив на папку зі своєю "студентською прозою". З жахом почитав ті тексти, деякі видалив одразу, деякі ще чекають вердикту. А оцей здався мені актуальним навіть крізь призму двох років, що пройшли з моменту його написання. Навіть не соромно опублікувати, а що :)
У той час натхнення для текстів я шукав у творчості Solar Cross`а. Цілком закономірна поява його віршів у водах моєї графоманії.
Тоді я присвятив цей текст одному художнику та моєму викладачу з журналістики, Олександру Тур'яну. Сьогодні ж, два роки потому, хочеться присвятити його іншому Провіднику.
P.S. У вас є збережені тексти зі школи / універу, якими могли б поділитись? Буде цікаво почитати, обговорити.
Telegraph
Перехожий
Частина І Він зупинився на тротуарі та обережно подивився спочатку наліво, потім направо. З обох боків їхало тисячі машин, всі різнокольорові, всі напівпрозорі, наче тільки що виринули зі світу тіней. Тут, на цій стороні дороги, їх було добре видно, та чим…
Про мовну ідентичність та мовний шовінізм
📆 9 листопада — День української мови та писемності. Принагідно вітаю зі святом!
З українською мої взаємини почались після Зимової революції 2014 року. Може матеріальна її складова і провалилась з приходом до влади псевдоопозиції у вигляді Пороха&Со, але у багатьох людей вона пробудила "внутрішню революцію". Події тої зими на короткий період легітимізували виключно націоналістичні наративи, а остаточно закріпились символи та сенси, які сигналізують про культурне відродження. І головне: та Революція породила масовий попит на українську мову. І це стало як її даром, так і прокляттям.
Я часто вживаю у вжитку термін "мовний шовінізм". Настав час роз'яснити, що ж маю на увазі.
Мовний шовінізм — це фанатичне небажання чути чи бачити якусь мову в будь-якому її прояві. Незалежно від того, яка суть матеріалу, якщо він викладений певною мовою, у мовного шовініста починається істерика. Це може бути образа, агресія, саркастичний тон. Мовний шовініст вважає, що певну мову потрібно знищити як явище, а її носіїв закрити у резерваціях.
Так зазвичай трапляється у тому випадку, коли людина з внутрішньою неповноцінністю стає дотичною до великої ідеї та намагається слідувати їй неухильно, радикально, без жодних компромісів. Мова йде не про принципи, а саме про ненависть, яка проявляється під лозунгами великих ідеалів.
Авжеж, мовний шовінізм не має нічого спільного з мовною ідентичністю.
В Україні найбільша концентрація мовних шовіністів склалась у спільноті лібералів (яка несподіванка). У них буквально починає текти піна з рота, коли вони бачать російський текст. Для них мова — єдиний або головний чинник націєтворення, без урахування етнічної, територіальної та історичної складової. Для них негр, що розмовляє українською, буде ближче від російського добровольця, що з 2014 року воює на українському боці. Саме з їх образу проросійські ЗМІ ліплять образ "мовних каратєлєй" та шизонутих "свідомітів".
Знаєте, у чому різниця між радикальним націоналістом та мовним шовіністом?
Перший готовий на чин заради Nації, навіть якщо це суперечить закону та загрожує його здоров'ю або життю. Він керується моральним компасом, в центрі якого лежить Україна, всі його вчинки проходять через фільтр питання "Чи буде це добре для моєї країни?".
Мовний шовініст керується не любов'ю до України, а ненавистю до ворогів (у нашому випадку — до Росії). Його свідомість надто мала, щоб робити й думати в національних інтересах. Все, на що його вистачає — це шаблонне розуміння проукраїнських наративів. Але у своїй голові він керується логікою "роблю все, аби було погано ворогові".
Мовна ідентичність — це про любов до свого.
Мовний шовінізм — ненависть до чужого.
Завдання націоналістів — підвищувати рівень першої та не допускати проявів другого.
Вікіпедія
📆 9 листопада — День української мови та писемності. Принагідно вітаю зі святом!
З українською мої взаємини почались після Зимової революції 2014 року. Може матеріальна її складова і провалилась з приходом до влади псевдоопозиції у вигляді Пороха&Со, але у багатьох людей вона пробудила "внутрішню революцію". Події тої зими на короткий період легітимізували виключно націоналістичні наративи, а остаточно закріпились символи та сенси, які сигналізують про культурне відродження. І головне: та Революція породила масовий попит на українську мову. І це стало як її даром, так і прокляттям.
Я часто вживаю у вжитку термін "мовний шовінізм". Настав час роз'яснити, що ж маю на увазі.
Мовний шовінізм — це фанатичне небажання чути чи бачити якусь мову в будь-якому її прояві. Незалежно від того, яка суть матеріалу, якщо він викладений певною мовою, у мовного шовініста починається істерика. Це може бути образа, агресія, саркастичний тон. Мовний шовініст вважає, що певну мову потрібно знищити як явище, а її носіїв закрити у резерваціях.
Так зазвичай трапляється у тому випадку, коли людина з внутрішньою неповноцінністю стає дотичною до великої ідеї та намагається слідувати їй неухильно, радикально, без жодних компромісів. Мова йде не про принципи, а саме про ненависть, яка проявляється під лозунгами великих ідеалів.
Авжеж, мовний шовінізм не має нічого спільного з мовною ідентичністю.
В Україні найбільша концентрація мовних шовіністів склалась у спільноті лібералів (яка несподіванка). У них буквально починає текти піна з рота, коли вони бачать російський текст. Для них мова — єдиний або головний чинник націєтворення, без урахування етнічної, територіальної та історичної складової. Для них негр, що розмовляє українською, буде ближче від російського добровольця, що з 2014 року воює на українському боці. Саме з їх образу проросійські ЗМІ ліплять образ "мовних каратєлєй" та шизонутих "свідомітів".
Знаєте, у чому різниця між радикальним націоналістом та мовним шовіністом?
Перший готовий на чин заради Nації, навіть якщо це суперечить закону та загрожує його здоров'ю або життю. Він керується моральним компасом, в центрі якого лежить Україна, всі його вчинки проходять через фільтр питання "Чи буде це добре для моєї країни?".
Мовний шовініст керується не любов'ю до України, а ненавистю до ворогів (у нашому випадку — до Росії). Його свідомість надто мала, щоб робити й думати в національних інтересах. Все, на що його вистачає — це шаблонне розуміння проукраїнських наративів. Але у своїй голові він керується логікою "роблю все, аби було погано ворогові".
Мовна ідентичність — це про любов до свого.
Мовний шовінізм — ненависть до чужого.
Завдання націоналістів — підвищувати рівень першої та не допускати проявів другого.
Вікіпедія
Forwarded from Afemina
ПЛАТА ЗА ПРОГРЕС
У міжнародному протоколі ведення вагітності вказано, що 70% викиднів на терміні до 12 тижнів відбувається через спадкові чи набуті хромосомні аномалії. Тобто, відбувається природний відбір генетично слабких ембріонів.
Також у протоколі вказано, що в разі виявлення ризику викидня, не рекомендується до 8 тижня звертатись до заходів збереження вагітності. До 12 тижня і пізніше жінка може прийняти рішення зберегти вагітність, але має бути повідомлена про всі ризики. Звісно, до 8 тижня вона теж може так вирішити, але тут ймовірність важкої хвороби у дитини найбільші.
Сучасні медичні і репродуктивні технології дають змогу зберегти таку вагітність. Також вони дають можливість тим батькам, чий генетичний матеріал має слабкий потенціал (вагітність не приживається, через що звертаються до використання ЕКО чи сурогатного материнства), народити таку дитину.
Звертаю увагу, що проблема не в жінці або чоловікові, а в наборі їхніх генів, які склалися в конкретному ембріоні. Тобто, якщо у жінки трапляється певна кількість викиднів на ранніх тижнях вагітності, це свідчить про нежиттєздатність і неможливість розвитку самого ембріону. Тобто, наступна дитина може народитись здоровою, оскільки її набір генів дозволить це. Звісно, якщо у когось із подружжя немає діагнозу, який унеможливлює зачаття і вагітність.
В минулому, коли медицина не була так розвинута, народжувались, грубо кажучи, сильні діти, чий набір генів був оптимальним. Немала частина з них помирала в дитинстві, адже їхній організм таки не був настільки сильним, щоб пристосуватись до середовища і встояти перед хворобами. Тобто, дорослого віку досягали найсильніші люди, лишали потомство, таким чином вдосконалюючи людський вид.
Звісно, такий прогрес мав темний бік у вигляді болю за втраченими дітьми та знесилених великою кількістю вагітностей жінок. Сьогодні ж умови для виношування, народження і виховання дитини в рази кращі та безпечніші, а здоров'ю жінки звертається набагато більше уваги. А ті, хто нездатний, мають змогу стати щасливими батьками.
Але в той же час ми втручаємось у природний відбір і даємо змогу народитись тим, кого природа не задумувала пускати у світ. Ці люди теж народжують дітей, що послабляє генофонд нації/людства. Це своєрідна плата за прогрес. Ця думка є дуже складна, неоднозначна та непопулярна, яку більшості людей розглядати без емоцій неможливо.
Хтось уже хоче звинуватити мене у нацистських замашках, але перед цим поставте собі питання: "Як я ставлюсь до аборту?"
Дуже часто аборти роблять саме тоді, коли у ембріона були виявлені генетичні аномалії чи ризик розвитку певної хвороби після народження. І це ні у кого не викликає питань, мало хто задумується про те, що це теж є евгенікою, хоч і неусвідомленою. Однак такий розвиток подій прийнято називати "правом жінки".
Це одна з моїх улюблених тем - людина і прогрес. Це прекрасно, що ми дізнаємось про чудо життя все більше і можемо це життя врятувати, але з іншого боку, чи дивимось ми на це у далекій перспективі? Емоції і прагнення радості батьківства будь-якою ціною завжди є аргументом у розмовах про використання сучасних репродуктивних технологій, однак ці ж самі емоції не дають оцінити ситуацію комплексно, а не лише тут і зараз.
Пишу це в контексті конфлікту, який відбувся під час мого навчання сексології. Людей, які мали гінекологічну освіту і поділилися такою точкою зорою, яка існує серед медиків і біологів, почали звинувачувати в антигуманізмі за такі речі.
І ось що дивно, люди, психологи і сексологи, які мають розуміти, що таке наука та еволюція, які мають дивитися на проблему широко, першими ж нападають на своїх колег, апелюючи до абстрактних суспільно-політичних ідей. Не без цього, звісно, але як же ж об'єктивність? І стає сумно, адже якщо фахівці не можуть роз'єднати емоції від наукових даних, то що говорити про громадськість?
У міжнародному протоколі ведення вагітності вказано, що 70% викиднів на терміні до 12 тижнів відбувається через спадкові чи набуті хромосомні аномалії. Тобто, відбувається природний відбір генетично слабких ембріонів.
Також у протоколі вказано, що в разі виявлення ризику викидня, не рекомендується до 8 тижня звертатись до заходів збереження вагітності. До 12 тижня і пізніше жінка може прийняти рішення зберегти вагітність, але має бути повідомлена про всі ризики. Звісно, до 8 тижня вона теж може так вирішити, але тут ймовірність важкої хвороби у дитини найбільші.
Сучасні медичні і репродуктивні технології дають змогу зберегти таку вагітність. Також вони дають можливість тим батькам, чий генетичний матеріал має слабкий потенціал (вагітність не приживається, через що звертаються до використання ЕКО чи сурогатного материнства), народити таку дитину.
Звертаю увагу, що проблема не в жінці або чоловікові, а в наборі їхніх генів, які склалися в конкретному ембріоні. Тобто, якщо у жінки трапляється певна кількість викиднів на ранніх тижнях вагітності, це свідчить про нежиттєздатність і неможливість розвитку самого ембріону. Тобто, наступна дитина може народитись здоровою, оскільки її набір генів дозволить це. Звісно, якщо у когось із подружжя немає діагнозу, який унеможливлює зачаття і вагітність.
В минулому, коли медицина не була так розвинута, народжувались, грубо кажучи, сильні діти, чий набір генів був оптимальним. Немала частина з них помирала в дитинстві, адже їхній організм таки не був настільки сильним, щоб пристосуватись до середовища і встояти перед хворобами. Тобто, дорослого віку досягали найсильніші люди, лишали потомство, таким чином вдосконалюючи людський вид.
Звісно, такий прогрес мав темний бік у вигляді болю за втраченими дітьми та знесилених великою кількістю вагітностей жінок. Сьогодні ж умови для виношування, народження і виховання дитини в рази кращі та безпечніші, а здоров'ю жінки звертається набагато більше уваги. А ті, хто нездатний, мають змогу стати щасливими батьками.
Але в той же час ми втручаємось у природний відбір і даємо змогу народитись тим, кого природа не задумувала пускати у світ. Ці люди теж народжують дітей, що послабляє генофонд нації/людства. Це своєрідна плата за прогрес. Ця думка є дуже складна, неоднозначна та непопулярна, яку більшості людей розглядати без емоцій неможливо.
Хтось уже хоче звинуватити мене у нацистських замашках, але перед цим поставте собі питання: "Як я ставлюсь до аборту?"
Дуже часто аборти роблять саме тоді, коли у ембріона були виявлені генетичні аномалії чи ризик розвитку певної хвороби після народження. І це ні у кого не викликає питань, мало хто задумується про те, що це теж є евгенікою, хоч і неусвідомленою. Однак такий розвиток подій прийнято називати "правом жінки".
Це одна з моїх улюблених тем - людина і прогрес. Це прекрасно, що ми дізнаємось про чудо життя все більше і можемо це життя врятувати, але з іншого боку, чи дивимось ми на це у далекій перспективі? Емоції і прагнення радості батьківства будь-якою ціною завжди є аргументом у розмовах про використання сучасних репродуктивних технологій, однак ці ж самі емоції не дають оцінити ситуацію комплексно, а не лише тут і зараз.
Пишу це в контексті конфлікту, який відбувся під час мого навчання сексології. Людей, які мали гінекологічну освіту і поділилися такою точкою зорою, яка існує серед медиків і біологів, почали звинувачувати в антигуманізмі за такі речі.
І ось що дивно, люди, психологи і сексологи, які мають розуміти, що таке наука та еволюція, які мають дивитися на проблему широко, першими ж нападають на своїх колег, апелюючи до абстрактних суспільно-політичних ідей. Не без цього, звісно, але як же ж об'єктивність? І стає сумно, адже якщо фахівці не можуть роз'єднати емоції від наукових даних, то що говорити про громадськість?
Afemina
ПЛАТА ЗА ПРОГРЕС У міжнародному протоколі ведення вагітності вказано, що 70% викиднів на терміні до 12 тижнів відбувається через спадкові чи набуті хромосомні аномалії. Тобто, відбувається природний відбір генетично слабких ембріонів. Також у протоколі…
Природа беземоційна і максимально прагматична у своєму розсуді. А люди про це часто забувають, бо думають, що можуть відірватись від неї та стати вище від своєї Матері.
Погоджуюсь з думкою.
Додам: виступаю за впровадження абортів як євгенічних норм.
Більше детально свою позицію висловлював тут:
https://news.1rj.ru/str/WikipedUa/464
Погоджуюсь з думкою.
Додам: виступаю за впровадження абортів як євгенічних норм.
Більше детально свою позицію висловлював тут:
https://news.1rj.ru/str/WikipedUa/464
Telegram
WikipedUa
❓Питання №6:
Аборт є безумовним правом жінки. Погоджуєтесь?
✅Відповідь:
Не згоден.
Свобода і права людини завжди невід'ємно йдуть з відповідальністю та обов'язками.
На жаль, про це завжди забувають ліво-ліберальні пропагандисти і більшість активістів…
Аборт є безумовним правом жінки. Погоджуєтесь?
✅Відповідь:
Не згоден.
Свобода і права людини завжди невід'ємно йдуть з відповідальністю та обов'язками.
На жаль, про це завжди забувають ліво-ліберальні пропагандисти і більшість активістів…
Forwarded from Національний Корпус Київ
📖 Сьогодні у Музеї книги та друкарства України відбулась знакова подія – зустріч, приурочена до 20-річчя проєкту розробки графіки української мови та шрифту "Рутенія". На заході виступили знакові діячі українського мистецтва, військові капелани, ветерани російсько-української війни та громадські діячі, що доклали найбільше зусиль для популяризації ідентичного українського шрифта.
На захід завітали представники київського осередку Нацкорпусу.
Фото з події ⤴️
До слова: наприкінці події Василь Чабаник, автор шрифту "Рутенія", зробив важливу заяву. Завдяки захисту авторського права, тепер цей шрифт є у вільному доступі та доступний для використання всім охочим!
📝 Завантажити шрифт за посиланням
🇺🇦 Шануймо та популяризуймо українську мову та абетку, адже це наше, рідне.
@national_corp_kyiv 🇺🇦
На захід завітали представники київського осередку Нацкорпусу.
Фото з події ⤴️
До слова: наприкінці події Василь Чабаник, автор шрифту "Рутенія", зробив важливу заяву. Завдяки захисту авторського права, тепер цей шрифт є у вільному доступі та доступний для використання всім охочим!
📝 Завантажити шрифт за посиланням
🇺🇦 Шануймо та популяризуймо українську мову та абетку, адже це наше, рідне.
@national_corp_kyiv 🇺🇦
Forwarded from Одна кров КИЇВ
Хто на регулярній основі приходить донацію — той знає, що від якості вени залежить, з якої руки у вас буде йти забір. Буває, що лише на одній достатньо видно кровоносні судини, щоб підключати до апарату.
Але якщо у вас обидві вени "сильні", можете спробувати експеримент. Зробіть кілька донацій на одну руку, а наступного разу поміняйте. Відчуття схожі з тими, наче навчаєтесь писати обома руками.
Такої думки сьогодні дійшов Олександр, коли вчергове завітав до центру крові у лікарні "Охматдит" та здав тромбоконцентрат.
Якщо вам здається, що він проходить процедуру донації надто часто, наша відповідь буде "Ні". Тромбоконцентрат та плазму можна цілком безпечно здавати раз на два тижні.
Ви також можете регулярно рятувати життя — записуйтесь на донацію!
@odnakrov_kyiv🩸
Але якщо у вас обидві вени "сильні", можете спробувати експеримент. Зробіть кілька донацій на одну руку, а наступного разу поміняйте. Відчуття схожі з тими, наче навчаєтесь писати обома руками.
Такої думки сьогодні дійшов Олександр, коли вчергове завітав до центру крові у лікарні "Охматдит" та здав тромбоконцентрат.
Якщо вам здається, що він проходить процедуру донації надто часто, наша відповідь буде "Ні". Тромбоконцентрат та плазму можна цілком безпечно здавати раз на два тижні.
Ви також можете регулярно рятувати життя — записуйтесь на донацію!
@odnakrov_kyiv🩸
Forwarded from Едуард Юрченко
Сьогодні Україна перебуває в стані війни, переживає важку демографічну кризу та має серйозні економічні проблеми. Користуючись цим, ЛГБТ-організації буквально йдуть напролом в намаганні силоміць втиснути свої цінності у масову свідомість.
Їхня ціль – зміна суспільних переконань, руйнація інституту традиційної сім’ї, офіційне визнання одностатевих стосунків, визнання нормою психічних девіацій та нав’язування їх дітям, і, як наслідок, повна трансформація суспільства. Їхні засоби: зміна законів, встановлення цензури та диктату над громадською думкою, переслідування інакомислячих, маніпуляції та фальсифікації.
Яке майбутнє нас чекає, якщо під впливом ЛГБТ-ідеології інститут сім'ї буде зруйновано, а нові покоління не будуть усвідомлювати своєї важливості для Батьківщини? Відповідь очевидна.
Чимало українців ігнорують цю небезпеку. А коли раптово почують в новинах щось про ЛГБТ, то не замислюються, а легко піддаються на маніпуляції про «права людини» та «європейські цінності». Наприклад, мало хто усвідомлює, що активна діяльність ЛГБТ-спільноти допомагає кремлівській пропаганді налаштовувати нас один проти одного та руйнувати Україну зсередини.
Також, далеко не всі розуміють, що агресивне просування повістки ЛГБТ прямо порушує Конституцію та деякі закони. Зокрема:
- Стаття 34 Конституції України стверджує, що «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір». Проте наразі ми маємо проект закону № 5488, який криміналізує незгоду особи з принципами, на яких ґрунтується ЛГБТ-ідеологія;
- В статті 51 Конституції України вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Втім, ЛГБТ-активісти виступають за визнання в Україні девіантних одностатевих зв'язків на рівні зі шлюбом;
- Стаття 6 Закону України «Про освіту» гарантує академічну свободу та доброчесність. Проте ЛГБТ-активісти цькують викладачів та науковців, погрожують їм звільненням та іншими санкціями через неприйняття та критику ЛГБТ-ідеології.
В умовах, коли майбутнє українського народу під загрозою, українці мають рішуче протистояти ворожому ідеологічному впливу. Мовчати та робити вигляд, що нас це не стосується – це приректи українську націю на знищення.
Тому запрошуємо науковців, громадських діячів, політиків та всіх небайдужих громадян і патріотів нашої країни на круглий стіл 17 листопада. Детально обговоримо, які виклики постали перед нами, і як ми маємо діяти. Україні потрібна консолідація, аби не дати ворогу розхитати нас з середини.
Коли?
17 листопада о 17.00
Де?
Платформа Zoom
Для участі заповніть форму реєстрації
@EdYurchenko 🎓
Їхня ціль – зміна суспільних переконань, руйнація інституту традиційної сім’ї, офіційне визнання одностатевих стосунків, визнання нормою психічних девіацій та нав’язування їх дітям, і, як наслідок, повна трансформація суспільства. Їхні засоби: зміна законів, встановлення цензури та диктату над громадською думкою, переслідування інакомислячих, маніпуляції та фальсифікації.
Яке майбутнє нас чекає, якщо під впливом ЛГБТ-ідеології інститут сім'ї буде зруйновано, а нові покоління не будуть усвідомлювати своєї важливості для Батьківщини? Відповідь очевидна.
Чимало українців ігнорують цю небезпеку. А коли раптово почують в новинах щось про ЛГБТ, то не замислюються, а легко піддаються на маніпуляції про «права людини» та «європейські цінності». Наприклад, мало хто усвідомлює, що активна діяльність ЛГБТ-спільноти допомагає кремлівській пропаганді налаштовувати нас один проти одного та руйнувати Україну зсередини.
Також, далеко не всі розуміють, що агресивне просування повістки ЛГБТ прямо порушує Конституцію та деякі закони. Зокрема:
- Стаття 34 Конституції України стверджує, що «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір». Проте наразі ми маємо проект закону № 5488, який криміналізує незгоду особи з принципами, на яких ґрунтується ЛГБТ-ідеологія;
- В статті 51 Конституції України вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Втім, ЛГБТ-активісти виступають за визнання в Україні девіантних одностатевих зв'язків на рівні зі шлюбом;
- Стаття 6 Закону України «Про освіту» гарантує академічну свободу та доброчесність. Проте ЛГБТ-активісти цькують викладачів та науковців, погрожують їм звільненням та іншими санкціями через неприйняття та критику ЛГБТ-ідеології.
В умовах, коли майбутнє українського народу під загрозою, українці мають рішуче протистояти ворожому ідеологічному впливу. Мовчати та робити вигляд, що нас це не стосується – це приректи українську націю на знищення.
Тому запрошуємо науковців, громадських діячів, політиків та всіх небайдужих громадян і патріотів нашої країни на круглий стіл 17 листопада. Детально обговоримо, які виклики постали перед нами, і як ми маємо діяти. Україні потрібна консолідація, аби не дати ворогу розхитати нас з середини.
Коли?
17 листопада о 17.00
Де?
Платформа Zoom
Для участі заповніть форму реєстрації
@EdYurchenko 🎓
WikipedUa
Право голосу одне для всіх? На свою біду зайшов на сайт президента, подивитись, які там петиції останнім часом з'явились. Результат — вище. Обурює той факт, що кожен міський божевільний може зайти на сайт і залишити свою скажену писанину для збору підписів.…
Дурніше від людей, що голосують за депутатів, бувають тільки депутати, яких обирають люди.
Оцініть інфографіку. Мені назви наших МФО нагадують суміш назв груп у ФБ та пустих політичних гасел. Пусті об'єднання штучної демократії.
Оцініть інфографіку. Мені назви наших МФО нагадують суміш назв груп у ФБ та пустих політичних гасел. Пусті об'єднання штучної демократії.
Про "День гідності та свободи"
📆 21-22 листопада. Символічні дати для націонал-популістичного естеблішменту. У 2004 році з того дня почалась Помаранчева революція, а у 2013-му — Євромайдан.
Кажуть, якщо довго про щось не говорити, то навіть прописні істини забуваються. Тож скажу.
Мене вчора не було на Майдані та на Банковій. Для мене 21 листопада не пам'ятна дата з двох причин:
1. я був надто малий, щоб повноцінно усвідомлювати, що ж там коїться на цьому вашому Майдані;
2. коли я подорослішав, то обрав іншу дату для святкування, ту, що сьогодні гордо йменують Першогрудневим повстанням.
Зимова Революція після виграшу, на жаль, поступилась місцем псевдоопозиції. Так, були запущені процеси, які нікому не було під силу обернути, тож їх довелося очолити. Колишній регіонал Порошенко різко переключився на ліберальну повіст_очку, яка влаштовувала більшість нац-лібів. Його ганебний епізод з трактором на Банковій 1 грудня всі позабули, бо на той момент вже окупували Крим та була повномасштабна загроза російського вторгнення. Якось не до цього було.
Можливо, це було помилкою. Бо після того, як "сивочолий головнокомандувач" допустив Іловайський котел, а потім підписав Мінськ, всім притомним українцям стали очевидні масштаби проблеми.
Але не будемо гратись у якбитологію, "що було те загуло". Потрібно робити висновки та вчитись на них, вічно ридати щодо "незакінченої революції" не вийде.
Щодо свята.
Є чітка межа між популістичним мирним протестом, у якому чітко прослідковуються інтереси "західних партнерів", і Nаціональною Революцією, яка покликана зробити Україну суверенною не тільки на папері.
22 листопада Ющенко свого часу затвердив як "День свободи". Його наступники після Зимової Революції не пішли у особливий креатив і доставили слово "Гідність" до назви нового свята.
Але що перше, що друге стало реальним тільки 1 грудня. Звучали ці слова не з горлянок тисяч єврооптимістів, а вибивались залізним ціпком на щитах і шоломах Беркуту на Банковій.
Сьогодні мирний протест в Україні діє виключно тому, що націоналісти почали Першогрудневе повстання, стійко витримали Вогнехрещу та вижили у страшні дні та ночі лютого 2014-го. Тільки завдяки цьому Чину можна сьогодні постояти кілька годин під судом і звільнити політв'язня; можна вийти багатотисячним протестом і заблокувати рішення влади, або ж навіть лобіювати певні закони.
Не будемо плутати ці дати. Хай 21 листопада лишається символом і пам'ятною датою для тих, хто дійсно виходив на перші протести євроінтеграторів. Але початок Революції припав на перший день зими.
Вікіпедія
📆 21-22 листопада. Символічні дати для націонал-популістичного естеблішменту. У 2004 році з того дня почалась Помаранчева революція, а у 2013-му — Євромайдан.
Кажуть, якщо довго про щось не говорити, то навіть прописні істини забуваються. Тож скажу.
Мене вчора не було на Майдані та на Банковій. Для мене 21 листопада не пам'ятна дата з двох причин:
1. я був надто малий, щоб повноцінно усвідомлювати, що ж там коїться на цьому вашому Майдані;
2. коли я подорослішав, то обрав іншу дату для святкування, ту, що сьогодні гордо йменують Першогрудневим повстанням.
Зимова Революція після виграшу, на жаль, поступилась місцем псевдоопозиції. Так, були запущені процеси, які нікому не було під силу обернути, тож їх довелося очолити. Колишній регіонал Порошенко різко переключився на ліберальну повіст_очку, яка влаштовувала більшість нац-лібів. Його ганебний епізод з трактором на Банковій 1 грудня всі позабули, бо на той момент вже окупували Крим та була повномасштабна загроза російського вторгнення. Якось не до цього було.
Можливо, це було помилкою. Бо після того, як "сивочолий головнокомандувач" допустив Іловайський котел, а потім підписав Мінськ, всім притомним українцям стали очевидні масштаби проблеми.
Але не будемо гратись у якбитологію, "що було те загуло". Потрібно робити висновки та вчитись на них, вічно ридати щодо "незакінченої революції" не вийде.
Щодо свята.
Є чітка межа між популістичним мирним протестом, у якому чітко прослідковуються інтереси "західних партнерів", і Nаціональною Революцією, яка покликана зробити Україну суверенною не тільки на папері.
22 листопада Ющенко свого часу затвердив як "День свободи". Його наступники після Зимової Революції не пішли у особливий креатив і доставили слово "Гідність" до назви нового свята.
Але що перше, що друге стало реальним тільки 1 грудня. Звучали ці слова не з горлянок тисяч єврооптимістів, а вибивались залізним ціпком на щитах і шоломах Беркуту на Банковій.
Сьогодні мирний протест в Україні діє виключно тому, що націоналісти почали Першогрудневе повстання, стійко витримали Вогнехрещу та вижили у страшні дні та ночі лютого 2014-го. Тільки завдяки цьому Чину можна сьогодні постояти кілька годин під судом і звільнити політв'язня; можна вийти багатотисячним протестом і заблокувати рішення влади, або ж навіть лобіювати певні закони.
Не будемо плутати ці дати. Хай 21 листопада лишається символом і пам'ятною датою для тих, хто дійсно виходив на перші протести євроінтеграторів. Але початок Революції припав на перший день зими.
Вікіпедія
Forwarded from КУХАРЧУК ➕ 🇺🇦
Про потенційне військове вторгнення Росії в Україну...
По-перше, це вторгнення вже давно відбулося - ще у лютому 2014-го року.
По-друге, загострення може відбутися будь-коли, у тому числі з використанням регулярних сухопутних угрупувань та авіації. Це може трапитися завтра, може у лютому наступного року (як пише блумберг), а може через 5 років. Невже для когось з нас тут в Україні це є новиною, що Росія може розпочати повномасштабну військову операцію будь-коли. Ми давно в курсі! Навіщо нас смикати щоразу?
Тому слід завжди розуміти: активізація кілька разів на рік лячних розмов про "ось-ось Путін нападе", "Росія стягує війська до кордону" це завжди частина чиєїсь тактичної гри з дуже сумнівними мотивами. І у всіх суб'єктів цілі свої власні...
Для Росії ці розмови - щоб підвищувати фактор емоційного тиску у перемовинах з Києвом та міжнародними партнерами.
Українська влада такі чутки стимулює часто для придушення активності протестного населення, мовляв, не час розгойдувати човен, бо "Путін нападе".
Для американців - як от зараз саме вони качають хвилю про "Путін нападе" - це спосіб натякнути, що ми без США ніяк, а тому маємо реалізувати якийсь їхній інтерес, про який, припускаю, незабаром нам всім стане відомо.
Тому:
1) будьте спокійними;
2) вчіться стріляти;
3) не дозволяйте нікому себе лякати.
Всі три навички є необхідними, не залежно від того - нападе хтось чи не нападе.
По-перше, це вторгнення вже давно відбулося - ще у лютому 2014-го року.
По-друге, загострення може відбутися будь-коли, у тому числі з використанням регулярних сухопутних угрупувань та авіації. Це може трапитися завтра, може у лютому наступного року (як пише блумберг), а може через 5 років. Невже для когось з нас тут в Україні це є новиною, що Росія може розпочати повномасштабну військову операцію будь-коли. Ми давно в курсі! Навіщо нас смикати щоразу?
Тому слід завжди розуміти: активізація кілька разів на рік лячних розмов про "ось-ось Путін нападе", "Росія стягує війська до кордону" це завжди частина чиєїсь тактичної гри з дуже сумнівними мотивами. І у всіх суб'єктів цілі свої власні...
Для Росії ці розмови - щоб підвищувати фактор емоційного тиску у перемовинах з Києвом та міжнародними партнерами.
Українська влада такі чутки стимулює часто для придушення активності протестного населення, мовляв, не час розгойдувати човен, бо "Путін нападе".
Для американців - як от зараз саме вони качають хвилю про "Путін нападе" - це спосіб натякнути, що ми без США ніяк, а тому маємо реалізувати якийсь їхній інтерес, про який, припускаю, незабаром нам всім стане відомо.
Тому:
1) будьте спокійними;
2) вчіться стріляти;
3) не дозволяйте нікому себе лякати.
Всі три навички є необхідними, не залежно від того - нападе хтось чи не нападе.
Про незалежність, фіктивну та реальну
📆 1 грудня:
1991 — всеукраїнський референдум щодо проголошення Акту незалежності України, 90% підтримки
2013 — День Провокатора, штурм Банкової і початок Зимової Революції
Якби 24 серпня викинули з календаря і довелося обирати новий День Незалежності, я би пристав на пропозицію 1 грудня. Але цей день у Святковому календарі України ніколи не знайде більшої популярності, аніж 14 жовтня, 22 січня чи релігійні свята.
Парадокс 1 грудня в тому, що до нього певною мірою причетні всі українці. Але водночас право святкувати цей день має лише мала купка провокаторів.
На самому початку нашої Незалежності 9 з 10 українців сказали вільній Україні "ТАК". І лише мала частина людей розуміла, що за такий гордий статус, як "незалежна держава", ще доведеться поборотись.
Сьогодні — без довгих роздумів. Замість цього пропоную кожному подивитись вже класичний документальний фільм від нині замороженого проєкту "Реконкіста". Деякі персонажі встигли піти з Руху, інші встигли зашкваритись. Але вони були Провокаторами, і цього у них не відняти, як політичною повісткою не крути.
ДЕНЬ ПРОВОКАТОРА — Зі святом причетних! 🔥
📆 1 грудня:
1991 — всеукраїнський референдум щодо проголошення Акту незалежності України, 90% підтримки
2013 — День Провокатора, штурм Банкової і початок Зимової Революції
Якби 24 серпня викинули з календаря і довелося обирати новий День Незалежності, я би пристав на пропозицію 1 грудня. Але цей день у Святковому календарі України ніколи не знайде більшої популярності, аніж 14 жовтня, 22 січня чи релігійні свята.
Парадокс 1 грудня в тому, що до нього певною мірою причетні всі українці. Але водночас право святкувати цей день має лише мала купка провокаторів.
На самому початку нашої Незалежності 9 з 10 українців сказали вільній Україні "ТАК". І лише мала частина людей розуміла, що за такий гордий статус, як "незалежна держава", ще доведеться поборотись.
Сьогодні — без довгих роздумів. Замість цього пропоную кожному подивитись вже класичний документальний фільм від нині замороженого проєкту "Реконкіста". Деякі персонажі встигли піти з Руху, інші встигли зашкваритись. Але вони були Провокаторами, і цього у них не відняти, як політичною повісткою не крути.
ДЕНЬ ПРОВОКАТОРА — Зі святом причетних! 🔥
YouTube
День Провокатора
Enjoy the videos and music you love, upload original content, and share it all with friends, family, and the world on YouTube.
Forwarded from DUX
Ну що можна сказати по завершенню акції в Києві - ніколи не ходіть на акції, які організовує Демократична Сокира.
Напередодні їх лідер, Гудименко, обіцяв розпочати 1 грудня безстрокову акцію протесту - тобто виставити намети в центрі Києва. Поліція, зрозуміло, їх би почала зносити і понеслося б. Багато правих, які прийшли сьогодні ввечері на це і очікували - виконати функцію захисників протестувальників від поліції. Бо ліберали можуть лише язиками плескати, а захистити простих протестувальників не здатні. Смішно було бачити кількість прихильників Євросолідарності - 60 людей, які без ентузіазму махали прапорами під час виступу Турчинова. Саме так і має виглядати "найпопулярніша проукраїнська партія". Порошенко не було - злякався отримати по вухам від Nаціоналістів за свій пост, в якому назвав їх провокаторами 1 грудня 2013 р. Після нудного виступу Турчинова на Майдані Незалежності 60 гвардійців Пороха розчинилися в повітрі - для них протест вже скінчився - картинка для новин 5-го каналу і Прямого була готова, можна і по домам.
Сьогодні Демсокира не зробила того чого публічно обіцяла - жодного безстрокового протесту в Києві не почалося, натомість в 22.00 Гудименко біля стадіону ім. Лобановського оголосив про завершення "переможної ходи" по урядовому кварталу. В чому перемога не зрозуміло нікому, крім керівництва Демсокири, якому цілком імовірно відсипали бабла з Офісу Президента за те, щоб вони не ставили жодного намету в центрі Києва. Якщо ви ідейні капіталісти, то купити вас легше простого.
Держперевороту не сталося, бо нема кому його робити з вулиці - проросійська команда Єрмака нормально справляється з цим і з середини Офісу Президента, поглинаючи усі важелі влади, до яких лише дотягується.
Сутичок з поліцією сьогодні в Києві не сталося. Взагалі нічого не сталося. Вчергове можна переконатися, що протест, очолюваний лібералами - це безперспективна в усіх сенсах історія.
#Українська_політика
Напередодні їх лідер, Гудименко, обіцяв розпочати 1 грудня безстрокову акцію протесту - тобто виставити намети в центрі Києва. Поліція, зрозуміло, їх би почала зносити і понеслося б. Багато правих, які прийшли сьогодні ввечері на це і очікували - виконати функцію захисників протестувальників від поліції. Бо ліберали можуть лише язиками плескати, а захистити простих протестувальників не здатні. Смішно було бачити кількість прихильників Євросолідарності - 60 людей, які без ентузіазму махали прапорами під час виступу Турчинова. Саме так і має виглядати "найпопулярніша проукраїнська партія". Порошенко не було - злякався отримати по вухам від Nаціоналістів за свій пост, в якому назвав їх провокаторами 1 грудня 2013 р. Після нудного виступу Турчинова на Майдані Незалежності 60 гвардійців Пороха розчинилися в повітрі - для них протест вже скінчився - картинка для новин 5-го каналу і Прямого була готова, можна і по домам.
Сьогодні Демсокира не зробила того чого публічно обіцяла - жодного безстрокового протесту в Києві не почалося, натомість в 22.00 Гудименко біля стадіону ім. Лобановського оголосив про завершення "переможної ходи" по урядовому кварталу. В чому перемога не зрозуміло нікому, крім керівництва Демсокири, якому цілком імовірно відсипали бабла з Офісу Президента за те, щоб вони не ставили жодного намету в центрі Києва. Якщо ви ідейні капіталісти, то купити вас легше простого.
Держперевороту не сталося, бо нема кому його робити з вулиці - проросійська команда Єрмака нормально справляється з цим і з середини Офісу Президента, поглинаючи усі важелі влади, до яких лише дотягується.
Сутичок з поліцією сьогодні в Києві не сталося. Взагалі нічого не сталося. Вчергове можна переконатися, що протест, очолюваний лібералами - це безперспективна в усіх сенсах історія.
#Українська_політика
Про історичну пам'ять Голодомору-геноциду
Зараз буде трохи душно, але пост важливий, тож закликаю дочитати до кінця.
В українському науковому середовищі вже не перший рік точиться війна між істориками, які по різному рахують кількість жертв Голодомору-геноциду. Переказувати суть їх дискусій у повному обзязі нема сенсу, тому коротко:
- у 2009 році за ініціативи Ющенка почали дослідження жертв Голодомору, в результаті якого Інститут демографії НАН України постановили, що від голоду загинуло 3,9 млн українців;
- нещодавно розкрились нові архіви, за якими СБУ почало нове кримінальне провадження. За результатами дослідження Музею Голодомору-геноциду постали зовсім інші цифри — 10,5 млн українців загиблими тільки у Голодоморі 1932-33 років;
- і тепер між цими двома полюсами продовжується давня ворожнеча, чия ж істина буде правдивою.
Повну позицію можете почитати за посиланнями:
- табір "10,5"
- табір "3,9"
І ні, я не стану тут шукати об'єктивної оцінки ситуації. Як мінімум тому, що в таборі "3,9" сидять такі ліберальні черві, як В'ятрович і Кіпіані з усією редакцією ІстПравди. На їх думку, "такі цифри необгрунтовані й будуть шкодити українській історичній пам'яті".
Знаєте, що справді шкодить українській історичній ідентичності?
Те, що за 30 років ми досі не навчились називати речі своїми іменами: радянський період — окупація, радянська влада — окупанти, Голодомор — цілеспрямований геноцид.
Шкодить те, що ми досі страждаємо на комплекс меншовартості. Ніби й постраждали більше від усіх, а ніби й боїмося про це заявити якнайгучніше.
Візьмемо той же (((голокост))). До цього (((геноциду))) у мене ну прям дуууже багато питань. Але ок, це іудейський національний міф, хай з ним живуть.
В'ятрович&Со кажуть, що якщо "непропорційно завищувати цифри", то Голодомор піддадуть ревізіонізму та не будуть визнавати. Даруйте, а його хіба зараз визнали? 18 країн, серйозно? І то, ці "3,9 млн" піддаються постійному перегляду з боку російських агентів, які кажуть про "масову посуху", хаха.
Фінальна кількість жертв від Музею Голодомору-геноциду — 15,5 млн українців, вбитих протягом 1921-23, 32-33, 46-47 років на українських етнічних землях. Цифри лякають, цифри вражають.
Але ще більше вони змушують задуматись, усвідомити, відчути. Вони спонукають вивчити історію Голодоморів, зненавидіти комуністичний режим та будь-які прояви лівацтва.
Хтось піде першим шляхом. Злякається, буде казати "ніколи знову" і стане ще більше плакатись на українську долю.
А хтось від усвідомлення масштабів трагедії захоче відновити історичну справедливість та викорінити лівацьку погань з лиця Європейської цивілізації.
Зрештою, якщо не з України почнеться Правий Ренесанс, то звідки ще?
Вікіпедія
Зараз буде трохи душно, але пост важливий, тож закликаю дочитати до кінця.
В українському науковому середовищі вже не перший рік точиться війна між істориками, які по різному рахують кількість жертв Голодомору-геноциду. Переказувати суть їх дискусій у повному обзязі нема сенсу, тому коротко:
- у 2009 році за ініціативи Ющенка почали дослідження жертв Голодомору, в результаті якого Інститут демографії НАН України постановили, що від голоду загинуло 3,9 млн українців;
- нещодавно розкрились нові архіви, за якими СБУ почало нове кримінальне провадження. За результатами дослідження Музею Голодомору-геноциду постали зовсім інші цифри — 10,5 млн українців загиблими тільки у Голодоморі 1932-33 років;
- і тепер між цими двома полюсами продовжується давня ворожнеча, чия ж істина буде правдивою.
Повну позицію можете почитати за посиланнями:
- табір "10,5"
- табір "3,9"
І ні, я не стану тут шукати об'єктивної оцінки ситуації. Як мінімум тому, що в таборі "3,9" сидять такі ліберальні черві, як В'ятрович і Кіпіані з усією редакцією ІстПравди. На їх думку, "такі цифри необгрунтовані й будуть шкодити українській історичній пам'яті".
Знаєте, що справді шкодить українській історичній ідентичності?
Те, що за 30 років ми досі не навчились називати речі своїми іменами: радянський період — окупація, радянська влада — окупанти, Голодомор — цілеспрямований геноцид.
Шкодить те, що ми досі страждаємо на комплекс меншовартості. Ніби й постраждали більше від усіх, а ніби й боїмося про це заявити якнайгучніше.
Візьмемо той же (((голокост))). До цього (((геноциду))) у мене ну прям дуууже багато питань. Але ок, це іудейський національний міф, хай з ним живуть.
В'ятрович&Со кажуть, що якщо "непропорційно завищувати цифри", то Голодомор піддадуть ревізіонізму та не будуть визнавати. Даруйте, а його хіба зараз визнали? 18 країн, серйозно? І то, ці "3,9 млн" піддаються постійному перегляду з боку російських агентів, які кажуть про "масову посуху", хаха.
Фінальна кількість жертв від Музею Голодомору-геноциду — 15,5 млн українців, вбитих протягом 1921-23, 32-33, 46-47 років на українських етнічних землях. Цифри лякають, цифри вражають.
Але ще більше вони змушують задуматись, усвідомити, відчути. Вони спонукають вивчити історію Голодоморів, зненавидіти комуністичний режим та будь-які прояви лівацтва.
Хтось піде першим шляхом. Злякається, буде казати "ніколи знову" і стане ще більше плакатись на українську долю.
А хтось від усвідомлення масштабів трагедії захоче відновити історичну справедливість та викорінити лівацьку погань з лиця Європейської цивілізації.
Зрештою, якщо не з України почнеться Правий Ренесанс, то звідки ще?
Вікіпедія
❗️ А тепер найголовніше — для чого була ця гора тексту
Ця інформаційна боротьба за історичну пам'ять триває, і я закликаю кожного з вас стати її учасником.
Музей Голодомору-геноциду почав збір підписів на підтримку свого звернення, у якому йдеться, що жертвами Голодомору-геноциду 1932-33 років стали 10,5 млн українців, 4 млн з яких — діти.
Підписати звернення може і ви — от посилання.
Я підписав, закликаю і вас.
Ця інформаційна боротьба за історичну пам'ять триває, і я закликаю кожного з вас стати її учасником.
Музей Голодомору-геноциду почав збір підписів на підтримку свого звернення, у якому йдеться, що жертвами Голодомору-геноциду 1932-33 років стали 10,5 млн українців, 4 млн з яких — діти.
Підписати звернення може і ви — от посилання.
Я підписав, закликаю і вас.
Google Docs
Форма для підписання відкритого листа-звернення на підтримку експертів, науковців, дослідників, які встановили, що під час Голодомору…
Чому пам'ять про Голодомор-геноцид — це не віктимний синдром?
Прийнято вважати, що ми живемо у вік кривди. Ну і частково це відповідає назві, бо сьогодні модно бути "ущімльонним". Всяка шваль на кшталт БЛМ, "рускащелепних", гомосексуалістів тощо.
Але є велика різниця між тим, щоб вічно плакати про мільйони вбитих голодом українців, і між тим, щоб спертись на душі померлих і піднятись вгору.
Нема сенсу пам'ятати про мільйони вбитих комуністами українців, якщо ми, як нація, не сформуємо у себе імунітет до всіх проявів лівих ідей. Для нас ця трагедія має стати символом ненависті до всього лівацького.
Мало сказати "ніколи знову". Треба промовляти ці слова, відправляючи на ешафот кожного послідовного комуніста, ліволіберала та іноземного агента. Адже комуністичний режим був ще й окупаційним, привезеним з Москви.
Тоді і тільки тоді пам'ять про 15,5 мільйонів вбитих українців буде відплачена кров'ю.
Відео від Музею Голодомору-геноциду
Прийнято вважати, що ми живемо у вік кривди. Ну і частково це відповідає назві, бо сьогодні модно бути "ущімльонним". Всяка шваль на кшталт БЛМ, "рускащелепних", гомосексуалістів тощо.
Але є велика різниця між тим, щоб вічно плакати про мільйони вбитих голодом українців, і між тим, щоб спертись на душі померлих і піднятись вгору.
Нема сенсу пам'ятати про мільйони вбитих комуністами українців, якщо ми, як нація, не сформуємо у себе імунітет до всіх проявів лівих ідей. Для нас ця трагедія має стати символом ненависті до всього лівацького.
Мало сказати "ніколи знову". Треба промовляти ці слова, відправляючи на ешафот кожного послідовного комуніста, ліволіберала та іноземного агента. Адже комуністичний режим був ще й окупаційним, привезеним з Москви.
Тоді і тільки тоді пам'ять про 15,5 мільйонів вбитих українців буде відплачена кров'ю.
Відео від Музею Голодомору-геноциду