🇮🇷 Іранські процеси: чи відбудеться процес переходу від громадського вибуху до інституційного витіснення

💬 Будь-яка революція має певні етапи розвитку, перехід на які означає наближення до досягнення цілей. Іран залишається інформаційно закритою країною, але вже за наявними проявами ми можемо зафіксувати деякі кардинальні зміни.

⏩ Відбувся перехід від протестів до бунту, від бунту до повстання, і зараз процес близький до революційної трансформації. Протести, повстання, бунти та революції в класичній політології — це різні терміни та значення.

➡️Півтора тижня тому в Ірані відбулися протести, тобто усвідомлені акції для прояву незгоди (на той момент наслідком економічного стану і політики). 

➡️ Масовість протесту та вибір режимом насильницьких методів придушення в моменті протести трансформувало в бунт, де ключовою ознакою є «емоції-наслідком».

➡️ Поява конкретних політичних вимог (усунення Хаменеї, що фактично є поваленням чинного режиму) трансформує процес з бунту у повстання, де формується чітка рамка «хто винен і проти чого».

❗️Але трансформація у революцію поки не відбулась, бо революція — це докорінна зміна чогось. Може бути наукова, культурна, політична революції. Процес повстання стає революцією, коли відповідає на ключове питання «що після?», бо усунення поточної перешкоди (чинного режиму, догми й так далі) — це лише етап. А другою важливою революційною ознакою є високий рівень організованості та чіткі лідери.

Саме високий рівень організованості та чіткість лідерів є проблемним місцем переростання повстання у революцію, яка необхідна для повалення чинного режиму. Більшість учасників виступає проти чинного режиму, але не мають чіткої відповіді «що далі» і «хто нас має представляти».

Одні учасники процесів виступають за повернення влади шаха. Інші взагалі є просто опозиційними елітами всередині чинної еліти та виступають за трансформацію, а не повалення чинного режиму. Треті є регіональними елітами або взагалі контрелітами, які вбачають в поваленні Хаменеї можливість посилення відцентрових тенденцій до відділення (для прикладу, курди, белуджи).

Як наслідок, поки «вибух енергії» не буде спрямований за критеріями не «проти», а «за що» і хто саме це має втілити, то є висока ймовірність загасання та придушення повстання після того, як чинний режим вийде зі стану ступору.

Головний ризик для Тегерана — це США 🇺🇸

Ні, не в плані ударів по об’єктах чи чогось подібного, а в плані сприяння переходу повстання у революцію через сприяння формуванню конкретних лідерів. У першу чергу мова про сина останнього шаха з роду Пехлеві, який перебуває у США і є найціннішим активом американців для теоретичного повалення режиму аятол. І хоч сама шахська історія має вагомий негативний слід, що зрештою свого часу й призвело до революції проти влади шахів, але потенційне надання організаційної та фінансової підтримки з боку США для іранського опору через Пехлеві зробить того незамінним елементом для розрізнених груп, метою яких є повалення Хаменеї.

Інша справа, що вибух в Ірані став неочікуваністю для Вашингтона на тлі активної фази у Венесуелі, і тому необхідність пропрацьовувати плани + висування вимог для Пехлеві взамін підтримки.

Підкресленням організаційного процесу у США довкола Ірану через Пехлеві є заяви про «потенційні удари» і «США побачили прагнення свободи», але тривале організаційне та світоглядне узгодження може втратити актуальну можливість скористатись «революційним імпульсом», який не буде вічно мобілізованим.

Альтернативою зовнішньому лідеру Пехлеві є пошук лідерів всередині самої революції, але висока клановість іранської політики тут грає на руку чинному режиму аятол, бо спочатку треба досягти тоді кланового консенсусу серед опозиційних сил до режиму, а потім висунути лідерів.

Оскільки революційний імпульс, що може перевести повстання у революцію, має свою плинність у часі, протягом якого необхідно скористатись вікном, то до кінця місяця буде зрозуміло, чи перетвориться повстання у революцію, а революція з більшою ймовірністю завдяки інституційній стійкості здатна повалити режим.

Resurgam ➰ Приєднуйся