Як ви пам'ятаєте, ми обіцяли весь прибуток від продажу третього номера «Андерхаунд» передати для підрозділу, де служить членкиня нашої редакції Цианід. Наразі, за словами волонтерки, яка працює з підрозділом, підрозділ не потребує фінансової допомоги. Тому зібрану на цей час суму (1600 грн.) передаємо через громадську ініціативу Восток-SOS на допомогу постраждалим внаслідок підриву Каховської ГЕС.
Ви теж можете долучитися до збору через замовлення електронного чи друкованого екземпляру «Пережито» — або безпосередньо за посиланням.
Ви теж можете долучитися до збору через замовлення електронного чи друкованого екземпляру «Пережито» — або безпосередньо за посиланням.
❤13
Реліз релізом, а тим часом ми повертаємось і до постів літературного контенту.
Оригінальний текст віршів нижче, думаємо, нашим підписникам і без нас відомий. Наразі ділимось з вами його перекладом.
Спорядила мама мені ножа
(Автор оригіналу — Саша Кладбище, переклад українською — Ганни Остапенко)
Спорядила мама мені ножа,
Воронене лезо, чорніє клин.
Я пропащий гульвіса без пів гроша,
Та для мами хороший студент і син.
Старший брат — на обличчя похмурий жнець —
Обіцяв, що на справу візьме колись.
По сузір'ях читати навчав мене,
Добувати з золота ртутний блиск,
Як знайти в переверті свій поворот,
Де знамення, де глюки приніс дурман.
А сестра говорила, що я урод.
Але знаю, що це вона жартома.
Траса в небо звертає, палає все,
Край дороги лежать черепи корів.
Тут спекотним вітром пісок несе,
І машина ледь-ледь не злетіла в рів.
Сім годин до кордону не дотягли,
Водія підсмикую: «Бро, не спи».
За кермом із пляшкою мій малий,
У зіницях розведено чистий спирт.
«Не здихай, терпи!» — він мені кричить.
Провалились вікна у глупу тьму.
Спорядила мама мене у світ,
Тільки не додала в багаж уму.
У легені пробитій клекоче страх,
Заливає піна кривава рот.
Та зі скроней піт витира сестра,
Каже: «Тільки подохни — уб'ю, урод».
Оригінальний текст віршів нижче, думаємо, нашим підписникам і без нас відомий. Наразі ділимось з вами його перекладом.
Спорядила мама мені ножа
(Автор оригіналу — Саша Кладбище, переклад українською — Ганни Остапенко)
Спорядила мама мені ножа,
Воронене лезо, чорніє клин.
Я пропащий гульвіса без пів гроша,
Та для мами хороший студент і син.
Старший брат — на обличчя похмурий жнець —
Обіцяв, що на справу візьме колись.
По сузір'ях читати навчав мене,
Добувати з золота ртутний блиск,
Як знайти в переверті свій поворот,
Де знамення, де глюки приніс дурман.
А сестра говорила, що я урод.
Але знаю, що це вона жартома.
Траса в небо звертає, палає все,
Край дороги лежать черепи корів.
Тут спекотним вітром пісок несе,
І машина ледь-ледь не злетіла в рів.
Сім годин до кордону не дотягли,
Водія підсмикую: «Бро, не спи».
За кермом із пляшкою мій малий,
У зіницях розведено чистий спирт.
«Не здихай, терпи!» — він мені кричить.
Провалились вікна у глупу тьму.
Спорядила мама мене у світ,
Тільки не додала в багаж уму.
У легені пробитій клекоче страх,
Заливає піна кривава рот.
Та зі скроней піт витира сестра,
Каже: «Тільки подохни — уб'ю, урод».
❤5⚡3
Одного дня — час і місце не важливі — ти вийдеш на вулицю погожої літньої, осінньої чи весняної днини. А може, буде туман, мряка, дрібний дощ, а під ногами — не так щоб мочарі, просто трохи прозорих крапель.
Ти захочеш піти до знайомого кафе, куди давно хотілося на каву й ті смачні тістечка, а ще трохи попрацювати. Здивуєшся: о, знову з'явився смак до кави, ти ба. Якийсь інший, не такий, як був нещодавно. Смак до кави з книжок, з-під асфальту, з оновлених торгових шляхів. Так, очевидно, зміна є, треба обирати собі нове ім'я. Халепа. Ти посмієшся тій думці й підеш навмання, в невідомий тобі парк. Стовбури дерев уже забудуть щільну плівку стоялої води та кіптяви, трава забуде кров.
Ти сядеш, подумаєш: «А якого ж біса в мене такий важкий наплічник?». І дістанеш із нього цей старий випуск, «Пережито».
Там — те, що люди писали, коли тікали, лишались, не знали майбутнього, йшли на передову, поверталися додому. Коли справджувалися всі сни з попереднього життя.
Ти розгорнеш його, як відкорковують невідоме вино. Подумаєш: «Які ілюстрації, як постріли!.. Коли купляв, майже не дивився на них».
Почнеш читати. Всередині чекатимуть непомітні та очевидні містичні істоти. Чимала частина текстів буде квірна, і при тому близька, немов свої писали. На деяких щоденниках тобі зайдеться серце. Вірші будуть як відлік годинника.
Щось ти занотуєш, щось підкреслиш, а щось — перекреслиш.
Тоді ти їхатимеш із ним у транспорті. Тоді — сидітимеш удома із першою чашкою, другою... Тоді виявиться, що глупа ніч, а ти не спиш не через давно й переможно мовчазні сирени — а бо читаєш увесь цей час.
Ти перегорнеш останню сторінку.
А тоді знову подивишся на назву.
«Пережито».
Це. І все, що було після. Що справдилося і що, хвала усім темним богам, ні. Усе це — пережито.
А тоді ти ляжеш і тобі насняться сни.
В них не падатимуть мости, не гудітимуть літаки. В них, певно, буде щось інше, не обов'язково щасливе чи добре, чи навіть цікаве. Але воно буде. Воно не буде віщим.
Воно буде просто сном.
Дякуємо вам за вас.
Ти захочеш піти до знайомого кафе, куди давно хотілося на каву й ті смачні тістечка, а ще трохи попрацювати. Здивуєшся: о, знову з'явився смак до кави, ти ба. Якийсь інший, не такий, як був нещодавно. Смак до кави з книжок, з-під асфальту, з оновлених торгових шляхів. Так, очевидно, зміна є, треба обирати собі нове ім'я. Халепа. Ти посмієшся тій думці й підеш навмання, в невідомий тобі парк. Стовбури дерев уже забудуть щільну плівку стоялої води та кіптяви, трава забуде кров.
Ти сядеш, подумаєш: «А якого ж біса в мене такий важкий наплічник?». І дістанеш із нього цей старий випуск, «Пережито».
Там — те, що люди писали, коли тікали, лишались, не знали майбутнього, йшли на передову, поверталися додому. Коли справджувалися всі сни з попереднього життя.
Ти розгорнеш його, як відкорковують невідоме вино. Подумаєш: «Які ілюстрації, як постріли!.. Коли купляв, майже не дивився на них».
Почнеш читати. Всередині чекатимуть непомітні та очевидні містичні істоти. Чимала частина текстів буде квірна, і при тому близька, немов свої писали. На деяких щоденниках тобі зайдеться серце. Вірші будуть як відлік годинника.
Щось ти занотуєш, щось підкреслиш, а щось — перекреслиш.
Тоді ти їхатимеш із ним у транспорті. Тоді — сидітимеш удома із першою чашкою, другою... Тоді виявиться, що глупа ніч, а ти не спиш не через давно й переможно мовчазні сирени — а бо читаєш увесь цей час.
Ти перегорнеш останню сторінку.
А тоді знову подивишся на назву.
«Пережито».
Це. І все, що було після. Що справдилося і що, хвала усім темним богам, ні. Усе це — пережито.
А тоді ти ляжеш і тобі насняться сни.
В них не падатимуть мости, не гудітимуть літаки. В них, певно, буде щось інше, не обов'язково щасливе чи добре, чи навіть цікаве. Але воно буде. Воно не буде віщим.
Воно буде просто сном.
Дякуємо вам за вас.
❤10👍1
А знаєте, що?
Ми на Книжковому Арсеналі!
Сам івент розпочався ще вчора і триватиме до цієї неділі, 25-го червня.
«Пережито» можна знайти в секції «Арт-книга», на стенді наших друзів, погортати випуск і, якщо вам сподобається, придбати там або замовити номер на сайті видавця.
Ми на Книжковому Арсеналі!
Сам івент розпочався ще вчора і триватиме до цієї неділі, 25-го червня.
«Пережито» можна знайти в секції «Арт-книга», на стенді наших друзів, погортати випуск і, якщо вам сподобається, придбати там або замовити номер на сайті видавця.
🔥11
«Силы покидают тело. Чья-то прикипевшая к пальцам рука — образ остаётся перед закрытыми веками, прожигает остатки сознания. Только она и кровь, и островки белой ткани, и огненные всполохи на небе. Даже в моменты острой боли в спине, в секунды возвращения в реальный мир чья-то рука, будто родная, всё ещё рядом.
Свешивается с носилок.
В полушаге — четверо человек. Чёрное и зелёное… рыжая девушка… объятые огнём стены…
Лиловые молнии разрывают небо.
И голос...»
Повний текст телеграфуємо: «Мы — Я — Несущий смерть в ночи»
Алиса и Шон Амерте
11.12.2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє
Свешивается с носилок.
В полушаге — четверо человек. Чёрное и зелёное… рыжая девушка… объятые огнём стены…
Лиловые молнии разрывают небо.
И голос...»
Повний текст телеграфуємо: «Мы — Я — Несущий смерть в ночи»
Алиса и Шон Амерте
11.12.2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє
Telegraph
Мы — Я — Несущий смерть в ночи
<------ Расколотые миры Пробуждение... осознание? Взрыв света, а в нём — сигнально-красные огни, гранатовые брызги, багровые ошмётки плоти. На фоне горящих стен и крыш девушка с такими же огненными волосами. Рот открывается, губы медленно шевелятся, но слов…
🔥2💩1
Сьогодні ми хочемо нагадати, що не всі історії ще розказані.
Багато відбулося, відколи ми започаткували рубрику #голоснароду — багато неймовірного і, на жаль, іще більше жахливого.
«Голос народу» — це рубрика для щоденників, замальовок, віршів, присвячених вашому досвіду в часи повномасштабної війни. Ці тексти ми майже не редагуємо, вони живі й ідуть у наші соцмережі такими, якими ви їх написали.
Краплі точать камінь, наповнюють чашу терпіння, перехиляють терези. Кожен спогад, кожне переживання в цій безмірній пустелі нашого життя, де всякий день — це дюна з побитого вітром піску, — важливі.
Хтось скаже: не дивись у безодню, бо вона подивиться у відповідь. Але ми всі й є безодня. Ми щомиті кричимо, вмираємо й повертаємось до цього життя.
Місце, що в нас називають «голос народу» — це вогнище, до якого завжди можна прийти та кинути у багаття свою жменю піску. Хай летять іскри.
Не мовчіть. Вас почують.
Тексти в рубрику «голос народу» чекаємо тут: @HerrFaramant
Багато відбулося, відколи ми започаткували рубрику #голоснароду — багато неймовірного і, на жаль, іще більше жахливого.
«Голос народу» — це рубрика для щоденників, замальовок, віршів, присвячених вашому досвіду в часи повномасштабної війни. Ці тексти ми майже не редагуємо, вони живі й ідуть у наші соцмережі такими, якими ви їх написали.
Краплі точать камінь, наповнюють чашу терпіння, перехиляють терези. Кожен спогад, кожне переживання в цій безмірній пустелі нашого життя, де всякий день — це дюна з побитого вітром піску, — важливі.
Хтось скаже: не дивись у безодню, бо вона подивиться у відповідь. Але ми всі й є безодня. Ми щомиті кричимо, вмираємо й повертаємось до цього життя.
Місце, що в нас називають «голос народу» — це вогнище, до якого завжди можна прийти та кинути у багаття свою жменю піску. Хай летять іскри.
Не мовчіть. Вас почують.
Тексти в рубрику «голос народу» чекаємо тут: @HerrFaramant
❤5
«Це почалося, коли одного разу я прийшов додому, а вона стояла на кухні біля раковини з немитим посудом.
Я спитав: "Ви хто?" Вона відповіла: "Я твоя мама, серденько". "Ладно, — сказав я, — крім жартів, де моя мама?" — "А яку відповідь ти б хотів почути?"
В мене був поганий настрій. Я погано пожартував. "Ви її з'їли?" — "З'їла, милий, з'їла".»
Повний текст телеграфуємо: «Так вона сказала»
Алекс Берк
02.01.2023
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє
Я спитав: "Ви хто?" Вона відповіла: "Я твоя мама, серденько". "Ладно, — сказав я, — крім жартів, де моя мама?" — "А яку відповідь ти б хотів почути?"
В мене був поганий настрій. Я погано пожартував. "Ви її з'їли?" — "З'їла, милий, з'їла".»
Повний текст телеграфуємо: «Так вона сказала»
Алекс Берк
02.01.2023
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє
🔥8😢4
«Якщо ви вчились в ЗОШ середньої руки, якщо вам казали, що ви були талановитою дитиною (або самі багато читали), якщо мали блокнота або зошита під вірші чи оповідання, і якщо цей зошит колись втрапив на очі вчительці української мови та літератури, то вітаю: ви, як і я, можете бути дитиною літературних конкурсів. В тому випадку, якщо вас ці два слова не бентежать або викликають гордість — на жаль, наші думки можуть різнитись. Звісно, що не в усіх так, звісно, що мої твердження засновані не на об’єктивній статистиці, а лише на особистих спостереженнях та досвіді. Але я все ж спробую пояснити».
Повний текст телеграфуємо: «Я не пишу вірші»
Morrigan S. Crows
30.04.2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї
Повний текст телеграфуємо: «Я не пишу вірші»
Morrigan S. Crows
30.04.2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї
❤7👍1💔1
«...если сейчас jRPG как феномен наконец стали ассоциировать с чем-то положительным, то лет 15-20 назад — его использовали скорее в дискриминационном ключе, и многие японские разработчики всё ещё воспринимают его негативно.
Замечание вполне справедливое, и к нему мы вернёмся, но для начала рассмотрим, откуда взялось такое деление. А потом уже поговорим: так ли справедливо отделять японские ролевые игры от остальных, и если да, то за что именно. И что вообще данное эссе забыло в журнале, посвящённом литературе, и почему данный диспут — не в последнюю очередь о разностях творческого пути».
Повний текст телеграфуємо: «Разность нарративных подходов на примере развития jRPG».
08.03.2023
Герр Фарамант
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї
Замечание вполне справедливое, и к нему мы вернёмся, но для начала рассмотрим, откуда взялось такое деление. А потом уже поговорим: так ли справедливо отделять японские ролевые игры от остальных, и если да, то за что именно. И что вообще данное эссе забыло в журнале, посвящённом литературе, и почему данный диспут — не в последнюю очередь о разностях творческого пути».
Повний текст телеграфуємо: «Разность нарративных подходов на примере развития jRPG».
08.03.2023
Герр Фарамант
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї
👍1💩1
«...Все завжди починалося з музики.
Голос нісся над натовпом, заряджав, керував ним. Підкріплений ритмом гітари і барабанів, сповнений емоцій, які самотнього слухача знесли би з ніг. Хтось казав, що музика служила для керування магією. Це було не так. Музика була магією сама по собі.
Джой нерухомо стояла в самому серці натовпу і насолоджувалась моментом. Люди хитались, неначе хвилі в океані. Жодного страху, жодної ненависті. Незнайомці, що вперше зустрілися сьогодні ввечері, були лише на одну ніч найближчими друзями. Закохані, що ставали ближчими з кожною секундою. Вороги, що ненадовго дійшли до примирення. І магія, від якої гули кістки.
Час настав».
Повний текст телеграфуємо: «Потік і Пустеля».
27.09.2022
Morrigan S. Crows
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє
Голос нісся над натовпом, заряджав, керував ним. Підкріплений ритмом гітари і барабанів, сповнений емоцій, які самотнього слухача знесли би з ніг. Хтось казав, що музика служила для керування магією. Це було не так. Музика була магією сама по собі.
Джой нерухомо стояла в самому серці натовпу і насолоджувалась моментом. Люди хитались, неначе хвилі в океані. Жодного страху, жодної ненависті. Незнайомці, що вперше зустрілися сьогодні ввечері, були лише на одну ніч найближчими друзями. Закохані, що ставали ближчими з кожною секундою. Вороги, що ненадовго дійшли до примирення. І магія, від якої гули кістки.
Час настав».
Повний текст телеграфуємо: «Потік і Пустеля».
27.09.2022
Morrigan S. Crows
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє
Telegraph
Потік і Пустеля
27.09.2022 «Что, если кто-то вам скажет, что пустыня умеет петь? Бред и глупость. Что может петь на задворках ада под палящим солнцем, иссушающим землю до корок?! Редкие ящерицы под камнями? Свернувшиеся клубком змеи? Или выбеленные песком и ветром черепа…
❤2👍1
Весна двадцять третього
Зима двадцять другого сповнена темряви.
Страхи оповиті керосиновим запахом.
Тіні в будинках, на вулицях, поглядах.
Тіні, що пруться зі сходу до заходу.
Зима двадцять другого засинає зі свічкою.
Ревуть генератори, сирени за графіком.
Тіні на стінах, що вростають у тріщини,
Сподіванням обпечені тріщать глухим ляскотом.
Зима двадцять другого — наша історія,
Розпорошена пилом із гніву і попелу.
Історію пишуть втратами зморені,
Із крові й кісток тих, що віддані янголу.
Сонце здійнялося над битими вікнами.
Тепло його променів зігріє не кожного.
Дике Поле вбралося в паростки-соняхи,
Весна двадцять третього. Ми вистоїм. Зможемо.
12.04.2023
Анна Ліндберг
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#голоснароду #поезія
Зима двадцять другого сповнена темряви.
Страхи оповиті керосиновим запахом.
Тіні в будинках, на вулицях, поглядах.
Тіні, що пруться зі сходу до заходу.
Зима двадцять другого засинає зі свічкою.
Ревуть генератори, сирени за графіком.
Тіні на стінах, що вростають у тріщини,
Сподіванням обпечені тріщать глухим ляскотом.
Зима двадцять другого — наша історія,
Розпорошена пилом із гніву і попелу.
Історію пишуть втратами зморені,
Із крові й кісток тих, що віддані янголу.
Сонце здійнялося над битими вікнами.
Тепло його променів зігріє не кожного.
Дике Поле вбралося в паростки-соняхи,
Весна двадцять третього. Ми вистоїм. Зможемо.
12.04.2023
Анна Ліндберг
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#голоснароду #поезія
Telegram
Скарбничка четвертаків
Історіі, розказані Ліндберг. Ділюся мозаїкою світу через свої фотографії, музику, думки та тексти.
Вітаю!
Поспілкуватися можна тут @A_Lindberg, або в нашому чаті✨
Вітаю!
Поспілкуватися можна тут @A_Lindberg, або в нашому чаті✨
❤🔥6👍1
«...Рассвет принёс с собой тёплые краски, залил светом долину по правому борту. Лучи солнца сверкали на крышах редких домов и переливались в витражах часовен. Облокотившись о перила, Трикс смотрела поверх них на горизонт, но в пустых глазах ничего не отражалось, и лицо ничего не выражало. Казалось бы — нередкое для неё состояние, только в этот раз усугублённое кратковременной потерей сознания на руинах монастыря. И то, что сестра никак не реагировала на живых, заставило Эрика серьёзно нервничать».
Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Глава 2. [Мы все лжецы]».
Алиса и Шон Амерте
2010-2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє
Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Глава 2. [Мы все лжецы]».
Алиса и Шон Амерте
2010-2022
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє
👍3
«...цей есей — про імпровізацію, чи, принаймні, про мій із нею досвід. Я не надто добрий імпровізатор, як на мою думку: не вмію плести дотепні та мудрі фрази мимохідь, постійно обмежую себе рамками персонажів та їхніх типових поведінок, коли могли б робити із цими рамками щось більш вигадливе. Без передісторії та мотивації я постійно пхаю себе в персонажів, і навіть із ними часто буває таке, що я кажу та роблю щось, що мої персонажи б ніколи не казали й не робили. Я багато часу думав: у мене ніколи не вийдуть такі ж органічні та достовірні герої, як у моїх друзів.
«Слон» навчив мене дивитися на імпровізацію під іншим кутом — імпровізувати тепер набагато простіше і приємніше».
Читати далі за посиланням: «Імпровізація у рольових іграх: Надто всі розумні»
Ціан
19.04.2023
Ілюстрація Еріка Іскри
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#есеї #публіцистика
«Слон» навчив мене дивитися на імпровізацію під іншим кутом — імпровізувати тепер набагато простіше і приємніше».
Читати далі за посиланням: «Імпровізація у рольових іграх: Надто всі розумні»
Ціан
19.04.2023
Ілюстрація Еріка Іскри
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#есеї #публіцистика
❤4
Три часа ночи.
За окном опять собралась целая очередь
пуль.
Они галдят, смеются, пялятся в чужие окна,
обращают спокойствие в пыль, воспоминания в боль,
валерьянку в прибыль.
Красят мир в неприятный оттенок красноватой охры.
А мне в последнее время повсюду пахнет бабочками.
Их разломанным коконом, мертвым тельцем, пыльцой.
Ткну в реальность осторожным пальцем — та шевелится.
Откуда тогда, спрашивается, этот запах,
и на кой ляд мне вообще такой опыт?
Миру нужен хороший отдых.
Долгий сон.
Со всем этим каждый сам на сам, хоть мы и просыпаемся каждую ночь в унисон.
Мать-печаль, я часто прошу, но покажи нам обратный путь, меньшее из зол. Угости леденцом человечности, устрой круглый стол с творцом.
Приоткрой в его сердце дверцу.
Она прошептала "посмотрим".
Но в небе всё равно
стоял гром.
06.06.2023
Джео
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#голоснароду #поезія
За окном опять собралась целая очередь
пуль.
Они галдят, смеются, пялятся в чужие окна,
обращают спокойствие в пыль, воспоминания в боль,
валерьянку в прибыль.
Красят мир в неприятный оттенок красноватой охры.
А мне в последнее время повсюду пахнет бабочками.
Их разломанным коконом, мертвым тельцем, пыльцой.
Ткну в реальность осторожным пальцем — та шевелится.
Откуда тогда, спрашивается, этот запах,
и на кой ляд мне вообще такой опыт?
Миру нужен хороший отдых.
Долгий сон.
Со всем этим каждый сам на сам, хоть мы и просыпаемся каждую ночь в унисон.
Мать-печаль, я часто прошу, но покажи нам обратный путь, меньшее из зол. Угости леденцом человечности, устрой круглый стол с творцом.
Приоткрой в его сердце дверцу.
Она прошептала "посмотрим".
Но в небе всё равно
стоял гром.
06.06.2023
Джео
***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#голоснароду #поезія
👍2😢1
Доброго часу доби. Якщо ти читаєш це послання, в нас для тебе є новина.
Проект, яким ми жили ці два роки, добіг кінця, і третій номер “Андерхаунда” став останнім.
Це технічне повідомлення, відтак за ним ітиме пост від засновника журналу та низка подяк усім, хто творив і гарував разом із нами. Адже за цей час ми познайомилися з купою класних авторок та авторів, побачили низку неймовірних ілюстрацій.
Також, якщо ти захочеш, ти завжди зможеш навідатися сюди, посидіти в тиші, дістати з горища номери "Андерхаунда" та погортати їх: відсьогодні електронна копія третього номера безкоштовна для завантаження, як попередні дві, тому ласкаво просимо! Втім, ти можеш купити й паперову версію, якщо захочеш — ми всі будемо справді раді цьому, хоч наші столи в редакції й припадатимуть пилом.
Дякую тобі за те, що цей шлях ми пройшли разом із тобою.
А тепер — список тих, без кого цього журналу б не було:
Данила Змій
Ціан
Ксенія Morrigan S. Crows Наріжна
Yellow Fox
Ерік Іскра
Ulmarie
Mirouen
Ді-Анна
Галина Архарат
Любопытный Пысак
Цианід
Герр Фарамант
Хай наші боги та демони всіх нас бережуть.
Проект, яким ми жили ці два роки, добіг кінця, і третій номер “Андерхаунда” став останнім.
Це технічне повідомлення, відтак за ним ітиме пост від засновника журналу та низка подяк усім, хто творив і гарував разом із нами. Адже за цей час ми познайомилися з купою класних авторок та авторів, побачили низку неймовірних ілюстрацій.
Також, якщо ти захочеш, ти завжди зможеш навідатися сюди, посидіти в тиші, дістати з горища номери "Андерхаунда" та погортати їх: відсьогодні електронна копія третього номера безкоштовна для завантаження, як попередні дві, тому ласкаво просимо! Втім, ти можеш купити й паперову версію, якщо захочеш — ми всі будемо справді раді цьому, хоч наші столи в редакції й припадатимуть пилом.
Дякую тобі за те, що цей шлях ми пройшли разом із тобою.
А тепер — список тих, без кого цього журналу б не було:
Данила Змій
Ціан
Ксенія Morrigan S. Crows Наріжна
Yellow Fox
Ерік Іскра
Ulmarie
Mirouen
Ді-Анна
Галина Архарат
Любопытный Пысак
Цианід
Герр Фарамант
Хай наші боги та демони всіх нас бережуть.
❤21💘3🖕2