Forwarded from Жизнь Бродяжная.
.раптом нас обігнав «Орикс» – близенько досить так – ми аж «сіпнулись» трохи від несподіванки. Знали, звичайно, що десь він поруч – злетів з Бені через десять хвилин після нас і йшов по тому самому маршруту. Крім того, ми ж слухаємо поза зонами аеропортів канал «траффіка», де кожен борт – включаючи нас самих – періодично розказує, де він знаходиться. У так званому «неконтрольованому» повітряному просторі – де радіолокаційний контроль з землі відсутній – це стандартна практика – усі екіпажі, що знаходяться у повітрі, дякуючи «траффіку», знають – де і хто знаходиться та можуть уявляти взаємне розташування. Тож, згідно «траффіку» – «Орикс» мав би йти за нами. Та, видно, вирішив трошки «дати шміру» та наздогнати.©
Forwarded from Жизнь Бродяжная.
«Орикс» – машина крута. Не якийсь там напів-міфічний «Команч», звичайно. Але й не стародавнє одоробло Мі-2, яке комусь в «верхах» прийшла ідея «модернізувати» для українського війська. «Орикс» – це південно-африканська ліцензійна модифікація французької «Пуми» з двигунами від французької ж – але вже – «Супер-Пуми». Глибока модифікація – сучасна, високотехнологічна, з купою крутої авіоніки та інших «наворотів», що нам з нашими «вісімками» – і не снилися…
Він спочатку «вискочив» вперед, а потім – почав відверто хизуватися перед нами – то з одного боку в «пеленг» стане, то «перескочить» – просто через нас – в інший «пеленг», то «витанцьовує» попереду, заламуючи крени чуть не під дев’яносто… Вийобується, коротше кажучи…
Красиво, звичайно, ефектно. Видно, що чувак літати вміє. Але… Ми дивимось на нього з іронічною поблажливістю. По-перше, тому, що надто добре знаємо – чим саме іноді закінчуються польоти у стилі «а дивися, як я можу!». По-друге: ти, звичайно, літати вмієш – видно одразу. ©
Він спочатку «вискочив» вперед, а потім – почав відверто хизуватися перед нами – то з одного боку в «пеленг» стане, то «перескочить» – просто через нас – в інший «пеленг», то «витанцьовує» попереду, заламуючи крени чуть не під дев’яносто… Вийобується, коротше кажучи…
Красиво, звичайно, ефектно. Видно, що чувак літати вміє. Але… Ми дивимось на нього з іронічною поблажливістю. По-перше, тому, що надто добре знаємо – чим саме іноді закінчуються польоти у стилі «а дивися, як я можу!». По-друге: ти, звичайно, літати вмієш – видно одразу. ©
Forwarded from Жизнь Бродяжная.
І техніка у тебе крута – там і потужність, і приємистість двигунів, і маневрені характеристики, і електроніки сучасної – «повний фарш». От тільки – ні хера не здивував ти нас, хлопче, «танцями» своїми. Так, потішив трохи – тільки й всього. Ну, бачимо – можеш, вмієш. І що далі? Ти б отак «потанцював» кілька місяців поспіль – з постійною ймовірністю прильоту у борт кулеметної черги чи надзвукового падла з інфрачервоною головкою самонаведення. Так що – не фраєрися, котику – ми ще й не такі «танці» танцювали, як треба було. Могли б показати дещо. І хочеться, відверто кажучи, хочеться – пройтися на подив тобі так, як там – у нас, на Сході – щоб колесами соняхи «брити» в полях. Та у нас – вісімнадцять живих душ за спиною. Нема чого видрючуватись. Та й – немає перед ким. Обійдешся. До того ж – і ми теж це знаємо – гірше від польотів у стилі «Дивись, як я можу!», зазвичай, закінчуються польоти у стилі «Хуйня. Дивись, як треба!»
Ще один день.©
Ще один день.©
Dwight D. Eisenhower and Harry S. Truman Carrier Strike Groups conduct dual carrier and joint air wing operations with a B-52H Stratofortress in the Arabian Sea, March 21, 2020.