Шановне панство, ви частенько пишите, як можна до нас долучитися.

Поки ми не проводимо набір, але це роблять наші друзі й гарні осінтери спільнота ШУМ.

Запрошують, як досвідчених ослінтерів, так й новачків.

Деталі за посиланням: https://recruiting.shum-ng.org

Сьогодні відзначається день символу, який завжди йде разом з українською нацією крізь віки. У перемогах і поразках, у війнах і мирні часи, в руках і у серці — він осяює шлях до майбутнього.

Його встановлюють над звільненими містами, ним вкривають полеглих.

Це символ боротьби нашої нації. Це символ нашої звитяги. І символ, за який пролито кров багатьох поколінь наших воїнів.

З Днем Українського Прапора!

Сторінки авангардистів, на які варто підписатися:

– Нотатки Камуфляжа – канал друга Камуфляжа, він пише здебільшого про зброю та армію;

– Канал Редуктора – друг Редуктор там пише на різні гострі метаполітичні теми;

– "Авантюрне Серце" – канал друга Юнгера. Пише натхненні тексти на ідейну тематику, та іноді про щось злободенне;

– Канал Двушки – публікує якісь дивні молодіжні меми, іноді дотепно;

– Канал Танцора і Спорта – синтез каналів Двушки і Камуфляжа, котрий іноді переривається косплеєм мультфільму "Бівіс та Батхед";

– "Котлован" – канал друга Вождя: апокаліптичні студії, ругань на ліваків та інших поганих людей, смерть для світу.

«Меч не іржавіє в багні — він лише чекає руки, що знову піднесе його до удару.»

Війна — не криза цивілізації. Це лише суд, в якому всі надбання, ілюзії, декларації, маніфести, і «універсальні цінності» або горять, або витримують полум’я.

Сучасна війна в Україні по суті являє собою зіткнення двох онтологій: однієї, що вірить у розпорошення, безхребетність, кінець історії і владу ринку, і другої, яка повстала в ім’я крові, землі, вогню й жертовності. Навіть серед окопів, серед багна під Бахмутом чи Авдіївкою, не кожен воїн витримує. Бій ведеться як за рубіжі, так і за душу.

Ми знали це і в Шампань, і під Ґаліполі.
Знали це легіонери на пустельних кордонах Риму.
Знав це кожен чоловік, що стояв між бурею і розкладом.

Зневіра завжди шепче: «Це все даремно», «ти нічого не зміниш», «світ уже прогнив, і ти з ним». Вона носить личину розуму, стриманості. Ворог, що оселяється в тилу і розповсюджує хворобу гниття.

Але як колись серед пекла Сомми виникав надлюдський порив — холодна, надсвідома рішучість, що народжувалась з погляду в безодню, — так і тепер, серед окопів Донбасу, Херсонщини, Слобожанщини, серед ландшафтів, перемелених артилерією, виростає нова віра. І ця віра — не в мир, не в компроміс, не в гуманізм — а в обов’язок, в ідею, у метафізичну потребу стояти.

Бо війна — це форма молитви.
Це те, що відділяє живих від ще живих.
І мертвих — від безсмертних.

Людина у війні постає фігурою на лезі між небуттям і надбуттям. Що більше світ опирається духу, що більше говорить про «реалії», «логіку» і «перемовини», то глибше з’являється потреба у війні як абсолютному акті. І в цьому — її онтологічна сила.
Старі війни мали лінії фронту. Сучасна війна в Україні проходить крізь кожного чоловіка, жінку, місто, редакцію, навіть родину. На одній стороні — страх, споживацтво, мораль ліберального рабства. На іншій — безумство, гнів, готовність вмерти, але не зрадити.

Ми вже бачили, як імперії вмирають, коли втомлюються воювати. Ми вже бачили, як народи вивітрюються, бо вирішили бути щасливими, а не сильними. Зазначимо, що віра не дорівнює оптимізму. Це не розрахунок на перемогу, а свідомий вибір залишитись навіть тоді, коли все інше говорить: «Тікай».
Це рішення людини, що стоїть серед вогню і не чекає ні нагороди, ні вдячності.
Бо її віра — меч.

Запрошуємо на вечір поезії про боротьбу, в памʼять про друга Арджуну, що поліг, ставши на шлях воїна.

10 жовтня о 18:00 спільно з «Братством» ми зберемося на лекцію про культуру доби перших національно-визвольних змагань. На вечорі ми ознайомимось ближче із творчістю Євгена Маланюка, Олега Ольжича та Олени Теліги, заслухаємо їхню поезію.

Цей захід присвячений памʼяті авангардиста Сергія «Арджуни» Кальницького, який також знаний на псевдо «Фокс» і «Айн-Цвай». Сергій прийняв свій останній бій у складі батальйону «Братство». Друга частина заходу – присвячена йому, де ми обміняємося цінними спогадами про Сергія, щоб памʼять про його чин жила поміж нас, його життєвий досвід став прикладом та рушієм до змін для молодого покоління.

Деталі про місце проведення – після реєстрації.

«І крізь папери, крізь перо,
Крізь дні буденні — богоданно
Рокоче запорозька кров
Міцних поплічників Богдана —
Тих отаманів курінних,
Що під гармати революцій
Уміли кинуть п'яний сміх
В скривавлене обличчя — муці.» - Євген Маланюк

РЕЄСТРАЦІЯ ЗА ПОСИЛАННЯМ