🇺🇦 СБШ (Служба Божа Шевчіку) 🇺🇦
Путін пропонує зупинити війну на поточній лінії фронту, — повідомляє FT.
Вангую - скажуть шо неправда
👍5
Forwarded from ЗАПОРІЖЖЯ.ІНФО
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Плануєм закупить пшикалки від кліщів
Порадьте хароші
Порадьте хароші
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
Вчора загинув мій близький друг і я знову хочу поговорити про втрати та як воно все відчувається і через день, і через багато років.
Це завжди біль, до якого неможливо звикнути. Люди смертні, а під час війни вони смертні раптово.
Біль втрати не кричить — він тихо сидить поруч, коли всі сміються.
Він не минає з часом, ти просто вчишся жити разом із ним.
Ми живемо далі, бо маємо стати їхнім продовженням.
Жартуємо тими самими жартами, тільки тепер у них зʼявилося сумне відлуння.
Дивимось на захід сонця й ніби чуємо, як хтось із них каже: «Гарний сьогодні день, правда? Я розфарбував небо для вас»
Тільки вже мовчки, десь там, за обрієм.
Війна забирає тих, із ким планували перемогу або хоча б побачити логічний кінець всьому цьому лайну.
Тих, хто знав, як звучить твій голос у окопі, чому ти плачеш і чому смієшся, якою була твоя улюблена пісня і чому ти не любиш карликів.
Вона забирає друзів, але не може забрати пам’ять.
Бо вони залишаються в кожній пісні, в кожному «пам’ятаєш, як тоді…»
Найбільша несправедливість — це жити без них, дивлячись на інших і подумки питаючи «чому вони, а не хтось інший?»
Але й найбільша шана для них — це жити так, щоб вони пишалися.
Бо поки ми пам’ятаємо — вони поруч.
І завжди тепер будуть. Що б не трапилося.
Все це про тих, кого вже ніколи не обійняти, але вони назавжди в серці і в строю.
Вічна пам’ять, брати і сестри.
Ми йдемо далі — і за себе, і за вас!
Це завжди біль, до якого неможливо звикнути. Люди смертні, а під час війни вони смертні раптово.
Біль втрати не кричить — він тихо сидить поруч, коли всі сміються.
Він не минає з часом, ти просто вчишся жити разом із ним.
Ми живемо далі, бо маємо стати їхнім продовженням.
Жартуємо тими самими жартами, тільки тепер у них зʼявилося сумне відлуння.
Дивимось на захід сонця й ніби чуємо, як хтось із них каже: «Гарний сьогодні день, правда? Я розфарбував небо для вас»
Тільки вже мовчки, десь там, за обрієм.
Війна забирає тих, із ким планували перемогу або хоча б побачити логічний кінець всьому цьому лайну.
Тих, хто знав, як звучить твій голос у окопі, чому ти плачеш і чому смієшся, якою була твоя улюблена пісня і чому ти не любиш карликів.
Вона забирає друзів, але не може забрати пам’ять.
Бо вони залишаються в кожній пісні, в кожному «пам’ятаєш, як тоді…»
Найбільша несправедливість — це жити без них, дивлячись на інших і подумки питаючи «чому вони, а не хтось інший?»
Але й найбільша шана для них — це жити так, щоб вони пишалися.
Бо поки ми пам’ятаємо — вони поруч.
І завжди тепер будуть. Що б не трапилося.
Все це про тих, кого вже ніколи не обійняти, але вони назавжди в серці і в строю.
Вічна пам’ять, брати і сестри.
Ми йдемо далі — і за себе, і за вас!
🫡21❤7
Піздюки знають шо таке свага і не знають шо таке SWAG думаючи шо свагу придумали вони
😁7❤🔥3❤1