Зараз будемо проводити розіграш. Заходьте на лайв до Марічки!

https://www.instagram.com/maria_blindiuk?igsh=bnQ2Y2w2MzEwcjU4

Розчехліть свої лайки заради цієї фотки з вінілом Fontaines D.C.

ТількиТак Records підсилили вінілову колекцію на станції Вернадського своїми виданнями української музики.

DREVO — Смарагдове REVO.mp3

Дуже хочу від вас лайк в інсті на цьому відео. Мені аж сподобалося, як все вийшло по монтажу. Врешті, заради трьох платівок Мака Міллера можна і так напрягтися.

https://www.instagram.com/reel/DSUwYL_DFga/

Так-так, я бачив, що Джек Вайт — криса.

Не сильно музичні новини, але дуже захотілося написати. Оскар повністю уходить в інтернет з 2029 року. Тобто, на YouTube.

Це правильне рішення, бо по телевізору з року в рік рейтинги катастрофічно падають.

wu tang forever.

Який же охуєнний трек у The Maneken цього року вийшов. Шкода, що тільки зараз почув.

https://youtu.be/cAGvMwWxdJQ

Оце вам пощастило. У мене є дві такі футболки IDLES. Купив нам з Марічкою, але із замірами по дюймам вийшла лажа.

Одна — S, інша — 2XL, довга і простора. Кожна по 1 300, віддаю за ту саму ціну, що і брали. Жодного разу навіть в люди не вдягнули.

Пишіть, фотки додатково можу вислати.

АПД: тільки парашут залишився.

Сьогодні на Кирилівській буде сімейно, тепло та затишно, бо ЩукаРиба, на мою скромну думку — наш вибір на Євробачення цього року — в рамках Fusion Jams презентують альбом «Роскіш-воля». А також будуть інші різні колядки у незвичній для колядок обробці, але звичній — для Fusion Jams.

Квитки тут.

ЩукаРиба х King Krule??? 🤯🤯🤯

I WANT шоб ЩукаРиба поїхала на Євробачення і влаштувала таке в залі SO BAD!!! 😫😫😫

— Зроби пост з першими учасниками Atlas Weekend, але щоб він не виглядав, як списана домашка з минулого року.
— Ок.

Людей з Threads ще багато цікавих відкриттів чекає…

Наступного року украінською вийде біографія Дейва Грола та історія Linkin Park. Все — у видавництві Лабораторія.

Помер Кріс Рі, улюбленець усіх київських таксистів. Йому було 74 роки.

https://youtu.be/DDt3u2Ev1cI

За годину до Різдва новина від видавництва Абабагаламага — вони наступного року видадуть останні мемуари Оззі Озборна.

Як же добре, що я тягнув із топом, бо дотягнув до нового релізу ДахаБраха, першого за пʼять років. Писати щось про культурне надбання нації — справа складна, але я спробую. Тим більше, що Птах вийшов доволі незвичним в контексті всієї дискографії гурту.

В цьому альбому відчуваються великі зміни — в звучанні і в думках, що більше відповідають контексту часу. Водночас гурт демонструє класичну для слухача сталість у виконанні та у часі, що треба для донесення цієї думки. Говорять стільки, скільки вважають за потрібне.

Зрозуміло, що розмова непроста, то й виходить, що Птах — найтриваліший з усіх альбомів. Майже півтори години, тож тут мати трохи терпіння та посидючості для тих, хто не звик до таких обʼємів. Гадаю, що надлишковість Птаха — це єдиний недолік. Без 2-3 пісень альбом був би ще більш міцним по структурі — певні речі тут відчуваються дещо зайвими.

В усьому іншому Птах — неймовірно крутий епік. ДахаБраха і до цього славилися жвавістю та стрибучістю, але цього разу відчувається більше гостроти, шорсткості та жесті. Емоції дедалі стають важчими, заглиблюються в темінь. Це природно, враховуючи те, які американські гірки з нами усіма відбуваються під час російської агресії.

Лемент за вмерлими, полоненими та викраденими сусідить із монотонною читкою, в якій закладена чи то смиренність, чи то приреченість. Водночас, жевріє вогник надії — люди одружуються, святкують, танцюють і навіть мандрують, oh la la. Але найголовніше — усвідомлюють колективну травму і продовжують жити, не відкладають на потім. Хоч і психіка вже на нулі. Хоч і відчувають дриж. Але це не від страху, що смерть дихає по пʼятах в потилицю. А від співу Коваленко, Цибульскої та Гаренецької, а також приголомшливого перформансу Галаневича, особливо в 9 Неділечок.

Загалом, вся сучасна українська культура зараз так чи інакше рефлексує війну і народ в ній. Але, думаю, що ДахаБраха на Птаху найбільше, кхм, підлетіли до реальності. І для цього їм не знадобилися прямо посилатися на пса Патрона чи події останніх років. А всього лише переповісти життя минулих поколінь, які все це бачили і відчували на собі. Бо немає різниці замахуються на тебе шаблею на землі чи дроном з неба — страх від цього однаковий що тоді, що зараз.

Але попри це ми продовжуємо плисти на цьому кораблі, повному пісень і скарбів.

https://youtu.be/Sa7RTsqENcA