Саме тому я можу робити тільки письмові стендапи ✨

Авторка коміксу Сара Андерсон (якщо я правильно переклала)

Додавала в ревіш комікс і згадала, що тут є портрет мого друга, який загинув на війні. Підпалила трохи м'ясо і сиджу тепер соплива❤️‍🩹

"Я рада що моя мама померла" додається до переліку книг, які треба відкладати, щоб 💕подихати💕

Вона відверта, тригерна на теми психічного здоров'я, домагання, морального насилля та РХП і дуже-дуже чутлива. Порівнюючи книгу з "Освічена" я розуміла, що якщо в цій багато мотивації, змін та дійсно щасливе майбутнє. То в теперішній хоч і є процес зцілення - я розуміла, що її травми залишаться з нею назавжди і дуже глибоко. Хепі-енд дуже умовний 😢

9/10 урн для праху

Що сподобалося:
⚱️Краще розуміння РХП;
⚱️Дуже круто показана відсутність сепарації між мамою та донькою;
⚱️Написано прям оголююче, а читається легко;
⚱️Хоч у мене зовсім інші психічні розлади, але досвід роботи з ними резонував;
⚱️Це жіночі мемуари, для мене це вже сто зірок додаткових

Чому не 10:
⚱️Це було майже 10! Але мені не вистачило трохи більше розділів про сам процес лікування, а також пояснення, що перший її досвід терапії був не окей. І тут я хочу зупинитися детально😠

Її перша "терапевтка" порушувала все що можна з кодексу психотерапевтів. Я читала це з обуренням і болем за Дженнетт. У неї і так жахлива біда з кордонами, а тут терапевтка, яка мала б бути надійною і безпечною людиною в її житті - жахливо їх порушує. Вона обіймає її без дозволу, залазить в її простір поза терапією та тисне на неї в процесі розмов. І це розумію я, людина яка в постійній терапії понад 4 роки. Мої подруги які читали цю книгу не звернули на цей досвід уваги, бо не знали, що таке не ок.

Тож, якщо щось схоже на це стається і вашій психотерапії - тікайте! Бажаю всім таким "спеціалістам" срачку😡

Раджу цю книгу всім, хто готовий морально проживати досвід цих тригерних тем. І бажано майте поруч людину якій можна бомбити! Дуже хочу почути ваші враження про книгу! ❤️