Доречі, через те, що я хворіла — лекція про Куліша буде в середу. Встигаєте заскочити 🪿

Це сторінка з "Граматики", яку створив Пантелеймон Куліш. Розказує тут за свій новий правопис. От за це йому лайк👍 (Хоч десь)

Про письменниць, патріархат та сексистську термінологію з Оленою Кузьміною✨

Інтерв’ю з чарівними жінками книжкової сфери продовжуються, як і тематики патріархату, жіноцтва та булінг терміну “їбліт”. Якщо до деяких інтерв’ю я хочу дати свою думку, яка може відрізнятися від отриманих відповідей — то тут я просто скажу: “Читайте, тримайте, візьміть”. (Бо останні дні ходжу і думаю, чому Павлюк і Дерев’янко всюди, всі пісяються, але такого фурору з авторками в нашій сучасній літературі ніколи не було)

✨Якщо раптом хтось тебе не знає (хоча як можна), як би ти описала свою письменницьку кар’єру трьома словами?

Та можна, чого. Я не аж така яскрава зірочка. Якщо трьома словами — поплакала й знову

✨Мені здається, що зараз на книжковому ринку стає дедалі більше авторок, ніж авторів. Це просто моя бульбашка чи справді тенденція сучасності? Чому, на твою думку, так відбувається?

Як на мене, це все ж бульбашка. Звісно, зараз дуже багато авторів служать і це також впливає на розподіл. Але роками в будь-яких професіях чоловіки були проявлені більше та яскравіше. Тому зараз на контрасті може видаватися, що жінок стало більше, але якщо звести всю-всю математику — думаю, вийде, десь порівну. Плюс, чоловіки все одно помітніші, отримують більше премій, грошей та визнання.

✨Так, письменники із найбільшими роялті в Україні теж чоловіки. Про що це, на твій погляд?

Патріархат як він є. Упередження, які нам ще долати й долати. Часто помічаю оце несвідоме маркування творів, написаних чоловіками, як більш якісних. Наприклад, я не чула, щоб Аберкромбі чи Крістоффа називали авторами «їбліту» (яке ж огидне слово), хоча в них вдосталь сцен сексу в текстах. Та навіть у Сапковського. А авторок навпаки часто звинувачують у цьому. Навіть якщо любовна лінія в сюжеті займає зовсім небагато місця, а сцена сексу одненька й зі скромним «а потім вони прокинулися».

✨"Їбліт" дійсно фу, а як тобі загалом ідея "жіночих романів"? Як тобі писати в середовищі, де їх юзають популярні блогери/-ки?

Найчастіше помічаю, що все написане жінкою в фантастичному жанрі, апріорі визначають як роментезі та young adult. Навіть якщо там крихітна любовна лінія (чи відсутня взагалі) або персонажці під сорок. Це важко й сумно, але я не бачу інших варіантів, окрім як робити своє й намагатися чітко комунікувати свої піджанри, вікові категорії та орієнтири в роботі.

✨Якого жіночого погляду чи досвіду, на твою думку, бракує в українській літературі?

Я нещодавно прочитала «Перший вінок» і мене просто збило з ніг усвідомлення, що між жінками з тих історій буквально 100 років і покоління 3. Не так давно єдине, що могла зробити жінка — це виживати. І те не завжди. Мови не йшло про якесь дослідження себе, своїх бажань, справжнього покликання. Тому моя відповідь — усього.
⏺Я б хотіла побачити історії материнства, жінок старше 30, міленіальського фентезі. (Дуже втомилася від сімнадцятирічок)
⏺Дружби. Мені дуже бракує висвітлення різних варіантів дружби й сестринства між жінками.
⏺Досвіди проживання різних ментальних розладів, особливо харчової поведінки. Тривожність, депресії, все, з чим ми зараз змушені жити. Втрати.
⏺Досвіди самотності, дослідження своєї сексуальності, прийняття своєї орієнтації. Сапфічні історії!

✨Назви свої улюблені українські книжки та їхніх авторок

«Мертва жива вода» Світлани Кострикіної
«Двоповня» Катерини Самойленко
«Не закохуйся, Єво» та «Афера» Альони Рязанцевої
«Загублений принц» Наталі Кош
Повість «Хроніки демоноловців» зі збірки «Час тіней» Анастасії Нікуліної
Трилогія «Замок з кришталю» Ірини Грабовської
«Чаклунка і культ» Валерії Савотіної
«Краще не читай» Катерини Орловської

У планах на найближчий час ще книжки Тані Гуд, Світлани Тараторіної, Наталії Матолінець. Дуже чекаю нове фентезі від Марії Маргуліс та низку яскравих дебютів — епічну тетралогію Влади Марі, фентезі Марини Ніцель, Ріни Есмерай та Вести Валерії, які мають вийти у 2026.

Неймовірно вдячна Олені за таку хвайну розмову і вже роздумую кого кликати наступною і про яку тему. Як завжди з радістю вас послухаю💕

Покажу один зі слайдів завтрашньої лекції🌸

Чорна п'ятниця добралася і до мене😈

Тільки до вечора 28 листопада всі мої записи лекцій та аж один чекліст можна купити зі знижкою в 20%. (А для тих хто вже відвідував мої лекції — додатково мінус 5%)

✨ Чому Кобилянську булили її сучасники" — 200 грн 160
✨ "Кавалєри, пацани та чоловіки Марко Вовчок" — 400 грн 320
✨ "Жінки Куліша, або головний ред флег ХІХ століття" — 400 грн 320
✨ Чекліст з 23-ох інтерактивів для книжкових клубів — 350 грн 270

Пишіть плюсик в коментарях, або біжіть до мене в діректи😈

Я памʼятаю, що винна вам ще два довгодопису про Софію Русову та гумористичне в нашій літературі! Все скоро буде🙂‍↕️

Але ще думаю зробити про те, як наші класики святкували Різдво! Чекали б таке?

Ну і хто хоче на другий вебінар по проведенню книжкових клубів — поставте плюсик. Хочу зрозуміти, чи робити у грудні ❤️

Хочете прікол? Під час навчання я майже не читала шкільну програму! Усі «Зачаровані Десни», «Тигролови» та «Лісові пісні» пройшли повз.

Був один-єдиний текст, який я вирішила «ощасливити» своєю увагою — «Кайдашева сімʼя». На диво, мені, п’ятнадцятирічній, дуже навіть сподобалося, і я хіхікала, читаючи у ліжку. Тому коли, прочитавши нещодавно в книзі “Живі” цитату нижче, мої мозкові штучки закрутилися для створення цього допису🌸

«Гумором і комікою прошита вся наша література. Зверни увагу: наші повсякденні балачки, як і балачки академіків і політиків, військових і таксистів, пронизані жартами. Комічне — це особлива приправа до спілкування українців. Наша література починалася з пародії».

✨Так, наші предки сміялися ще до Котляревського. У дурних анекдотах, байках, оповіданнях і сатирах. А ще у лайці! Наша питома лайка часто без матюків, а з кумедними прокльонами (хоча, може, це зараз вони кумедні)✨

⏺щоб тебе підняло й гепнуло

⏺а щоб у тебе пір’я в роті поросло

⏺бодай тобі кіт яйця ніс

Але Котляревський класний не тільки тим, що в усіх у нас у прошивці сидить початок «Енеїди», а й тим, що він, за словами пана Семківа, — «один із центральних авторів нової української літератури».
Цікаво, що одне з першого й центрального в нас — комічне!

✨Добре, хто ще? Остап Вишня з гуморесками, Хвильовий з антирадянськими сатирами, Семенко з віршами, Нестайко з їжаками — ну і куди без Подерев’янського з його любімой обізьяной.

✨А багато сучасних історій, навіть якщо вони про сумне та щемке, не обходяться без гумору. Кузнєцова, Гудима, Пшенична, Бльостка.

Тож коли хтось знову співатиме байки, що наша література хіба про страждання — гляньте на цей список і подумайте, що це всього лиш дрібка від усього веселого, що мейд ін Юкрейн!🇺🇦

Чи є у вас улюблене «хіхікальне» в українській літературі?😀