Жінки вміють жартувати?

Нещодавно мені довелося читати про українських коміків та комікес. Це не те, що я дивлюся, тож бачила багато нових лиць. Якщо ви давно за мною слідкуєте — знаєте що я скажу далі. Жінок наскільки мало, що сльоза бринить на моїй щоці. Так, у нас є Волкова, Немонежина, Зухвала, Кочегура і кавалок менш відомих артісток (кажу це голосом моєї ба)

Але чоловіків у нас від кольору до вибору: смішних, жахливих, милих, сексистів, волохатих і лисих. Тож думки мене направили до літератури та ролі жінки у творенні сатири. Бо гумор наче все ще лишається мужицькою сферою🔫

Як та Комедія з’явилася?

Греки кажуть, що вони найбільші сміхуни, а Римляни кажуть не пиздюнькати, бо сатира почалася у них. Чесно, там чорт ногу зломить, але наче сучасні дослідники все ж на стороні греків.

Аристофан вважається засновником комедії. (або саме його тексти найдавніші з тих, які до нас дійшли) Він писав політичні сатири й часто тинявся по судах через них. Але почитати про нього — такий нічого мужчина! Засуджував оргії з юнацтвом, розказував про “похотливі стояки” та описував світ яким правлять жінки. І то було за 400 з гаком років до нашої ери. Ну цікавий ж!

Перша гумористка в літературі

Важко сказати скільки жінок розносило пріколи в усному форматі, тож приймемо той факт, що ми не знаємо. Принаймі не знаю я і не знайшла з моїми ресурсами способів то дослідити. Але поговоримо про першеньку писемну😊

Сульпіція — римлянка з гострими сатирами та іроніями на побутові теми: влада батька, шлюб, кохання тощо. Писала 81–96 рр. н. е., а ще відкрито говорила про свої сексуальні бажання!

З її текстами зараз дуже важко, вони написані латиною, мало збережені й деякі піддаються критиці в достовірності. Але принесла вам один про секс✨

Якщо [хтось] викриє мене голою з Каленом, коли простирадло вже заправлене назад

А от тут посилання на англомовну статтю про цю пані

Але бачимо, що різниця у часі між першим коміком та комікесою більш ніж відчутна🫠

Жінки в гуморі

Справи кепські. Коли у чоловіків були Свіфт, Сервантес, Твен, Джером К. Джером чи Дікенс — у жінок перекотиполе. Пані й так ледь проривалися в письмо, а тут ще й з гумором! (Жартувати це ж дуже по чоловічому і взагалі юним ледь це геть непристойно. А ще не регочи, бо як кобила.) Тож часто гумор ховався за побутовими темами. Як у Франсес Берні, Джейн Остін та Дороті Паркер.

В українських письменниць ХІХ століття сатира не домінує, але присутня в Марко Вовчок, Пчілки та часом Кобилянської😳

Чому так відбувалося?

Я вже згадувала про уявлення, що гумор це щось чоловіче і навколо цього утворювалося багато міфів. Рахуйте скільки чули особисто ви. Нажаль вони все ще літають культурним простором
⏺Жінки просто не розуміють жарти (каже мужик, який жартує про абізян в машині й бландінак)
⏺Ну це не жіночно так голосно сміятися
⏺Ти або сексі, або дружбан з жартами
⏺Не можна жартувати смішніше за хлопця
⏺Я не розумію ваших жартів, тож жінки не вміють жартувати (Той самий мужик з першої тези)

Воно все накопичується, тисне на мозги, а якщо ти жінка ХVІІІ століття, то взагалі…

Зате зараз ми відриваємося: жартуємо в нонфіках, мемуарах, фентезі та навіть трилерах. Буквально створився жанр “ромком” в якому пишуть здебільшого жінки. Це моє улюблене — хіхікати над книгою. Століттями жінки накопичували заряд жартів, тож пробачте, хлопчики, але XXI століття неодмінне наше в контексті гумору💅🏻

Які смішні письменниці ваші улюблені? Я почну: Бльостка

Дочитала вчора автобіографію Абрамович, і хочу дочитати от цей прикол.

Маю ще пару днів, аби йти по графіку своєму дочитування книг 😁