На звʼязку Тетяна. На календарі перше травня, а я обіцяла в перші числа кожного місяця робити короткі звіти.

І сьогодні в мене великі новини. Я... виходжу на роботу. Це завжди був мій план Б на випадок, якщо я не встигну зробити з UWURead проєкт, здатний хоч трошки себе окупати. Звісно, це означає зміни для Уву, але не хвилюйтеся, з сайтом все добре, за ним приглядає чудова енергійна команда, і я теж не відхрещуюся від нього і буду так само переповідати вам секретики з-за лаштунків розробки.

Інших новин за квітень у нас небагато, але вони важливі. Як мінімум, ми запустили обкладинки (давно було треба це зробити. А також стартував прийом робіт на конкурс ✨"УМА: Нерозказані історії"✨ і навіть серед тих, що вже подані є ті, які привернули мою увагу (в хорошому сенсі). А, ну і на Книжковій Країні побували, але про це ви вже читали в попередніх постах.

Щодо тематики каналу, за результатами голосування більшість обрала не міняти нічого, просто писати сюди більше постів про літ теорію. Окей, я вас почула, значить ми так і зробимо.

Побажайте мені удачі. А я побажаю вам всім гарного книжкового травня!

Робота це дуже прикольно
Але важко 😄

Купила популярну зараз в письменників книжку по письменництву, читаю про авторку — вона консультує сценаристів з 1981 року.

Це не погано, просто я завжди роблю нотатку ментальну, і помічаю як багато "письменницьких" порад з англомовного простору насправді поради для сценаристів. Чому це важливо? Хоча багато моментів між двома професіями схожі, сценаристи і письменники працюють з різним інструментарієм, і це часом впливає на релевантність порад.

Детальніші відгуки по суті книги напишу пізніше.

У мене була раніше одна книжка, яку я маніакально рекомендувала прочитати всім письменникам — і це "Код Бестселлера"

А тепер зʼявилася друга. І це "Джонатан Стрейндж і М-р Норрел" Сюзанни Кларк. Навіть якщо жанр історичного фентезі не ваш, але ви пишете і вивчаєте техніки написання текстів, я дуже раджу посидіти над нею з олівцем, подивитись, як вона працює з інфодампами, біографіями персонажів і з динамікою текстів, відмітити підхід до розділів як до маленьких оповідань, присвячених кожен своїй темі тощо

В чому проблема “просто виставити собі норму символів або слів на день”

Для когось (як для Стівена Кінга) цей метод працює. Вони вирішують, що мають писати 500-1000-2000 слів кожного дня і просто виконують цю норму — і так дописують книжки. Захоплююся і заздрю.

Але є багато причин, з яких цей підхід може не спрацювати.

Скільки у вас є часу? Кінг може дозволити собі писати і 2 години і 6 годин в будь-який день. В дні, коли письмо “не йде” він каже що засиджується і до другої і до четвертої дня. Коли я брала участь в NaNoWriMo то з жахом виявила що на максимальній швидкості, бездумно, не турбуючись про якість я пишу 1666 слів за 3 години. Швидше — то тільки якщо писати тралалалалалалалалала замість слів. Чи є у вас стільки часу, щоб писати норму?

Як вчиняти, коли текст “не йде”? Хтось не встає з-за столу, чекає — а чекати можна увесь день, і це не гіпербола, це життєвий досвід. Хтось змушує себе писати “хоч щось хоч якось” — і це не завжди добре.

• Один письменник напише “хоч щось хоч якось” і це його розблокує. Він допише текст, а потім сяде і відредагує це щось до нормального.

• Другий (візьмемо спочатку не найгірший варіант) таким чином теж допише текст, але коли перейде до редагування… то знову застрягне. І цього разу хоч щось хоч якось підхід не допоможе. І це реальний кейс — людина дописала чернетку і роками не може її доробити в повноцінну книгу.

• Третій… Можна писати норму слів, щодня і так і не наблизитися до фіналу історії. Кажу вам як майстриня словоблуддя, якщо мені просто треба набити слова, не думаючи, найперше що я роблю — це починаю розтягувати описи, інфодампи, непотрібні деталі. В результаті ти ніби пишеш текст, чернетка стає більшою, але по суті стоїш на місці. З абсурду — на NaNoWriMo я в якийсь момент просто стала переповідати кожен день навчального року в магічній академії, ранок, обід, вечір, вміст лекцій, погоду і студентські розмови ні про що. Навчальний рік довгий, на кожен день ішло по 40 тисяч знаків мінімум, так можна застрягти надовго.

Повчальна історія: в мене була подруга, що успішно пройшла марафон NaNoWriMo. 1 грудня вона мала текст на 53 тисячі слів. І написала приблизно 5% від запланованого сюжету. При цьому вона брала відпустку і ледь витримувала темп марафону.

Тож ні, порада поставити собі норму слів на день не є універсальною, і деяким письменникам вона не допоможе.
#письменництво

Перші 100 людей підписалися на мою душнту в тіктоці 🎉

буду цією картинкою відтепер ілюструвати рівні втоми від життя

привітайте нас із першою ддос атакою

Парадоксально (або ні) як психологічний мейнстрім відійшов від фрейдизму і юнгіанства, а поради для письменників за нього чіпляються до останнього.

Так, якщо вам було цікаво що не так із "шляхом героя"/"героєм з тисячею облич" тобто концепцією Кемпбелла, оцього, що згадується на скріншоті — ось відповідь. Вона є прямим продовженням психологічних концепцій, які самі базуються ледь не на шаманізмі. Аргументація Кембелла на користь його концепції це суцільний черрі пікінг (він обирав серед фольклору лиш ті історії, що вписувалися в його ідею, а інші ігнорував), дуже своєрідні тлумачення і фокуси накшталт "отут моя схема обовʼязкова, а тут можна пропускати етапи, а коли можна їх пропускати вирішую лиш я"

І весь сум в тому що після цього були Воглери, Лукаси і кого тільки не було, хто зрадів простоті і схематичності концепції, і тепер всілякі дивні аноніми в інтернетах можуть "аргументувати" що ваша книжка "обʼєктивно погана", бо герой не пройшов "шлях" 😖

Найкраще, що можна зробити після безсонних ночей масованих атак – крок на допомогу війську. Цей – на користь життя.

Анна Стаднік – редакторка видавництва "БукБанда", а також авторка стімпанку «Свій чужий» відкриває збір для допомоги підрозділу ГУР.

Її ціль – 5000 гривень.

Воїнам потрібен медвак, але не простий – спеціалізований, із високою проходимістю.

Тому загальна ціль збору понад 1 000 000, наша ж частка – 300 000. Однак що більше, то краще!

Воїни щодня ризикують своїми життями, а кожен наш внесок важливий для того, щоб усі вони повернулися додому. Підтримайте героїв донатом на банку:

https://send.monobank.ua/jar/78QKm1UMpd

І не забудьте поділитися постом. Кожна гривня важлива, коли йдеться про порятунок життів.

Перший етап — прийом робіт на конкурс УМА: нерозказані історії — завершено, і хочеться підбити проміжні підсумки.

Коли стартував прийом робіт я чесно думала що буде їх штук десять. Що з усіма зусиллями Соні в соцмережах, з рекламою, люди просто не зацікавляться. Десь в середині травня ми серйозно обговорювали перспективу "що як робіт буде вкрай мало і ми не зможемо обрати з них достатньо переможців для збірки"

Ну і що ви думаєте? Ми отримали більше 70 робіт. Я нарахувала 78, але тут є компетентні люди, які ще перевірять, чи не загубився хтось в базі.

Це дуже радісне і водночас лякаюче відчуття. Я вже читала декілька робіт і знаю, що обрати 10 буде дуже важко, бо ті що я бачила — були супер класні. Не скажу, які 😜

Тепер моя задача — думати як проставитися суддям, щоби вони все це прочитали, оцінили і мене не прибили 😄 А я людина непʼюща, мені складно.

Перевірили руками табличку робіт на конкурс ще раз, виявили ще чотирьох учасників-загубишів 🤪

#розробницьке

Якщо вам цікаво, що відбувається з технічного боку UWUREAD, цей пост для вас.

В ці вихідні я розгрібаю наслідки рішень, що були ухвалені півтора роки тому. Настав час оновлювати технології. А в програмуванні ти постійно спираєшся на код, який писав хтось інший (бібліотеки), і ось вирішив ти оновити основну технологію проєкту до останньої версії — а купа бібліотек з нею несумісні.

А чому взагалі брали бібліотеки? Щоб не вигадувати велосипед. Хтось вже колись написав код для красивої кнопки, тобі треба лиш взяти його і поставити собі. Але практика показує, що навіть якщо велосипед не вигадувати, все одно доведеться його обслуговувати і ходити до виробника за деталями.

Після всіх оновлень тепер будемо тестувати (не на вас) і сподіватися що все працюватиме стабільно. І тоді можна буде рухатися далі.

В чаті увуріда мене спитали, звідки береться різниця в підрахунку слів в тексті (і відповідно чого Тетяна рахує символами і підрахунок словами робить тільки якщо її змушують)

Я не буду вам всі деталі розповідати, покажу наочний приклад. Перед вами три символи. Два з них є апострофами, один — закривальною лапкою. Український автор може використовувати як апостроф будь-який з цих трьох. Але алгоритм слово пʼять з правильним апострофом буде рахувати як одне слово а п'ять з закривальною лапкою — як два (хто помітив?)

Дефісів є пʼять видів (без врахування тире і мінуса), одні розбивають слово на два, інші рахуються як одне слово. А деякі автори пишуть саме мінус.

І от уявіть, що різні рахувальники редакторів по-різному опрацьовують ці правила. Одні кажуть "слово це все що відділене пробілом" — і так тире теж стає словом. Інші ж стараються врахувати нюанси... і ми отримуємо розбіжності.

Поширюю збір від харківської книгоблогерки. У вас є шанс отримати книжки українських авторок з їхніми автографами!

Відкриваю новий збір для ДШВ

Баночка тут

Подробиці тут

Мене зʼїла робота

Але я нещодавно встряла в дискусію про інфодампи. І от у мене є приклад того, як цікаво подавати будь-яку інформацію:
https://www.youtube.com/shorts/ctAIB8IsHWA

Принципово, чим інфодамп відрізняється від пояснень будь-якої науки (історії, фізики, соціології), тільки перекладеної на вигаданий світ? А якщо можна цікаво розповідати про науку в нашому світі, то і цікаво розповідати про вигадані світи теж можна навчитися.