привітайте нас із першою ддос атакою

Парадоксально (або ні) як психологічний мейнстрім відійшов від фрейдизму і юнгіанства, а поради для письменників за нього чіпляються до останнього.

Так, якщо вам було цікаво що не так із "шляхом героя"/"героєм з тисячею облич" тобто концепцією Кемпбелла, оцього, що згадується на скріншоті — ось відповідь. Вона є прямим продовженням психологічних концепцій, які самі базуються ледь не на шаманізмі. Аргументація Кембелла на користь його концепції це суцільний черрі пікінг (він обирав серед фольклору лиш ті історії, що вписувалися в його ідею, а інші ігнорував), дуже своєрідні тлумачення і фокуси накшталт "отут моя схема обовʼязкова, а тут можна пропускати етапи, а коли можна їх пропускати вирішую лиш я"

І весь сум в тому що після цього були Воглери, Лукаси і кого тільки не було, хто зрадів простоті і схематичності концепції, і тепер всілякі дивні аноніми в інтернетах можуть "аргументувати" що ваша книжка "обʼєктивно погана", бо герой не пройшов "шлях" 😖

Найкраще, що можна зробити після безсонних ночей масованих атак – крок на допомогу війську. Цей – на користь життя.

Анна Стаднік – редакторка видавництва "БукБанда", а також авторка стімпанку «Свій чужий» відкриває збір для допомоги підрозділу ГУР.

Її ціль – 5000 гривень.

Воїнам потрібен медвак, але не простий – спеціалізований, із високою проходимістю.

Тому загальна ціль збору понад 1 000 000, наша ж частка – 300 000. Однак що більше, то краще!

Воїни щодня ризикують своїми життями, а кожен наш внесок важливий для того, щоб усі вони повернулися додому. Підтримайте героїв донатом на банку:

https://send.monobank.ua/jar/78QKm1UMpd

І не забудьте поділитися постом. Кожна гривня важлива, коли йдеться про порятунок життів.

Перший етап — прийом робіт на конкурс УМА: нерозказані історії — завершено, і хочеться підбити проміжні підсумки.

Коли стартував прийом робіт я чесно думала що буде їх штук десять. Що з усіма зусиллями Соні в соцмережах, з рекламою, люди просто не зацікавляться. Десь в середині травня ми серйозно обговорювали перспективу "що як робіт буде вкрай мало і ми не зможемо обрати з них достатньо переможців для збірки"

Ну і що ви думаєте? Ми отримали більше 70 робіт. Я нарахувала 78, але тут є компетентні люди, які ще перевірять, чи не загубився хтось в базі.

Це дуже радісне і водночас лякаюче відчуття. Я вже читала декілька робіт і знаю, що обрати 10 буде дуже важко, бо ті що я бачила — були супер класні. Не скажу, які 😜

Тепер моя задача — думати як проставитися суддям, щоби вони все це прочитали, оцінили і мене не прибили 😄 А я людина непʼюща, мені складно.

Перевірили руками табличку робіт на конкурс ще раз, виявили ще чотирьох учасників-загубишів 🤪

#розробницьке

Якщо вам цікаво, що відбувається з технічного боку UWUREAD, цей пост для вас.

В ці вихідні я розгрібаю наслідки рішень, що були ухвалені півтора роки тому. Настав час оновлювати технології. А в програмуванні ти постійно спираєшся на код, який писав хтось інший (бібліотеки), і ось вирішив ти оновити основну технологію проєкту до останньої версії — а купа бібліотек з нею несумісні.

А чому взагалі брали бібліотеки? Щоб не вигадувати велосипед. Хтось вже колись написав код для красивої кнопки, тобі треба лиш взяти його і поставити собі. Але практика показує, що навіть якщо велосипед не вигадувати, все одно доведеться його обслуговувати і ходити до виробника за деталями.

Після всіх оновлень тепер будемо тестувати (не на вас) і сподіватися що все працюватиме стабільно. І тоді можна буде рухатися далі.

В чаті увуріда мене спитали, звідки береться різниця в підрахунку слів в тексті (і відповідно чого Тетяна рахує символами і підрахунок словами робить тільки якщо її змушують)

Я не буду вам всі деталі розповідати, покажу наочний приклад. Перед вами три символи. Два з них є апострофами, один — закривальною лапкою. Український автор може використовувати як апостроф будь-який з цих трьох. Але алгоритм слово пʼять з правильним апострофом буде рахувати як одне слово а п'ять з закривальною лапкою — як два (хто помітив?)

Дефісів є пʼять видів (без врахування тире і мінуса), одні розбивають слово на два, інші рахуються як одне слово. А деякі автори пишуть саме мінус.

І от уявіть, що різні рахувальники редакторів по-різному опрацьовують ці правила. Одні кажуть "слово це все що відділене пробілом" — і так тире теж стає словом. Інші ж стараються врахувати нюанси... і ми отримуємо розбіжності.

Поширюю збір від харківської книгоблогерки. У вас є шанс отримати книжки українських авторок з їхніми автографами!

Відкриваю новий збір для ДШВ

Баночка тут

Подробиці тут

Мене зʼїла робота

Але я нещодавно встряла в дискусію про інфодампи. І от у мене є приклад того, як цікаво подавати будь-яку інформацію:
https://www.youtube.com/shorts/ctAIB8IsHWA

Принципово, чим інфодамп відрізняється від пояснень будь-якої науки (історії, фізики, соціології), тільки перекладеної на вигаданий світ? А якщо можна цікаво розповідати про науку в нашому світі, то і цікаво розповідати про вигадані світи теж можна навчитися.

У всіх двіж, новини, завершені книги
Я вчора працювала від того, як прокинулася і до того, як заснула, з перервою на їжу і вигул песа😭

Схоже за півроку я прочитала сім книжок 🙃

А як минає ваш книжковий рік?

Раз на шість місяців в мене виникає бажання видалити/викинути всі мої нотатки і списки задач (як в ноушені) і почати все наново

У когось страх чистого аркуша, в мене до нього нездорова любов

Хороша новина: я здається зробила те що просили зі сторінкою фандомів що там тепер коли туди-сюди на неї ходиш зберігається яку саме вкладку/сторінку ти дивився. Поступово всі сторінки будуть такі

Погана новина: поки що я не можу вилити це на сервер 😭
І я ще не полагодила додавання обкладинок і картинок профіля.

(якщо ви не бачили що ці картинки поламалися, це тому що все перевіряється в тестовому середовищі і цей баг до реального сайту не дійшов)

Взагалі розробка все більше нагадує прибирання. Скільки не прибирай — треба буде ще через деякий час 😄

І хтось спитає мене: Тетяна, а чого ти оце робиш всяку фігню, а не робиш фічі, які всі давно просять і чекають?

Нюанс в тому що я... роблю
Просто те, чого всі чекають, або потребує технічних змін, які я вношу зараз, або займає багато часу і знаходиться "в процесі". Тож я додаю отакі дрібниці, щоб не було відчуття зовсім вже застою — щоб показати що про сайт не забули, ми працюємо.

Але повільно.

Нотатник я веду вже майже рік. На початку я отак розмалювала кілька розгорток: одна для прочитаних книжок, інша для кіно і серіалів, і оця з назвою "цілі і бажання"

За рік в ній не зʼявилося жодної цілі і жодного бажання...

Полізла я значить лагодити кнопку додати на полицю, поламала взагалі всі стилі на сайті 🙈

Добре, що ви всього цього не бачите 😄😄😄

Давайте поговоримо про творчі проєкти?

Бо у мене їх завжди було багато. Я можу одночасно не уявляти, що хочу отримати на день народження, але мати цілий список штук, які хотіла б реалізувати в літературній сфері.

Наприклад:
1. Увурід. Очевидно. (Тобто платформа онлайн-самвидаву)
2. Блог з корисними матеріалами для письменників (був у мене такий)
3. Щомісячний літературний журнал з новинами і інформативними статтями
4. Платформа, де можна було б слідкувати за видавцями, що вони беруть, що не беруть, коли в них прийом рукописів, куди і в якій формі слати
5. Літературний фестиваль з посиденьками і їжею
6. Книжковий клуб з обговоренням книжок по літтеорії
7. Видавництво, щоб перекладати і видавати ті самі книжки по літтеорії
8. Секта саморозвитку

І я впевнена що ще щось забула.
А у вас як, багато проєктів?

Команда вирішила перевірити як я реагуватиму на критику увуріду і тягає мені скріншоти негативних відгуків як кішка впольованих мишів 😅

Слово дня Імпульсивність

Я постійно думаю про те, куди дівається моя сила волі, і я не одна в світі така. Знайти винуватців легко: соцмережі, реклама, технології, — загалом у нас зараз майже все в житті розраховано на те, щоб паразитувати на імпульсивності і підживлювати її, а силу волі, відповідно, навпаки виснажувати і послаблювати.

Але от вам парадоксальна думка. Самоконтроль це мʼяз, так? Чим більше ми його використовуємо, тим він сильніший. Логічно було б "просто" стримуватися, коли хочеться байдикувати, чи зробити щось шкідливе, але приємне, так? Але не все так просто. Я періодично слухаю американського блогера-психіатра, і він каже, що для розвитку самоконтролю важливо "стримуватися" не тільки від негативних поривів, але часто і від позитивних. Імпульсивне бажання піти займатися спортом все ще імпульсивне.

Тож, я стараюся. Треную мʼяз.

Ну і post noscriptum зазначу, що не зважаючи на все вищесказане, в житті однозначно є місце спонтанності. Лиш ситхи думають абсолютами.

І тут я подумала, а сідати писати коли тебе "приперло" натхнення, це теж імпульс 🤔