А ось те, про що я згадував.

Про лгбт и гомосексуализм

(1 часть)

Против геев/лесбиянок я абсолютно ничего не имею. Считаю их наличие в популяции абсолютно нормальным явлением. По криминальным понятиям я не живу, для меня это такие же люди, как и все остальные. Термин "пидарас" использую исключительно относительно душевных качеств индивида, а не исходя из его сексуальных предпочтений. Тех, кто поступает иначе, считаю в этом проявлении их личности недоразвитыми

Лгбт для меня не равно гомосексуализм. Гомосексуализм - ориентация сексуальная, лгбт - ориентация политическая. Лгбт для меня - самые настоящие пидарасы. Главная причина определения их в этот статус для меня - внедрение вредоносных программ детям, гласящих, что ты сам определяешь, кто ты - мальчик или девочка. Нет, ты этого не определяешь. Это определяет природа. Мальчик это мальчик, девочка это девочка. Мужчина занимается сексом с женщиной; статистические погрешности в виде особей, предпочитающих свой пол в силу конституционных нарушений в их организме, не позволяющих получать удовольствие от сексуального акта с особью противоположного пола, это нормально. Но если гомосексуализм не есть следствие устройства, строения тела человека, а есть результат внушения, результат вредоносного воздействия на его психику извне, то это однозначно психическое отклонение

Представители лгбт сексуально развращают детей. Присвоили себе одно из самых красивых природных явлений - радугу. Массово сбежали из страны, когда к нам пришла война, а те, кто не сбежал, не сделал это только по причине отсутствия денег. До войны были против укрепления армии и национальной ориентированности развития страны

І друга частина)

На цьому моменті, повертаюсь до роботи.
Будьте радісні 🙏☺️😁

І моя особиста банка.

https://send.monobank.ua/jar/31sX7cvcV7

Дякую всім хто закидав на розрахунок. Ви надонатили на ремонт авто. Лишилось ще розвал-сходження і буде знову БГ 🫶🙏

Трошки не влізло.

Шо я вам можу сказати? Війна нікуди не поділась. Новий рік розпочався з виїзду на війну. День народження теж зустрів на війні. Це цікаво. Та другий раз повторювати не хочу. Принаймні треба робити перерви)

Війна в Третій штурмовій все більше нагадує мені хороший бізнес.
Постійна підготовка, допилювання усього, що можливо, робота, аналіз, масштабування і все по колу.

І знову я не вилажу з ноута, організовую, покращую процеси, здаюсь собі надзвичайно тупим і рухаюсь від помилки до помилки аж доки з-за хмар не починають пробиватися гострі промені результату.

Настрій — мандрувати світом з коханою, клацати ноут для максимізації прибутку, та впадати в медитативні стани після кількагодинних сеансів масажів та йоги.

Але поки…

…За вікном нависає непробивна мряка, що намагається втопити мене у глибоководному просторі Сну.
І тільки міцний Шу зубами витягає мене звідти немов я заспане кошеня.

Два дні підготовки і я чутиму чергове «вдалого полювання».
Якщо пощастить, хтось вже не топтатиме рідні болота, а головне — наш чорнозем.

В Тибеті є така прекрасна річ, як Небесне Поховання.
В Україні воно тепер теж є. Але ж нюанс😉

Естетичне.

Мені хочеться блювати від більшості християнських цвинтарів. В особливості "православних". Католицький стиль викликає хоч якісь піднесені почуття (згадую Личаківське): склепи, гарні скульптури, подекуди готика, і навіть вони отримають моє ні.

Ще більш неприємні відчуття в мене викликають християнські православні обряди. Відспівування, сльози, якесь їбанько у чорній рясі. Одразу згадується поховання в моєму селі: то п'яний піп на скутері обклеєному наліпками черепів (в цьому хоч якась іронія була, добре), то такі ж сумні морди родичів і сусідів, що готуються мазнути за вмерлого чарку, то "гробки" з таким же синюшним стилем і цукерками, розкладеними по надгробкам.

А надгробки це взагалі окрема річ. Чорні, полишені смаку, такі, що роблять відразливою будь яке зображення, нанесене на них.

Аби довелось вибирати, я б звісно волів Небесний похорон — аби спеціально навчена людина, порубала те що від мене залишиться, на зручне шмаття і віддала падальникам, як моє останнє підношення істотам цього світу.
Інша відповідно підготовлена людина, зробила б усі необхідні буддійські обряди і відправила б мій потік дхарм у правильному напрямку. Було б чудово.

Якщо я все це переживу, то звісно ж докладусь до того аби в Україні буддійська традиція розвивалась і закріплювалась, настільки аби можна було б влаштувати і відповідне поховання. Якщо ж ні, поховайте мене десь в лісі, не на загальному кладовищі з усією тією православщиною. Якщо я відкрию естафету для першого буддійського кладовища в Україні — естетично красивого хоча б (вірю, що мої одновірці мають ближчий мені художній смак), не кажучи вже про якусь відповідність буддійським традиціям, буду радий.

А щодо кремації чи поховання в землю..Питання важке. Я бачив крематорій у якому спалюють воїнів. Ця споруда віддає збоченою затхлістю модерну, то ж краще вже мене закопайте. Якщо ж можна було б примудритись закинути тіло на якийсь пліт, підпалити його і пустити Десною, аби мої рештки потонули десь в районі Новгород-Сіверська, то теж було б чудово. Проте вважаю більш реалістичним поховання десь у лісі, завдяки буддистам.

Мені іноді мерзенно від того скільки воїнів бажали б бути похованими відповідно до своїх поглядів (здебільшого язичницьких), проте не мають такої можливості. Обов'язково все робиться за мертвонародженою совково-християнською традицією. Навіть законодавчо ми не маємо змоги піти так як хотілося б. Це блядство. І як виживу, я його поборю.

Для воїна життя великою мірою є естетичним актом — звідси шляхетність, честь, доблесть і такі речі як "красивий вчинок" та "красива смерть".
Так з естетики проростає етика. Так легше і приємніше жити сенсами.

Тут досить цікава стаття про суфізм. Я до цієі філософії-світовідчуття ставлюсь зі значною повагою, бачу дуже багато паралелей з буддизмом, хоча є звісно ж непереборні протиріччя між цими двома вченнями.

В цій статті мені особливо імпонує протиставлення містичного та езотеричного, хоча серед натовпу зводити ці речі до синонімічного ряду вже ніби звичайне діло.

Почитайте. Це цікаво. І так, іслам (в своєму суфійському прояві в особливості) це надзвичайно поетично.