Що ж. Зимнє плавання віднині офіційно зимнє. Сезон відкрив. А зима обіцяє бути цікавою. Як і увесь наступний рік.

Вітаю себе з ювілейним співпадінням моїх планів на коротку відпустку з забороною на відпустки🤝 Ще трохи і півроку буде 🫠

Минулий Новий рік пройшов ніяк, а перше січня я зустрів в бліндажі. Навіть новорічні патчі від батальйону мені тоді не дістались. Мабуть подібний сценарій підстерігає мене й цьогоріч.

Побачимо. Головне правило війни — «аби не гірше». А докладатимусь зусиллями я до кращого, як і завжди.

Шерстяний йог з достойним асанічним рівнем доєднується до тренувань.

Ірландець. З ним починався мій бойовий і побутовий шлях на війні. Тоді ми навіть отримували від неї задоволення. Не часто побачиш, щоб людина за власним бажанням йшла в піхоту після безпілотників, а не навпаки. В бригадну розвідку ще й. Насправді на війні далеко не всі воїни і це нормально. Але він був справжній. Честь, друже.

Всім привіт🙋
Продовжуємо розкрошувати гостей з заболоття. Втім і вони роблять нам нерви. Відчув це на собі, коли довелось викликати броню аби витягати наш застряглий корч. Ще веселіше було, коли броня теж застрягла і витягала себе вгадайте чим..? Вірно — лебідкою. То ж зараз робимо маленький але терміновий збір. Буду вдячний допомозі і розповсюдженню❤️🙏

https://send.monobank.ua/jar/7bKvDHqTtg?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQPMTI0MDI0NTc0Mjg3NDE0AAGnQNmbWbj1P4rR1Ize0woD4nBz5rlwmtI_LemgGKx3zaF4PgKCGNsIfQwH2hU_aem_0t3NV5YeA2rnj21HTVVBww

Ґрунтовна позиція по мобілізації. Більшість живе якоюсь казкою, де все обовʼязково буде добре. Чужими руками і кровʼю.
Спойлер: за такого підходу добре не буде. І чим далі, тим страшнішою ставатиме наша спільна реальність, через українську біполярну позицію щодо ЗСУ-ТЦК.

В день ЗСУ, як чинний офіцер ЗСУ хочу подякувати працівникам ТЦК, [які також є складовою ЗСУ] за їхню важку і невдячну роботу.

Вважаю, що цих людей потрібно на державному рівні заохочувати, відзначати та нагороджувати.

Хочу наголосити на тому, що війну ми пройобуємо не через зовнішній тиск ворога, а через блядувате суспільство, яке вранці вітає військових з днем ЗСУ, а ввечорі кидається з лопатами на ТЦК-ЗСУ.

Ну а влада, звісно ж, знаходиться на боці ухилянтів, оскільки створює максимально зручрі умови для їхнього приросту і жодним чином не діє в інтересах військових та їхніх родин.

Саме влада відповідальна за колективну атмосферу ненависті суспільства до ТЦК-ЗСУ та недостатньо сприяє посиленню дисципліни в соціумі, його мілітаризації і переведенню на воєнні рейки.

Влада цинічно виконує демонстраційно-імітаційні дії спрямовані на зміцнення воєнної потуги, а по суті створює інкубаторний комфорт для бидло-ухилянтів та носіїв зневаги щодо військовослужбовців.

У день ЗСУ хочу повідомити радісну новину співгромадянам, що за умови відсутності позитивних змін на поприщі мілітаризації суспільства, ця прекрасна влада і суспільство отримають по єбалу від ЗСУ.

Точніше будуть відшмагані шомполами у хліву для волів. Терпінню і мовчанню військових є межа.

Неможливо далі мовчки спостерігати патогенез, коли тил воює з ТЦК-ЗСУ врази завзятіше, ніж з зовнішнім ворогом.

Про це мріяв ворог.

Відтак кожен понесе відповідальність за свої дії у час великої війни. Зокрема і ті двохцентнерові закарпатсько-хмельницькі льохи, які по селам перешкоджають роботі органів військового нагляду.

Щодо ТЦК-ЗСУ.

Так, у кожній родині є бідний родич-невдаха. Серед працівників органів військового нагляду є різні люди, не завжди тактовні, не завжди справедливі, чемні, чи адекватні. Але це не дає нікому права виставляти ТЦК-ЗСУ як каральну антинародну структуру.

Кожна конфліктна ситуація потребує виняткового розбору, індивідуального підходу та справедливого вирішення.

Серед матерів є мамки-алкоголічки та ті, хто знущається над дітьми — давайте кидатися з кулаками на породіль та заборонимо інститут материнства як такий...

Серед лікарів та суддів є хабарники і шахраї — давайте заборонимо лікарні та суди; серед фронтовиків є сольовики і дрібні злодюжки, серед вчителів — педофіли, серед священників збоченці; зрештою давайте заборонимо все і всіх навколо.

Не забувайте, що всі ми люди, зліплені з гівна і кісток, зіткані з недоліків, фобій, маній, чеснот і переваг.

Тому не варто очікувати від працівників ТЦК-ЗСУ архангельської чистоти і самарянського милосердя.


Відтак, ліпше не вітайте мене сьогодні з днем ЗСУ, адже я за ТЦК.

Ба більше, я є втіленням ТЦК-ultras.

І якби я жив цивільним життям, то організовував би праворадикальну молодь для силової підтримки ТЦК на вулицях та наданні відсічі стервозному бидлу і мразям, яке кидається на працівників органів військового контролю з сокирами і ножами.

Як шкода, що мої руки зв'язані війною...

Чого хочуть ветерани?

Третій армійський корпус кидає клич усім ветеранам, військовим і їхнім близьким. Долучайся до загальновійськового опитування і розкажи, з чим борються військові поза війною — на сайті veterans.ab3.army.

«Ветеран не повинен опинитися на узбіччі. Його досвід, лідерство, рішучість мають стати частиною повоєнного життя — у бізнесі, науці, політиці або освіті.

Саме для цього, у День ЗСУ, ми створюємо Ветеранський корпус. Тут військові і ветерани об’єднуються, підтримують один одного, стають будівничими нової України», — командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.

Ветеранський корпус — від бійців і для бійців. Долучайся до опитування і відправляй своїм!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Причини і пояснення

Я бачу як одиниці продовжують боротьбу попри все. Бачу тих, хто готовий лишитись, не дивлячись ні на що. Бачу воїнів, волонтерів, небайдужих. Я бачу тих, хто виїхав до і під час, тих, хто повернувся і тих, хто не оглядається… або оглядається, захлинаючись отрутою, ніби йому щось винна держава, народ чи хтось конкретний.

Життя досить просте, якщо бути чесним хоча б перед собою. Знайдеться тисяча причин аби лишитись або поїхати, воювати або тікати. Просто ми різні. І дивитись одне на одного зі зневагою, ненавистю, нерозумінням абощо це… НОРМАЛЬНО (на відносному рівні нашого буденного буття). Я не буду тут розповідати про те, що треба мирно прийняти вибір кожного. Прийняти можна факт вибору. А наступне, що варто прийняти це — наслідки. А вони бувають зовсім паралельні з миром.

Для когось ти назавжди будеш жмихом, котрий звалив або ідіотом, котрий лишився. Для когось ти герой, для інших злочинець. Думки людей про тебе мінятимуться сотню разів на день. Якби ти був ідеальним, знайшлося б чимало тих, хто тебе зневажає. Якби ти був просто відбірним мудаком, знайшлося б чимало тих, хто тобою захоплюється.

Це різні системи цінностей. Серед тих, хто розділив твій вибір у ключових питаннях, усе одно будуть розбіжності щодо другорядних речей. Світ не чорно-білий. Світ не живе двома точками зору. І світ тобі нічого не винен. Роби вибір і гни своє.

Я не є оптимістом в сенсі дотримання позитивного погляду на майбутнє. Просто вмію знаходити можливості і насолоджуватись життям. Останнім часом я багато задумувався про історію, нестримний плин часу, безкомпромісну неминучість визрівання наслідків з причин.

Те що я вбачаю в майбутньому через сьогодення, зовсім не схоже на райдужну країну. Справа в тому, що прогнозуючи, можна бути впевненим в двоє речах: перша — все змінюється, друга — чим далі горизонт планування, тим більша вірогідність неправильного прогнозу.

Мене самого дуже цікавить яким буде світ. Чи обернеться народ у націю? Чи буде меритократичний принцип покладено в основу державного управління? Хех, а я все ж оптиміст, правда?) Чекаю я звісно зовсім не цього. Перейдемо до рубрики «так бачу»…

Рано чи пізно настане пауза в тій чи іншій формі. Незалежно від того чи відкриються кордони, люди будуть виїздити, просто масштаби виїзду будуть різними. Армію скоротять, зарплати переважно впадуть. Податки і збори й далі закручуватимуть руки платника у вузол. повилазить русня, меншоварті, міські божевільні. Якщо пощастить, до влади прийдуть люди, що пройшли війну і котрим не байдужа ця країна. Тільки легко від цього не буде нікому. Боротьба буде кривава і вулична. Аби ми ще не повторили наше минуле більш ніж сторічної давності — коли кілька проектів України змагались між собою і переміг в результаті найгірший. Особисто для мене у всьому цьому майбутньому хаосі постає одне питання — ким можна бути в цій країні аби жити нормально, окрім військового? Я ніколи не збирався бути військовим, і це явно не та діяльність, котрою я хотів би займатись переважну частину свого життя. Чи можна буде взагалі реалізуватись в країні, займаючись чим хотілося б, а не чим треба? Можна скільки завгодно сміятись з того, що «риночок порішає» але в результаті так і буде. Просто далеко не всім сподобаються ці рішення. І цей риночок може не запропонувати тобі нічого іншого окрім війни, бандитизму чи вбогого існування. Мені такі варіанти явно не до вподоби. Для реалізації воїнського етосу Україна є просто прекрасним місцем. Але життя не складається лише з війни. Спостерігаючи як закручують податкові гайки і приймають контраверсійні неадекватні рішення, особливої віри в легке майбутнє тут у мене нема.
Але я відмовляюсь здаватись. Завжди щось придумував, так буде й надалі.

Зважаючи на це, хотів би побажати нам всім єднатись. Тим хто лишився і кому не байдуже. Хто не шукає більше причин і пояснень. У нас немає нікого окрім нас.
Але цього достатньо.

Нагадую, друзі, за все ще актуальний збір на лебідки. 10к закрила одна добра людина серед моїх знайомих. Кожні 10 гривень мають значення❤️ Піднажміть ще трохи будь ласка, збір невеличкий🙏

Всім привіт🙋
Продовжуємо розкрошувати гостей з заболоття. Втім і вони роблять нам нерви. Відчув це на собі, коли довелось викликати броню аби витягати наш застряглий корч. Ще веселіше було, коли броня теж застрягла і витягала себе вгадайте чим..? Вірно — лебідкою. То ж зараз робимо маленький але терміновий збір. Буду вдячний допомозі і розповсюдженню❤️🙏

https://send.monobank.ua/jar/7bKvDHqTtg?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQPMTI0MDI0NTc0Mjg3NDE0AAGnQNmbWbj1P4rR1Ize0woD4nBz5rlwmtI_LemgGKx3zaF4PgKCGNsIfQwH2hU_aem_0t3NV5YeA2rnj21HTVVBww

Приводимо тіло й розум до ладу перед черговим роком спротиву.

БЕЗОПЛАТНИЙ ЙОГА МАРАФОН

Вельмишановне панство, всім привітання і поклони. Повертаємось до роботи. Рік був дуже непростий і в якості висновку і підготовки до нового, не менш складного року пропоную всім добрим людям попрацювати над собою

Двотижневий онлайн йога марафон (початок 15 грудня), два дуже простих і коротких тренування на день (8 ранку і 19.30 вечір). Практики від 10 до 30 хвилин, рівень максимально доступний для всіх. Навіть для тих, хто ніколи не займався ні йогою, ні спортом. Записи практики будуть, бо блекаути і ситуація самі знаєте яка

В першу чергу практика з акцентом на дуже швидку і ефективну стабілізацію нашого психо-фізичного стану. Нам треба триматись і в мене є відпрацьований, перевірений на тисячах людей і сотнях військових робочий інструмент для цього, яким я хочу з вами поділитись

Просто сідаємо на килим і працюємо і результат практики сам все скаже за себе

Умови тільки дві-перша. Репост цього допису, після чого скидайте мені в телеграм @Leftsidememories скрін репосту і до понеділка я вас добавлю в закриту групу. Умова друга-просто сідати на килим і спробувати позайматись

Допис для репосту

https://www.instagram.com/p/DSHnlOngZ5e/?igsh=MXQycXc5bTgxaDB6eg==

До зустрічі на килимках друзі

Дякую всім за допомогу зі збором. Скоро мій болотяний криголам обзаведеться лебідкою. Дуже сподіваюсь, що нам не доведеться її використовувати, але всі ми розуміємо, що це ненадійні сподівання)

Ще раз дякую, як за донати, так і за репости. Усіх обіймаю. Маю трохи часу на відновлення, половину з нього усе одно витрачаю на справи, нажаль. Бережіть здоровʼя і піклуйтеся про тіло; розумні люди кажуть, що то — храм.

Знову потребуємо допомоги з поповненням ремонтної банки. З неї вже було витрачено більше 600 тисяч (100 з яких зібрано завдяки Йога Поліції). Погода і рельєф не сприяють довговічності авто нажаль.

Долучайтесь. Без вас ми не зможемо влаштувати новорічне святкування болотним гостям

І з наступаючим? Мабуть вже пора.

https://send.monobank.ua/jar/5Ck3NE68Yx

Відбувся кібербулінг з присмаком діалектики. Залишаю для історії — сподобалось.

Збір гарно бустанули. З 50к до 130к. Дякую усім, хто долучився ❤️

Загалом скоро оголошу наступний збір. Минулого разу вже закидали на нього і ми придбали авто. На днях, якщо все буде добре, запишу вам відео з подякою і безпосередньо авто.

Також сподіваюсь таки дозакрити той минулий збір і докупити ще машин, аби відновити частину спаленого ворожими дронщиками автопарку.
От про допомогу з ним вас і попрошу.

А поки вкотре дякую за вашу допомогу моєму підрозділу🙏

ІТАК, ДІТИ. Казала якось моя вчителька… Заключний збір цього року. Продовження минулого збору на машини для моєї роти.

Ціль - 500 тисяч.

Один збір і я продовжу писати щось цікаве для вас (сподіваюсь).

Допомагайте, бо без вас ніяк❤️

https://send.monobank.ua/jar/2tnCwBrByQ

Відсутність відпустки і локомотивне наближення моменту, коли від мого буттєвого календаря відірветься листок з числом 29, вганяє мене в стан, коли хочеться чи то спокою, чи то всадити пляшку віски в соло і потягуючи косяк, споглядати зоряне небо наді мною і моральний закон в мені…

а ще краще споглядати красивих жінок звісно, бо мурня ваш Кант, і його Кьоніґсберг, що скотився до рівня калінінграда, а от краса — вона ніколи не підводить.

Для осінньої депресії — пізно, для кризи середнього віку — рано, і для обох цих банальностей, разом узятих, тим паче не час. А втім саме так воно все і відчувається в цих ізюмських промзонах і розфарбованих мороком бліндажах.

Fiat lux? Тут про таке не чули. Але я б з радістю прогорланив аби воно тільки допомогло.

Я не заздрю але вагомо сумую за відчуттям Нового року. Хоча де там? Різдво! Новий рік асоціювався з дорослими напідпитку, мандаринами, відбивними з ананасом з духовки і солодким печінковим тортом… а от Різдво… 12 страв… і головне — куття, що стояла в чугуні в кутку, під іконою в рушниках.

яка ж вона була смачна, з родзинками, горіхами і маком. В грубі пострілювали дрова, на печі можна було провалитись у теплий сон… а на лаві навпроти печі стояло відро крижаної води, яку я поглинав кружкою розміром трохи меншим за мою дитячу голову…

Застілля, рідні.. ніч за вікном і відчуття абсолютного спокою..

Ех блять… віски, море жінки…ні.
якщо покопатися..я просто страшно сумую за святом з сімʼєю…

Обійміть близьких, це зараз просто неймовірний привілей.