Дякую всім за допомогу зі збором. Скоро мій болотяний криголам обзаведеться лебідкою. Дуже сподіваюсь, що нам не доведеться її використовувати, але всі ми розуміємо, що це ненадійні сподівання)
Ще раз дякую, як за донати, так і за репости. Усіх обіймаю. Маю трохи часу на відновлення, половину з нього усе одно витрачаю на справи, нажаль. Бережіть здоровʼя і піклуйтеся про тіло; розумні люди кажуть, що то — храм.
Ще раз дякую, як за донати, так і за репости. Усіх обіймаю. Маю трохи часу на відновлення, половину з нього усе одно витрачаю на справи, нажаль. Бережіть здоровʼя і піклуйтеся про тіло; розумні люди кажуть, що то — храм.
❤8
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Знову потребуємо допомоги з поповненням ремонтної банки. З неї вже було витрачено більше 600 тисяч (100 з яких зібрано завдяки Йога Поліції). Погода і рельєф не сприяють довговічності авто нажаль.
Долучайтесь. Без вас ми не зможемо влаштувати новорічне святкування болотним гостям
І з наступаючим? Мабуть вже пора.
https://send.monobank.ua/jar/5Ck3NE68Yx
Долучайтесь. Без вас ми не зможемо влаштувати новорічне святкування болотним гостям
І з наступаючим? Мабуть вже пора.
https://send.monobank.ua/jar/5Ck3NE68Yx
❤1
Збір гарно бустанули. З 50к до 130к. Дякую усім, хто долучився ❤️
Загалом скоро оголошу наступний збір. Минулого разу вже закидали на нього і ми придбали авто. На днях, якщо все буде добре, запишу вам відео з подякою і безпосередньо авто.
Також сподіваюсь таки дозакрити той минулий збір і докупити ще машин, аби відновити частину спаленого ворожими дронщиками автопарку.
От про допомогу з ним вас і попрошу.
А поки вкотре дякую за вашу допомогу моєму підрозділу🙏
Загалом скоро оголошу наступний збір. Минулого разу вже закидали на нього і ми придбали авто. На днях, якщо все буде добре, запишу вам відео з подякою і безпосередньо авто.
Також сподіваюсь таки дозакрити той минулий збір і докупити ще машин, аби відновити частину спаленого ворожими дронщиками автопарку.
От про допомогу з ним вас і попрошу.
А поки вкотре дякую за вашу допомогу моєму підрозділу🙏
🔥4❤🔥1❤1
ІТАК, ДІТИ. Казала якось моя вчителька… Заключний збір цього року. Продовження минулого збору на машини для моєї роти.
Ціль - 500 тисяч.
Один збір і я продовжу писати щось цікаве для вас (сподіваюсь).
Допомагайте, бо без вас ніяк❤️
https://send.monobank.ua/jar/2tnCwBrByQ
Ціль - 500 тисяч.
Один збір і я продовжу писати щось цікаве для вас (сподіваюсь).
Допомагайте, бо без вас ніяк❤️
https://send.monobank.ua/jar/2tnCwBrByQ
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
❤2
Відсутність відпустки і локомотивне наближення моменту, коли від мого буттєвого календаря відірветься листок з числом 29, вганяє мене в стан, коли хочеться чи то спокою, чи то всадити пляшку віски в соло і потягуючи косяк, споглядати зоряне небо наді мною і моральний закон в мені…
а ще краще споглядати красивих жінок звісно, бо мурня ваш Кант, і його Кьоніґсберг, що скотився до рівня калінінграда, а от краса — вона ніколи не підводить.
Для осінньої депресії — пізно, для кризи середнього віку — рано, і для обох цих банальностей, разом узятих, тим паче не час. А втім саме так воно все і відчувається в цих ізюмських промзонах і розфарбованих мороком бліндажах.
Fiat lux? Тут про таке не чули. Але я б з радістю прогорланив аби воно тільки допомогло.
Я не заздрю але вагомо сумую за відчуттям Нового року. Хоча де там? Різдво! Новий рік асоціювався з дорослими напідпитку, мандаринами, відбивними з ананасом з духовки і солодким печінковим тортом… а от Різдво… 12 страв… і головне — куття, що стояла в чугуні в кутку, під іконою в рушниках.
яка ж вона була смачна, з родзинками, горіхами і маком. В грубі пострілювали дрова, на печі можна було провалитись у теплий сон… а на лаві навпроти печі стояло відро крижаної води, яку я поглинав кружкою розміром трохи меншим за мою дитячу голову…
Застілля, рідні.. ніч за вікном і відчуття абсолютного спокою..
Ех блять… віски, море жінки…ні.
якщо покопатися..я просто страшно сумую за святом з сімʼєю…
Обійміть близьких, це зараз просто неймовірний привілей.
а ще краще споглядати красивих жінок звісно, бо мурня ваш Кант, і його Кьоніґсберг, що скотився до рівня калінінграда, а от краса — вона ніколи не підводить.
Для осінньої депресії — пізно, для кризи середнього віку — рано, і для обох цих банальностей, разом узятих, тим паче не час. А втім саме так воно все і відчувається в цих ізюмських промзонах і розфарбованих мороком бліндажах.
Fiat lux? Тут про таке не чули. Але я б з радістю прогорланив аби воно тільки допомогло.
Я не заздрю але вагомо сумую за відчуттям Нового року. Хоча де там? Різдво! Новий рік асоціювався з дорослими напідпитку, мандаринами, відбивними з ананасом з духовки і солодким печінковим тортом… а от Різдво… 12 страв… і головне — куття, що стояла в чугуні в кутку, під іконою в рушниках.
яка ж вона була смачна, з родзинками, горіхами і маком. В грубі пострілювали дрова, на печі можна було провалитись у теплий сон… а на лаві навпроти печі стояло відро крижаної води, яку я поглинав кружкою розміром трохи меншим за мою дитячу голову…
Застілля, рідні.. ніч за вікном і відчуття абсолютного спокою..
Ех блять… віски, море жінки…ні.
якщо покопатися..я просто страшно сумую за святом з сімʼєю…
Обійміть близьких, це зараз просто неймовірний привілей.
❤13💔5💯2
Чудовий план, Уолтер…
Просто блять геніальний, якщо я правильно зрозумів. Надійний, як швейцарський годинник… (с)
Чекаю вже таких мемів з приводу плану. Закидуйте будь ласка на збір, продовжуємо воювати
Просто блять геніальний, якщо я правильно зрозумів. Надійний, як швейцарський годинник… (с)
Чекаю вже таких мемів з приводу плану. Закидуйте будь ласка на збір, продовжуємо воювати
👍5
Я написав довгочитанку з приводу того, на якому саме дубі ми маємо підвісити гетманцева за ребра разом з його комітетом, аби покарання, за те, що він робить з податковою системою, було в повній мірі справедливим та мало достатню компенсаційну силу аби перекрити нанесений ним mental damage.
Але я вам її не відправлю😁
Забагато зради під кінець року.
Насправді текст мій про всратість законопроекту щодо пдф для фопів.
Колись може опублікую, та сподіваюсь, що за наступний рік, вони його допилять, а ще краще, аби він не відбувся взагалі.
В наступному році (до якого мені ще треба трохи дожити) має відбутись чимало змін, як в моєму окремому житті, так і в країні в цілому.
Маю вам сказати, що я абсолютно песимістичний щодо майбутнього, якщо за песимізм вважати розуміння, що між бажаним і тим, як воно все буде насправді, вималювалась нездоланна прірва з відʼємним значенням.
Я не можу перемалювати усе це. Моєї особистої сили достатньо аби вплестись і прорости серед цих пейзажів або ж взагалі прорватись до зовсім інших полотен, систем з інакшими правилами гри. Але такий крок призведе до розриву з минулим (і теперішнім насправді) в особі тих, хто мені не байдужий. Такий крок був би логічним і безпечнішим.
Та життя укладено так, що логіки недостатньо для проживання його в повноті.
Ми достойно ведемо цю партію, і безвідносно фіналу, бажаю вам нею насолодитись в наступному році.
Ps/ гетманцев — півень, його треба пустити на борщ без черги😉 .
Але я вам її не відправлю
Забагато зради під кінець року.
Насправді текст мій про всратість законопроекту щодо пдф для фопів.
Колись може опублікую, та сподіваюсь, що за наступний рік, вони його допилять, а ще краще, аби він не відбувся взагалі.
В наступному році (до якого мені ще треба трохи дожити) має відбутись чимало змін, як в моєму окремому житті, так і в країні в цілому.
Маю вам сказати, що я абсолютно песимістичний щодо майбутнього, якщо за песимізм вважати розуміння, що між бажаним і тим, як воно все буде насправді, вималювалась нездоланна прірва з відʼємним значенням.
Я не можу перемалювати усе це. Моєї особистої сили достатньо аби вплестись і прорости серед цих пейзажів або ж взагалі прорватись до зовсім інших полотен, систем з інакшими правилами гри. Але такий крок призведе до розриву з минулим (і теперішнім насправді) в особі тих, хто мені не байдужий. Такий крок був би логічним і безпечнішим.
Та життя укладено так, що логіки недостатньо для проживання його в повноті.
Ми достойно ведемо цю партію, і безвідносно фіналу, бажаю вам нею насолодитись в наступному році.
Ps/ гетманцев — півень, його треба пустити на борщ без черги
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍11❤🔥1
Публічність накладає обмеження. І я не про публічність в сенсі закону про запобігання корупції, а загалом. Року так до 2010 люди ще старались «фільтрувати базар». Сокирою в повітрі зависала білякримінальна культура і якісь карколомні мікси політичної реклами. Спокою в датськім королівстві не було ніколи, якщо подумати.
Десь тоді ж я вперше почув словосполучення «національна ідея». Тоді (як і зараз нажаль), суть цієї ідеї переважно пояснювалась через її дефініцію, що є нонсенсом, як з точки зору формальної логіки, так і буденного практичного розуміння.
Що головне для українця? — Національна ідея.
В чому вона полягає?
— В ідеї Нації!!!
🚬
Так… Тут має бути мем з тим чорним чоловіком в чорній шкіряній куртці, що комічно натякає на твою мисленнєву недолугість, приставивши собі до скроні чорного пальця. Хоча насправді все це длячорного красного слівця, і той пан натякає на сюрреалістичну тупість якоїсь ситуації зазвичай…
До речі, а я достатньо разів вжив слово «чорний» аби стати жертвою «кенсел калче»?
Сподіваюсь у своїй новій книзі про культуру Дмитро Олександрович скористався можливістю обіграти цю тему жартома, закинувши те, що після середньовіччя ніякої культури, окрім культури відміни нам вже ОЧЕВИДНО й не світило😁
Але повернемось до Ідеї Нації. Колись я запитав свого першого вчителя філософії яка ж в нас національна ідея, і мав таку відповідь…
«Какая нахуй национальная идея? Серёг, здесь всегда была одна национальная идея — съебаться отсюда!Лучшие уже в Канаде. А этим дебилам национальную идею не объяснишь, они голосовали за януковича, а мы теперь это хаваем».
Варто мабуть згадати, що відсидок у мого вчителя було більше ніж дипломів чи наукових робіт.
Зовсім інший бік національної ідеї я спостерігав на іншому березі — серед мусорів.
Там національна ідея полягала в тому аби бути ситим, мати вміння і змогу випити відро хортиці (черняк, чекаю котлету за рекламу, мразота ти напівсовкова), повлаштовувати дітей в органи та міністерства та загалом намахувати державу всіма відомими й невідомими засобами.
БАБЛО. Така була національна ідея середньостатистичного українця. А інші ідеї в умовах матеріалістичної свідомості та навколишньої вбогості серед робочого класу зародитись в принципі і не можуть.
Що ж ми маємо зараз? Фільтрування базару було витіснено самоцензурою на базі «нової щирості». «Съебаться» до повномасштабки було більш ніж просто.
А бабки? «В Украине три пути — офис, вебка и айти.
Та, правду кажучи, за часи незалежності шляхів цих стало більше, особливо після Революції. Втім усе це не для тупеньких, як було так і є, і чим глибше в ліс,тим зліші дятли тим серйозніша конкуренція.
Технології дали захмарні можливості, а коротке вікно коли заробити можна багато і ще й не дуже помітно для системи, то взагалі щастя.
Невідʼємною частиною нашої національної ідеї або етнокоду є бажання не бути «обилеченным». Але якщо ти з іншого боку, то ідея твоя полярна — «обилетить».
Загалом середній обиватель жонглює цими ідеями, тримаючи носа за вітром.
Як казав один мій вчитель, якщо тікаємо ми, то це стратегічний відступ, а якщо вони — то це втрата честі і боягузтво. Ще він казав, що рабовласницький стрій це чудовий стрій, якщо ти знаходишся з правильної сторони.
Ви можливо задумуєтесь звідки в мене такі цікаві вчителі по життю, і як я з такою наукою в серці опинився в Третій штурмовій? Ну, насправді ятупенький ідеаліст…був довгий час. І робити люблю все по-своєму.
Цим я вдався в одну прекрасну жінку, котра завжди любила робити не так, як їй кажуть інші, навіть якщо вона згодна з тим що вони їй кажуть. Іронічно, що вона все життя терпляче спостерігає за моїм ігноруванням її повчань і тим як я роблю усе по-своєму.
Та я пішов якісно далі за неї, бо мене до того як я долучився до війни, взагалі не цікавило, що там думають інші, то ж не обтяжував себе задачею їх слухати. Коли мене там нема, вони можуть мене навіть побити» (ще один уклін моєму вчителю).
Що змінила війна?
Десь тоді ж я вперше почув словосполучення «національна ідея». Тоді (як і зараз нажаль), суть цієї ідеї переважно пояснювалась через її дефініцію, що є нонсенсом, як з точки зору формальної логіки, так і буденного практичного розуміння.
Що головне для українця? — Національна ідея.
В чому вона полягає?
— В ідеї Нації!!!
Так… Тут має бути мем з тим чорним чоловіком в чорній шкіряній куртці, що комічно натякає на твою мисленнєву недолугість, приставивши собі до скроні чорного пальця. Хоча насправді все це для
До речі, а я достатньо разів вжив слово «чорний» аби стати жертвою «кенсел калче»?
Сподіваюсь у своїй новій книзі про культуру Дмитро Олександрович скористався можливістю обіграти цю тему жартома, закинувши те, що після середньовіччя ніякої культури, окрім культури відміни нам вже ОЧЕВИДНО й не світило😁
Але повернемось до Ідеї Нації. Колись я запитав свого першого вчителя філософії яка ж в нас національна ідея, і мав таку відповідь…
«Какая нахуй национальная идея? Серёг, здесь всегда была одна национальная идея — съебаться отсюда!Лучшие уже в Канаде. А этим дебилам национальную идею не объяснишь, они голосовали за януковича, а мы теперь это хаваем».
Варто мабуть згадати, що відсидок у мого вчителя було більше ніж дипломів чи наукових робіт.
Зовсім інший бік національної ідеї я спостерігав на іншому березі — серед мусорів.
Там національна ідея полягала в тому аби бути ситим, мати вміння і змогу випити відро хортиці (черняк, чекаю котлету за рекламу, мразота ти напівсовкова), повлаштовувати дітей в органи та міністерства та загалом намахувати державу всіма відомими й невідомими засобами.
БАБЛО. Така була національна ідея середньостатистичного українця. А інші ідеї в умовах матеріалістичної свідомості та навколишньої вбогості серед робочого класу зародитись в принципі і не можуть.
Що ж ми маємо зараз? Фільтрування базару було витіснено самоцензурою на базі «нової щирості». «Съебаться» до повномасштабки було більш ніж просто.
А бабки? «В Украине три пути — офис, вебка и айти.
Та, правду кажучи, за часи незалежності шляхів цих стало більше, особливо після Революції. Втім усе це не для тупеньких, як було так і є, і чим глибше в ліс,
Технології дали захмарні можливості, а коротке вікно коли заробити можна багато і ще й не дуже помітно для системи, то взагалі щастя.
Невідʼємною частиною нашої національної ідеї або етнокоду є бажання не бути «обилеченным». Але якщо ти з іншого боку, то ідея твоя полярна — «обилетить».
Загалом середній обиватель жонглює цими ідеями, тримаючи носа за вітром.
Як казав один мій вчитель, якщо тікаємо ми, то це стратегічний відступ, а якщо вони — то це втрата честі і боягузтво. Ще він казав, що рабовласницький стрій це чудовий стрій, якщо ти знаходишся з правильної сторони.
Ви можливо задумуєтесь звідки в мене такі цікаві вчителі по життю, і як я з такою наукою в серці опинився в Третій штурмовій? Ну, насправді я
Цим я вдався в одну прекрасну жінку, котра завжди любила робити не так, як їй кажуть інші, навіть якщо вона згодна з тим що вони їй кажуть. Іронічно, що вона все життя терпляче спостерігає за моїм ігноруванням її повчань і тим як я роблю усе по-своєму.
Та я пішов якісно далі за неї, бо мене до того як я долучився до війни, взагалі не цікавило, що там думають інші, то ж не обтяжував себе задачею їх слухати. Коли мене там нема, вони можуть мене навіть побити» (ще один уклін моєму вчителю).
Що змінила війна?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤1❤🔥1
О, друзі мої, тут я плавно підходжу, навіть насмілюсь сказати «підкрадаюсь» (як той Пездець) до того що ми всі маємо зараз за національну ідею в середньому по палаті.
Війна змінила усе. І пригадуючи, що армія це як тюрма, тільки там сидіти престижно і суспільно-корисно (хоча серед законників і в тюрмі сидіти досить поважне заняття — ще й основне), зауважу, що ми знову згадуємо, що таке «фільтрувати базар».
Я вже не раз згадував, що приємним бонусом цивільного життя є можливість говорити що думаєш, і не сильно думати над тим, що говориш. А також можливість звільнитись з роботи, нагнути фалосів начальнику, і взагалі приємно проводити час, зайнявши позицію маргінезу за потреби.
А якщо на твій маргінез дивитиметься достатньо багато людей, то якись ютуб, до прикладу, тобі ще й непогано заплатить.
А от армія це інші правила гри. І одне кривеньке слово необачна дія, може загалом привести тебе до ситуації, де продовження твого життя у часопросторі буде поставлено під питання. Ви не переймайтесь, звісно ж ви тут можете обкласти більшість мішками з хуїв, адже саме в армії зʼявились такі перли витонченої словесності як «чому очі квадратні як 5 копійок?» та «что дєлать? — муравью хуй прідєлать».
Але обставин, де ви зможете отримати покарання від якого ваша спина набуде відтінку зоряної ночі, матиметься в достатку. Це взагалі не найстрашніше.
Куди гірше — підрозділи з совковими за ментальністю і управлінським стилем командирами, де й покарання ви матимете відповідні.
Стандартного цивіла усі ці барви позбавлять тями. Але пробувши в умовах гіпер стресу і загалом обставин, в котрих смерть доволі часто тобі потискає руку…розумієш що інакше воно складатись не може. Навіть найкраща армія не може бути позбавлена недоліків…армії, як такої. Те саме стосується і війни, що сама по собі є дуже неприємною річчю.
Побувши тут, ти просто звикаєш. І ось нарешті (якщо ви дочитали сюди) перейдемо до предмету ессе та національної ідеї.
Більшість в країні тут НЕ була. І дві системи цінностей і правил поведінки ще мають зіштовхнутись в майбутньому. Це буде болісно для всіх. А трансформації інакше і не відбуваються.
Український протагоніст змінився. Не те щоб його перестали цікавити гроші. Не те що б він не хотів зʼїбатись. Але після усього пережитого і з повним рюкзаком навичок та збройного лівака…творитиметься нове сьогодення. І якщо станеться інакше, я буду вкрай здивований і навіть радий. Але ви вже знаєте, що я песиміст в питаннях очікувань, а тому не чекаю я здивувань.
Та є і плюси. І чимало. Протагоніст наразі солдат, а не маленький гвинтик. Іноді музику замовляє не той, хто в змозі платити, але той, хто кладе пістолет на столі перед музикантом. Якщо ж замовник ще й здатен розрядити магазин над головою, музикантом доведеться бути тому, хто просто в змозі платити.
Що ж. Здається я все ще жирно вам натякаю на нерайдужне майбуття.
То ж середньою національною ідею на післявоєнні чи «паузові роки» буде щось на кшталт «я єбал, я воєвал». До того себе і готуйте.
Що по високим матеріям? Що по Надії?
Благо, не обивателями єдиними стоїть світ, ми спромоглися на суттєву генерацію еліт, найбільшу за часів незалежності, вони правда з війни не вилазять поки, але все попереду.
То ж майте надію, і долучайтесь до війська. Як максимум, щоб долучитись до епічного протистояння, правої справи, і найцікавіших людей сьогодення, і як мінімум, щоб з вас потім не спитали. Як з лоха.
Почав я все це з публічності. Чому? Бо от треба мені збір наприклад робити чи просто добро в світ нести, щоб рандомний ухилянт раптом не передумав мені задонатити чи не перестав вважати мене котиком з ЗСУ. А я тут страшні речі пишу, і кожен текст думати змушений, і як би зради не нагнати, бо свої палками забʼють і як би з оптимізмом не перестаратись, щоб диванні війська не розслабились настільки, що й новорічний пʼятак об дно монобанки не брязне.
І це важко, знаєте..дуже важко втриматись від своєї генетичної схильності робити наперекір, і, набутої в тяжких філософських диспутах, звички закінчувати аргументацію нахуєм або похуєм.
Війна змінила усе. І пригадуючи, що армія це як тюрма, тільки там сидіти престижно і суспільно-корисно (хоча серед законників і в тюрмі сидіти досить поважне заняття — ще й основне), зауважу, що ми знову згадуємо, що таке «фільтрувати базар».
Я вже не раз згадував, що приємним бонусом цивільного життя є можливість говорити що думаєш, і не сильно думати над тим, що говориш. А також можливість звільнитись з роботи, нагнути фалосів начальнику, і взагалі приємно проводити час, зайнявши позицію маргінезу за потреби.
А якщо на твій маргінез дивитиметься достатньо багато людей, то якись ютуб, до прикладу, тобі ще й непогано заплатить.
А от армія це інші правила гри. І одне кривеньке слово необачна дія, може загалом привести тебе до ситуації, де продовження твого життя у часопросторі буде поставлено під питання. Ви не переймайтесь, звісно ж ви тут можете обкласти більшість мішками з хуїв, адже саме в армії зʼявились такі перли витонченої словесності як «чому очі квадратні як 5 копійок?» та «что дєлать? — муравью хуй прідєлать».
Але обставин, де ви зможете отримати покарання від якого ваша спина набуде відтінку зоряної ночі, матиметься в достатку. Це взагалі не найстрашніше.
Куди гірше — підрозділи з совковими за ментальністю і управлінським стилем командирами, де й покарання ви матимете відповідні.
Стандартного цивіла усі ці барви позбавлять тями. Але пробувши в умовах гіпер стресу і загалом обставин, в котрих смерть доволі часто тобі потискає руку…розумієш що інакше воно складатись не може. Навіть найкраща армія не може бути позбавлена недоліків…армії, як такої. Те саме стосується і війни, що сама по собі є дуже неприємною річчю.
Побувши тут, ти просто звикаєш. І ось нарешті (якщо ви дочитали сюди) перейдемо до предмету ессе та національної ідеї.
Більшість в країні тут НЕ була. І дві системи цінностей і правил поведінки ще мають зіштовхнутись в майбутньому. Це буде болісно для всіх. А трансформації інакше і не відбуваються.
Український протагоніст змінився. Не те щоб його перестали цікавити гроші. Не те що б він не хотів зʼїбатись. Але після усього пережитого і з повним рюкзаком навичок та збройного лівака…творитиметься нове сьогодення. І якщо станеться інакше, я буду вкрай здивований і навіть радий. Але ви вже знаєте, що я песиміст в питаннях очікувань, а тому не чекаю я здивувань.
Та є і плюси. І чимало. Протагоніст наразі солдат, а не маленький гвинтик. Іноді музику замовляє не той, хто в змозі платити, але той, хто кладе пістолет на столі перед музикантом. Якщо ж замовник ще й здатен розрядити магазин над головою, музикантом доведеться бути тому, хто просто в змозі платити.
Що ж. Здається я все ще жирно вам натякаю на нерайдужне майбуття.
То ж середньою національною ідею на післявоєнні чи «паузові роки» буде щось на кшталт «я єбал, я воєвал». До того себе і готуйте.
Що по високим матеріям? Що по Надії?
Благо, не обивателями єдиними стоїть світ, ми спромоглися на суттєву генерацію еліт, найбільшу за часів незалежності, вони правда з війни не вилазять поки, але все попереду.
То ж майте надію, і долучайтесь до війська. Як максимум, щоб долучитись до епічного протистояння, правої справи, і найцікавіших людей сьогодення, і як мінімум, щоб з вас потім не спитали. Як з лоха.
Почав я все це з публічності. Чому? Бо от треба мені збір наприклад робити чи просто добро в світ нести, щоб рандомний ухилянт раптом не передумав мені задонатити чи не перестав вважати мене котиком з ЗСУ. А я тут страшні речі пишу, і кожен текст думати змушений, і як би зради не нагнати, бо свої палками забʼють і як би з оптимізмом не перестаратись, щоб диванні війська не розслабились настільки, що й новорічний пʼятак об дно монобанки не брязне.
І це важко, знаєте..дуже важко втриматись від своєї генетичної схильності робити наперекір, і, набутої в тяжких філософських диспутах, звички закінчувати аргументацію нахуєм або похуєм.
❤2🙏1
Я настільки чесний, що кажу вам, що я не до кінця чесний. Я настільки не хочу вас розчаровувати потім, що краще зроблю це одразу.
Я поганий. Але трьом з половиною людям я не байдужий. А вони мені не байдужі настільки, що я, як бачите, навіть готовий за них воювати.
Що ж. Бажаю вам навчитись орієнтуватись у правилах майбутніх ігор. Настільки щоб ви могли красиво вийти з будь-якої з них. А ще бажаю вам мати близьких, за яких ви готові хоча б вбити, не те що вмерти. І щиро бажаю аби вас такі питання ребром минули.
З Різдвом… хоча і з запізненням. Обіймаю.
Я поганий. Але трьом з половиною людям я не байдужий. А вони мені не байдужі настільки, що я, як бачите, навіть готовий за них воювати.
Що ж. Бажаю вам навчитись орієнтуватись у правилах майбутніх ігор. Настільки щоб ви могли красиво вийти з будь-якої з них. А ще бажаю вам мати близьких, за яких ви готові хоча б вбити, не те що вмерти. І щиро бажаю аби вас такі питання ребром минули.
З Різдвом… хоча і з запізненням. Обіймаю.
❤16🙏1
Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш? А я от другий рік підряд його на позиції зустрічаю. На що ці ваші приказки натякають, мм!? 🤨
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4😁4
Заходжу в інстаграм аби робити репости зборів і всього важливого. І якось постійно вибиває тредс в рекомендаціях. 5 хвилин там і хочеться видалити інтернет, а не те що інстаграм.
Втім…бачу і багато нормального. Принаймні, якщо люди одне одного ненавидять, то є дві точки зору, і якась боротьба, а не всі пришелепкуваті)
І так, нагадую за збір. Потрохи йдемо але поки на машинку не назбирали. А таки треба. І дуже.
Втім…бачу і багато нормального. Принаймні, якщо люди одне одного ненавидять, то є дві точки зору, і якась боротьба, а не всі пришелепкуваті)
І так, нагадую за збір. Потрохи йдемо але поки на машинку не назбирали. А таки треба. І дуже.
👍3❤2
З яких пір Новгород-Сіверськ це село? Там більше 10к людей проживає. Що ж, побачимо, що буде далі.
Forwarded from Лачен пише
На Чернігівщині ухвалили рішення про обовʼязкову евакуацію з 14 прикордонних сіл — Новгород-Сіверську, Семенівську, Сновську і Городнянську громади, — ОВА.
Прикордоння під щоденними обстрілами.
😢6
Forwarded from Жорін /// Третій армійський корпус
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Вчинки Героїв - полеглих в боях воїнів - задають вектор розвитку всього суспільства. Бо ми в буквальному сенсі маємо змогу жити завдяки їхньому Чину.
Не в наших традиціях оплакувати й жаліти загиблих в бою. В наших традиціях згадувати - їхню відвагу, хоробрість і їхню віру в боротьбу. Та продовжувати їхні справи.
День Мертвих - дата, коли ми згадуємо кожного полеглого воїна. Ці імена - наш щоденний заклик до дії. Це мотивація та вогонь, що ніколи не дозволить нам зупинитися чи опустити руки.
@MaksymZhorin 👊🏻
Не в наших традиціях оплакувати й жаліти загиблих в бою. В наших традиціях згадувати - їхню відвагу, хоробрість і їхню віру в боротьбу. Та продовжувати їхні справи.
День Мертвих - дата, коли ми згадуємо кожного полеглого воїна. Ці імена - наш щоденний заклик до дії. Це мотивація та вогонь, що ніколи не дозволить нам зупинитися чи опустити руки.
@MaksymZhorin 👊🏻
❤5🫡2