🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Вже вщухли пристрасті, тому настала татова черга ділитись враженнями про конференцію правих сил.

Максимально плідний захід.

Висота, лоск і міць правого середовища вкотре стали очевидністю.

Попри втрати на фронті, ми, все ще зберігаємо статус найорганізованішого та найбоєздатнішого сегменту українського суспільства.

ДК і Братство заклали добру традицію збирати праві середовища задля координації дій. Для узгодження акцій прямої дії та підвищення ударної міці наших осередків.

Адже у поточному моменті ми маємо протистояти на двох напрямках: фронт, [де категоричність маркерів є зрозумілою] та тил, [в якому підіймає голову ухилянтська мразь, правокачатєлі, "військові адвокати", вата та МП].

Приємно було пересвідчитись у щільності наших лав та почути динамічні промови лідерів мислячих інтелектуально-комбативних груп, а саме

💣Друга Сліпа [3 Армійський Корпус];

🔥Євгена Карася [413 ПБС СБС];

💪Друга Жекуса [Авангард 3 АК];

💥Друга Русина [Centuria 3 AK];

🧨Ігоря Плохого [Націонал-Християнський фронт];

♣️представника Традиція і Порядок [нажаль не запам'ятав позивний, але був позитивно вражений характером та змістом озвучених ним думок] та ін.

⚠️Звісно ж хотілося почути думки свого побратима та беззаперечного авторитета у правому русі — Івана ZALIZNYAK, проте свої умовиводи він виклав у власному каналі і вони традиційно на висоті.

# # #

Тези з якими Тато звернувся до правих осередків:

— радикалізація негативного ставлення до ухилянтської швалі та створення максимально незручних умов для їхнього безтурботно-затишного життя у час Великої Війни;

— активізація зовнішньої пропаганди [графіті, стікери, соцмережі] основних гасел #ТЦК_ULTRAS; формування мобільних груп активних громадян, які б нейтралізували вуличне бидло, котре перешкоджає мобілізаційній роботі військовослужбовців #ТЦК_ЗСУ;

— мілітаризація суспільства і справедлива, [тобто тотальна та обов'язкова мобілізація мужського частини громадян України];

— блокування діяльності псевдорелігійних організацій московського патріархату та їхніх медіа [СПЖ та Казацкій]; остаточне вирішення питання МП [який, до слова, активно включився у процес зриву мобілізації та дискредитації військовослужбовців ТЦК_ЗСУ]

— популяризація дітонародження та раективація української демографії [або воюй, або плодись; як перше так і друге є подвигом];

— актуалізація демографічної арифметики для українців:

1 дитина — дещиця дитини

2 дитини — це пів дитини

3 дитини — це 1 дитина

[орієнтування на християнський догмат Св. Трійці, де в порядку містичного тлумачення 3=1];

— мовне питання; тотальне панування української мови; виразніша нетерпимість до кацапоротих...

Адже мова це не про фантики слів, радше про операційну систему свідомості. У кожній лінгвістичній тектоніці операційка є відмінною.

Мова — єдиний інструмент заглиблення у буття [Гайдеґґер: Мова — це дім буття]; це головний двигун логіко-семантичного процесу; це операційна система мислення.

Бути українським націоналістом [традиціоналістом/правим] і не дотримуватись засад лінгвістичного шовінізму — неможливо. Зрештою, ніщо кацапське не має право на існування в публічному просторі України.

Тож максимально стисло і тезово про суть актуалізованих у доповіді проблемних питань:

1) більше дієвої нетерпимості до ухилянтів;

2) розпоширення діяльності і пропаганди #ТЦК_UITRAS;

3) остаточне вирішення МП-ешного питання;

4) реактивне примноження свідомої української популяції та турбодемографія;

5) більше мовного шовінізму та нетерпимості до носіїв ублюдочного кацапського нарєчія.

P.S.

МИ ТУТ, ЩОБ ЖИТИ.

А життя — це розгорнуті у часі зусилля.

Попереду Ера наших колективних зусиль, які неухильно змінять порядок історичних процесів.

Амінь.

Стоун айленд став настільки популярним серед трейдерів, політиків і маминих темщиків, що виглядає тепер ніби барсетка і гостроносі дермантинові туфлі під спортивний костюм.

Хочеться уїбати, одним словом.

Але звісно, спостерігаючи цей наряд на міністрі оборони, що має таки значні досягнення по життю, я починаю вимикати оціночне сприйняття, користуючись своїм буддійським привілеєм🥹

Вчора, до речі, мав першу пробіжку в цьому році. Погода, мʼяко кажучи, не сприяла. Але я вирішив поглянути на питання з іншого боку.

Бажання було велике, більше за нього тільки відвага. То ж взяв я свої бігові Саґуаро чи як їх там і вийшов…на лід.
Благо моя бігова доріжка простягається вздовж поля. То ж я вирішив, що бігтиму по замерзлій землі.

Як виявилося, до тієї землі ще варто було доплисти, бо води по дорозі було місцями на рівні щиколоток.

Але мене такі нюанси не зупинили. Я допустив, що доки я рухатимусь, вода мене хвилювати не має.

То ж результатом експерименту стала семикілометрова повільна пробіжка прямо по воді, снігу і згаданій землі.

Гіпотеза виявилась вірною - через 5 хвилин тебе взагалі перестає хвилювати, що ти маєш наскрізь мокре взуття.
Після пробіжки прийняв контрастний душ, закинув речі пратися і чудово себе почував.

Так от. Виходить я все життя не бігав взимку, тому що не хотів промочити ноги. А виявилось, що це ніколи не було проблемою 😒

Що ж. Пробіжкам бути. Окрім як в період амброзії звісно.

Вирішив поділитись з вами. Повторювати нікому не рекомендую, бо ж я круглий рік взаємодію з холодом — контрастний душ, зимове плавання. Тепер подружився з холодом на взагалі новому рівні.

Продовжую. Мінусів у таких пробіжок два.
Перший — повна машина прання, включно з взуттям авжеж. Зважаючи на відключення світла, треба трохи планувати цей момент.
Другий — вірогідність розпластатися морською зіркою через ожеледицю далека від нуля (сьогодні філігранно провернув цей маневр разочок 😅).

Але я вже не можу не бігати: повітрям проростають перші натяки на весну. А навколишня сіра вбогість викликає лише бажання її покинути. От і біжиш собі, вдаючи вільну людину в мирний час. Ніби можеш покинути зону тимчасового перебування… не перейшовши при цьому в зону безпосередньої участі 😁

Завершую з самоіронією. Йду снідати і працювати. Вдалого дня, шляхто.

Ps/ переплутав скріншоти. Перезалив пост.

Мені подобається сучасний світ.

Коли я був трохи молодший, то міг підтягнутись 25+ разів з раночку, не вмерти на півторагодинній йозі опісля, розкурити косяк по її закінченню і закинути зверху дабл роял чізбургер і біг мак з картопелькою.

А після цього ще до лізти додому щоб всістись за аналіз рекламного кабінету фейсбуку, заробляючи собі на хлібець з маслом.

Пригадуючи це, мені здається, шо я був той ще безвідповідальний дятел.

Але не тепер!!! Бо нині, я познайомився з таким поняттям як HYBRID ATHLETE 😁

О дивний новий світ, як же мені це все подобається, і які ж ці зумери геніальні.

Якщо бути серйознішим, то це поняття просто означує людей, котрі міксують різні види біляспортивноі активності. А цим я займаюсь чи не все життя.

Але алгоритми інстаграму познайомили мене з зовсім іншим відтинком цього терміну)) і він підіймає мені настрій)

https://www.instagram.com/p/DMQx-OGtfvc/?igsh=MWFwZ3E5aW5zbGNkZA==

Що ж. Я запланував бентежно багатобуквенний текст.

Формат мого каналу, як ви помітили, з ведмежою грацією балансує між збірником есе на вільну тему та стрічкою дідових анекдотів.

Все що я пишу, є інтуїтивно-спонтанним розмислом, що цілить в терапевтичний ефект, перш за все, і намагається вловити якусь міру поміж красою й істиною, на другорядному рівні.

Тому зазвичай я багато чого планую і навіть грізно силюсь написати колись там в майбутньому, а потім, на цей замисел, минаючи докорів сумління, вкладаю шестигранного даоського болта…

Бо ж очевидно, що майбутнє придумали фіскали, аби обкрадати чесних анархістів сьогодення.

Так само очевидно, що все і так очевидно, а якщо й не очевидно, то значить ще не час, аби воно було очевидним 👍

Та все ж, аби всі ці невербалізовані думки не бентежили сон моєї совісті, я виправлю ситуацію, панство.
Час копнути вишукані лінощі під сраку.
Час доконати недоконане.
Час Вовка!!! (Вибачте, не стримався🕺)

То ж оголошую, що НЕ скоро (я ж себе реально оцінюю по можливості) тут буде розміщено цікаве (маю таку надію) чтиво на тему: «Сила, Мудрість, Співчуття…та інші красиві речі, які ти просрав варто осмислити і взяти на озброєння.

Не скоро, але текст таки буде, бо обʼєм недописаного за означеним дискурсом вже силується перетнути позначку критичної маси.

То ж, цим постом я роблю перший крок до реалізації свого наміру таки народити той текст.

Кастанедівський крок, хехе🪄

Неприємно буде озвучити і не виконати. Так і живемо.

На цьому тизер оголошую завершеним і бажаю вам тихої ночі, і побільше мертвих гостей з мокшано-болотської федерації в статистику фрагів.

Також додаю приємну композицію, під яку стартуватиму своє вечірнє тренування.

Ps/ Так, мої смаки специфічні.

https://youtu.be/KRM6904tj4k?si=mCB2cHjE7ND_WsE2

Підʼїхав ще один пак зимових антидепресантів 🥰

Хоча головними ліками лишається рухова активність, зимове плавання і мікродоз мухоморів в купі з вітамінними комплексами.

Помітив, що взимку мені значно легше даються грубі тренування аніж йога чи animal flow. Проте тіло вже вимагає саме другого набору… і бігу. Погода занадто срань, то ж біг все ще нерегулярний. Проте я згадав, що існує скакалка і це чудово мене виручає.

Маю вам повідомити, що я вже місяць не на бойових. За іронією долі, життя знову закинуло мене в світ юридичної магії, ще й дуже специфічного ґатунку.

Зважаючи на мій стан і бачення життя, наразі все це мені чудово лягає до серця. І це ще раз нагадує мені про відносність усього. Бо ж рік тому, якщо б мене попросили знову зайнятись юридичною практикою в будь-якій з її іпостасей, я б обрав СЗЧ🤣

То ж все міняється. Не знаю правда скільки пройде часу до того моменту як мене все це почне вкурвлювати)

Так як війна загалом ніколи не входила в мої світоглядні плани на свою реалізацію, всі мої можливості тут зводяться до вибору між тим, що я можу робити гарно або краще за іншіх,і тим до чого я не схильний взагалі.

І те й інше робити потрібно, аби вся ця машинерія вдало рухалась. То ж якщо вам вдається обирати посаду, то це вже Перемога у вимірі свободи.

І так, вибирати це загалом той ще привілей, і везіння… але я називаю це кармою.

Підсумовуючи, зараз мені цікавіше і приємніше. І багато чого можна було б насправді написати з приводу цього боку війни. З зовсім іншої оглядової площі, скажімо.
Але нажаль я в своїх вербальних свободах обмежений нині ще більше ніж раніше.

То ж доведеться і мені і вам вдовольнятися натяками й напівтонами. Але не така і велика втрата — мені не звикати. Робота з коптерами теж дуже цікава була і розказати є багато про що, але я так само мовчав. То ж сподіваюсь доживу років до 90 аби щось з приводу цього всього написати.

А поки бажаю вам чудового настрою і тихої ночі.

І звісно ж знову прикладу трохи нижче стартовий трек мого вечірнього тренування.

😉

За короткий час роботи з документами і людьми з ними повʼязаними, фраза «єбалась-сралась ваша армія нахуй, я піду в СЗЧ блять!», була виголошена мною разів в 7 частіше ніж за 2 роки бліндажів.

Тут Трійці теж треба віддати шану, адже виконуючи суто бойову роботу, я і близько не уявляв рівень нормативно-правового маразму у війську. А тепер з маразмом частково борюсь я, аби ним не турбувались інші, хехе. Підходить діду 🥰

Знаєте, от все більше світ чалапає в бік Третьої світової, а я відчуваю нічого.

Гарно, коли живий, чудово, коли можеш випити чаю з друзями і поспати. Відмінно, коли є півтори людини достойного особистісного рівня, і вони ще не цілковито вигоріли й не перетворились на людину-армію.

Настрій — вбачати у всьому божественну мудрість і руку Великого Архітектора.

Загалом, мені видається, що ми прямуємо до самознищення. Може якісь одиниці врятуються й заживуть гарно. Як і передбачено кількома міфологічними моделями апокаліпсису.

Все ще сподіваюсь, що не застану загальну кінцівку цього кіно. Мені б таки хотілось осідлати хвилі післявоєнного хаосу (і я не про Україну). Цікаво було б винести Ермітаж чи отруїти якогось другорядного руснявого воєнкора, доки той буде на відпочинку в Грузії (чи куди там їх ще пускають?). Поспостерігати за крахом мосбіржі, попиваючи коктейль десь у Вʼєтнамі.

І дієві і суто споглядальні бажання. Коли є бажання, то значить ще хочеш жити — це гарний знак 😄

А щодо Архітектора… маю сподівання, що цьому світу вистачить Спасителів чи Бодгісатв, аби він таки вистояв або ж відродився опісля.

Мені все відчувається так, неначе людство уражене якимось хаотичним агресивним психозом, що невідворотно веде до самознищення. І я не вірю, що маса і система зможуть вистояти супроти цього. Лише одиниці.

То ж хоча б на таке спасіння й доводиться розраховувати.
Я був би радий світу «палеолітичного стилю». Там точно ще не було юриспруденції та інших форм проституціі. А от проституція, як така, мабуть була. Виходить непоганий час, правда?

Полювання, щось там позбирати ще. Ніякого кіберпанку, одні камінчики.

Хм. Камінчики. Звучить непогано. І простір для споглядання великий.

«Якщо довго дивитись на камінь, можна навіть щось зрозуміти».

Це була моя їдка заувага багаторічної давності з приводу завкафедри філософії з геологічною освітою, що викладав в моєму універі. Я от перевірив — дід дав дуба трохи передуючи повномасштабці. Книжки його мені не подобались, як і увесь універ.

Що ж. Підсумовуючи. Не знаю чи вдасться нам щось зрозуміти, але колись від нас точно лишаться одні камінчики, якщо таки ні.

То ж обіймайте близьких, любіть жінок, турбуйтесь лише за день насущний але майте кілька планів на різні варіанти десятиріччя🕺

Нічого складного. Обіймаю.

І прикладаю приємну пісню🤩


https://music.youtube.com/watch?v=PzzudENz32o&si=5tfQx0vECBH-1Mbk