Вибачте, але я наполягаю, що маю трохи набриднути вам її каверами.
Жити хочеться. Як же я це люблю.

https://www.youtube.com/watch?v=LUiL0qsNg9w&list=RDGMEM_v2KDBP3d4f8uT-ilrs8fQVMLUiL0qsNg9w&start_radio=1

А сьогоднішній день ми почали з бігу під сумний іспаномовний плей-лист😁

Вчора мені тяжко дався сон, тому я прочитав лекцію Ґарсія Лорки «Гра й теорія Дуенде»

«Дуенде» це щось на кшталт пристрасної туги творити в океані життя і смерті, щось схоже до розпаленої в крові пристрасної жаги кохання і супутнього страждання. Щось, на чому здіймається поезія.

Одним словом, настрій тепер впиватися вином і красти чужих жінок. Але життя наразі прозаїчно покликає мене до інших жанрів.

Тому щиро раджу вам почитати. Переклад українською в гуглах мається.

І трошечки цитування…

Якось його запитали: «Чому ти не працюєш?», на що він з істинно аргантонійською усмішкою відповів: «Як я можу працювати, коли я з Кадіса?»

Була там і Ельвіра, палка аристократка, севільська повія, пряма спадкоємиця Соледад Варгос, яка в тридцять років не хотіла брати шлюб із Ротшильдом, бо він був не рівня їй по крові.

Докладаю гарну пісню з відповідним духу настроєм, йду снідати і робити роботу, адже я нажаль не з Кадіса… поки що 😏


https://music.youtube.com/watch?v=f5Y_J8qukOI&si=LuaeWssCZuX0ilqt

Я дуже люблю цей канал, і вам раджу

Часто буває, коли хочеш перекладати щось корисне в контексті воєнного часу, опиняєшся в ситуації, де у тебе в source language є фраза типу «пєтушиная контора» (йшлося про ФСБ)

Для початку з'ясуємо термінологію. The New York Times Magazine, наприклад, називає «контору» офісом.

Але це, очевидно, прямий переклад, а нам треба з долєй прєнєбріженія, про що, власне, свідчать пєтухі. Плюс треба розуміти, що контора і так є (пост)радянським сленгом для спецслужб.

Є слово outfit, яке означає не тільки одяг чи аксесуари, а й організацію, що не викликає довіри. Тому, наприклад, mickey mouse outfit — це не костюм Міккі Мауса, а буквально шаражкіна контора.

Що стосується ФСБшних пєтухов, то в цій рашен орнітології треба розбиратись (війна нікого не щадіт)

Очевидно, це тюремний сленг, але в даному випадку йдеться про те, що ці ФСБшники кончені (лицемірні, тупі і безтолкові). Для цього в англійській мові є визначення chicken shit.

Отже, пєтушиная контора буде — chicken shit outfit.

В прямій мові росіянина є ще багато згадок пєтухов, і там вони вже мають образливе значення a weaker inmate forced into sexual slavery to a stronger one.

І тут, по-перше, треба чітко розмежовувати сексуальне приниження і гомосексуальні стосунки. Тому не можна перекласти навіть найгрубішим словом на позначення геїв, бо це не про те, і ми ризикуємо образити не тих, кого збираємося образити, а це серйозно.

По-друге, треба знати, як це явище не просто перекладають, а реально називають. Відштовхуючись від "chicken shit" можна знайти старий форум, де якраз обговорюється, що in Russia 'chicken' means 'man who gets raped in prison'.

З коментарем 7-річної давнини: Everyone in russia is a chicken.

Коротше, там відповідають, що в США для такого явища є слово punk.

Перевіряємо. І ось на сторінці в Вікіпедії про Prison slang в розділі United States є саме таке визначення.

Я перекладала це ще кілька днів тому, але чомусь чікен щіт аутфіт мене досі не відпускає, якесь воно смішне.

Це було розслідування проєкту «Схеми» від Радіо Свобода з усіма очевидними тріггер ворнінгами, але іноземцям показувати можна

Активності продовжуються. Чогось філософсько-психологічного поки що вам не запропоную. Інвестиційних порад теж не дам.
Але трохи розкажу про юридичний вимір армії. Оскільки тепер я маю стосунок до іронічної «УПА» (українська паперова армія), то варто потрохи висвітлювати і цей бік буття.

Загалом фінанси та право завжди видавалися мені певним видом магії. Та й маркетинг це та сама «майя» — ілюзія, магія.
Треба буде приділити час і цій призмі, вона надзвичайно цікава.

Тому можете мене поки записати до класу чарівників, а я тим часом тезово дам кілька важливих порад юним умам. І я тут не іронізую, бо ж знаю, що на канал трохи та й підписані молоді люди, декотрі з яких періодично мені пишуть, цікавлячись армією та війною.

Не знаю чи чекає на когось з вас армія, проте навіть поза цією інституцією ви маєте цікавитись тим як працює система. «Правила гри» про які я вам від тексту до тексту нагадую. Юриспруденція є структурним виміром, що втілює їх надзвичайно масштабно.

Є два найбільш ефективних способи розібратись з правом. Перший — здобути відповідну освіту (і тут не випадково відсутнє слово «отримати», думаю, що не треба розжовувати чому), другий — присісти рочків на 5 аби був і час і мотивація почитати.

Оскільки не всі хочуть бути юристами (що прекрасно), і майже всі не прагнуть тертися об нари, то залишається невдячний третій шлях — читати самостійно.

Навіщо мені це, спитаєте ви… і якщо таки спитаєте, то ви дійсно той, кому це необхідно. А хто не спитає, той і так вже має розуміння, що право є одним з проявів сили. А бути сильним, як ми з вами колись констатували і навіть цитували — «ахуєнно».

Тому щиро раджу молодим і не зіпсованим самостійно дізнатись, що таке ЄРДР, ЄДРСР, ЄРАУ, ЄРН, почитати такі речі, як Конституція, закони України про Національну поліцію, Прокуратуру, Судоустрій, Адвокатуру, погортати також кримінальний та кримінальний процесуальний кодекси, закони про оперативно-розшукову діяльність та про звернення громадян.
І звісно ж, повертаючись до армійського наративу, згадаю статути збройних сил України, пацани й пацанянки.

Я знаю, що вам було нудно навіть дочитати минулий абзац. І ви навіть не уявляєте яка то дещиця від того, що дійсно варто було б почитати, аби більш впевнено себе почувати на землях нашої казкової республіки.

І трохи філософії я вам таки дам.

Світ не обовʼязково захоче вас трахнути. Можливо ваша карма і воля вималюють достатньо безтурботну і навіть позаюридичну лінію буття… але якщо «можливо» таки не вигорить, то раджу вам «спрацювати на випередження», і Право — то гарний інструмент для таких випадків. Навчайтесь.

Докладаю чергову композицію, з котрою розпочинаю вечірнє тренування. Обіймаю.


https://music.youtube.com/watch?v=thGf_20qOtY&si=9bgXRMP0l7VnIJsj

Те відчуття, коли витрата на одного підара 10+ дронів.

А зранку слід сказати собі: сьогодні мені доведеться зустрітися з людьми нав’язливими, невдячними, зухвалими, підступними, заздрісними та егоїстичними. Усі ці вади з’явилися в них через незнання того, що є справжнім добром і злом.

Який буддийський іноді цей Марк Аврелій. І життєвий)

https://music.youtube.com/watch?v=kzXDEs6ivxs&si=aXjT5rnCkc1btlM6

Час поговорити про #ТЦКUltras.

Показником якості ідеї і тексту в полі соцмереж для мене є наявність оцих от двох представників емоційної знакової системи: 🤮🤡.

Коли я їх бачу, то розумію, що комусь зараз боляче, а значить сила прикладається точнісінько в область тригера.

Відмівши усілякі широко політичні і глибоко абстрактні роздуми про причинно-наслідкові звʼязки військового часопростору (а як їх не відкинути, якщо ми, запевняю вас, не володіємо ніякою інформацією, аби мати змогу аргументовано перебирати язика на цю тему?), зосередимось на дуже конкретних фактах, які кожен військовослужбовець, що хоч якось був дотичним до бойової роботи, знає…

Перше — нам не вистачає людей. Аби вистачало, ми всі ходили б у відпустки, не сміялися б зі слова «демобілізація», мали б регулярні ротації та періоди відновлення.

Друге — підтримання достатнього мобілізаційного рівня є першочерговою умовою існування нас як державної нації (бо це є первинною умовою здатності продовжувати війну).

Скільки не отримай дронів чи бк, яких крутих позицій не побудуй, і як героїчно і професійно не воюй, але для виконання задач, що обумовлюють наше виживання (не кажучи вже про перемогу), потрібна чимала кількість людей.

Спосіб яким ми продовжуємо тягти цю лямку якраз і полягає в розтягуванні лямки, що саме собою є не нормальною ситуацією, а знову ж таки ненависною необхідністю, яка додає імовірності нашому загальному виживанню.

Простіше кажучи, я ваш героїзм «на увазі мав», і аби ним не займатись, нам треба набагато більше бійців, бо достатня кількість особового складу означає менше робоче навантаження на окрему людину і розвʼязує руки в питаннях відпочинку, відновлення, ведення достойного людини збалансованого життя.

І от підводжу вас до того, що через все вищерозмальоване, питання того як ефективно і справедливо відбувається мобілізація, є ключовим при будь-яких інших ідеально рівних умовах.

Коли ти переступаєш поріг, що відділяє тебе від статусу цивільного, відбувається магічна метаморфоза — ти тепер з нами в одному човні, його пиздують торпедами зусібіч, і він, курва, підводний.

Перше що ти захочеш, так це нормальних людей, поруч, друге — побільше зброї і БК, а третє — елементарного розуміння з боку тих, хто дивиться на все це як на інтерактивний серіал про морський бій з елементами гри в кальмара.

І тут цікаве: бо вчора ти був таким самим оленем, який займав позицію спостерігача і проводив своє життя в режимі очікування якоїсь розвʼязки, помноженого на страх того, що тебе візьмуть за сраку і змусять воювати.

Але ось ти з нами, і о чудо, тепер тебе цікавить чи достойні поряд люди, чи достатньо тебе навчають і забезпечують, чи добре платять. Простіше кажучи, тепер тебе цікавлять права військовослужбовців, а не якоїсь там абстрактної людини, котру не можна перетворювати на «БУСінку» (а хтось думав, що «ухілєс» це альфа і омега зневаги?).

Спростимо ще. Коли дороги назад нема або її ціна така, що ти не готовий платити, життєві вибори стають значно простіші. І ось ти вже думаєш про те, як би гарно і красиво облаштуватися на війні — вбивати побільше підарів чи приносити користь іншим чином, і не загнутися та не здеградувати самому.

І ось вже ти сам намагаєшся зібрати пазл справедливості, копаючись у питаннях по типу «чому ж я тут, а Інокентій Залупа, з яким я вчився в школі, ні?»… Де ж справедливість?! А, ой, вчорашнім Інокентієм був теж ти сам… невдобно вийшло.

В ідеальному світі, де все робиться красиво і правильно, бусифікація та всі інші достоїнства гостинності, не мали б місця бути… А ще в цьому ідеальному світі, черги в ТЦК стояли б 4 роки, а не 4 тижні.

Тому, що ми говоримо суворій масовій мобілізації? — Трикратне Так.

За короткий час, що я у війську (третій рік пішов), покращилось стільки всього, що я на таке навіть не сподівався (хоча бабок треба більше, тут не посперечаєшся). А от питома вага новоприбулих якось не збільшується, так щоб це відчував простий боєць.

То ж все до біса просто — нема достатньої мобілізації — нема нас.

А я от люблю це життя і дуже сильно хочу ще побути, бо ж жить нада інтєрєсна і я не перестаю це робити, доки є змога.

І саме тому будь-яка діяльність, спрямована на зрив мобілізації це постріл собі в коліно. І знаєте, стріляти собі в коліно дуже легко, коли це коліно абстрактне… бо ось це «собі».. ну де ж це «собі»? Де я, а де армія? Хехе..

В тому і відповідь. Опинишся в армії, і всі абстракції заграють конкретикою, і умоглядне коліно почне віддавати цілком реальним болем. І тобі дуже не захочеться в нього стріляти.

От настільки усе просто.