Український Арт Дайджест від [esthète] Газети pinned «Добірка мистецьких подій у Львові на наступний тиждень: 🔸 «Перемога —тріумф—відпочинок» виставка Влади Ралко і Володимира Буднікова Підгорецький замок (до 15.08.) 🔸 «Політ у замкненому просторі» Ярослава Качмара Львівська національна галерея…»
#уцейдень 1882 року народився Давид Бурлюк - одна з найдраматичніших постатей українського мистецтва ХХ ст.
🔺 наслідки діяльності Бурлюка - глобальні. Його називали і сам він себе величав «батьком російського футуризму».
Скрізь, де ступала його нога, мистецьке життя активізовувалося. Німецькі історики знають, яких поштовхів зазнав Мюнхен 1910-х після вступу Бурлюка до експресіоністичного угрупування «Синій вершник». На початку 1920-х він у Японії. Мистецтвознавець Тошихару Омука каже: «Бурлюк - батько російського футуризму спонукав японських митців стрибнути в майбутнє».
У мистецьки неквапливій Америці (там Бурлюк прожив до скону в 1967) його гарячковість принесла йому титул «американський ван Гог».
🔹його малярство дихає грандіозними просторами. Подих безберегового степу чути навіть у найфутуристичніших назвах його картин: «Момент розкладу площин й елементи вітру і вечора, інтродуковані в приморський пейзаж, зображений із чотирьох пунктів огляду».
◾️уже саме ім‘я Бурлюка - кипіння, бурління - надзвичайно характерне як для особистості, так і для мистецтва цього невситимо упертого козака з великим серцем. Народившись в Україні біля Лебедина Харківської губернії 1882 року, давид Давидович жив як гоголівський Тарас Бульба. В жилах Бурлюкових - кров непосидючих запорожців.
Радимо почитати ще про Давида Давидовича:
📌Дмитро Горбачов ««Чукурюк»: Давид Бурлюк». - Лицарі голодного ренесансу. Дух і Літера. Київ. 2020;
📌Ігор Савицький. Олександр Нога «Давид Бурлюк. Українські корені засновника світового авангарду». Львів. Видавництво Львівської політехніки. 2018.
🔺 наслідки діяльності Бурлюка - глобальні. Його називали і сам він себе величав «батьком російського футуризму».
Скрізь, де ступала його нога, мистецьке життя активізовувалося. Німецькі історики знають, яких поштовхів зазнав Мюнхен 1910-х після вступу Бурлюка до експресіоністичного угрупування «Синій вершник». На початку 1920-х він у Японії. Мистецтвознавець Тошихару Омука каже: «Бурлюк - батько російського футуризму спонукав японських митців стрибнути в майбутнє».
У мистецьки неквапливій Америці (там Бурлюк прожив до скону в 1967) його гарячковість принесла йому титул «американський ван Гог».
🔹його малярство дихає грандіозними просторами. Подих безберегового степу чути навіть у найфутуристичніших назвах його картин: «Момент розкладу площин й елементи вітру і вечора, інтродуковані в приморський пейзаж, зображений із чотирьох пунктів огляду».
◾️уже саме ім‘я Бурлюка - кипіння, бурління - надзвичайно характерне як для особистості, так і для мистецтва цього невситимо упертого козака з великим серцем. Народившись в Україні біля Лебедина Харківської губернії 1882 року, давид Давидович жив як гоголівський Тарас Бульба. В жилах Бурлюкових - кров непосидючих запорожців.
Радимо почитати ще про Давида Давидовича:
📌Дмитро Горбачов ««Чукурюк»: Давид Бурлюк». - Лицарі голодного ренесансу. Дух і Літера. Київ. 2020;
📌Ігор Савицький. Олександр Нога «Давид Бурлюк. Українські корені засновника світового авангарду». Львів. Видавництво Львівської політехніки. 2018.
номер з особливим поглядом
раді представити новий випуск esthète Газети
обкладинка - Микола Молчан «Лінія горизонту», 2020.
Замовлення на сайті
у номері:
▪️АРТновини
▪️Нові книжкові видання про мистецтво 2021
▪️«Пошук мистецької істини» Любомир Медвідь про виставку «Вершки апокаліпсису» Миколи Молчана @molchanmykola
▪️«Тарас Левків» Орест Голубець пише портрет митця
▪️ «Українська народна картина та її збирачі» Катерина Лебедєва
▪️ «Українські імена у контексті європейського мистецтва» інтерв‘ю з креативною командою @lvivartgallery
▪️«Від FLUXUS до криптоарту» Ія Степанюк про авангардний рух 1960-70-х і цифрове мистецтво 2020-х
▪️ «В очікуванні переходу» Наталія Маценко про серію робіт @stepanryanchenko, створену під час «пандемічних місяців»
▪️ «Мистецтво архітектурної буденності» Катерина Підгайна про архітектуру радянської доби в українському мистецтві
▪️КалендАРТ 2021
раді представити новий випуск esthète Газети
обкладинка - Микола Молчан «Лінія горизонту», 2020.
Замовлення на сайті
у номері:
▪️АРТновини
▪️Нові книжкові видання про мистецтво 2021
▪️«Пошук мистецької істини» Любомир Медвідь про виставку «Вершки апокаліпсису» Миколи Молчана @molchanmykola
▪️«Тарас Левків» Орест Голубець пише портрет митця
▪️ «Українська народна картина та її збирачі» Катерина Лебедєва
▪️ «Українські імена у контексті європейського мистецтва» інтерв‘ю з креативною командою @lvivartgallery
▪️«Від FLUXUS до криптоарту» Ія Степанюк про авангардний рух 1960-70-х і цифрове мистецтво 2020-х
▪️ «В очікуванні переходу» Наталія Маценко про серію робіт @stepanryanchenko, створену під час «пандемічних місяців»
▪️ «Мистецтво архітектурної буденності» Катерина Підгайна про архітектуру радянської доби в українському мистецтві
▪️КалендАРТ 2021
#BookLoversDay
ділимося у коментарях, що цікавого читаєте зараз? чи прочитали нещодавно?
а книголюбів на живописних полотнах підгледіли на Facebook сторінці Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького 😉
/вони там сьогодні їх не тільки показували, але і розказували про них. Красиве…/
ділимося у коментарях, що цікавого читаєте зараз? чи прочитали нещодавно?
а книголюбів на живописних полотнах підгледіли на Facebook сторінці Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького 😉
/вони там сьогодні їх не тільки показували, але і розказували про них. Красиве…/
Що на обкладинці #9 [esthète] ?
"Напружений, пройнятий реанімованою свідомістю образ Людського Ока - одна з найуспішніших знахідок Молчана», - Любомир Медвідь про роботу «Лінія горизонту» Миколи Молчана, яка прикрасила обкладинку #9 esthète.
Більше про творчість митця та про його виставковий проєкт «Вершники апокаліпсису», що відбувся наприкінці 2020 у музеї «Івана Георгія Пінзеля», читайте у статті «Пошук мистецької істини».
"Напружений, пройнятий реанімованою свідомістю образ Людського Ока - одна з найуспішніших знахідок Молчана», - Любомир Медвідь про роботу «Лінія горизонту» Миколи Молчана, яка прикрасила обкладинку #9 esthète.
Більше про творчість митця та про його виставковий проєкт «Вершники апокаліпсису», що відбувся наприкінці 2020 у музеї «Івана Георгія Пінзеля», читайте у статті «Пошук мистецької істини».
14 серпня 1923 року народився Карло Звіринський (1923-1997) - одна з найбільш яскравих творчих особистостей у мистецькому житті Львова 1940-1980-х років.
Спочатку ми хотіли опублікувати допис, в якому б коротко розповіли про життєпис митця, його незвичний творчий шлях і про феномен «підпільної школи Карла Звіринського» та її учнів. Натомість вирішили скласти шорт-лист локацій, де можна дізнатися всю цю інформацію від фахових музейників та кураторів, а як бонус - познайомитися з мистецтвом Карла Йосиповича особисто:
🔸Музей Модернізму - у постіній експозиції представлено багато робіт Карла Звіринського різних періодів творчості. Про життя та творчий шлях митця можна також дізнатися з кураторських текстів, які представлені на експозиції.
🔹Карло Звіринський «Ліс Потойбічне» - виставковий проєкт у Ya Gallery Lviv. Захоплива мандрівка темними лісами, через творчість знакового для української культури митця. Малярство, колаж, рисунок і, вперше, – серії світлин – проєкт відкриває нові грані відомого художника, які допоможуть пізнати авторський метод Звіринського, розкрити спосіб його мислення та творення візуального образу.
🔻«Українське мистецтво ХХ ст.» - відділ Національнго музею у Львові ім. Андрея Шептицького має у своїй постійній експозиції твір Карла Звіринського «Дрібниці», 1966 р., яким ми і проілюстрували сьогоднішній допис.
Карло Звіринський «Дрібниці», 1966р.
Спочатку ми хотіли опублікувати допис, в якому б коротко розповіли про життєпис митця, його незвичний творчий шлях і про феномен «підпільної школи Карла Звіринського» та її учнів. Натомість вирішили скласти шорт-лист локацій, де можна дізнатися всю цю інформацію від фахових музейників та кураторів, а як бонус - познайомитися з мистецтвом Карла Йосиповича особисто:
🔸Музей Модернізму - у постіній експозиції представлено багато робіт Карла Звіринського різних періодів творчості. Про життя та творчий шлях митця можна також дізнатися з кураторських текстів, які представлені на експозиції.
🔹Карло Звіринський «Ліс Потойбічне» - виставковий проєкт у Ya Gallery Lviv. Захоплива мандрівка темними лісами, через творчість знакового для української культури митця. Малярство, колаж, рисунок і, вперше, – серії світлин – проєкт відкриває нові грані відомого художника, які допоможуть пізнати авторський метод Звіринського, розкрити спосіб його мислення та творення візуального образу.
🔻«Українське мистецтво ХХ ст.» - відділ Національнго музею у Львові ім. Андрея Шептицького має у своїй постійній експозиції твір Карла Звіринського «Дрібниці», 1966 р., яким ми і проілюстрували сьогоднішній допис.
Карло Звіринський «Дрібниці», 1966р.
#9 [esthète]
Народна картина зачаровує. Її можна по-різному оцінювати з точки зору історії,
психології, мистецтвознавства; подобається вона далеко не всім, але як явище —
унікальне і малодосліджене. Сьогодні українську народну картину можемо вивчати
завдяки колекціонерам, про яких йдеться у статті Катерини Лебедєвої для нового номера [esthète] Газети.
На фото твори Євмена Пшеченка з фондів Національного музею українського народного декоративного мистецтва
Народна картина зачаровує. Її можна по-різному оцінювати з точки зору історії,
психології, мистецтвознавства; подобається вона далеко не всім, але як явище —
унікальне і малодосліджене. Сьогодні українську народну картину можемо вивчати
завдяки колекціонерам, про яких йдеться у статті Катерини Лебедєвої для нового номера [esthète] Газети.
На фото твори Євмена Пшеченка з фондів Національного музею українського народного декоративного мистецтва
Добірка артподій у Львові на цей тиждень:
🔸"У відкритому просторі»
виставка скульптур Михайла Дзиндри
на території Палацу Потоцьких
🔸"Кримські сонети" Яна Ціонглінського
Львівська національна галерея мистецтв, палац Лозинського
🔸"Terra Galicia" Юрка Дячишина
Підгорецький замок
(до 19.09.)
🔸 «Політ у замкненому просторі» Ярослава Качмара
Львівська національна галерея мистецтв ім. Б.Г. Возницького
(до 29.08.)
🔸 «Генрик Штренґ/ Марек Влодарський та львівський модернізм»
Львівський Національний музей ім. Андрея Шептицького, проспект Свободи,20
(до 29.08.)
🔸«Росте Древо» - виставка народного і декоративного мистецтва Наддніпрянщини 17-20ст.
Історичний комплекс Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, вул. Драгоманова,42
(до 29.08.)
🔸 виставка «Василь Стефаник. Портрети. Історії. Ілюстрації.»
Львівський Національний музей ім. Андрея Шептицького, проспект Свободи,20
(до 19.09.)
🔸Фотовиставка «Той, хто світлив історію»
Виставкові зали НМЛ, вул.Листопадового Чину, 7, другий поверх (будівля музею Олени Кульчицької)
(до 16.09.)
🔸"Накреслені дні" Антоніни Денисюк
артцентр "Дзига"
(з 25.08 до 14.09.)
🔸 "Memoria Fatum" Міри Бачкур та Вадима Панченко
арт-кав'ярня "Квартирі 35"
(до 07.09.)
🔸Енеїда Базилевича
артцентр Павла Гудімова "Я Галерея"
(до 24.10.)
🔸Виставка до Дня Незалежності. Клаудіо, Едік, Сергій і т.д.
Львівський муніципальний мистецький центр
🔸Виставка живопису Зиновія Заяця
Дім Франка / Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка
(до 28.08.)
🔸 «Предмети розкоші» Дениса Струка
Мистецька галерея «Зелена Канапа»
(до 29.08.)
🔸Виставка творів конкурсантів Премії професора Андрія Бокотея 2021
Музей скла
(до 30.10.)
🔸"Україна у світлі, просторі і часі" Романа Венчака
Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАН України
Скульптури Михайла Дзиндри
Фото: Софія Максимович
🔸"У відкритому просторі»
виставка скульптур Михайла Дзиндри
на території Палацу Потоцьких
🔸"Кримські сонети" Яна Ціонглінського
Львівська національна галерея мистецтв, палац Лозинського
🔸"Terra Galicia" Юрка Дячишина
Підгорецький замок
(до 19.09.)
🔸 «Політ у замкненому просторі» Ярослава Качмара
Львівська національна галерея мистецтв ім. Б.Г. Возницького
(до 29.08.)
🔸 «Генрик Штренґ/ Марек Влодарський та львівський модернізм»
Львівський Національний музей ім. Андрея Шептицького, проспект Свободи,20
(до 29.08.)
🔸«Росте Древо» - виставка народного і декоративного мистецтва Наддніпрянщини 17-20ст.
Історичний комплекс Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, вул. Драгоманова,42
(до 29.08.)
🔸 виставка «Василь Стефаник. Портрети. Історії. Ілюстрації.»
Львівський Національний музей ім. Андрея Шептицького, проспект Свободи,20
(до 19.09.)
🔸Фотовиставка «Той, хто світлив історію»
Виставкові зали НМЛ, вул.Листопадового Чину, 7, другий поверх (будівля музею Олени Кульчицької)
(до 16.09.)
🔸"Накреслені дні" Антоніни Денисюк
артцентр "Дзига"
(з 25.08 до 14.09.)
🔸 "Memoria Fatum" Міри Бачкур та Вадима Панченко
арт-кав'ярня "Квартирі 35"
(до 07.09.)
🔸Енеїда Базилевича
артцентр Павла Гудімова "Я Галерея"
(до 24.10.)
🔸Виставка до Дня Незалежності. Клаудіо, Едік, Сергій і т.д.
Львівський муніципальний мистецький центр
🔸Виставка живопису Зиновія Заяця
Дім Франка / Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка
(до 28.08.)
🔸 «Предмети розкоші» Дениса Струка
Мистецька галерея «Зелена Канапа»
(до 29.08.)
🔸Виставка творів конкурсантів Премії професора Андрія Бокотея 2021
Музей скла
(до 30.10.)
🔸"Україна у світлі, просторі і часі" Романа Венчака
Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАН України
Скульптури Михайла Дзиндри
Фото: Софія Максимович
Український Арт Дайджест від [esthète] Газети pinned «Добірка артподій у Львові на цей тиждень: 🔸"У відкритому просторі» виставка скульптур Михайла Дзиндри на території Палацу Потоцьких 🔸"Кримські сонети" Яна Ціонглінського Львівська національна галерея мистецтв, палац Лозинського 🔸"Terra Galicia" Юрка…»
LAST CALL: фінісажі трьох великих виставкових проєктів у Львові 29/08
До неділі у Національном музеї триває виставка, яку привіз Музей сучасного мистецтва Варшави та Інститут Адама Міцкевича, - Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм.
Куратором проєкту є доктор Пйотр Слодковський, який живе та працює у Варшаві. Міжнародний формат проєкту дещо ускладнив проведення кураторських екскурсій. Але зараз НМЛ пропонує перегляд кураторської відеоекскурсії на великому екрані безпосередньо у виставковому просторі. Демонстрації відбуватимуться о 17:00 від сьогодні і до останнього дня виставки (29/08).
У виставкових залах Національного музею на вул. Драгоманова, 42 завершується інший великий проєкт - Росте Древо…, присвячений народному і декоративному мистецтву Наддніпрянщини XVІІ-середини ХХ ст.
Погодьтеся, у Львові часто експонували народне мистецтво західних регіонів України (зокрема бойківщини, гуцульщини, лемківщини), а ось надбання центральних теренів настільки повно показані чи не вперше.
На youtube каналі музею з’явилося кілька відеороликів про «Росте Древо...» - https://www.youtube.com/watch?v=1tZWa52M1DI
У Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького завтра о 16:00 відбудеться завершальна авторсько-кураторська экскурсія виставкою Ярослава Качмара Політ у замкненому просторі.
Виставка триватиме до 29/08
Бажаємо насичених мистецтвом вихідних😉
До неділі у Національном музеї триває виставка, яку привіз Музей сучасного мистецтва Варшави та Інститут Адама Міцкевича, - Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм.
Куратором проєкту є доктор Пйотр Слодковський, який живе та працює у Варшаві. Міжнародний формат проєкту дещо ускладнив проведення кураторських екскурсій. Але зараз НМЛ пропонує перегляд кураторської відеоекскурсії на великому екрані безпосередньо у виставковому просторі. Демонстрації відбуватимуться о 17:00 від сьогодні і до останнього дня виставки (29/08).
У виставкових залах Національного музею на вул. Драгоманова, 42 завершується інший великий проєкт - Росте Древо…, присвячений народному і декоративному мистецтву Наддніпрянщини XVІІ-середини ХХ ст.
Погодьтеся, у Львові часто експонували народне мистецтво західних регіонів України (зокрема бойківщини, гуцульщини, лемківщини), а ось надбання центральних теренів настільки повно показані чи не вперше.
На youtube каналі музею з’явилося кілька відеороликів про «Росте Древо...» - https://www.youtube.com/watch?v=1tZWa52M1DI
У Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького завтра о 16:00 відбудеться завершальна авторсько-кураторська экскурсія виставкою Ярослава Качмара Політ у замкненому просторі.
Виставка триватиме до 29/08
Бажаємо насичених мистецтвом вихідних😉
"Візуальна спадщина радянського минулого, зокрема архітектура, для прогресивного громадянина є таким собі тригером. Вона часто викликає низку негативних емоцій – від нерозуміння і байдужості до розчарування і гніву. А захист цього архітектурного надбання з боку архітекторів та урбаністів часто сприймається як туга за совком. Сучасні художники також гостро переживають цей суспільний досвід, втілюючи знайомі до болю образи у мистецтві. Роблять це, з одного боку, як то кажуть, для проговорення травми, з іншого - піддаючись несвідомому контекстуальному ландшафтному
автоналаштуванню на канал художнього світосприйняття."
Більше про архітектуру радянської доби в українському мистецтві у статті Катерини Підгайної "Мистецтво архітектурної буденності" ексклюзивно для #9 [esthète]
на фото фрагменти робіт:
🔸 Анна Ходькова, Кристина Ярош «скоро буду», мозаїка, 2020
🔸 Антоніо Сант‘Еліа, серія «Нове місто», 1914
🔸 Тарас Коблюк, серія «Тиск», 2020
🔸 Олександр Богомаз, «Місто К», 2020
автоналаштуванню на канал художнього світосприйняття."
Більше про архітектуру радянської доби в українському мистецтві у статті Катерини Підгайної "Мистецтво архітектурної буденності" ексклюзивно для #9 [esthète]
на фото фрагменти робіт:
🔸 Анна Ходькова, Кристина Ярош «скоро буду», мозаїка, 2020
🔸 Антоніо Сант‘Еліа, серія «Нове місто», 1914
🔸 Тарас Коблюк, серія «Тиск», 2020
🔸 Олександр Богомаз, «Місто К», 2020
#9 [esthete] Газети починається редакторським матеріалом - «Вийти за рамки» про непрості взаємини картин та їхніх рам в історичному контексті.
...У середині 20 ст. британський митець Говард Годжкін, бажаючи підкреслити важливість рами, інтегрував її у свої художні твори. Він малював картини на полотнах, які вже були обрамлені, і абсолютно не боявся «вийти за рамки» у прямому значенні. Рама і твір зливалися в одне ціле. «Без рами центральний образ картини дуже вразливий. Однією з причин, чому я використовую рами саме у такий спосіб, є моє бажання захистити те, що я малюю», - відповів на питання про свою незвичайну техніку Годжкін в одному з інтерв’ю.
Чому ми згадали саме про цей уривок із статті і саме зараз, бо відвідали виставку живопису Романа Венчака у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові (пр-т Свободи, 15).
Де на нашому колажі Годжкін, а де Венчак? пишіть у коментарях😉
...У середині 20 ст. британський митець Говард Годжкін, бажаючи підкреслити важливість рами, інтегрував її у свої художні твори. Він малював картини на полотнах, які вже були обрамлені, і абсолютно не боявся «вийти за рамки» у прямому значенні. Рама і твір зливалися в одне ціле. «Без рами центральний образ картини дуже вразливий. Однією з причин, чому я використовую рами саме у такий спосіб, є моє бажання захистити те, що я малюю», - відповів на питання про свою незвичайну техніку Годжкін в одному з інтерв’ю.
Чому ми згадали саме про цей уривок із статті і саме зараз, бо відвідали виставку живопису Романа Венчака у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові (пр-т Свободи, 15).
Де на нашому колажі Годжкін, а де Венчак? пишіть у коментарях😉
попри активний лікбез у медійному полі, концепція NFT для багатьох досі залишається чимось не до кінця зрозумілим. Усю цю лихоманку навколо продажів цифрових картинок за тисячі (а то й мільйони) доларів у криптовалюті можна було б охарактиризувавти мемчиком: «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво». Щоправда, перечитуючи чергову статтю чи прослуховуюючи новий подкаст про те, як NFT йде проти мейнстрімного мистецтва, ламає стереотипи, доводить, що попри свою нематеріальність, цінність його не страждає, а лише актуалізується, мимоволі
згадується інший мемчик - «це ж було вже!».
Подібна історія тернистого шляху до успіху, але у контексті реалій 1960-х-1970-х років, була у FLUXUS - радикальної для свого часу артформації, представники якої діяли у США, Європі та країнах Південно-Східної Азії. Задовго до появи інтернету та крипто-лихоманки, Fluxus теж зламав чимало стереотипів та гегемоній артсвіту.
Про FLUXUS у #9 [esthete]
згадується інший мемчик - «це ж було вже!».
Подібна історія тернистого шляху до успіху, але у контексті реалій 1960-х-1970-х років, була у FLUXUS - радикальної для свого часу артформації, представники якої діяли у США, Європі та країнах Південно-Східної Азії. Задовго до появи інтернету та крипто-лихоманки, Fluxus теж зламав чимало стереотипів та гегемоній артсвіту.
Про FLUXUS у #9 [esthete]
знайшли ідеальну артдокументалку для дощового осіннього вечора - SKY LADDER: THE ART OF CAI GUO-QIANG, яку зараз можна подивитися на Netflix
стрічку про китайського митця Цай Гуо Чанґа зняв директор нью-йоркського Whitney Museum Кевін Макдональд. У ній задокументовано процес створення найбільш вражаючої у кар’єрі художника роботи - 500-метрової драбини, що простягається до неба та в один момент перетворюється на палаючий феєрверк. Свою роботу Цай Гуо Чанґ присвятив 100-річчю своєї бабусі.
Цай Гуо Чанг відомий своїми артінсталяціями, в яких задіяна велика кількість опудал диких тварин, та новими артформатами, які поєднують перфоманс з живописом та іншими новими медіа. Упродовж останніх років митець дивує поціновувачів сучасного мистецтва своїми інтерактивними роботами з кольорового пороху та феєрверків. Яскравими порошками він «стріляє» по великих полотнах, спалює велетенські конструкції, режисує видовищні феєрверкові шоу. Створення його артоб’єктів перетворюється на строкаті піротехнічні шоу. Такий перфоманс Цай Гуо Чанг представляв 2008 року на відкритті Олімпійських ігор у Пекіні (за що отримав солідний backlash від західної артком’юніті, бо, мовляв, погодився співпрацювати з країної. де постійно поршуються права людей і цілих етнічних груп).
Ну, а після Sky Ladder можна переглянути NATIONAL GALLERY Фредеріка Вайсмана та ще 8 чудових документалок, збірочку яких ми опублікували у #9 [esthete] 😉
стрічку про китайського митця Цай Гуо Чанґа зняв директор нью-йоркського Whitney Museum Кевін Макдональд. У ній задокументовано процес створення найбільш вражаючої у кар’єрі художника роботи - 500-метрової драбини, що простягається до неба та в один момент перетворюється на палаючий феєрверк. Свою роботу Цай Гуо Чанґ присвятив 100-річчю своєї бабусі.
Цай Гуо Чанг відомий своїми артінсталяціями, в яких задіяна велика кількість опудал диких тварин, та новими артформатами, які поєднують перфоманс з живописом та іншими новими медіа. Упродовж останніх років митець дивує поціновувачів сучасного мистецтва своїми інтерактивними роботами з кольорового пороху та феєрверків. Яскравими порошками він «стріляє» по великих полотнах, спалює велетенські конструкції, режисує видовищні феєрверкові шоу. Створення його артоб’єктів перетворюється на строкаті піротехнічні шоу. Такий перфоманс Цай Гуо Чанг представляв 2008 року на відкритті Олімпійських ігор у Пекіні (за що отримав солідний backlash від західної артком’юніті, бо, мовляв, погодився співпрацювати з країної. де постійно поршуються права людей і цілих етнічних груп).
Ну, а після Sky Ladder можна переглянути NATIONAL GALLERY Фредеріка Вайсмана та ще 8 чудових документалок, збірочку яких ми опублікували у #9 [esthete] 😉
YouTube
Sky Ladder | Official Trailer [HD] | Netflix
Cai Guo-Qiang's next creation will ignite the world. Sky Ladder, a Netflix Original Documentary. Now Streaming on Netflix.
In his latest feature documentary, Oscar-winning filmmaker Kevin Macdonald (One Day In September, The Last King Of Scotland) has unfettered…
In his latest feature documentary, Oscar-winning filmmaker Kevin Macdonald (One Day In September, The Last King Of Scotland) has unfettered…
не знаємо, як у Вас, а у нашій редакції потихеньку завершується сезон «золотоосінніх активностей просто неба» і розпочинається сезон читання книг в обіймах теплих пледів і у компанії екзотичних чаїв, вин та какао ☕️🛋
Ловіть нашу першу осінню підбірочку УкрАртЛіту:
📚22: МІСТИЧНИЙ ВИПАДОК НА ВОЗНЕСЕНСЬКОМУ УЗВОЗІ У КИЄВІ.
Катерина Лебедєва
рекламний банер цієї книги миготів написом: «22: читай книгу, яка вражає». І ось ми прочитали її (дехто навіть кілька разів 😅) і зрозуміли, що не потрібно вигадувати ніякого іншого тізера для неї. Вона дійсно вражає.
Дія відбувається у 1917-1922 рр. у Києві. Влада за цей час змінилася 14 разів 😱, але історичне тло роману слугує лише бекґраундом біографій українських митців - Леся Лозовського, Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, Анатоля Петрицького, Олександри Екстер, Оксани Павленко, Леся Курбаса, Вадима Меллера, Олександра Мурашка та ще низки дійових персонажів - харизматичних представників столичної богеми.
Роман вирізняється історичною достовірністю, психологізмом і захопливим сюжетом.
📚 ПОРТ ЖИТАНА
Олесь Ільченко
Паризьке богемне життя початку ХХ ст., зниклі шедеври, які потім несподівано виринають десь серед нетрів блошиних ринків - здавалося б, вже трохи заїжджені теми для закордонних авторів мистецьких детективів, але ж цікаво, як з ними впорається український письменник…
Думка редакції: «Порт Житана» - сучасний український артдетектив, який затягує і тримає у напрузі до останньої сторінки.
Надихнув автора, як він сам зізнався в інтерв’ю, аукціонний лот - великий альбом, що колись належав Сержу Лифарю з малюнками Пікассо, Кокто, Матісса та інших митців із присвятами та жартівливими побажаннями видатному киянинові. Так автор збагнув, що будь-коли можна натрапити на справжній скарб культури. Цей альбом і став зав’язкою його роману.
📚 МОЇ РОКИ В ЦАРГОРОДІ 1919-1920-1921
Олекса Грищенко
1919 року український художник Олекса Грищенко (1883–1977), зумівши вирватись із більшовицької Росії, приїхав до Туреччини. Про Стамбул (Константинополь чи Царгород) він мріяв ще з дитинства, наслухавшись розповідей про місто від свого дідуся-чумака. У Стамбулі Грищенко знайомиться з художниками прогресивної спілки «Генераціїя 1914», веде активне соціальне життя і багато малює. Завдяки подорожі до Стамбула Олекса Грищенко здобув неабияку популярність. Не тільки акварельні та олійні роботи, створені у Туреччині, а й виданий французькою мовою щоденник «Два роки в Царгороді» були справжньою новинкою у Парижі, куди він рушив після Стамбулу.
Біографічна книга читається як захопливий фікшн, настільки багата й образна мова мистця, а його вдумливі спостереження занурюють сучасного читача в екзотичну атмосферу культури давнього Сходу і містичної Візантії.
📚 ГАЛЕРЕЯ КОТІВ
завершує нашу добірку хоч і не «Укр», і не зовсім «Літ», але точно «Арт» книжкова смакітка 😻, яку ми просто не могли оминути.
Чарівні й вигадливі акварелі Сьюзан Герберт відтворюють знамениті сцени живопису, театру, опери та кіно за допомогою чудового розмаїття котячих персонажів.
Ловіть нашу першу осінню підбірочку УкрАртЛіту:
📚22: МІСТИЧНИЙ ВИПАДОК НА ВОЗНЕСЕНСЬКОМУ УЗВОЗІ У КИЄВІ.
Катерина Лебедєва
рекламний банер цієї книги миготів написом: «22: читай книгу, яка вражає». І ось ми прочитали її (дехто навіть кілька разів 😅) і зрозуміли, що не потрібно вигадувати ніякого іншого тізера для неї. Вона дійсно вражає.
Дія відбувається у 1917-1922 рр. у Києві. Влада за цей час змінилася 14 разів 😱, але історичне тло роману слугує лише бекґраундом біографій українських митців - Леся Лозовського, Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, Анатоля Петрицького, Олександри Екстер, Оксани Павленко, Леся Курбаса, Вадима Меллера, Олександра Мурашка та ще низки дійових персонажів - харизматичних представників столичної богеми.
Роман вирізняється історичною достовірністю, психологізмом і захопливим сюжетом.
📚 ПОРТ ЖИТАНА
Олесь Ільченко
Паризьке богемне життя початку ХХ ст., зниклі шедеври, які потім несподівано виринають десь серед нетрів блошиних ринків - здавалося б, вже трохи заїжджені теми для закордонних авторів мистецьких детективів, але ж цікаво, як з ними впорається український письменник…
Думка редакції: «Порт Житана» - сучасний український артдетектив, який затягує і тримає у напрузі до останньої сторінки.
Надихнув автора, як він сам зізнався в інтерв’ю, аукціонний лот - великий альбом, що колись належав Сержу Лифарю з малюнками Пікассо, Кокто, Матісса та інших митців із присвятами та жартівливими побажаннями видатному киянинові. Так автор збагнув, що будь-коли можна натрапити на справжній скарб культури. Цей альбом і став зав’язкою його роману.
📚 МОЇ РОКИ В ЦАРГОРОДІ 1919-1920-1921
Олекса Грищенко
1919 року український художник Олекса Грищенко (1883–1977), зумівши вирватись із більшовицької Росії, приїхав до Туреччини. Про Стамбул (Константинополь чи Царгород) він мріяв ще з дитинства, наслухавшись розповідей про місто від свого дідуся-чумака. У Стамбулі Грищенко знайомиться з художниками прогресивної спілки «Генераціїя 1914», веде активне соціальне життя і багато малює. Завдяки подорожі до Стамбула Олекса Грищенко здобув неабияку популярність. Не тільки акварельні та олійні роботи, створені у Туреччині, а й виданий французькою мовою щоденник «Два роки в Царгороді» були справжньою новинкою у Парижі, куди він рушив після Стамбулу.
Біографічна книга читається як захопливий фікшн, настільки багата й образна мова мистця, а його вдумливі спостереження занурюють сучасного читача в екзотичну атмосферу культури давнього Сходу і містичної Візантії.
📚 ГАЛЕРЕЯ КОТІВ
завершує нашу добірку хоч і не «Укр», і не зовсім «Літ», але точно «Арт» книжкова смакітка 😻, яку ми просто не могли оминути.
Чарівні й вигадливі акварелі Сьюзан Герберт відтворюють знамениті сцени живопису, театру, опери та кіно за допомогою чудового розмаїття котячих персонажів.
З Днем Хліба 🍞🎉
Василь Єрмилов «Булка», 1914 р.
Для українців #хліб - не лише їжа, а ще й втілення образу безпечного майбутнього і впевненості у завтрашньому дні. Українські фермери вміли і вирощувати хліб, і випікати найрізноманітніші мучні продукти. Французький письменник Оноре де Бальзак писав «…я приїхав в Україну, в цей рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба...».
Хліб в українському мистецтві - частий персонаж. Він з’являвся і на давніх іконах «Тайної вечері» 14-15 ст., і у натюрмортах 16-17 ст., характерного флеру соцреалізму набуває образ хліба (і його заготівлі) у монументальних сюжетних полотнах радянської доби.
Василь Єрмилов «Булка», 1914 р.
Для українців #хліб - не лише їжа, а ще й втілення образу безпечного майбутнього і впевненості у завтрашньому дні. Українські фермери вміли і вирощувати хліб, і випікати найрізноманітніші мучні продукти. Французький письменник Оноре де Бальзак писав «…я приїхав в Україну, в цей рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба...».
Хліб в українському мистецтві - частий персонаж. Він з’являвся і на давніх іконах «Тайної вечері» 14-15 ст., і у натюрмортах 16-17 ст., характерного флеру соцреалізму набуває образ хліба (і його заготівлі) у монументальних сюжетних полотнах радянської доби.
👍1