... щойно повернувшись до Києва, десь коло 12 березня 1918, до Кричевського прийшов Голова Центральної Ради, проф. Михайло Грушевський, і передав йому державне замовлення — оперативно зробити проєкт державних гербів Української Народної Республіки — Великого і Малого герба, проєкти Великої та Малої державної печатки та бланки ратифікаційних грамот

все це мало бути зроблено протягом одного тижня. Крім того Василь Кричевський мав зробити проєкти паперових грошей. Він ще у січні почав був працювати, з доручення Центральної Ради, над проєктами банкнот та марок, але всі його шкіци загинули в пожежі після обстрілу запальними набоями будунку, де були апартаменти Кричевських, під час входження більшовиків до Києва у січні (лютому) 1918 року

ще в листопаді 1917 року Василь Кричевський брав участь, разом з Грушевським, Біляшівським, Нарбутом та іншими, в підготовчій комісії для утворення герба України

тепер, домовившись із Грушевським про геральдичний бік справи, він позичив креслярське приладдя і взявся за працю

через десять днів, 22 березня 1918 року, його проєкти були вже затверджені урядом 

/зі спогадів пасинка Василя Кричевського Вадима Павловського, Нью-Йорк, 1974/

сьогодні у медіа вже було і, передбачаємо, ще буде багато про Георгія Нарбута та його творчість на ниві української геральдики та нумізматики. Тому ми вирішили написати про Василя Григоровича Кричевського…

знаєте, зараз часто буває, коли над великим проєктом працює команда, але хтось у ній стає більш медійним… гадаємо, щось подібне було і у компанії Нарбут-Кричевський 🤷🏻‍♀️

📚ми обіцяли, що й надалі будемо наповнювати Ваші домашні бібліотеки достойним українським чтивом про мистецтво — виконуємо

❤️Катерина Лебедєва люб'язно запропонувала нам свій новий роман "Микола Глущенко — художник і шпигун"

🙋🏻‍♀️ми, не вагаючись, погодилися, адже дуже хочемо, щоб про нього дізналося більше людей, а на обкладинці другого тиражу вже були такі слова як "Бестселер" та "Книга року" 😉

📩 для нетерплячих та тих, хто не вірить у фортуну, книгу можна придбати тут

📌правила нашої книжкової лотереї для підписників каналу залишаються незмінними:
- ставите послідовний номер під наступним (‼️) дописом
- стоп коментів 29 липня о 21:00 по Києву
- на random.org оберемо, до кого поїде книга
- відправимо по Україні Новою- чи УкрПоштою, закордон також відправимо (крім певних двох країн)

"Біографія «Микола Глущенко — художник і шпигун» читається як захопливий детектив. Український художник з європейським ім’ям мав, виявляється, багаторічну співпрацю з НКВС та КДБ. Письменниця і мистецтвознавиця Катерина Лебедєва знайшла, вивчила та оприлюднила документи про цю співпрацю"

Дмитро Горбачов, професор, кандидат мистецтвознавства

28 липня 1940 року народився Іван Остафійчук. Сьогодні Іван Васильович відзначає своє 82-річчя

його творчість не раз протистояла викликам часу. Митцеві довелося жити в обставинах обструкції тоталітарного режиму, але ні жорсткі ідеологічні межі, ні переслідування, ні допити у студентські роки не зруйнували моральних основ його світогляду і не перетворили самого художника на пасивного споглядача чи учасника ідейно заангажованої радянської мистецької спільноти. Навпаки, його пошуки художньо-образної мови, які відбувалися за цих умов, призвели до виразного протистояння тодішнім нормам і мали виразні національні ознаки

особистість Івана Остафійчука формувалась в оточенні національно свідомих та прогресивних митців і активістів: Охріма Кравченка, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Леопольда Левицького, Романа Сельського, Романа Турина та інших. Згодом знайомство в Києві з Георгієм Якутовичем і Григорієм Гавриленком, вимушена еміграція спершу до Югославії, а потім до Канади наприкінці 1980-х проявилися вже новими особливостями мислення і формальними змінами мови графіки та живопису Остафійчука

у 1992 році Іван Остафійчук повернувся в Україну. Творча манера художника зазнала чергових змін. Він віддає перевагу живописним працям. У них ще помітнішими стають вияви експресіонізму, захоплення творчістю знаменитого Едварда Мунка, австрійських і німецьких експресіоністів, модерністів. Ця стилістика вповні відповідає емоційним реакціям митця на виявлення історичної правди про трагічні події в Україні

знайомлячись із хронологією творчості Івана Остафійчука, з тематикою та ідейним змістом його творів, важко виокремити певні етапи. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, художник працює циклами, які різняться технічними прийомами та засобами вираження, проте об’єднані властивим авторові інтелектуальним складником і балансом метафізичного відчуття комплексності світу та спокійного, в міру раціоналізованого способу творення довершених естетичних композицій

твори художника і надалі органічно адаптують модерні тенденції світового мистецтва й одночасно зберігають те, що найважливіше для нас сьогодні, – національну ідентичність, менталітет і душу українського народу

«Просвітанок», 1990
Микола Малишко

сьогодні словами важко… будемо Образами
😞