Ну і тут поділюсь, кому цікаво повним перекладом

#реляційністатті

Розлади адаптації

Розлад адаптації діагностується, коли у людини розвиваються значні емоційні або поведінкові симптоми у відповідь на певний психосоціальний стрес-фактор, і ця реакція перевищує те, що зазвичай очікується в такій ситуації. Це може вплинути на соціальне, академічне або професійне функціонування. Розлади адаптації зазвичай супроводжуються депресією, тривогою, порушенням поведінки або поєднанням цих симптомів.

Вонмейер (Джоан Аллен) у фільмі «Видимість гніву» включає поєднання порушень поведінки та емоцій. Ми бачимо це в її реакції, коли вона дізнається, що її чоловік зраджує їй, і вона переконується, що він поїхав до Швеції, щоб бути з молодшою жінкою. Террі стає неймовірно гіркою, дратівливою, самотньою та вибуховою. Вона починає регулярно вживати алкоголь і стає все більш злитою та цинічною, особливо у спілкуванні зі своїми доньками. Переглянути.

Неважко знайти інші фільми, що зображують розлади адаптації — у багатьох фільмах герої стикаються зі стресовими факторами, конфліктами або викликами, і часто це суттєво впливає на певні сфери їхнього життя. Багато фільмів, що зображують стресові стосунки або проблеми на роботі, містять персонажів із симптомами розладу адаптації, наприклад, тривожність Гаррі Санборна (Джек Ніколсон) у фільмі «Щось та віддаси» та порушення поведінки Томмі Роуленда (Мет Діллон) у фільмі «Красиві дівчата». Головний герой фільму «Знайомтесь Білл», якого грає Аарон Екхарт, — чоловік, який страждає в декількох сферах свого життя. Він намагається впоратися з невірністю дружини, що призводить до численних змін у його житті; спочатку це порушує його життєвий устрій, але зрештою він знаходить спосіб надати сенс стресу, який переживає. Подібну тему (пристосування до зради) можна знайти у фільмі «Зіграємо в теніс?».

У фільмах, що об'єднують кілька новел або історій, майже напевно є хоча б один персонаж із розладом адаптації. Хорошими прикладами є «Лантана», «Останній поцілунок», і
«13 розмов про одне».

#кіноісимптом

В підготовці до наступного Реляційного Клубу натрапила на цікавий випуск підкасту Культ. Ціную цей подкаст саме за зрозумілість, надихання на роздуми, а також, що не потрібно кожні 2 хвилини лізти в словник філософських термінів.
Отже випуск «Безсилля сильних», як на мене є досить психоаналітичним, особливо кого цікавить групова динаміка. Ключові тези, що можуть зацікавити:
дискурс мусить мати стіни (оце особливо, десь на 27 - 28 хвилині, дуже резеною з динамічними групами)
страх сили, насилья в демократичному суспільстві
створення підгрунтя ризиків для інших, як ресурс розвитку чи все ж таки зменшення їх за рахунок страхування? (десь 9 хвилина)
сила безсилих, як наважитись боротися за себе.
https://podcasts.apple.com/ua/podcast/безсилля-сильних-чому-європа-поки-що-слабка-єрмоленко/id1581339249?i=1000719456389

Картина: «Де палац?» Андрій Єфименко

Часто, особливо в широкому соціальному просторі зустрічаєш «психотерапевт повинен…». І це можна чути, як від людей дуже далеких від психотерапії так і наближених. Психотерапія все більше стає професією, навколо якої багато міфів, додумувань, фантазій і звісно це історично теж обумовлено.

Та сьогодні хочеться поговорити про позицію, яку може займати психотерапевт. Чи мусить психотерапевт стати дипломатом, мамою, братом, сестрою? Так це ролі, як і під час роботи точно можуть пропонувати клієнти, сцени, які можуть розігруватись разом.
Читаючи різні психотерапевтичні, історичні, філософські, літературні і мистецькі роботи мені зустрілось поняття, яке дуже наближає до того, яке варто займати в кульмінації (ях) процесу.

Парресія — (з давньогрецької ἡ παρ-ρησία -«вільна промова», «відкритість», «правдивість», «нестриманість на слово») стиль промов та в певних випадках стиль життя, згідно з яким паресіаст (з давньогрецької ο παρρεσιαστες — «той, хто говорить правду») завжди публічно висловлює істину, об'єктивність якої збігається із суб'єктивним баченням самого промовця. Важливий внесок у дослідженні цього поняття вніс Мішель Фуко, зокрема у своїй праці «Дискурс і істина». (Wiki)

Отже паресіаст, той що користається щирістю, істинністю (отриманою з досвіду), ризикує (витримує небезпеку), критикує, витримує відповідальність.

Позиція в якій при необхідності стаєш ріжучим, хижим, незручним і тоді дуже важливий терапевтичний альянс та довіра сформована протягом спільно пройденого шляху.

#нотованідумки

Картина: «Тут і далі» Олена Рижих

Обсесивно-компульсивний розлад

Люди з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) страждають від повторюваних думок та/або ірраціональних дій, які можуть забирати так багато часу, що заважають роботі та соціальним стосункам. У важких випадках ОКР ці думки та дії домінують практично кожну хвилину кожного дня.

Обсесії — це нав'язливі, недоречні, повторювані та стійкі думки, імпульси або образи, які викликають виражену тривогу або дистрес. Обсесії мають більший масштаб, ніж повсякденні турботи, які є частиною життя майже всіх нас. Люди з ОКР неодноразово намагаються придушити ці думки, але сам акт придушення сприяє збільшенню їх інтенсивності. Ці повторювані думки є неприємними та чужими для самосвідомості (тобто егодистонічними).
Поширеними темами обсесій є заподіяння шкоди іншим (особливо дітям або безпорадним особам), зараження мікробами або фекаліями, вплив токсинів або інфекційних захворювань, таких як СНІД, блюзнірські думки та сексуальна неадекватна поведінка. Обсесії можуть також співіснувати з іншими розладами, такими як посттравматичний стресовий розлад.

Компульсії — це повторювані дії або психічні акти, які виконуються з метою зменшення дискомфорту, пов'язаного з обсесіями. Іноді між компульсією та обсесією існує логічний зв'язок (наприклад, багаторазове миття рук може допомогти запобігти зараженню мікробами). Однак в інших випадках між ними немає логічного зв'язку (наприклад, пацієнт, який відчуває компульсивну потребу заспівати перші кілька рядків популярної реклами перед тим, як рушити з кожного світлофора, знає, що між цією поведінкою та ймовірністю аварії немає жодного значущого зв'язку).

Фільм «Чудова афера» (2003) чудово висвітлює психологічні наслідки
ОКР. Рой Уоллер, якого грає Ніколас Кейдж, — успішний шахрай, який вміє використовувати свою уважність до деталей для здійснення складних схем обману. Коли його життя порушується появою його віддаленої дочки-підлітка (яку він ніколи не бачив), він більше не може контролювати свою хворобу чи своє життя. Його симптоми дають про себе знати, і його стан погіршується. Глядач може не тільки спостерігати за численними дивними, недієздатними поведінками пацієнта з ОКР, але й за його сеансами терапії, під час яких він яскраво пояснює внутрішні конфлікти, типові для ОКР. До прикладу нав'язлива потреба Роя Уоллера приймати плацебо, яке, на його переконання, необхідне для контролю його симптомів.

#кіноісимптом

Фільм Чудова афера (2003) онлайн українською мовою в HD

«Нудьга — то потвора з головою Горгони. Нудьга приносить з собою біль, викликає в людині химерні ілюзії, що досі спали, не про-кидаючись, в невідомих і темних проваллях душі. Коли б рік або ж півроку назад мені хтось сказав, що я чинитиму те, що я роблю зараз, я знизав би плечима й засміявся б у вічі: чого не вигадають люди!.. Я не знав, що кожна людина, яка б твереза та позитивна вона
не була, завжди здібна віддатись болісним тривогам потворних ілюзій і в самій цій мучительній тривозі вигаданих уявлень знайти для себе втіху.» - «Дівчина з ведмедиком»

#зхудожнього

Зустріч з Робертом Гроссмарком в рамках циклу Реляційного Клубу з деідеалізації реляційного психоаналізу давно минула. По слідам ми підготували для вас відео - колаж з основних тез. (Тема зустрічі: Дослідження в психоаналітичному компаньйонстві та плин розігрувань.) https://youtu.be/5EpwQiTaGus?si=S9rU16TGdaOy7j5J

А вже в вересні ми продовжимо наш цикл зустрічей та поговоримо про важливість уваги до власного простору психотерапевта під час роботи. Як спонтанність стає на заваді ритуалу. Говоритимем про психоаналітичну рамку в роботі психотерапевта за А. Ферро, про самотність, як потенціал за Д. Віннікотом, та про турботу аналітика до себе під час роботи, а не за її межами за К. Корбетом.

Тема зустрічі: Приватний простір аналітика, міф чи ритуал, і як це вписується в рамки?
Тож можете планувати та реєструватися за посиланням. 👉https://forms.gle/JFAGve98Utgf7jL37

Про захоплення

«— Ваше нещастя, Іполіте Миколайовичу, полягає в тому, що ви ніколи не вішались, не збирали цукеркових папірців і взагалі нічим не захоплювались. Ви не пережили якогось глибшого захоплення
і тому не призвичаїлись ставитись серйозно до несерйозних речей і не знаєте того, що коли поставитись знов таки несерйозно до справ, нібито серйозних і важливих, то легко розкрити їхню химерну й невірну суть.
…….
— Ви таки дивак, політе Миколайовичу! Вам доводиться проти волі дівчини настоювати на тому, чого ця дівчина не хоче, щоб ви робили. Ви мені нагадуєте біблійного героя. Ви, як Самсон, мусите здійняти ворота й понести їх, хоч у тому жадної потреби немає, бо вони одчинені. Ви їх тягнете на собі, почуваєте, що не донесете, що вже стомились і надірвались, падаєте й можете під тою вагою заги-нути. Ви озброєні цілим арсеналом усталених упереджень та забо-бонів: поняттями про честь дівчини, порядність чоловіка, падіння, дівоцтво, шлюб. Вас турбує, що дівчина може нехтувати всім цим. Ви турбуєтесь за неї, а вона вважає, що ваша стурбованість з-за не - то вираз невіри в її сили. Ваше поводження аж надто необережне
й майже образливе.»

#зхудожнього
Фото мого відкладеного захоплення

Психоаналітики, психотерапевти, психологи, соціальні робітники, волонтери, тощо, часто спонукають своїх клієнтів шукати способи самодопомоги. Шукати ті, чи інші форми саморегуляції стану свого психічного та фізичного.
Та що робимо ми, люди допомогаючих професій під час роботи для себе та свого стану? Саме під час роботи, а не поза нею. Поза справді маєм колосальний вибір і про це масса статей, тренінгів і тд.

Тож, настпуного Реляційного Клубу говоритеме про:
✔️ як сетінг працює на психотерапевта
✔️ як запланована та спонтанна зміни впливають на аналітика та клієнта
✔️ чи є у аналітика приватний простір під час сесій?
✔️ на прикладі роботи з дитною представимо варіант саморегуляції, а також з власного досвіду роботи з дорослими
✔️ а ще звісно не оминемо самотність психоаналітика та спробуєм знайти в ній потенціал.

Ну і звісно, що насправді є основним в зустрічі Клубу матимемо дискусію практикуючих та початківців в полях пихотерапії.

Тема зустрічі: Приватний простір аналітика, міф чи ритуал, і як це вписується в рамки?
Місце проведення - Online, платформа Zoom.
Коли? - 21 вересня, неділя, 10:00
Тривалість - 1,5 години (1 година лекція - 1 година дискусія).
Запис - лише лекційної частини
Спікер: Марія Панькова, інтерперсональна психотерапевтка, викладачка ІРППГП, членкиня АПУ, УАРПП, АПУ, IARPP
Модератор: Альона Бартош, психологиня психодинамічного напрямку

Тож плануйте та не зволікайте з реєстрацією. І запрошуйте колег. 🫂

Відпустка відзначилась чудовою книгою. Якщо ви очікуєте легкий детектив, чи то, роман сьогодення, то вам не сюди.

Сьогодні порекомендую вам добряче депресивний роман, інтелектуальний, атмосферний, а ще в нього багато описів тогочасного Києва, який все ж є впізнаваним - «Дівчинка з ведмедиком». Цими тижнями ділилась звідти вирізками.

Автор Віктор Петров - Домонтович був агентом, але насправді він хотів писати й кохати. Дуже складна і не менш втаємничена історія автора тільки додає фантазій, чи є цей твір художньо-автобіографічним.

Головний герой, є досить депресивним, раціональним, логічним і структурованим лектором та робітником заводу. Скромний в своїх фантазіях, тим паче в бажаннях, а також надійний та чемний. Та от лихо, трапляється з ним любов. Захоплена, незрозуміла, атакуюча мораль, збиваюча з ніг. Ще більше такою її робить рамка того часу.

З іншої сторони ніби нічого нового, ну професор, ну учениця, ну різниця у віці. Здається давно заїжджена історія, та зовсім неочікувана кінцівка. Читаючи у мене були варіанти, але такого в моїх фантазіях не знайшлось.

1928 рік написання. Інтелектуальний роман. Героїню роману відносять до типу «нової жінки». Рекомендую!
А якщо читали, діліться враженнями, залюбки почую 🙏

#зхудожнього

Все що потрібно про мене знати 😉

Р. Closeness - Abstract Art | Acrylic On Paper | By Aditya Dev

Близькість

«А як це близькість?», тотожні питання часто зустрічаються в моїй роботі, як інтерперсонального терапевта.
«Чи є близькість в моїх стосунках?», запит клієнтів, що ризикують плавати в глибших водах.

Хочу спробувати все ж описати це переживання та досвід в словах. Читаючи, не забувайте підключати уяву для обʼємності. ;)

Люди, що переживали близькість напевно можуть сказати наступне:
я читаю повідомлення з тим настроєм, з яким вони написані
в складні моменти, етапи я можу всередині запитати, а яка б реакція була близької людини? Порада? Відгук?
можна близько до реальності спрогнозувати реакцію на ті чи інші події, і як ту, що може бути схожою на нашу, так і зовсім іншу. (Тобто відрізняється від проєкції)
з такою людиною можливо поділитись найтаємнішим, навіть якщо в неї виникне біль, огида, тощо. Та тим не менш знайдеться можливість розділити події та переживання
про таку людину тобі не важливий фактаж (що їв? де був? що робив?), бо в тебе є уявлення як людина думає, конструює, реагує
чи означає, що така людина завжди поруч, чи завжди зʼявиться? - ніт! В такому стосунку багато довіри і надійності, але також волі, свободи і незалежності
скажите, що якось ідеально, а де ж звичайні людські - біль, жадібність, ревнощі, заздрість, невиносимість? Вони є теж, нагадую пункт 4.
хтось скаже, що це як стосунок немовляти та матері, де багато співналаштування. І знову - ніт! Адже, повторюсь, в близькості багато свободи, волі, незалежності. А у випадку матері і немовляти багато залежності.
в близькості має місце спільно створений простір. Що залишає завжди слід у досвіді і вже нікуди не подінеться, як далеко б ви не відходили один від одного.
ну і останнє - в близькості більше бажання, ніж повинності, менше провини, знижений сором, відкинутий страх і завжди знайдеться простір для фантазій.

Ви доцільно можете запитати, а як же час? Гроші? Ми все ж живем в реальному житті. Вони теж є, та стосунок завжди буде важливішим.

Я сподіваюсь вам є кого згадати, або подумки чи реально обійняти прочитавши цей текст.

А як ні, то знайдіть собі терапевта, що готовий ризикувати, помилятись, падати, витримувати, насолоджуватись і наближатись в роботі з Вами.

До Незалежності та Близькості!

#нотованідумки

Звичайний понеділок, басейн, тренування. І от надиво масса чоловіків. Різного віку, статури, самі, сім’єю, на тренування чи самотужки. Здивувало, адже в той же самий час ходжу в той же басейн вже протягом довгого часу. Чому? Що там, Меркурій чи Венера? :)

Та важливо те, що коли в нас є щось відносно постійне та стале, то набагато легше споглядати зміни чи відмінності. Щось що не потребує надмірної концентрації. Тож рамка, сеттінг - допомагає в роботі психотерапевта помічати. Про це та багато іншого в найближчому Реляційному Клубі, 21 вересня, о 10:00, online із частковим записом.
👉https://forms.gle/JFAGve98Utgf7jL37
#реляційнийклуб

P: «Басейн» Thomas Roland Rathmell (1912–1990)

«Визнання помилок, не зменшує авторитет, а підвищує довіру». #ШандорФеренці