Обсесивно-компульсивний розлад

Люди з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) страждають від повторюваних думок та/або ірраціональних дій, які можуть забирати так багато часу, що заважають роботі та соціальним стосункам. У важких випадках ОКР ці думки та дії домінують практично кожну хвилину кожного дня.

Обсесії — це нав'язливі, недоречні, повторювані та стійкі думки, імпульси або образи, які викликають виражену тривогу або дистрес. Обсесії мають більший масштаб, ніж повсякденні турботи, які є частиною життя майже всіх нас. Люди з ОКР неодноразово намагаються придушити ці думки, але сам акт придушення сприяє збільшенню їх інтенсивності. Ці повторювані думки є неприємними та чужими для самосвідомості (тобто егодистонічними).
Поширеними темами обсесій є заподіяння шкоди іншим (особливо дітям або безпорадним особам), зараження мікробами або фекаліями, вплив токсинів або інфекційних захворювань, таких як СНІД, блюзнірські думки та сексуальна неадекватна поведінка. Обсесії можуть також співіснувати з іншими розладами, такими як посттравматичний стресовий розлад.

Компульсії — це повторювані дії або психічні акти, які виконуються з метою зменшення дискомфорту, пов'язаного з обсесіями. Іноді між компульсією та обсесією існує логічний зв'язок (наприклад, багаторазове миття рук може допомогти запобігти зараженню мікробами). Однак в інших випадках між ними немає логічного зв'язку (наприклад, пацієнт, який відчуває компульсивну потребу заспівати перші кілька рядків популярної реклами перед тим, як рушити з кожного світлофора, знає, що між цією поведінкою та ймовірністю аварії немає жодного значущого зв'язку).

Фільм «Чудова афера» (2003) чудово висвітлює психологічні наслідки
ОКР. Рой Уоллер, якого грає Ніколас Кейдж, — успішний шахрай, який вміє використовувати свою уважність до деталей для здійснення складних схем обману. Коли його життя порушується появою його віддаленої дочки-підлітка (яку він ніколи не бачив), він більше не може контролювати свою хворобу чи своє життя. Його симптоми дають про себе знати, і його стан погіршується. Глядач може не тільки спостерігати за численними дивними, недієздатними поведінками пацієнта з ОКР, але й за його сеансами терапії, під час яких він яскраво пояснює внутрішні конфлікти, типові для ОКР. До прикладу нав'язлива потреба Роя Уоллера приймати плацебо, яке, на його переконання, необхідне для контролю його симптомів.

#кіноісимптом

Фільм Чудова афера (2003) онлайн українською мовою в HD

«Нудьга — то потвора з головою Горгони. Нудьга приносить з собою біль, викликає в людині химерні ілюзії, що досі спали, не про-кидаючись, в невідомих і темних проваллях душі. Коли б рік або ж півроку назад мені хтось сказав, що я чинитиму те, що я роблю зараз, я знизав би плечима й засміявся б у вічі: чого не вигадають люди!.. Я не знав, що кожна людина, яка б твереза та позитивна вона
не була, завжди здібна віддатись болісним тривогам потворних ілюзій і в самій цій мучительній тривозі вигаданих уявлень знайти для себе втіху.» - «Дівчина з ведмедиком»

#зхудожнього

Зустріч з Робертом Гроссмарком в рамках циклу Реляційного Клубу з деідеалізації реляційного психоаналізу давно минула. По слідам ми підготували для вас відео - колаж з основних тез. (Тема зустрічі: Дослідження в психоаналітичному компаньйонстві та плин розігрувань.) https://youtu.be/5EpwQiTaGus?si=S9rU16TGdaOy7j5J

А вже в вересні ми продовжимо наш цикл зустрічей та поговоримо про важливість уваги до власного простору психотерапевта під час роботи. Як спонтанність стає на заваді ритуалу. Говоритимем про психоаналітичну рамку в роботі психотерапевта за А. Ферро, про самотність, як потенціал за Д. Віннікотом, та про турботу аналітика до себе під час роботи, а не за її межами за К. Корбетом.

Тема зустрічі: Приватний простір аналітика, міф чи ритуал, і як це вписується в рамки?
Тож можете планувати та реєструватися за посиланням. 👉https://forms.gle/JFAGve98Utgf7jL37

Про захоплення

«— Ваше нещастя, Іполіте Миколайовичу, полягає в тому, що ви ніколи не вішались, не збирали цукеркових папірців і взагалі нічим не захоплювались. Ви не пережили якогось глибшого захоплення
і тому не призвичаїлись ставитись серйозно до несерйозних речей і не знаєте того, що коли поставитись знов таки несерйозно до справ, нібито серйозних і важливих, то легко розкрити їхню химерну й невірну суть.
…….
— Ви таки дивак, політе Миколайовичу! Вам доводиться проти волі дівчини настоювати на тому, чого ця дівчина не хоче, щоб ви робили. Ви мені нагадуєте біблійного героя. Ви, як Самсон, мусите здійняти ворота й понести їх, хоч у тому жадної потреби немає, бо вони одчинені. Ви їх тягнете на собі, почуваєте, що не донесете, що вже стомились і надірвались, падаєте й можете під тою вагою заги-нути. Ви озброєні цілим арсеналом усталених упереджень та забо-бонів: поняттями про честь дівчини, порядність чоловіка, падіння, дівоцтво, шлюб. Вас турбує, що дівчина може нехтувати всім цим. Ви турбуєтесь за неї, а вона вважає, що ваша стурбованість з-за не - то вираз невіри в її сили. Ваше поводження аж надто необережне
й майже образливе.»

#зхудожнього
Фото мого відкладеного захоплення

Психоаналітики, психотерапевти, психологи, соціальні робітники, волонтери, тощо, часто спонукають своїх клієнтів шукати способи самодопомоги. Шукати ті, чи інші форми саморегуляції стану свого психічного та фізичного.
Та що робимо ми, люди допомогаючих професій під час роботи для себе та свого стану? Саме під час роботи, а не поза нею. Поза справді маєм колосальний вибір і про це масса статей, тренінгів і тд.

Тож, настпуного Реляційного Клубу говоритеме про:
✔️ як сетінг працює на психотерапевта
✔️ як запланована та спонтанна зміни впливають на аналітика та клієнта
✔️ чи є у аналітика приватний простір під час сесій?
✔️ на прикладі роботи з дитною представимо варіант саморегуляції, а також з власного досвіду роботи з дорослими
✔️ а ще звісно не оминемо самотність психоаналітика та спробуєм знайти в ній потенціал.

Ну і звісно, що насправді є основним в зустрічі Клубу матимемо дискусію практикуючих та початківців в полях пихотерапії.

Тема зустрічі: Приватний простір аналітика, міф чи ритуал, і як це вписується в рамки?
Місце проведення - Online, платформа Zoom.
Коли? - 21 вересня, неділя, 10:00
Тривалість - 1,5 години (1 година лекція - 1 година дискусія).
Запис - лише лекційної частини
Спікер: Марія Панькова, інтерперсональна психотерапевтка, викладачка ІРППГП, членкиня АПУ, УАРПП, АПУ, IARPP
Модератор: Альона Бартош, психологиня психодинамічного напрямку

Тож плануйте та не зволікайте з реєстрацією. І запрошуйте колег. 🫂

Відпустка відзначилась чудовою книгою. Якщо ви очікуєте легкий детектив, чи то, роман сьогодення, то вам не сюди.

Сьогодні порекомендую вам добряче депресивний роман, інтелектуальний, атмосферний, а ще в нього багато описів тогочасного Києва, який все ж є впізнаваним - «Дівчинка з ведмедиком». Цими тижнями ділилась звідти вирізками.

Автор Віктор Петров - Домонтович був агентом, але насправді він хотів писати й кохати. Дуже складна і не менш втаємничена історія автора тільки додає фантазій, чи є цей твір художньо-автобіографічним.

Головний герой, є досить депресивним, раціональним, логічним і структурованим лектором та робітником заводу. Скромний в своїх фантазіях, тим паче в бажаннях, а також надійний та чемний. Та от лихо, трапляється з ним любов. Захоплена, незрозуміла, атакуюча мораль, збиваюча з ніг. Ще більше такою її робить рамка того часу.

З іншої сторони ніби нічого нового, ну професор, ну учениця, ну різниця у віці. Здається давно заїжджена історія, та зовсім неочікувана кінцівка. Читаючи у мене були варіанти, але такого в моїх фантазіях не знайшлось.

1928 рік написання. Інтелектуальний роман. Героїню роману відносять до типу «нової жінки». Рекомендую!
А якщо читали, діліться враженнями, залюбки почую 🙏

#зхудожнього

Все що потрібно про мене знати 😉

Р. Closeness - Abstract Art | Acrylic On Paper | By Aditya Dev

Близькість

«А як це близькість?», тотожні питання часто зустрічаються в моїй роботі, як інтерперсонального терапевта.
«Чи є близькість в моїх стосунках?», запит клієнтів, що ризикують плавати в глибших водах.

Хочу спробувати все ж описати це переживання та досвід в словах. Читаючи, не забувайте підключати уяву для обʼємності. ;)

Люди, що переживали близькість напевно можуть сказати наступне:
я читаю повідомлення з тим настроєм, з яким вони написані
в складні моменти, етапи я можу всередині запитати, а яка б реакція була близької людини? Порада? Відгук?
можна близько до реальності спрогнозувати реакцію на ті чи інші події, і як ту, що може бути схожою на нашу, так і зовсім іншу. (Тобто відрізняється від проєкції)
з такою людиною можливо поділитись найтаємнішим, навіть якщо в неї виникне біль, огида, тощо. Та тим не менш знайдеться можливість розділити події та переживання
про таку людину тобі не важливий фактаж (що їв? де був? що робив?), бо в тебе є уявлення як людина думає, конструює, реагує
чи означає, що така людина завжди поруч, чи завжди зʼявиться? - ніт! В такому стосунку багато довіри і надійності, але також волі, свободи і незалежності
скажите, що якось ідеально, а де ж звичайні людські - біль, жадібність, ревнощі, заздрість, невиносимість? Вони є теж, нагадую пункт 4.
хтось скаже, що це як стосунок немовляти та матері, де багато співналаштування. І знову - ніт! Адже, повторюсь, в близькості багато свободи, волі, незалежності. А у випадку матері і немовляти багато залежності.
в близькості має місце спільно створений простір. Що залишає завжди слід у досвіді і вже нікуди не подінеться, як далеко б ви не відходили один від одного.
ну і останнє - в близькості більше бажання, ніж повинності, менше провини, знижений сором, відкинутий страх і завжди знайдеться простір для фантазій.

Ви доцільно можете запитати, а як же час? Гроші? Ми все ж живем в реальному житті. Вони теж є, та стосунок завжди буде важливішим.

Я сподіваюсь вам є кого згадати, або подумки чи реально обійняти прочитавши цей текст.

А як ні, то знайдіть собі терапевта, що готовий ризикувати, помилятись, падати, витримувати, насолоджуватись і наближатись в роботі з Вами.

До Незалежності та Близькості!

#нотованідумки

Звичайний понеділок, басейн, тренування. І от надиво масса чоловіків. Різного віку, статури, самі, сім’єю, на тренування чи самотужки. Здивувало, адже в той же самий час ходжу в той же басейн вже протягом довгого часу. Чому? Що там, Меркурій чи Венера? :)

Та важливо те, що коли в нас є щось відносно постійне та стале, то набагато легше споглядати зміни чи відмінності. Щось що не потребує надмірної концентрації. Тож рамка, сеттінг - допомагає в роботі психотерапевта помічати. Про це та багато іншого в найближчому Реляційному Клубі, 21 вересня, о 10:00, online із частковим записом.
👉https://forms.gle/JFAGve98Utgf7jL37
#реляційнийклуб

P: «Басейн» Thomas Roland Rathmell (1912–1990)

«Визнання помилок, не зменшує авторитет, а підвищує довіру». #ШандорФеренці

«Я хочу дозволити собі Fallenlassen (нім.)… тобто впасти у стосунки, розм’якнути в цій людині» - сказала якось одна з моїх аналізанток.

Fallenlassen – буквально означає «дати впасти», «залишити напризволяще» але в переносному значенні – «віддатися», «розтанути в іншому», тобто довіритися. Прекрасна гра зі словом.

У ранньому досвіді деяких пацієнтів «віддатися», «розслабитися» буквально означало б «впасти», оскільки материнський інший не був спроможним спіймати, підхопити, витримати, просто тримати. Деяких пацієнтів кинули напризволяще в тому чи іншому сенсі. Провал холдингу, такого життєво важливого для всіх первинних трансформацій, зокрема долі потягів.

Таким пацієнтам важко витримувати пасивність чи спокій, отримувати задоволення з партнером чи від тихої діяльності. Треба бути постійно напоготові, мобілізованим, сильним, в русі. Деяким навіть доводилося «нести на собі» матір, яка була надто крихкою, щоб можна було на неї покластися, не зруйнувавши.

Щоб мати змогу здійснити материнську функцію об’єкт повинен бути наділений певними якостями, серед яких зокрема пластичність (Руссійон, Мілнер) або здатність бути використаним (Віннікотт). Руссійон порівнює первинний об’єкт із пластиліном, який має бути достатньо гнучким, що передбачає його незнищенність, надзвичайну чутливість, нескінченну трансформованість, безумовну доступність, живучість тощо. Материнський об’єкт як «гнучке середовище» повинен дати себе використати як у своїй формі, так і у своїй внутрішності, і витримати це використання або атаку – не зруйнуватись. Лише за цієї умови об’єкт буде відкритий як реальний об’єкт, диференційований від об’єкта у фантазії. Лише у такий об’єкт можна Fallenlassen та fall in love (англ., закохатися), бо він той, хто захистив від жаху і падіння в порожнечу, він той, хто спокусив до життя.

Подібно до «мертвої матері» Ґріна Дідьє Анзьє пише про психічно відсутню матір: байдужу і безпристрасну у відповідь на почуття, очікування та потреби дитини в її проявах прив’язаності. Така мати холодна, відсторонена та відкидаюча, а будь-які спроби дитини пробудити її зазнають невдач. У всіх своїх пацієнтів, які страждали від «болю самотності» Анзьє виявляв не «мертву матір», а радше «смерть у подобі матері, від якої походить знищення, а не життя».

#МаринаДушина

«Терапевтичний простір, арена змін, є дивним, тому що, хоча він може здаватися надзвичайно чутливим і «реальним» — сповненим пристрасті та ніжних почуттів — він також може бути шокуюче відокремленим від того, що я називаю «реальністю інших життєвих контекстів». Як аналітики, ми стоїмо між принаймні двома окремими реальностями, часто переходячи від однієї до іншої. Перше, що спадає мені на думку, це те, що ілюзорний, тимчасовий і дослідницький характер аналітичного простору спонукає моїх пацієнтів і мене ставати все більш відкритими і людяними разом.»

#Weisel-Barth, J.