сьогодні – без великого тексту. номінація "бендкемп-альбом" – Moten/López/Cleaver

це красиве фрі-джаз / споукен поетрі з двома інструментами (ритм секцією) і правильним "акторським" голосом, що сторюють дуже круту атмосферу – те що треба, щоб посидіти на самоті в темній кімнаті.

пічфорк поставив йому вісімку ще у квітні, але тоді було дуже мало сил виловлювати нову музику. а тепер можна наздогнати втрачене🌿

#джаз
#споукен_поетрі

Björk повертається восени із новим альбомом. Точної дати поки нема, але відомо наступне: його назва 'Fossora'. Там буде секстет бас-кларнетів, габбер бітів (це такий піджанр хардкор-техно), фіт із її дітьми і Serpentwithfeet та грибна тематика. "Біологічне техно" як каже Бйорк. Також до альбому увійдуть дві пісні, які вона написала своїй покійній мамі, еко-активістці Hildur Rúna Hauksdóttir. І ще десь до кінця року Бйорк планує вихід серії подкастів по своїй дискографії. Не знаю як ви, а я дуже чекаю! Більше інформації шукайте у вчорашньому лонгріді для The Guardian.

📁 архів

привіт! пробачте за тривалу відсутність. днями знайшов музиканта, який своїм минулорічним альбомом увірвався в мій топ найкращих джазових гітаристів (поруч із Білом Фрізелом та Джефом Паркером).

Julian Lage – Squint

мені бракує наслуханості, щоб описати таку музику. крім гітари, на платівці лише два інструменти (власне, ритм секція). але грає Джуліан дуже-дуже захопливо! – сьогодні під час слухання його лайву я вронив сковорідку на підлогу (все ок, просто музика дуже хороша й хочеться виражати свої емоції рухами).

єдиний докір (який часто стосується й інших джазових платівок) тут може бути лише в тому, що на другій "стороні" альбому виникає деяка нестача divercity. але в цьому немає великої проблеми, адже ви зможете зупинити ваш віртуальний програвач на будь-якому місці запису (звісно, аби дослухати потім :)

і нарешті, 16 вересня вийде нова платівка Джуліана: View With a Room. тому, якщо вам сподобається ця музика, приходьте за добавкою за пів місяця🤍

#джаз

​​🎙 Ведучі дружнього Галас подкасту разом з нашим ведучим Миколою Магою обговорюють 10 актуальних українських альбомів та EP, що вийшли протягом цього року.

👂 До подкасту потрапили Паліндром, Hellknights, Sad Novelist, CLONNEX, Структура щастя, Furuvgerendufuroval, Сум, Nonsun, XX.XX та Sherpa the Tiger.

🎧 Слухати - https://anchor.fm/neformat-ukraine

#neformatcomua

цього тижня вийшло багато гарного матеріалу (і я буду щасливим, якщо ви накидаєте в коменти, що вразило саме вас).

моїм же найбільшим очікуванням була третя платівка The Comet is Coming Hyper-Dimensional Expansion Beam.

якщо ви ніколи не чули про цей гурт, то ось те, що потрібно про нього знати: в ньому грає один із найкрутіших "трубачів" сучасності Шакаба Гатчінґс і ця команда записала один із найкращих (н'ю-)джазових релізів минулого десятиліття – Trust in the Lifeforce of the Deep Mystery (2019). головна стратегія жанру, в якому грає гурт: змішування джазу та електроніки.

якщо сказати коротко про цей альбом: ви маєте його послухати! те, що робить The Comet is Coming важко співставити з будь-чим іншим, а сама платівка (за відчуттями) десь на межі між "добре" і "дуже добре".

якщо детальніше: на третьому альбомі гурт пішов у експериментах далі, аніж на (вже культовому) попереднику. якщо Trust in the Lifeforce of the Deep Mystery був більш "сонячним" і "джазовим", де електроніка більшою мірою підтримувала перфоманс Шабаки, то Hyper-Dimensional Expansion Beam – більш "темний" альбом, де електронна музика  (за кількісним виявом) нічим не поступається джазу.

окремі вставочки електронщини на цьому трошки нагадують вагоновожатих. але найголовніше – це гіпнотичні сінти, які трошки нагадують "космічну" музику з кіно.

джазова складова альбому, при цьому, тримається найбільше на ритмах Шабаки й басових та барабанних партіях. труба, як і завжди, на висоті, однак їй дещо частіше доводиться підлаштовуватися під ритм електронщини, а не задавати цей ритм власноруч.

і це народжує головний закид до платівки: на думку деяких оглядачів, The Comet is Coming не вдалося "сплавити" ці два жанри в цільний кінцевий продукт.

але це лише частково правда. з музикою такого штибу взагалі може бути достатньо "блоків" на рівні сприйняття, хоч ці "блоки" не конче свідчать про якість платівки (тому ставити їй 6/10 – неправильно!)

маленька бувальщина: колись я спробував з другого альбому "Комети.." взяти якийсь трек у плейліст. і в мене нічого не вийшло, бо в цій музиці немає "попсових" (в нейтральному сенсі) бенгерів, які б працювали від початку й до кінця (як це відбувається в хороших поп-піснях). ця музика – територія експерименту, який чарує атмосферою, але який не бере на себе зобов'язань сподобатись кожною своєю частиною.

те саме і з третім альбомом гурту: я спробував поставити "зірочки" кожній із пісень Hyper-Dimensional Expansion Beam (щоб розібратися, чи альбом "добрий", чи таки "дуже добрий") – але це було абсолютно недоречним.

від того, що заголовковий CODE має претензію на хітовість, а ANGEL OF DARKENESS – найекспериментальніша (і, можливо, найкраща) пісня платівки, оцінка альбому ніяк не змінюється. як і від того, що в якомусь із треків – найкраще соло Шабаки.

треки платівки самі по собі майже не є окремим творами. тому їхнє ранжування не допоможе "оцінити" цю музику. і лише якийсь "погляд згори" може щось запропонувати.

мої міркування: The Comet is Coming не стоять на місці й продовжують свої пошуки – і це величезна чеснота. цього разу їхня музика розкрилася по-новому, залишаючись не менш чарівною. але цей альбом ставить питання про те, яким буде "баланс звучання" гурту далі.

як на мене, то є два шляхи, аби їхній матеріал працював ще краще: або потрібен новий інструмент / музикант, який би власне "балансував" різні "ухили" гурту; або ж (якщо це органічний процес) стати ще більш електронним гуртом і використовувати живі інстументи лише як "підсилення" електронного первня композицій.

як би там не було, але платівка вийшла чудовою (навіть якщо вона трошки-трошки програє своїй попередниці). припускаю, що вживу цей гурт звучатиме не менш цікаво, ніж у записі. можливо, колись пощастить його почути

ще один гарний новий альбом, який варто послухати🌿

https://deadoc.co/ali-album

Якщо ви шукали альбом на ранок неділі, то в мене є такий.

Це Ali, спільна робота малійського гитариста В'є Фарки Туре та моїх улюбленців Khruangbin. Бачу, що останні вирішили не відпочівати та просто фігачити релізи один за одним.

Лонгплей названий на честь батька Фарки Туре, також гитариста із статусом легенди. Якщо ви колись чули щось з Khruangbin та афророк, то приблизно можете собі уявити як звучить Ali.

Це прикольна колаба двох солідних одиниць із жанрових ніш. Більшу частину часу вона ненапряжна та чілова. Але без повної поплави: певний грув тут присутній. А іноді врубається вельми хвацький настрій.

В Ali немає перетягування ковдри. Зате є повне взаєморозуміння. Дуже mutual та без відчуття розподілу на ролі. В'є пасує Khruangbin та навпаки. Через це альбомчик і слухається легко. Для відповідного муду - саме те.

https://www.youtube.com/watch?v=bVDRTYeGw6Q

мої три платівки цього тижня
(на які найперше звернув увагу і послухав)

• The Bad Plus – The Bad Plus

гурт, який грає "джаз із цікавинкою" (електрогітарою і гучними барабанами) дуже довго не міг дочекатися моєї уваги: їхній дебютник лежав у мене в "доданому" кілька років, і лише недавно я його послухав ("норм")

а в п'ятницю в них вийшов новий, 15-й (!) за ліком альбом. і він класний: гарні ритми, аранжування не "монотонять" – можливо, платівка претендуватиме на топ-5 / топ-10 цьогорічних джазових релізів (зроблю таку вкінці року💛🌿)

• LATEXFAUNA – Senbernar

альбом ок! – аранжування гурту стали різноманітнішими, але і менш "попсовими" – і через це їхні пісні перестали засідати в голові з першого разу.

але є і плюс: на альбомі є лінія спогадів з дитинства (собака, "герої" і т. д.), яка виходить з розчарування Дімою кінцем молодості й нещасливістю тут і тепер (а латексфауна завжди була про чіл і щастя, хіба ні?)

ця світло-меланхолійна лінія платівки – дуже цікава; але її перебивають старі, сексуальноцентричні теми гурту (Баунті, Богун) – і через це "Сенбернар" вийшов "перехідним альбомом", який трошки-трошки не дотягнув до того, щоб стати класним (і органічним!) антиподом дебютника.

але у гурту є класна фанбаза і все необхідне, щоб пережити цю арктичну зиму рухатися далі. Зезюлін все ще пише класні тексти, а альбом – все ще буде в топі сучукрмузу 2022.

• Björk – Fossora

тут все просто: альбом розчарував( я не слухав ніколи Бйорк за межами початку 2000-х, але вона дуже вдало підігрівала інтерес до платівки, запустивши подкаст про свої альбоми, тож я очікував на цю річ.

критики хвалять альбом, але тут менше попу + електроніки й більше класичної музики. є ще кілька рівнів (голоси / історії дітей, фольклор, тощо тощо), але в мене не вийшло провідчувати цю платівку. дослуховував через силу (але це суб'єктивне відчуття).

=====
ось такі справи. гарних вихідних і бережіть себе💜

побачив у інстаграмі, що на Native Rebel Recordings 28 жовтня виходить третій реліз: лонгплей The Brother Moves On.

взявся слухати трошки їхніх речей – і був дуже щасливий цілий вечір. а сьогодні послухав їхню минулорічну роботу: Tolika Mtoliki

(* лінк на бендкемп; на стрімінгах альбом теж є)

дуже здивований, що цей альбом не "вистрілив". він дуже якісний і його дуже важко прив'язати до якоїсь традиції. тут досить рокові барабани+ударні, окремі вставки духових нагадують щось на межі 60/70-х, а щодо вокалу: тут є і джаз-поетрі, і традиційний вокал (англійською та зулуською мовою – гурт базується / -вався у Йоганесбурзі). і при цьому, кінцевий результат не виглядає косплеєм музики минулого; навпаки, реліз тішить своєю свіжістю та відкритістю.

на виході – це дуже класна музика, одночасно і мрійлива, і соціально-критична. це тверда вісімка з десяти, і я дуже чекаю на їхній новий альбом.

запрошую вас чекати разом зі мною)

🌿🌿🌿

крутий внутрячковий подкаст про лейбли / стрімінги / російські офіси і т. д.

💥Друзі у нас прекрасна новина сьогодні вийшов наш перший подкаст!

У яком брали участь:
OTOY, ТУЧА та Vlad Libenson!

Ми говорили про критику в українській музиці, співпрацю з лейблами коллаборантами, шароварщину в піснях та інше.

Дивись за посиланням:
https://youtu.be/BIMEHURGjF0

У київського композитора і саунд артиста Heinali на 24 лютого заплановано новий лонгплей 'Kyiv Eternal' — емоційний триб'ют столиці і рідному місту. "Після завершення битви за Київ багато киян помітили це дивне відчуття. Було таке враження, ніби місто було живе, дихало. Ми хотіли обійняти його, захистити кожен його дюйм від шкоди. Тоді я не знав, як це зробити. Це зайняло певний час та відстань, щоб це зрозуміти і 'Kyiv Eternal' мої обійми" розповів артист. Слухаємо перший однойменний сингл.

📁 архів

Музичні підсумки року від Кирила Бренера, співавтора Галас-подкасту та гітариста гурту "Кат".

Ми не знайомі особисто, але саме те, як Кирило бачить музику, надихнуло мене на створення цього каналу.

Мої власні підсумки теж, сподіваюсь, скоро будуть🤞

До вашої уваги мій топ за 2022й рік

https://telegra.ph/2022-12-13-21

Нарешті!

знайшов простий гарний альбом, яким не соромно поділитися.

камерний джаз без якихось особливих вигадок / іграшок, але з гарними партіями саксофона та клавішних.

Словом, поcлухайте в якийсь більш спокійний ранок 💔

Nathan Haines – The Poet's Embrace (2012)

bandcamp
youtube
spotify
apple music

Brad Mehldau: Jacob’s Ladder 💔

Неочікувано послухав / дістав із шухлядки ще один недооцінений альбом.

"Сходи Якова" Брада Мельдау – це експериментальна платівка, де від джазу майже нічого не залишилось. Його майже повністю витісняє прог і якась химерна темна симфонічність.

Критикам альбом не дуже сподобався, але його атмосферна похмурість майже ідеально пасує до наших неосвітлених вулиць. Натискаючи плей, тебе ніби відносить в якийсь готичний роман / оперу – і, погодьтеся, це найостанніше, чого можна сподіватися від джазового альбому.

Словом, за неочікуваними враженнями пройдіть сюди ⬅️

Слідкую за проєктом Jazz is Dead, який по суті є лейблом, що збирає (часто вікових або невідомих) музикантів і допомагає їм у записі й просуванні своєї музики.

Вчора їхні резиденти ставили свої сети, в основі яких – ось ці 10 платівок.

Не знав жодного виконавця з перелічених, але додав собі на стрімінг кілька альбомів. Ви можете теж це зробити, щоб потім обмінятися враженнями💛

1. Aquarian Dream - Fantasy
2. Ebo Taylor - Love and Death
3. Cloud One - Atmosphere Strut
4. The Blackbyrds - Action
5. Idris Muhammad - Power of Soul
6. Lonnie Liston Smith - Cosmic Funk
7. Dorothy Ashby - Afro-Harping
8. The Sylvers - II
9. Marlena Shaw - Sweet Beginnings
10. The Ramsey Lewis Trio - Another Voyage

Настала п'ятниця: на AOTY купа альбомів, я навіть забув, що їх виходить так багато(

Але один придивився раніше, й спішу поділитися. Мет Генрітте випустила другий альбом після семирічної перерви.

Про його вихід дізнався завдяки Guardian, які визнали Drifting "альбомом місяця".

Не буду вдавати, що знаю про цю музикантку все на світі. Вона пише мінімалістичні речі, і конкретно на цьому альбомі – лише саксофон, фортепіано та віолончель. І звучить він класно: весь дуже цілісний, ніби арктична крижинка.

Імовірно, підійде, щоб трошечки "заземлитись", бо в ньому нема ніяких гострих кутів. Принаймні особисто мені – дуже зрезонувало.

Крижинка рушила 🤍