Якщо ви шукали альбом на ранок неділі, то в мене є такий.

Це Ali, спільна робота малійського гитариста В'є Фарки Туре та моїх улюбленців Khruangbin. Бачу, що останні вирішили не відпочівати та просто фігачити релізи один за одним.

Лонгплей названий на честь батька Фарки Туре, також гитариста із статусом легенди. Якщо ви колись чули щось з Khruangbin та афророк, то приблизно можете собі уявити як звучить Ali.

Це прикольна колаба двох солідних одиниць із жанрових ніш. Більшу частину часу вона ненапряжна та чілова. Але без повної поплави: певний грув тут присутній. А іноді врубається вельми хвацький настрій.

В Ali немає перетягування ковдри. Зате є повне взаєморозуміння. Дуже mutual та без відчуття розподілу на ролі. В'є пасує Khruangbin та навпаки. Через це альбомчик і слухається легко. Для відповідного муду - саме те.

https://www.youtube.com/watch?v=bVDRTYeGw6Q

мої три платівки цього тижня
(на які найперше звернув увагу і послухав)

• The Bad Plus – The Bad Plus

гурт, який грає "джаз із цікавинкою" (електрогітарою і гучними барабанами) дуже довго не міг дочекатися моєї уваги: їхній дебютник лежав у мене в "доданому" кілька років, і лише недавно я його послухав ("норм")

а в п'ятницю в них вийшов новий, 15-й (!) за ліком альбом. і він класний: гарні ритми, аранжування не "монотонять" – можливо, платівка претендуватиме на топ-5 / топ-10 цьогорічних джазових релізів (зроблю таку вкінці року💛🌿)

• LATEXFAUNA – Senbernar

альбом ок! – аранжування гурту стали різноманітнішими, але і менш "попсовими" – і через це їхні пісні перестали засідати в голові з першого разу.

але є і плюс: на альбомі є лінія спогадів з дитинства (собака, "герої" і т. д.), яка виходить з розчарування Дімою кінцем молодості й нещасливістю тут і тепер (а латексфауна завжди була про чіл і щастя, хіба ні?)

ця світло-меланхолійна лінія платівки – дуже цікава; але її перебивають старі, сексуальноцентричні теми гурту (Баунті, Богун) – і через це "Сенбернар" вийшов "перехідним альбомом", який трошки-трошки не дотягнув до того, щоб стати класним (і органічним!) антиподом дебютника.

але у гурту є класна фанбаза і все необхідне, щоб пережити цю арктичну зиму рухатися далі. Зезюлін все ще пише класні тексти, а альбом – все ще буде в топі сучукрмузу 2022.

• Björk – Fossora

тут все просто: альбом розчарував( я не слухав ніколи Бйорк за межами початку 2000-х, але вона дуже вдало підігрівала інтерес до платівки, запустивши подкаст про свої альбоми, тож я очікував на цю річ.

критики хвалять альбом, але тут менше попу + електроніки й більше класичної музики. є ще кілька рівнів (голоси / історії дітей, фольклор, тощо тощо), але в мене не вийшло провідчувати цю платівку. дослуховував через силу (але це суб'єктивне відчуття).

=====
ось такі справи. гарних вихідних і бережіть себе💜

побачив у інстаграмі, що на Native Rebel Recordings 28 жовтня виходить третій реліз: лонгплей The Brother Moves On.

взявся слухати трошки їхніх речей – і був дуже щасливий цілий вечір. а сьогодні послухав їхню минулорічну роботу: Tolika Mtoliki

(* лінк на бендкемп; на стрімінгах альбом теж є)

дуже здивований, що цей альбом не "вистрілив". він дуже якісний і його дуже важко прив'язати до якоїсь традиції. тут досить рокові барабани+ударні, окремі вставки духових нагадують щось на межі 60/70-х, а щодо вокалу: тут є і джаз-поетрі, і традиційний вокал (англійською та зулуською мовою – гурт базується / -вався у Йоганесбурзі). і при цьому, кінцевий результат не виглядає косплеєм музики минулого; навпаки, реліз тішить своєю свіжістю та відкритістю.

на виході – це дуже класна музика, одночасно і мрійлива, і соціально-критична. це тверда вісімка з десяти, і я дуже чекаю на їхній новий альбом.

запрошую вас чекати разом зі мною)

🌿🌿🌿

крутий внутрячковий подкаст про лейбли / стрімінги / російські офіси і т. д.

💥Друзі у нас прекрасна новина сьогодні вийшов наш перший подкаст!

У яком брали участь:
OTOY, ТУЧА та Vlad Libenson!

Ми говорили про критику в українській музиці, співпрацю з лейблами коллаборантами, шароварщину в піснях та інше.

Дивись за посиланням:
https://youtu.be/BIMEHURGjF0

У київського композитора і саунд артиста Heinali на 24 лютого заплановано новий лонгплей 'Kyiv Eternal' — емоційний триб'ют столиці і рідному місту. "Після завершення битви за Київ багато киян помітили це дивне відчуття. Було таке враження, ніби місто було живе, дихало. Ми хотіли обійняти його, захистити кожен його дюйм від шкоди. Тоді я не знав, як це зробити. Це зайняло певний час та відстань, щоб це зрозуміти і 'Kyiv Eternal' мої обійми" розповів артист. Слухаємо перший однойменний сингл.

📁 архів

Музичні підсумки року від Кирила Бренера, співавтора Галас-подкасту та гітариста гурту "Кат".

Ми не знайомі особисто, але саме те, як Кирило бачить музику, надихнуло мене на створення цього каналу.

Мої власні підсумки теж, сподіваюсь, скоро будуть🤞

До вашої уваги мій топ за 2022й рік

https://telegra.ph/2022-12-13-21

Нарешті!

знайшов простий гарний альбом, яким не соромно поділитися.

камерний джаз без якихось особливих вигадок / іграшок, але з гарними партіями саксофона та клавішних.

Словом, поcлухайте в якийсь більш спокійний ранок 💔

Nathan Haines – The Poet's Embrace (2012)

bandcamp
youtube
spotify
apple music

Brad Mehldau: Jacob’s Ladder 💔

Неочікувано послухав / дістав із шухлядки ще один недооцінений альбом.

"Сходи Якова" Брада Мельдау – це експериментальна платівка, де від джазу майже нічого не залишилось. Його майже повністю витісняє прог і якась химерна темна симфонічність.

Критикам альбом не дуже сподобався, але його атмосферна похмурість майже ідеально пасує до наших неосвітлених вулиць. Натискаючи плей, тебе ніби відносить в якийсь готичний роман / оперу – і, погодьтеся, це найостанніше, чого можна сподіватися від джазового альбому.

Словом, за неочікуваними враженнями пройдіть сюди ⬅️

Слідкую за проєктом Jazz is Dead, який по суті є лейблом, що збирає (часто вікових або невідомих) музикантів і допомагає їм у записі й просуванні своєї музики.

Вчора їхні резиденти ставили свої сети, в основі яких – ось ці 10 платівок.

Не знав жодного виконавця з перелічених, але додав собі на стрімінг кілька альбомів. Ви можете теж це зробити, щоб потім обмінятися враженнями💛

1. Aquarian Dream - Fantasy
2. Ebo Taylor - Love and Death
3. Cloud One - Atmosphere Strut
4. The Blackbyrds - Action
5. Idris Muhammad - Power of Soul
6. Lonnie Liston Smith - Cosmic Funk
7. Dorothy Ashby - Afro-Harping
8. The Sylvers - II
9. Marlena Shaw - Sweet Beginnings
10. The Ramsey Lewis Trio - Another Voyage

Настала п'ятниця: на AOTY купа альбомів, я навіть забув, що їх виходить так багато(

Але один придивився раніше, й спішу поділитися. Мет Генрітте випустила другий альбом після семирічної перерви.

Про його вихід дізнався завдяки Guardian, які визнали Drifting "альбомом місяця".

Не буду вдавати, що знаю про цю музикантку все на світі. Вона пише мінімалістичні речі, і конкретно на цьому альбомі – лише саксофон, фортепіано та віолончель. І звучить він класно: весь дуже цілісний, ніби арктична крижинка.

Імовірно, підійде, щоб трошечки "заземлитись", бо в ньому нема ніяких гострих кутів. Принаймні особисто мені – дуже зрезонувало.

Крижинка рушила 🤍

ще один непоганий новий альбом, на який варто звернути увагу ☘

Ryuichi Sakamoto — 12
2023 Milan

Маю перший AOTY в цьому році — перша за шість років "несаундтрекова" соло робота Рюічі Сакамото, яка вийшла у його день народження. Своєрідний аудіо-щоденник відібраних скетчів чи етюдів, які він написав і записав протягом 2021-2022 рр у Токіо під час своєї повторної боротьби з раком:

"Після того, як я нарешті «повернувся додому» у своє нове тимчасове житло після великої операції, я потягнувся до синтезатора. У мене не було наміру придумувати композиції; Я просто хотів «вмитись» звуком. Мабуть я продовжу вести такий ніби «щоденник»"

'12' наповнений меланхолійним та похмурим синтезаторним ембієнтом із простим мінімалістичним, але дуже глибоким і елегійним піаніно. І на фоні чутно важкий подих маестро, який тихенько нагадує слухачу про його важку хворобу. Надзвичайно зворушлива музика з якою я провів свою неспокійну та тривожну ніч і зустрів такий же неспокійний і тривожний світанок. Бережіть себе.

Слухати:
spotify • apple music • youtube music • deezer

📁 архів

Вибачте за наплив постів, але сьогодні ще маю розповісти вам про Івана Гумореску 👀

Восени про його дебютну роботу "Смерть однієї амбіції" написали "Слух" і "Неформат".

А наприкінці року Іван дропнув 4-трекове EP, повз яке просто не можна проходити, якщо вам цікаво / ви топите за молоду українську музику.

Написав замітку на Медіумі про те, чому Іван – класний. Вірю, що і вам він теж відгукнеться💔

Побачив, що у Parannoul вийшов новий альбом.

Втигли послухати / слухатимете?

фан факт: якщо налаштувати пошук у RYM на "найкращі словацькі альбоми всіх часів", то в першій сороківці найбільше прог-року 😏

* всякі метал-штуки не рахую, бо підозрюю тих, хто за них голосує, у фан-бойстві

** за 2010-ті там, крім металу, лише 2 платівки: джаз і авант-фольк. спробую якусь із них, щоб заповнити порожнинку на мапі 💜

"десь це я вже чув" 🙃

сам альбом не такий вже й експериментальний, якийсь дуже простий порівняно з "дахою-брахою" чи чимось подібним. але щось трушно-фолькове в ньому є

другий вечір підряд закінчую прослуховуванням американського експериментального інді 90-х

впізнаю у ньому якісь такі штуки, які багато хто на українській сцені пробував грати в 10-х. навіть не впізнаю, а ніби аж розумію, чому вони хотіли грати саме таку музику

ось тут – один дуже-дуже крутий трек із середненького альбому. ризик підхоплення мурашок 📈

як і ризик загнатися і "задепресувати", хех..