Brad Mehldau: Jacob’s Ladder 💔

Неочікувано послухав / дістав із шухлядки ще один недооцінений альбом.

"Сходи Якова" Брада Мельдау – це експериментальна платівка, де від джазу майже нічого не залишилось. Його майже повністю витісняє прог і якась химерна темна симфонічність.

Критикам альбом не дуже сподобався, але його атмосферна похмурість майже ідеально пасує до наших неосвітлених вулиць. Натискаючи плей, тебе ніби відносить в якийсь готичний роман / оперу – і, погодьтеся, це найостанніше, чого можна сподіватися від джазового альбому.

Словом, за неочікуваними враженнями пройдіть сюди ⬅️

Слідкую за проєктом Jazz is Dead, який по суті є лейблом, що збирає (часто вікових або невідомих) музикантів і допомагає їм у записі й просуванні своєї музики.

Вчора їхні резиденти ставили свої сети, в основі яких – ось ці 10 платівок.

Не знав жодного виконавця з перелічених, але додав собі на стрімінг кілька альбомів. Ви можете теж це зробити, щоб потім обмінятися враженнями💛

1. Aquarian Dream - Fantasy
2. Ebo Taylor - Love and Death
3. Cloud One - Atmosphere Strut
4. The Blackbyrds - Action
5. Idris Muhammad - Power of Soul
6. Lonnie Liston Smith - Cosmic Funk
7. Dorothy Ashby - Afro-Harping
8. The Sylvers - II
9. Marlena Shaw - Sweet Beginnings
10. The Ramsey Lewis Trio - Another Voyage

Настала п'ятниця: на AOTY купа альбомів, я навіть забув, що їх виходить так багато(

Але один придивився раніше, й спішу поділитися. Мет Генрітте випустила другий альбом після семирічної перерви.

Про його вихід дізнався завдяки Guardian, які визнали Drifting "альбомом місяця".

Не буду вдавати, що знаю про цю музикантку все на світі. Вона пише мінімалістичні речі, і конкретно на цьому альбомі – лише саксофон, фортепіано та віолончель. І звучить він класно: весь дуже цілісний, ніби арктична крижинка.

Імовірно, підійде, щоб трошечки "заземлитись", бо в ньому нема ніяких гострих кутів. Принаймні особисто мені – дуже зрезонувало.

Крижинка рушила 🤍

ще один непоганий новий альбом, на який варто звернути увагу ☘

Ryuichi Sakamoto — 12
2023 Milan

Маю перший AOTY в цьому році — перша за шість років "несаундтрекова" соло робота Рюічі Сакамото, яка вийшла у його день народження. Своєрідний аудіо-щоденник відібраних скетчів чи етюдів, які він написав і записав протягом 2021-2022 рр у Токіо під час своєї повторної боротьби з раком:

"Після того, як я нарешті «повернувся додому» у своє нове тимчасове житло після великої операції, я потягнувся до синтезатора. У мене не було наміру придумувати композиції; Я просто хотів «вмитись» звуком. Мабуть я продовжу вести такий ніби «щоденник»"

'12' наповнений меланхолійним та похмурим синтезаторним ембієнтом із простим мінімалістичним, але дуже глибоким і елегійним піаніно. І на фоні чутно важкий подих маестро, який тихенько нагадує слухачу про його важку хворобу. Надзвичайно зворушлива музика з якою я провів свою неспокійну та тривожну ніч і зустрів такий же неспокійний і тривожний світанок. Бережіть себе.

Слухати:
spotify • apple music • youtube music • deezer

📁 архів

Вибачте за наплив постів, але сьогодні ще маю розповісти вам про Івана Гумореску 👀

Восени про його дебютну роботу "Смерть однієї амбіції" написали "Слух" і "Неформат".

А наприкінці року Іван дропнув 4-трекове EP, повз яке просто не можна проходити, якщо вам цікаво / ви топите за молоду українську музику.

Написав замітку на Медіумі про те, чому Іван – класний. Вірю, що і вам він теж відгукнеться💔

Побачив, що у Parannoul вийшов новий альбом.

Втигли послухати / слухатимете?

фан факт: якщо налаштувати пошук у RYM на "найкращі словацькі альбоми всіх часів", то в першій сороківці найбільше прог-року 😏

* всякі метал-штуки не рахую, бо підозрюю тих, хто за них голосує, у фан-бойстві

** за 2010-ті там, крім металу, лише 2 платівки: джаз і авант-фольк. спробую якусь із них, щоб заповнити порожнинку на мапі 💜

"десь це я вже чув" 🙃

сам альбом не такий вже й експериментальний, якийсь дуже простий порівняно з "дахою-брахою" чи чимось подібним. але щось трушно-фолькове в ньому є

другий вечір підряд закінчую прослуховуванням американського експериментального інді 90-х

впізнаю у ньому якісь такі штуки, які багато хто на українській сцені пробував грати в 10-х. навіть не впізнаю, а ніби аж розумію, чому вони хотіли грати саме таку музику

ось тут – один дуже-дуже крутий трек із середненького альбому. ризик підхоплення мурашок 📈

як і ризик загнатися і "задепресувати", хех..

сьогодні в нерегуляній рубриці відлунь – один минулорічний трек непоганого ф'южену. альбом занадто джемовий, а саме цей трек – хороший 👀

Останніми днями копаю в африканську музику, світло і спокій якої трошки допомагає справлятися з усім 💔

послухав багато всього класного, але приніс вам одну красиву шестихвилинну пісню. інтонації вокаліста якісь неймовірно проникливі, а звук – з 70-х. чомусь саме цей мікс дуже працює

Але щоб не вдавати з себе слухача виключно супер-андеграундної музики, давайте поговоримо, який з двох лютневих поп-альбомів кращий 🤍🧡

😇 "Блюз 21-го століття" вийшов раніше – і має цікаву передісторію. Рейчел почала робити музику ще підлітком, й  перед "Блюзом" записала три EP. Тож ця платівка – формально її "дебют". Ось тільки, як написав хтось на RYM, він – "занадто зрілий, як для дебюту".

Не сказати, що в "Блюзі" є щось особливе: платівка на межі р'н'б та поп-репу гарно розповідає свою історію. У ній йдеться про розставання і прийняття себе після нього (і парально – про очікування суспільства від жінки). Саунд альбому не пропонує щось нове, але дуже вдало лягає на читку Рейчел. Тож отримуємо гарну "біттер-світ" історію, яку хочеться дослухати до кінця. Неідеальний приклад, але найблільше за подачею, як на мене, Рейчел нагадує Little Simz.

❤️‍🔥 "Жага, я хочу перетворитися на тебе", натомість, вже забронювала собі місце серед платівок цього року. Багато хто каже, що вона досить експериментальна як для свого жанру, але я не сильно це розчув. На відміну від очевидних реверансів в бік музики нульових.

Але, напротивагу "Блюзу", в "Жазі" мені також не вдалося провідчувати якусь історію. Власне, в ній значно менше якогось наративу, і значно більше ствердження себе / своєї сексуальності / своїх відчуттів. Дехто вже квапиться порівнювати Полачек з Фіоною Еппл та Кейт Буш, записуючи "Жагу" в instant classic. Але, як на мене, це сильно перебільшено. Це гарний альбом, щоб слухати на фоні / танцювати під нього. Можливо, він "якісніший" за "Блюз", але далеко не такий відкритий до співпереживання 🤔

П.С. Розкажіть, чи слухали якийсь із цих двох релізів і як він / вони вам

Гарний джазовий альбом, якщо ви потребуєте сьогодні такого 💜

Zack Lober – NO FILL3R (2023)

Два альбоми з початку 70-х, якими хочеться поділитись 🫱🏽

Одні з перших платівок чорних музикантів, де артисти можуть говорити своєю мовою про свої проблеми:

Curtis Mayfield – Curtis (1970)
Gil-Scott Heron – Pieces of the Man (1971)

Це ніби зразкові гіппі-декламації, які вийшли незабаром після Вудстока. В них багато радості й віри в те, що у той історичний момент людство може змінитися.

Але в цьому переживанні зовсім немає недоречного пафосу: це ніби "документ епохи", яким зачаровуєшся при прослуховуванні. Цей культурний пласт, що поєднує загальнолюдське і внутрішньоспільнотне, дуже інтригує 🖤

Альбом Мейфілда, ймовірно, трошки покромсали продюсери – тож раджу ту його версію, де є демки. Вони наповнені класною енергією, а оригінальна платівка звучить дуже прилизано / форматно. В альбомі ж Герона особливо прекрасним є його A-side – де просто-таки хіт на хіті.

З першого раджу Miss Black America, а з другого – When You Are How You Are

Відкрив для себе нову артистку Арудж Афтаб 😇

В 19-річному віці вона переїхала з Пакистану до Штатів, де навчалася на музичну продюсерку. У своїй творчості вона переосмислює середньосхідну музику, часом додаючи до неї якісь західні речі.

Два роки тому Арудж записала сольник, який отримав Ґреммі й привернув увагу критиків. А цього разу вона випустила альбом-колаборацію з Віджаєм Аєром (крутим джазовим піаністом, про якого ви точно згадаєте, натиснувши на ▶️) та менш відомим басистом Шахзадом Ісмаілі. Їхня спільна платівка "Любов у екзилі" точно буде серед найкращих джазових альбомів року.

Як це працює? До східних мелодій і вокалу Арудж, – повільних і медитативних настільки, що на альбомі чотири 12+ хвилинні треки – додається виконавська майстерність двох досвідчених музикантів. Через це (поза контекстом) може здатися, що вокал Арудж – лише доповнення до цих тягучих творів. Але послухавши її попередній альбом, ви переконаєтесь, що саме вона – "мозковий центр" цієї колаборації.

На виході слухачі отримують досить незвичну музику, яка може розкритися з різних боків, але при цьому є дуже цілісною. Ті, хто прийдуть сюди по "незвичний джаз", і ті, кого цікавить народна музика – обоє знайдуть те, що шукають. Українським слухачам це може нагадати ДахуБраху з альбому "Шлях".

"Любов у екзилі" найкраще слухати ощадливо, інакше чари платівки можуть зникнути і вона одразу отримає тавро "нудної". І дарма, бо ця річ справді outstanding, яка заслуговує на місце у ваших топах ☘

​Сьогодні вийшов magnum opus Джамали — альбом «QIRIM».

14 барвистих кримсько-татарських народних пісень, закутаних у величні аранжування симфонічного оркестру. Ці пісні артистка віднайшла на рідному півострові у містах і селищах від Керчі до Ак’яру, від Ялти до Джанкою. І це свято кримсько-татарського спадку.

Вперше Джамала входить у такий резонанс і синергію з власним корінням, власною історією, собою найсправжнішою, і це процес взаємозбагачення: дивовижні за мелодикою і глибиною почуттів пісні отримують нове пишне життя і водночас голос Джа через ці пісні розкривається у всій своїй потужності. Лише інколи здається, що в гонитві за урочистістю і масштабністю з’їдається динаміка, нюансованість — майже все тут звучить гучно й помпезно. Але свято на те й свято, щоб відбуватись гучно й помпезно.

У цьому калейдоскопі емоцій, мелізматичних розспівів, історій, загадкових для більшості через незнання мови, артистка розповідає про всенародного героя Аліма Айдамаха (благородного розбійника, такого собі місцевого Робіна Гуда або Устима Кармалюка), про ногаїв (степових кримських татар), про керченського верблюда Чалбаш-Бора (образу сильної любові й відданості у фольклорі) — і це лише символи на поверхні, що потрапили до прес-релізів. Дуже сподіваюсь, що хтось зробить детальне інтерв’ю з Джа про цей альбом — про зміст пісень, процес дослідження, роботу над аранжуваннями і так далі. Світ має знати більше про контекст. Одразу уявляється вініл з красивим буклетом.

Хіба що обкладинка альбому виглядає недоречною: цифровий, неживий пейзаж, наче не з наймагічнішого місця на Землі, а з комп’ютерної гри Fortnite, і така ж цифрова нежива Джамала з поглядом, спрямованим неясно куди. Де тут мудрість і унікальність, що саме хотіла сказати артистка цим зображенням з ефектом «моторошної долини» — для мене лишилось загадкою. Усі фотоматеріали, що супроводжували реліз, виглядали значно цікавіше, містичніше.

Я почав з того, що назвав цей альбом магнум опусом, та насправді хочеться вірити, що для Джа це лише новий початок. Адже окрім звеличування кримськотатарських мотивів, їх можна занурювати в сучасний контекст, перетворювати на сильні поп-пісні, пружні танцювальні треки, гнучкий джаз (раптом згадав фантастичну концертну програму харків’ян Acoustic Quartet із кримсько-татарською співачкою Ельвірою Сарихаліл, яка так і не вийшла в студійному варіанті). Зрештою хіт з Євробачення «1944» частково вже демонстрував цей потенціал.

Та це все в майбутньому. Зараз є «QIRIM». Монументальна робота, в якій Джамала затверджує, що ніхто не перепише і не знищить багату історію її землі. Культурний тріумф як для самої співачки, так і для цілого народу.

Якщо маєте сили, послухайте сьогодні Бармалія і Лівінстона 😇

Трансляція ювілейного концерту «Лесі Квартиринки» продовжується, також святкуємо День Києва разом. Учора всі були вражені, тому не пропустіть сьогодні.

Порядок та орієнтовний час виступів другого дня:
16:00 — Andrii Barmalii feat. Oleksandr Yavdyk
17:00 — Пенсія
18:30 — Лівінстон
20:15 — The Unsleeping

Посилання на пряму трансляцію. Обов'язково дивіться та запрошуйте друзів і подруг.

Нагадаємо, що «Леся Квартиринка» також концентрують увагу на зборі коштів на антидронову систему для 14-ї боп НГУ «Червона Калина» від фонду Musicians Defend Ukraine. Ціль — 368 тисяч гривень. Доєднатися до збору можна за посиланням.