Музичні підсумки року від Кирила Бренера, співавтора Галас-подкасту та гітариста гурту "Кат".

Ми не знайомі особисто, але саме те, як Кирило бачить музику, надихнуло мене на створення цього каналу.

Мої власні підсумки теж, сподіваюсь, скоро будуть🤞

До вашої уваги мій топ за 2022й рік

https://telegra.ph/2022-12-13-21

Нарешті!

знайшов простий гарний альбом, яким не соромно поділитися.

камерний джаз без якихось особливих вигадок / іграшок, але з гарними партіями саксофона та клавішних.

Словом, поcлухайте в якийсь більш спокійний ранок 💔

Nathan Haines – The Poet's Embrace (2012)

bandcamp
youtube
spotify
apple music

Brad Mehldau: Jacob’s Ladder 💔

Неочікувано послухав / дістав із шухлядки ще один недооцінений альбом.

"Сходи Якова" Брада Мельдау – це експериментальна платівка, де від джазу майже нічого не залишилось. Його майже повністю витісняє прог і якась химерна темна симфонічність.

Критикам альбом не дуже сподобався, але його атмосферна похмурість майже ідеально пасує до наших неосвітлених вулиць. Натискаючи плей, тебе ніби відносить в якийсь готичний роман / оперу – і, погодьтеся, це найостанніше, чого можна сподіватися від джазового альбому.

Словом, за неочікуваними враженнями пройдіть сюди ⬅️

Слідкую за проєктом Jazz is Dead, який по суті є лейблом, що збирає (часто вікових або невідомих) музикантів і допомагає їм у записі й просуванні своєї музики.

Вчора їхні резиденти ставили свої сети, в основі яких – ось ці 10 платівок.

Не знав жодного виконавця з перелічених, але додав собі на стрімінг кілька альбомів. Ви можете теж це зробити, щоб потім обмінятися враженнями💛

1. Aquarian Dream - Fantasy
2. Ebo Taylor - Love and Death
3. Cloud One - Atmosphere Strut
4. The Blackbyrds - Action
5. Idris Muhammad - Power of Soul
6. Lonnie Liston Smith - Cosmic Funk
7. Dorothy Ashby - Afro-Harping
8. The Sylvers - II
9. Marlena Shaw - Sweet Beginnings
10. The Ramsey Lewis Trio - Another Voyage

Настала п'ятниця: на AOTY купа альбомів, я навіть забув, що їх виходить так багато(

Але один придивився раніше, й спішу поділитися. Мет Генрітте випустила другий альбом після семирічної перерви.

Про його вихід дізнався завдяки Guardian, які визнали Drifting "альбомом місяця".

Не буду вдавати, що знаю про цю музикантку все на світі. Вона пише мінімалістичні речі, і конкретно на цьому альбомі – лише саксофон, фортепіано та віолончель. І звучить він класно: весь дуже цілісний, ніби арктична крижинка.

Імовірно, підійде, щоб трошечки "заземлитись", бо в ньому нема ніяких гострих кутів. Принаймні особисто мені – дуже зрезонувало.

Крижинка рушила 🤍

ще один непоганий новий альбом, на який варто звернути увагу ☘

Ryuichi Sakamoto — 12
2023 Milan

Маю перший AOTY в цьому році — перша за шість років "несаундтрекова" соло робота Рюічі Сакамото, яка вийшла у його день народження. Своєрідний аудіо-щоденник відібраних скетчів чи етюдів, які він написав і записав протягом 2021-2022 рр у Токіо під час своєї повторної боротьби з раком:

"Після того, як я нарешті «повернувся додому» у своє нове тимчасове житло після великої операції, я потягнувся до синтезатора. У мене не було наміру придумувати композиції; Я просто хотів «вмитись» звуком. Мабуть я продовжу вести такий ніби «щоденник»"

'12' наповнений меланхолійним та похмурим синтезаторним ембієнтом із простим мінімалістичним, але дуже глибоким і елегійним піаніно. І на фоні чутно важкий подих маестро, який тихенько нагадує слухачу про його важку хворобу. Надзвичайно зворушлива музика з якою я провів свою неспокійну та тривожну ніч і зустрів такий же неспокійний і тривожний світанок. Бережіть себе.

Слухати:
spotify • apple music • youtube music • deezer

📁 архів

Вибачте за наплив постів, але сьогодні ще маю розповісти вам про Івана Гумореску 👀

Восени про його дебютну роботу "Смерть однієї амбіції" написали "Слух" і "Неформат".

А наприкінці року Іван дропнув 4-трекове EP, повз яке просто не можна проходити, якщо вам цікаво / ви топите за молоду українську музику.

Написав замітку на Медіумі про те, чому Іван – класний. Вірю, що і вам він теж відгукнеться💔

Побачив, що у Parannoul вийшов новий альбом.

Втигли послухати / слухатимете?

фан факт: якщо налаштувати пошук у RYM на "найкращі словацькі альбоми всіх часів", то в першій сороківці найбільше прог-року 😏

* всякі метал-штуки не рахую, бо підозрюю тих, хто за них голосує, у фан-бойстві

** за 2010-ті там, крім металу, лише 2 платівки: джаз і авант-фольк. спробую якусь із них, щоб заповнити порожнинку на мапі 💜

"десь це я вже чув" 🙃

сам альбом не такий вже й експериментальний, якийсь дуже простий порівняно з "дахою-брахою" чи чимось подібним. але щось трушно-фолькове в ньому є

другий вечір підряд закінчую прослуховуванням американського експериментального інді 90-х

впізнаю у ньому якісь такі штуки, які багато хто на українській сцені пробував грати в 10-х. навіть не впізнаю, а ніби аж розумію, чому вони хотіли грати саме таку музику

ось тут – один дуже-дуже крутий трек із середненького альбому. ризик підхоплення мурашок 📈

як і ризик загнатися і "задепресувати", хех..

сьогодні в нерегуляній рубриці відлунь – один минулорічний трек непоганого ф'южену. альбом занадто джемовий, а саме цей трек – хороший 👀

Останніми днями копаю в африканську музику, світло і спокій якої трошки допомагає справлятися з усім 💔

послухав багато всього класного, але приніс вам одну красиву шестихвилинну пісню. інтонації вокаліста якісь неймовірно проникливі, а звук – з 70-х. чомусь саме цей мікс дуже працює

Але щоб не вдавати з себе слухача виключно супер-андеграундної музики, давайте поговоримо, який з двох лютневих поп-альбомів кращий 🤍🧡

😇 "Блюз 21-го століття" вийшов раніше – і має цікаву передісторію. Рейчел почала робити музику ще підлітком, й  перед "Блюзом" записала три EP. Тож ця платівка – формально її "дебют". Ось тільки, як написав хтось на RYM, він – "занадто зрілий, як для дебюту".

Не сказати, що в "Блюзі" є щось особливе: платівка на межі р'н'б та поп-репу гарно розповідає свою історію. У ній йдеться про розставання і прийняття себе після нього (і парально – про очікування суспільства від жінки). Саунд альбому не пропонує щось нове, але дуже вдало лягає на читку Рейчел. Тож отримуємо гарну "біттер-світ" історію, яку хочеться дослухати до кінця. Неідеальний приклад, але найблільше за подачею, як на мене, Рейчел нагадує Little Simz.

❤️‍🔥 "Жага, я хочу перетворитися на тебе", натомість, вже забронювала собі місце серед платівок цього року. Багато хто каже, що вона досить експериментальна як для свого жанру, але я не сильно це розчув. На відміну від очевидних реверансів в бік музики нульових.

Але, напротивагу "Блюзу", в "Жазі" мені також не вдалося провідчувати якусь історію. Власне, в ній значно менше якогось наративу, і значно більше ствердження себе / своєї сексуальності / своїх відчуттів. Дехто вже квапиться порівнювати Полачек з Фіоною Еппл та Кейт Буш, записуючи "Жагу" в instant classic. Але, як на мене, це сильно перебільшено. Це гарний альбом, щоб слухати на фоні / танцювати під нього. Можливо, він "якісніший" за "Блюз", але далеко не такий відкритий до співпереживання 🤔

П.С. Розкажіть, чи слухали якийсь із цих двох релізів і як він / вони вам

Гарний джазовий альбом, якщо ви потребуєте сьогодні такого 💜

Zack Lober – NO FILL3R (2023)