Дизайн зборів — нова течія в графічному дизайні. Це унікально на рівні світу.

Чим він особливий та як розвивається в Україні — розповіли на слайдах.

Більше про донатно-збиральний дизайн можна почитати у статті Мар’яни Бучкович у нашому блозі.

А в коментарях запрошуємо поділитись своїми зборами та улюбленими дизайнами 💙

Зупиніться й подумайте: що у вашому тижні є для вас?

Часто за бескінечними тасками та дедлайнами ми забуваємо про головне — пожити.

Бо баланс — це не ідеальна формула. Це постійний процес, у якому ми часом програємо, але всеодно повертаємось до себе.

Зробили допис-нагадування з простими порадами, які допоможуть вам зупинитися та помітити, як життя трапляється з вами прямо зараз.

Як це, бути графічною дизайнеркою у 1920-х?

Розкажемо на прикладі Франциска Барух — німецько-ізраїльської дизайнерки XX століття.

Мисткиня почала свій шлях у Берліні, коли їй було 17. Навчалася у школі мистецтв і ремесел, де вивчала декорування, ілюстрацію та графіку. Через два роки виграла конкурс за дизайн різдвяних тарілок для прусського королівського дому — і це був лише початок кар’єри.

Далі Барух захоплюється типографікою та створює літери для пасхальної Агади, а згодом розробляє власний шрифт Stam, натхненний манускриптами XV–XVI століть.

У 1933-му мисткиня поїхала шукати кращої долі до Тель-Авів, проте дорогою втратила майже усі збереження. А в новому місті виявилось, що її професія абсолютно не затребувана, тож Барух пішла на курси з декорування вікон, щоб знайти хоча б якусь роботу.

Як би складно не було, Барух все одно горіла дизайном і завжди поверталася до нього.

Як результат — у 47 років вона спроектувала обкладинку першого ізраїльського паспорта та емблему міста Jerusalem.