Доречі є чятик і коменти, запрошую до здорового спілкування і дискусії туди:)

кожен вихід схожий на перше побачення із дівчиною у підлітковому віці в якої ти вчора взяв увечері телефон

ви познайомилися раптово, раптова симпатія дала поштовх до бажання зустрітись іще

принаймні готуюєшся ти не менш ретельно

У війни немає очей, лише пусті чорні провалля, які поступово затягують тебе глибше і глибше в безодню жахів та кошмарів, які в кінці кінців стають твоєю буденністю.

Усвідомлення того, що все, що ти можеш - це збільшити або зменшити шанси на життя приходить до кожного, хто зазирнув в її пусті зініці, по справжньому...

Відчуття життя на кінчиках твоїх пальців, сум та турбота про коханих та близьких, сповільнення часу через скажені викиди адреналіну, абсолютна довіра до тих хто стоїть пліч о пліч, навіть якщо вони хтозна-де, яскраві кольори сірого та чорного, радість від простих речей... а саме головне, кристально чисте розуміння, що головні речі - зовсім не речі...

Американський піхотинець

чого вона так боїться, шо шось можуть підсипати асвабадітелям в корм?

а у вас як здоров'ячко?

ідеально