Новообраний Президент Польщі Кароль Навроцький відповів на привітання із Києва:

"Шановний Президенте Зеленський, дякую за Ваше повідомлення. Із нетерпінням чекаю на продовження партнерства між нашими країнами, заснованого на взаємній повазі та розумінні. Вірю, що для цього потрібен не лише добрий діалог, але й вирішення застарілих історичних питань. Польща була й залишається найсильнішим союзником України в боротьбі проти російської агресії, жодна інша нація не розуміє цієї загрози краще за нас. Сподіваюся, ми й надалі працюватимемо разом заради спільного блага, примирення з минулим і побудови безпечного майбутнього".

Прагматична політика, заснована на спільних інтересах у сфері безпеки - ось це, за що виступає новий польський президент.

https://x.com/NawrockiKn/status/1929876216426717589?t=FhM_WF87zmpxvTD10yjAKA&s=19

Сказав декілька слів про новообраного президента Польщі Карола Навроцького у розмові із Укрінформ:

https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/4000527-vidnosini-kieva-i-varsavi-za-prezidenta-navrockogo-ne-zminatsa-polskij-ekspert.html

Виступав учора у Берліні на Польсько-Німецькому форумі. Цей майданчик відновили після семирічної перерви, по-багатому, уже в новій будівлі посольства Польщі в Німеччині, у присутності кількох сотень учасників. В Німеччині з'явився новий уряд, і багато хто сподівається, що німецька політика нарешті зміниться. Що ж.

Мене посадили в панельну дискусію разом із новим німецьким міністром у справах Європи. Ну, я йому чесно сказав, що фактично німецьким міністерством, яке відповідальне за європейську інтеграцію України, сьогодні являється не він, а компанія Rheinmetall. Бо спочатку Україна має виграти війну з Росією і тільки тоді можна буде вести довгі переговори про абсолютно другорядні речі, на кшталт якихось там квот на молоко чи сир.

Не скажу, щоб пан міністр був особливо вражений. Щоправда, він не образився на цю ремарку про Rheinmetall, але вставив свої три копійки. Мовляв, поляки мають бути більш реалістичними, Україна ще далека від виконання критеріїв членства у ЄС і там ще інші свої дипломатичні фрази, але меседж чіткий для того, хто вміє читати між рядками.

Я не покладаю жодної надії на новий німецький уряд. Із Берліна я виїхав ще більш переконаним у тому, що зміни німецької політики не буде. Берлін зовсім не хоче приєднання України до ЄС, але, звісно, не скаже цього вголос, бо так не прийнято. Тож Німеччині зручно ховатися за спинами угорців, які це розширення блокують.

А потім, уже вертаючись назад, відкриваю новини і бачу, що Єнс Пльотнер - той самий геній радник Меркель, Штайнмаєра і решти, автор нормандського формату, формули Штайнмаєра та інших блискучих ідей - щойно був призначений на високу посаду в Міноборони Німеччини.

Як кажуть, спочатку треба щоб все змінилося, щоб все залишилося по-старому.

На вихідних у Києві перебувала - без перебільшення - найбільша в історії польська бізнес-делегація. Її очолив міністр розвитку та технологій Кшиштоф Пашик, а супроводжували його, між іншими, голова парламентського комітету закордонних справ Павел Коваль, голови трьох східних регіонів Польщі, представники керівництва найбільших польських держпідприємств та господарських об’єднань. Усього - близько 50 осіб.

Я часто тут писав, що нинішній польський уряд зосереджений на економічних питаннях. Якщо хтось хоче привернути його увагу - треба говорити мовою бізнесу. Саме підприємці та середній клас є головним електоратом партії Громадянська платформа. Бізнес-середовище могло б стати ефективним посередником, тим більше, що польські компанії є одними із найбільших інвесторів в Україні. На жаль, цей потенціал досі залишається невикористаним. З багатьох причин, до речі, про які ще можливо доведеться написати наступного разу.

https://x.com/MRiTGOVPL/status/1933794642463514785?t=j6aqcSwtnYtigSetm9SRfw&s=19

На сьогоднішній день Польща є найбільшим у Європі тренувальним центром для українських військових. Майже 40 тисяч українських військовослужбовців пройшли підготовку саме у Польщі. Цифра, ймовірно, була б дещо більшою, але угорські колеги послідовно перешкоджають усім ініціативам щодо України на рівні ЄС. Особливо всім військовим ініціативам.

До речі, історія цієї місії дуже показова. Знаєте чому там два командування, одне у Польщі, друге у Німеччині? Тому що наші німецькі друзі до самого кінця блокували створення цієї місії. Закінчилося великою перепалкою в Брюсселі між польським і німецьким послом в ЄС - німець на зустрічі кричав, що Польща штовхає ЄС до війну з Росією, і цього полякам дозволити категорично не можна. Коли уже з'ясувалося, що Німеччина опинилася в меншості, а більшість країн ЄС все таки хотіли, щоб місія була створена, Німеччина зажадала створення другого командування у себе вдома, щоб контролювати цих непокірних поляків. Ось так ми іноді і розважаємося із західними «союзниками».

З другого боку, варто радіти і тому, що є. Тому що, для прикладу, така собі ідея українського легіону у Польщі якраз і провалилася. Серед українців, які проживають у Польщі, особливого бажання вступити у лави ЗСУ не виявилося.

https://x.com/novapolshcha/status/1934899988510671254?t=2oahxRjpERqT6XQi-wBXNQ&s=19

Українські ЗМІ вже встигли прокоментувати свіжі польські соцопитування, тож тепер спокійно зроблю це я.

Почнемо з результатів опитування. Тобто чи повинна Польща:

👉 підтримувати Україну на міжнародній арені – 52% за, 29% проти

👉 підтримувати вступ України до НАТО – 37% за, 42% проти

👉 продовжувати економічну підтримку України – 35% за, 44% проти

👉 підтримувати вступ України до Європейського Союзу – 35% за, 42% проти

👉 відправити військових до України в рамках миротворчої місії – 15% за, 64% проти.

Несподіванка? Частково так, частково ні - особливо якщо розуміти ширший контекст нинішньої ситуації в Польщі.

Тож давайте проаналізуємо цей контекст.

По-перше, поляки все ще у більшості висловлюються за підтримку України. Правда, ця підтримка поступово зменшується, але такі зміни спостерігаються по всій Європі. Колись я вже наводив тут дані по всьому НАТО, де негативні тенденції щодо підтримки України ще помітніші.

По-друге, сьогодні польське суспільство точно поділене щодо вступу України до ЄС та НАТО, при чому кількість противників зростає. Причин цьому кілька. Одна з них - підтримка України в Польщі нині асоціюється з політикою правлячого істеблішменту, а наростаюча спроба відкинути цей істеблішмент (про що я писав після польських виборів) означає й відкидання його поглядів. Такий механізм нещодавно я спостерігав у США, де навіть прихильні до України республіканці стверджували, що Байден зробив допомогу Україні справою партійною, замість загальнонаціональною. Як не дивно, українська влада зараз намагається налагодити контакти з "Конфедерацією", але для цього трохи часу вже було втрачено.

По-третє, і це найбільша несподіванка - на фоні всієї цієї несприятливої ситуації, кількість прихильників відправки військ в Україну є якраз доволі значною. Варто зазначити, що минулого року менше ніж 10% підтримували таке рішення. Тут реально є із чим працювати, у позитивному напрямку.

Загалом, слід розуміти, що у Польщі приблизно із половини 2023 року (сумнозвісний виступ президента Зеленського в ООН) змінюється суспільне ставлення до України, а сприйняття стану польсько-українських відносин значно відрізняється від українського. Більшість польського суспільства вважає, що наші відносини є поганими й постійно погіршуються. Чи справді все так погано? Ні, звичайно не так. Але в політиці важливим є не тільки фактичний стан справ, але і його сприйняття. Саме тому українська влада може не зважати на думку польських виборців, проте польська влада буде звертати навіть надмірну увагу.

Тепер що це означає. Саме так, як я писав у своєї статті ще у 2021 році:

"для польського уряду політичні втрати в певний момент можуть перевищити потенційні вигоди від активної заанґажованості на користь України [а тоді ] альтернативою є не дії Польщі проти України, а скоріше прагматизм за зразком Німеччини, чи просто пасивність по відношенню до українських справ". Що поступово так і відбувається.

Отже, що робити? Моя рекомендація залишається незмінною із того ж 2021 року:

"Всупереч поширеній думці, підтримка Києва Варшавою, навіть в інтересах Польщі, ніколи не була беззастережною. Україна змушена її домагатися так само, як підтримки з боку Німеччини та Франції". На початок достатньо буде не ставити палки у колеса тим, хто для польсько-українських відносин хоче добра.

З іншого боку, важко дивуватися, що в Києві мають важливіші справи - Польща нині уже не є головним донором військової допомоги для України і не має реального впливу на "мирні переговори". Цього у Варшаві здається не помітили поки що. А доведеться.

Добросусідські відносини це зовнішньополітичний інструмент, не мета заради самої мети. Тож не треба зразу так і переживати. Але все таки, у довгостроковому контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України Польща також буде тим місцем, де українська дипломатія змушена буде ще трохи попрацювати задля бажаного результату.

Колеги, всіх щиро вітаю із Днем Конституції. У Польщі це, окрім Дня Незалежності, найважливіше державне свято. Президент Анджей Дуда уже у Києві, щоб святкувати разом із Вами.

https://x.com/prezydentpl/status/1938847690676412879?t=uxtwp9P__R7p-Vz86fF6lA&s=19

Президент Польщі Анджей Дуда є сьогодні почесним гостем на святкуванні Дня Конституції в Києві, де отримав від Президента Володимира Зеленського орден Свободи. Їхня зустріч має два важливі виміри.

Перший - символічний. Це прощальний закордонний візит Дуди, який підкреслює його залученість у підтримку України з самого початку війни (а навіть ще раніше, якщо хтось знає подробиці). Дуда та Зеленський встановили дуже тісні політичні стосунки, про які історики напишуть ще більше згодом. Правда, з часом ці стосунки дещо розслабилися і виникло напруження, але навіть попри це вони точно увійдуть до канону польсько-українських відносин, поряд із співпрацею Квасневського‑Кучми.

Другий вимір - чисто практичний. Правлячий табір в Україні подає чіткий сигнал консервативному табору у Польщі, особливо новообраному президенту Каролю Навроцькому, що Україна зацікавлена в продовженні цієї співпраці. Дуда та Зеленський зустрілися відразу після другого туру президентських виборів у Польщі під час саміту у Вільнюсі, що дозволяє припустити, що наразі Дуда може виступати як посередник між Банковою та командою нового польського президента. Це дуже добрий знак, і я впевнений, що цей жест помітять і правильно прочитають у Варшаві.

Хтось надіслав у чаті фрагмент інтерв’ю Президента Польщі Анджея Дуди, в якому він говорить, що якщо комусь не подобається логістика постачання зброї в Україну через територію Польщі, то завжди можна зібратися й доставляти зброю іншим шляхом. Це, звісно, фрагмент дуже довгого інтерв’ю для польських ЗМІ. Треба розуміти, що цільова аудиторія - Поляки. Це не політичний меседж будь-кому.

Все таки, я хочу звернути увагу на два моменти.

По-перше, Дуда зовсім не має на увазі Україну, хоча згадує її (чому - про це нижче). Він прямо каже, що це питання до обговорення не із Україною, а із Сполученими Штатами та Німеччиною. Хто знає чутливі деталі польської допомоги Україні, той швидко уже здогадався, що Дуда говорить про 2022-2023 роки та про тодішні проблеми із західними союзниками, яким здавалося, що Польща - це, мовляв, африканська колонія, де вони організують собі екстериторіальну зону.

Я сам пам’ятаю перші дискусії з американцями одразу після початку війни, коли вони збиралися за допомогою своїх військових евакуювати з України американських громадян через польсько-український кордон (точніше "кордон" - хлопці не чули про таке поняття, вони думали, що під Львовом на парашутах злітають і просто конвоєм у Жешув ганяють). Та ще їм хотілося організовувати контроль пасажирського руху в цивільному аеропорту в Жешуві (начебто це якась окупаційна зона, як в Іраку). Польський уряд того часу простими словами пояснив адміністрації Байдена, що американські колеги в Польщі - бажані гості, ну як союзники, а не як префекти.

Я вже не кажу про всю історію із переданням Україні польських літаків МіГ, які просто залишили українській стороні у лісі, щоб Американці, які були проти, нічого не знали. Цікаві часи були.

Якраз це має на увазі Дуда, говорячи у інтерв'ю про саміт НАТО у Вільнюсі і про те, що він добився зміни декларації на цьому саміті. Знаєте, наші колеги з країн великої сімки тоді погодили між собою схему постачання зброї в Україну через територію Польщі, але так склалося, що чомусь забули повідомити про це польський уряд. Досі пам’ятаю, як незграбно мені це у Вашингтоні пояснювали люди із колишньої американської адміністрації. При чому люди дуже позитивно налаштовані до Польщі. Ну, у них просто на думку навіть не спадало, щоб із Поляками проконсультуватися. Україні про такий підхід щось відомо із приводу угоди про корисні копалини.

Ще пам'ятаю, як Польщу не допустили до міжнародної координаційної платформи з відновлення України. Умовою було настільки "креативне" зарахування витрат, щоб вони вийшли на даний рівень допомоги Україні. Тож деякі країни рахували свої витрати на оборону, допомогу біженцям, а деякі навіть двічі одні й ті самі витрати (привіт Німеччина). Польща поклала на стіл витрати на функціонування логістичного хабу в Жешуві - нам прямо відповіли, що "не рахується".

По друге, і тут уже трохи про Україну. По суті, Дуда говорить те, про що польські чиновники давно говорять пошепки - якщо всім так не подобається транзит через Польщу, то будь ласка, організуйте транзит через Словаччину або Угорщину. Скільки ж можна чути із українського боку, що все не так. Заважає не те, що на кордоні українські митники вимагають хабарі за проїзд польської гуманітарної допомоги, а потім ця допомога розкрадається в логістичних центрах. Заважає саме те, що польська влада організовує умови функціонування польського логістичного хабу на польській території.

Звісно, абсолютно ніхто не збирається закривати аеропорт у Жешуві. Хоча б тому, що це цивільний, а не військовий аеропорт.

Але якщо ти протягом років ходиш та повторюєш, що тобі все не подобається, то, цитуючи президента Дуду - "доставляйте морем, повітрям, не знаю, скидайте на парашутах".

У Римі триває чергова міжнародна конференція з відновлення України. Точно порахувати важко, але виглядає на те, що, окрім господарів та української делегації, польська делегація знову є найчисельнішою - як і минулого року у Берліні. Загалом, мабуть, близько 200 осіб: міністри, керівники найбільших державних підприємств, приватних бізнес-асоціацій. Настільки значуща група, що її особисто очолив прем'єр-міністр Дональд Туск. Хочуть дати чіткий сигнал польському бізнесу - можете розраховувати на підтримку держави, якщо вирішите вести бізнес в Україні.

Зазвичай такі міжнародні конференції це передусім взаємне плескання по плечах і фотосесії. В принципі, цього разу теж так, але є також і цікава новина з Риму. Отже, Польща, Німеччина, Франція та Італія об'єднали зусилля та разом з Європейським інвестиційним банком створили спеціальний фонд відновлення України, який має підтримувати приватні інвестиції в ключові сектори української економіки. На сьогодні це найбільший інструмент такого типу у світі, хоча його слід розглядати в довгостроковій перспективі. Тут до речі цікаво. Американці не впоралися і відійшли із політичних міркувань, а Європейці якраз і впоралися. Не все так погано.

На мою думку, економічна співпраця - це якраз та сфера польсько-українських відносин, яка розвивається зараз найкраще. І це попри всі проблемні питання. Нещодавно польська держава підготувала цілу систему підтримки для бізнесів, готових працювати в Україні: від страхування до гарантій та різного роду кредитів. Більше того, Україна стала першою країною, на яку ця система поширюється - тобто Україна стане справжнім випробувальним полігоном. Звичайно, побачимо, чи це все узагалі спрацює - проблемою польського бізнесу в Україні завжди була хоча б відсутність політичної "парасольки". Але польські рішення вже привернули увагу західних партнерів. Мало хто знає, що значна частина західних інвестицій та експорту в Україну, хоча б із Франції чи Італії, користується саме польськими гарантійними механізмами.

І поки що настільки це успішно, а партнерам - цікаво, що (це вже, мабуть, не секрет) наступна конференція з відновлення України відбудеться саме в Польщі.

Не думаю, що українські політики усвідомлюють, якої величезної шкоди вони сьогодні завдали Україні, проголосувавши за закон, який підриває незалежність НАБУ та САП.

Європейські політики й чиновники геть не зважають на "зраду ідеалів Майдану", боротьбу за верховенство права в Україні чи інші гасла, якими вони так охоче прикриваються.

Найдорожчим для них є їхній власний політичний капітал.

Численні європейські лідери вклали свій політичний капітал у допомогу Україні, часто всупереч волі своїх виборців і під шаленою критикою з боку опонентів. Сьогодні ці лідери отримали безцеремонний ляпас.

І не варто себе тішити ілюзіями - політики діятимуть як політики. Вони відплатять Україні з надлишком, особливо якщо через це безглузде рішення вони самі опиняться під критикою у своїх країнах.

Україна не відчує наслідків одразу, тому суспільству можна буде оповідати казки, що це просто незначна технічна правка.

Але це неправда.

Тепер кожен європейський політик тричі подумає, перш ніж підтримати допомогу Україні, адже завтра їхні опоненти вийдуть на пресконференцію і скажуть: ми ж попереджали, що Вас кинуть.

Якщо хтось вважає, що все не настільки погано - той і має рацію. Бо все ще гірше.

Сьогодні кожен політик, прихильний до України, впав у лють. А політик у люті думає тільки про одне - про політичну помсту.

Британська газета The Telegraph розповідає сьогодні про те, як Трамп змінив свою позицію щодо військової допомоги Україні. Виявляється, на початку всього процесу стояв міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який зателефонував до Вашингтона і повідомив генералу Келлогу, що під час одного з російських ракетних ударів по Києву було пошкоджено будівлю польського консульства. І закликав Американських колег відновити постачання зброї Україні.

Міністра Сікорського багато хто в Києві недолюблює за його різку риторику, але в політиці реальні дії важать більше, ніж слова. Польща має дуже хороші зв'язки в команді адміністрації Трампа і для України було б помилкою не скористатися цим через зосередженість на медійному протистоянні.

Особливо в контексті нового польського президента Кароля Навроцького, якого так дуже - і при тому ще публічно, щоб всі добре бачили - хвалить Трамп.

https://www.telegraph.co.uk/world-news/2025/07/25/full-untold-story-donald-trump-u-turn-ukraine-war-us-russia/

Президент Володимир Зеленський сьогодні вперше поспілкувався з новообраним президентом Польщі Каролем Навроцьким.

Варто звернути увагу на офіційне повідомлення, яке з'явилося на сторінці прес-секретаря Навроцького:

Навроцький наголосив, що співпраця між двома країнами має ґрунтуватися на взаємній повазі та справжньому партнерстві

а також

підтвердив незмінну підтримку України у зв'язку з війною, що триває внаслідок агресії з боку Російської Федерації. Росія є неоімперською та колоніальною державою, якою керує такий військовий злочинець, як Володимир Путін. Тому Україна, яка бореться проти кремлівського режиму, може розраховувати на підтримку Польщі.

Звичайно, не обійшлося і без історичних питань (авжеж). Але як я вже неодноразово тут писав, новий президент Польщі точно буде прихильником прагматичної польсько-української співпраці. А ще його радником із зовнішньої політики стане людина, яка Україну чудово знає і розуміє, і яка багато чого задля допомоги Україні уже зробила, будучи деякий час радником президента Анджея Дуди.

Тому скажи це ще раз - краще на прагматичній співпраці зосередитися ніж проливати сльози без потреби.

https://x.com/LeskiewiczRafa/status/1950855052383695289?s=19

У Польщі новий президент - сьогодні на цю посаду вступив Кароль Навроцький, колишній голова Інституту національної пам'яті, пов'язаний з партією Право і справедливість.

Його зовнішньополітичним радником став Марцін Пшидач, колишній заступник міністра закордонних справ Польщі, пізніше також зовнішньополітичний радник президента Анджея Дуди. Він був одним із творців польської політики підтримки України за попереднього польського уряду. Дуже добре знає Україну, а в Києві дуже добре знають його. І це великий плюс.

Поки українські ЗМІ пишуть свої дурниці про «недружнього президента», команда Навроцького вже працює над підготовкою візиту до Києва. Це буде один з його перших закордонних візитів, що чітко доводить зацікавленості нового польського президента у тісній співпраці з Україною.

Питання у тому, на яких саме засадах буде відбуватися ця співпраця. З одного боку, Навроцький буде складнішим співрозмовником, ніж Дуда. З другого боку, у нього не буде свого дружнього уряду, який протягом майже всього свого президентства мав Дуда.

Важливо швидко налагодити добрі особисті відносини на рівні президентів і відновити заморожений в останні роки Консультативний комітет президентів Польщі та України.

Попереду багато роботи, але сподіваємося на гарний результат. Моя порада колегам у Києві - не шукати ворогів там, де їх точно не має.

https://x.com/ZelenskyyUa/status/1953047399787622615?t=Yl9HfYNN3tKpwoDXSVy9Fw&s=19

Понад півсотні громадян України депортують із Польщі після концерту Макса Коржа, на якому сталася бійка з охороною. А хлопчикові, який вніс червоно-чорний прапор на Національний стадіон у Варшаві, я думаю, що Захарова має вручити медаль - його показали абсолютно всі польські ЗМІ.

Поки що важко сказати, якими будуть довгострокові наслідки цього інциденту, але неважко здогадатися, в якому напрямку піде суспільна дискусія. На жаль, ставлення польського суспільства до українців змінюється в гірший бік, і кожна наступна подібна подія лише цьому сприяє.

Мене дивує інше. Скільки розумних людей в Україні не змогли зайняти чітку позицію, прикриваючись нісенітницями про російські провокації. Так тут просто сотні молодих хлопців прийшли набухатись і влаштувати бійки під руський - пардон, біло-руський - реп. Ніякої провокації не було. Просто дурість.

Тому я був позитивно здивований, коли почув слова посла України в Польщі Василя Боднара. Виявляється, що саме українська влада (адже посол не говорить від свого імені) проявила найбільше розуму в усій цій ситуації.

І це дуже добре. Календар польсько-українських зустрічей високого рівня найближчим часом буде дуже насиченим. У ньому не буде часу та місця для виправдання дурниць.

https://nv.ua/ukr/world/countries/koncert-maksa-korzha-bodnar-poyasniv-poziciyu-ukrajini-ta-vibachivsya-za-incident-z-praporami-oun-i-upa-50536728.html

Польща не була присутня на зустрічі європейських лідерів з президентами Зеленським і Трампом у Білому домі. Прочитав декілька коментарів чому так сталося і почав сміятися. Цікаво, як серйозні люди полюбляють шукати теорії змов.

Польща не була присутня, тому що ніхто із Варшави туди взагалі не збирався.

Ні президент Кароль Навроцький, ні прем'єр-міністр Дональд Туск не захотіли бути на цій зустрічі. Це тому, що - і це, зрештою, не секрет - Польща не має наміру брати участь у можливій військовій місії в Україні. А тому ніхто не хотів, щоб їх викликали на килим і доводилося або робити заяви, які потопили б їх політично в Польщі, або відмовляти Трампу віч-на-віч і ризикувати польсько-американським конфліктом.

На щастя, ніхто не подавав запрошення, треба було самому забронювати місце за столом, тож проблема вирішилася сама собою.

Накінець-то, зустріч у Білому домі закінчилася красивим театром. Тоді як у Варшаві, за зачиненими дверима, як у Офісі прем'єр-міністра, так і Офісі президента, сьогодні посміхаються від вуха до вуха від радості, що їх там не було.

Іноді найпростіше пояснення є просто найбільш доречним.

На жаль, це означає, що є також погані новини. Сьогодні в Польщі немає ані політичного апетиту, ані суспільної підтримки активної зовнішньої політики. Поляки хочуть бути хатою з краю і нічого не знати, але не розуміють, що це просто неможливо в нинішній міжнародній ситуації.

Правда, у Польщі є ще політики, які виступають за активну роль Польщі на міжнародній арені, але вони в явній меншості. Польща відходить у тінь, і є небагато ознак того, що це скоро зміниться.

Президент Польщі Кароль Навроцький привітав Україну із Днем Незалежності.

У своєму листі, який він надіслав президентові України Володимирові Зеленському, Навроцький написав:

"День 24 серпня для України є не лише символом здобуття свободи й суверенітету у 1991 році, але й символом незламної мужності та рішучості Українського Народу, який у ці складні часи захищає свою незалежність від жорстокої агресії з боку Російської Федерації. Ваша боротьба є не лише боротьбою за власні кордони і право на самовизначення, а й героїчним внеском у захист цінностей, що є фундаментом європейської цивілізації - свободи, демократії та поваги до гідності кожної людини.

Польща, як близький сусід і союзник України, стоїть поруч із Вашим Народом у цей важкий час. Ми підтримуємо вашу незламність, витривалість і відвагу, які свідчать про силу духу та глибокий патріотизм. Віримо, що завдяки спільним зусиллям і міжнародній солідарності вдасться відновити мир і безпеку.

День Незалежності України - це також важливе нагадування для Польщі та всіх країн нашого регіону: незалежність не дається раз і назавжди, це безцінна вартість, яку потрібно плекати й захищати, особливо перед тими, хто прагне її знищити.

Тому в цей винятковий день хочемо підкреслити, яке велике значення для нас має вільна й суверенна Україна - не лише як сусід і союзник, а й як фундамент стабільності та миру в нашій частині Європи".

Колеги, всім щирі вітання із Днем Незалежності України.

Все рідше приймаю запрошення на телевізійні ефіри, тому що коментувати поточні події для мене вже стало нудним. Але оскільки Марія Золкіна відкрила власну програму, я точно не міг відмовити.

На жаль, здоров'я трохи погіршилося останнім часом - це швидко можна помітити по моєму голосу. Все таки, всіх, хто цікавиться польською зовнішньою політикою, запрошую до перегляду.

Ефір ми записали тиждень тому, тож із очевидних причин розмова не стосується останніх подій.

https://youtu.be/VX_WpRp-a-I?si=HRTqgCGb8KHbGzdM

До Києва сьогодні приїхав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Його візит готували вже довгий час.

На столі є декілька цікавих проектів - у тому числі мої пропозиції по ВПК та двосторонньому діалогу польсько-українському, які я підготував ще до першого візиту прем’єр-міністра Дональда Туска у Києві у січні 2024 року. До них нарешті знову повернулися.

Та не будемо забігати наперед. Суперечлива політика адміністрації Дональда Трампа та остання російська атака дронами на Польщу створюють в польсько-українських відносинах так званий момент кризи і можливостей. Надіюсь, вдасться зробити крок уперед.

Тримаємо кулаки.

https://x.com/PolandMFA/status/1966456706218561564?t=NRbOZbYbdb1fYpqoTliBHg&s=19

Зранку до Києва прибув міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш на чолі делегації Збройних Сил Республіки Польща.

Обговорюватиметься військова та військово-промислова співпраця. Чекаємо також конкретних рішень - хоча навряд чи прочитаємо про них у пресі.

Наприкінці літа я тут писав, що планується інтенсифікація двосторонніх контактів. Поки що все за планом.

https://x.com/MON_GOV_PL/status/1968540498198675590?t=WnDQbcp9KXDmbMjwUQ13aw&s=19

https://x.com/Denys_Shmyhal/status/1968651687867928709?t=J7myRrLlS1nUESPmqh2Hww&s=19

Перші подробиці сьогоднішнього візиту міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша до України:

👉 двостороння угода між міністерствами оборони Польщі та України щодо пріоритетів військового співробітництва, зокрема у сфері кібербезпеки та штучного інтелекту

👉 створення спеціальної робочої групи з питань дронів

👉 поглиблення співпраці у рамках Центру аналізу, підготовки та освіти НАТО-Україна в Бидґощі

👉 на початку жовтня в Києві відбудеться саміт за участю делегації польської оборонної промисловості

Це тільки з того, що відомо публічно. Також обговорювалися конкретні військові проекти.

Результативний візит - тим більше шкода, що його так довго відкладали.