Президент Польщі Анджей Дуда є сьогодні почесним гостем на святкуванні Дня Конституції в Києві, де отримав від Президента Володимира Зеленського орден Свободи. Їхня зустріч має два важливі виміри.

Перший - символічний. Це прощальний закордонний візит Дуди, який підкреслює його залученість у підтримку України з самого початку війни (а навіть ще раніше, якщо хтось знає подробиці). Дуда та Зеленський встановили дуже тісні політичні стосунки, про які історики напишуть ще більше згодом. Правда, з часом ці стосунки дещо розслабилися і виникло напруження, але навіть попри це вони точно увійдуть до канону польсько-українських відносин, поряд із співпрацею Квасневського‑Кучми.

Другий вимір - чисто практичний. Правлячий табір в Україні подає чіткий сигнал консервативному табору у Польщі, особливо новообраному президенту Каролю Навроцькому, що Україна зацікавлена в продовженні цієї співпраці. Дуда та Зеленський зустрілися відразу після другого туру президентських виборів у Польщі під час саміту у Вільнюсі, що дозволяє припустити, що наразі Дуда може виступати як посередник між Банковою та командою нового польського президента. Це дуже добрий знак, і я впевнений, що цей жест помітять і правильно прочитають у Варшаві.

Хтось надіслав у чаті фрагмент інтерв’ю Президента Польщі Анджея Дуди, в якому він говорить, що якщо комусь не подобається логістика постачання зброї в Україну через територію Польщі, то завжди можна зібратися й доставляти зброю іншим шляхом. Це, звісно, фрагмент дуже довгого інтерв’ю для польських ЗМІ. Треба розуміти, що цільова аудиторія - Поляки. Це не політичний меседж будь-кому.

Все таки, я хочу звернути увагу на два моменти.

По-перше, Дуда зовсім не має на увазі Україну, хоча згадує її (чому - про це нижче). Він прямо каже, що це питання до обговорення не із Україною, а із Сполученими Штатами та Німеччиною. Хто знає чутливі деталі польської допомоги Україні, той швидко уже здогадався, що Дуда говорить про 2022-2023 роки та про тодішні проблеми із західними союзниками, яким здавалося, що Польща - це, мовляв, африканська колонія, де вони організують собі екстериторіальну зону.

Я сам пам’ятаю перші дискусії з американцями одразу після початку війни, коли вони збиралися за допомогою своїх військових евакуювати з України американських громадян через польсько-український кордон (точніше "кордон" - хлопці не чули про таке поняття, вони думали, що під Львовом на парашутах злітають і просто конвоєм у Жешув ганяють). Та ще їм хотілося організовувати контроль пасажирського руху в цивільному аеропорту в Жешуві (начебто це якась окупаційна зона, як в Іраку). Польський уряд того часу простими словами пояснив адміністрації Байдена, що американські колеги в Польщі - бажані гості, ну як союзники, а не як префекти.

Я вже не кажу про всю історію із переданням Україні польських літаків МіГ, які просто залишили українській стороні у лісі, щоб Американці, які були проти, нічого не знали. Цікаві часи були.

Якраз це має на увазі Дуда, говорячи у інтерв'ю про саміт НАТО у Вільнюсі і про те, що він добився зміни декларації на цьому саміті. Знаєте, наші колеги з країн великої сімки тоді погодили між собою схему постачання зброї в Україну через територію Польщі, але так склалося, що чомусь забули повідомити про це польський уряд. Досі пам’ятаю, як незграбно мені це у Вашингтоні пояснювали люди із колишньої американської адміністрації. При чому люди дуже позитивно налаштовані до Польщі. Ну, у них просто на думку навіть не спадало, щоб із Поляками проконсультуватися. Україні про такий підхід щось відомо із приводу угоди про корисні копалини.

Ще пам'ятаю, як Польщу не допустили до міжнародної координаційної платформи з відновлення України. Умовою було настільки "креативне" зарахування витрат, щоб вони вийшли на даний рівень допомоги Україні. Тож деякі країни рахували свої витрати на оборону, допомогу біженцям, а деякі навіть двічі одні й ті самі витрати (привіт Німеччина). Польща поклала на стіл витрати на функціонування логістичного хабу в Жешуві - нам прямо відповіли, що "не рахується".

По друге, і тут уже трохи про Україну. По суті, Дуда говорить те, про що польські чиновники давно говорять пошепки - якщо всім так не подобається транзит через Польщу, то будь ласка, організуйте транзит через Словаччину або Угорщину. Скільки ж можна чути із українського боку, що все не так. Заважає не те, що на кордоні українські митники вимагають хабарі за проїзд польської гуманітарної допомоги, а потім ця допомога розкрадається в логістичних центрах. Заважає саме те, що польська влада організовує умови функціонування польського логістичного хабу на польській території.

Звісно, абсолютно ніхто не збирається закривати аеропорт у Жешуві. Хоча б тому, що це цивільний, а не військовий аеропорт.

Але якщо ти протягом років ходиш та повторюєш, що тобі все не подобається, то, цитуючи президента Дуду - "доставляйте морем, повітрям, не знаю, скидайте на парашутах".

У Римі триває чергова міжнародна конференція з відновлення України. Точно порахувати важко, але виглядає на те, що, окрім господарів та української делегації, польська делегація знову є найчисельнішою - як і минулого року у Берліні. Загалом, мабуть, близько 200 осіб: міністри, керівники найбільших державних підприємств, приватних бізнес-асоціацій. Настільки значуща група, що її особисто очолив прем'єр-міністр Дональд Туск. Хочуть дати чіткий сигнал польському бізнесу - можете розраховувати на підтримку держави, якщо вирішите вести бізнес в Україні.

Зазвичай такі міжнародні конференції це передусім взаємне плескання по плечах і фотосесії. В принципі, цього разу теж так, але є також і цікава новина з Риму. Отже, Польща, Німеччина, Франція та Італія об'єднали зусилля та разом з Європейським інвестиційним банком створили спеціальний фонд відновлення України, який має підтримувати приватні інвестиції в ключові сектори української економіки. На сьогодні це найбільший інструмент такого типу у світі, хоча його слід розглядати в довгостроковій перспективі. Тут до речі цікаво. Американці не впоралися і відійшли із політичних міркувань, а Європейці якраз і впоралися. Не все так погано.

На мою думку, економічна співпраця - це якраз та сфера польсько-українських відносин, яка розвивається зараз найкраще. І це попри всі проблемні питання. Нещодавно польська держава підготувала цілу систему підтримки для бізнесів, готових працювати в Україні: від страхування до гарантій та різного роду кредитів. Більше того, Україна стала першою країною, на яку ця система поширюється - тобто Україна стане справжнім випробувальним полігоном. Звичайно, побачимо, чи це все узагалі спрацює - проблемою польського бізнесу в Україні завжди була хоча б відсутність політичної "парасольки". Але польські рішення вже привернули увагу західних партнерів. Мало хто знає, що значна частина західних інвестицій та експорту в Україну, хоча б із Франції чи Італії, користується саме польськими гарантійними механізмами.

І поки що настільки це успішно, а партнерам - цікаво, що (це вже, мабуть, не секрет) наступна конференція з відновлення України відбудеться саме в Польщі.

Не думаю, що українські політики усвідомлюють, якої величезної шкоди вони сьогодні завдали Україні, проголосувавши за закон, який підриває незалежність НАБУ та САП.

Європейські політики й чиновники геть не зважають на "зраду ідеалів Майдану", боротьбу за верховенство права в Україні чи інші гасла, якими вони так охоче прикриваються.

Найдорожчим для них є їхній власний політичний капітал.

Численні європейські лідери вклали свій політичний капітал у допомогу Україні, часто всупереч волі своїх виборців і під шаленою критикою з боку опонентів. Сьогодні ці лідери отримали безцеремонний ляпас.

І не варто себе тішити ілюзіями - політики діятимуть як політики. Вони відплатять Україні з надлишком, особливо якщо через це безглузде рішення вони самі опиняться під критикою у своїх країнах.

Україна не відчує наслідків одразу, тому суспільству можна буде оповідати казки, що це просто незначна технічна правка.

Але це неправда.

Тепер кожен європейський політик тричі подумає, перш ніж підтримати допомогу Україні, адже завтра їхні опоненти вийдуть на пресконференцію і скажуть: ми ж попереджали, що Вас кинуть.

Якщо хтось вважає, що все не настільки погано - той і має рацію. Бо все ще гірше.

Сьогодні кожен політик, прихильний до України, впав у лють. А політик у люті думає тільки про одне - про політичну помсту.

Британська газета The Telegraph розповідає сьогодні про те, як Трамп змінив свою позицію щодо військової допомоги Україні. Виявляється, на початку всього процесу стояв міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який зателефонував до Вашингтона і повідомив генералу Келлогу, що під час одного з російських ракетних ударів по Києву було пошкоджено будівлю польського консульства. І закликав Американських колег відновити постачання зброї Україні.

Міністра Сікорського багато хто в Києві недолюблює за його різку риторику, але в політиці реальні дії важать більше, ніж слова. Польща має дуже хороші зв'язки в команді адміністрації Трампа і для України було б помилкою не скористатися цим через зосередженість на медійному протистоянні.

Особливо в контексті нового польського президента Кароля Навроцького, якого так дуже - і при тому ще публічно, щоб всі добре бачили - хвалить Трамп.

https://www.telegraph.co.uk/world-news/2025/07/25/full-untold-story-donald-trump-u-turn-ukraine-war-us-russia/

Президент Володимир Зеленський сьогодні вперше поспілкувався з новообраним президентом Польщі Каролем Навроцьким.

Варто звернути увагу на офіційне повідомлення, яке з'явилося на сторінці прес-секретаря Навроцького:

Навроцький наголосив, що співпраця між двома країнами має ґрунтуватися на взаємній повазі та справжньому партнерстві

а також

підтвердив незмінну підтримку України у зв'язку з війною, що триває внаслідок агресії з боку Російської Федерації. Росія є неоімперською та колоніальною державою, якою керує такий військовий злочинець, як Володимир Путін. Тому Україна, яка бореться проти кремлівського режиму, може розраховувати на підтримку Польщі.

Звичайно, не обійшлося і без історичних питань (авжеж). Але як я вже неодноразово тут писав, новий президент Польщі точно буде прихильником прагматичної польсько-української співпраці. А ще його радником із зовнішньої політики стане людина, яка Україну чудово знає і розуміє, і яка багато чого задля допомоги Україні уже зробила, будучи деякий час радником президента Анджея Дуди.

Тому скажи це ще раз - краще на прагматичній співпраці зосередитися ніж проливати сльози без потреби.

https://x.com/LeskiewiczRafa/status/1950855052383695289?s=19

У Польщі новий президент - сьогодні на цю посаду вступив Кароль Навроцький, колишній голова Інституту національної пам'яті, пов'язаний з партією Право і справедливість.

Його зовнішньополітичним радником став Марцін Пшидач, колишній заступник міністра закордонних справ Польщі, пізніше також зовнішньополітичний радник президента Анджея Дуди. Він був одним із творців польської політики підтримки України за попереднього польського уряду. Дуже добре знає Україну, а в Києві дуже добре знають його. І це великий плюс.

Поки українські ЗМІ пишуть свої дурниці про «недружнього президента», команда Навроцького вже працює над підготовкою візиту до Києва. Це буде один з його перших закордонних візитів, що чітко доводить зацікавленості нового польського президента у тісній співпраці з Україною.

Питання у тому, на яких саме засадах буде відбуватися ця співпраця. З одного боку, Навроцький буде складнішим співрозмовником, ніж Дуда. З другого боку, у нього не буде свого дружнього уряду, який протягом майже всього свого президентства мав Дуда.

Важливо швидко налагодити добрі особисті відносини на рівні президентів і відновити заморожений в останні роки Консультативний комітет президентів Польщі та України.

Попереду багато роботи, але сподіваємося на гарний результат. Моя порада колегам у Києві - не шукати ворогів там, де їх точно не має.

https://x.com/ZelenskyyUa/status/1953047399787622615?t=Yl9HfYNN3tKpwoDXSVy9Fw&s=19

Понад півсотні громадян України депортують із Польщі після концерту Макса Коржа, на якому сталася бійка з охороною. А хлопчикові, який вніс червоно-чорний прапор на Національний стадіон у Варшаві, я думаю, що Захарова має вручити медаль - його показали абсолютно всі польські ЗМІ.

Поки що важко сказати, якими будуть довгострокові наслідки цього інциденту, але неважко здогадатися, в якому напрямку піде суспільна дискусія. На жаль, ставлення польського суспільства до українців змінюється в гірший бік, і кожна наступна подібна подія лише цьому сприяє.

Мене дивує інше. Скільки розумних людей в Україні не змогли зайняти чітку позицію, прикриваючись нісенітницями про російські провокації. Так тут просто сотні молодих хлопців прийшли набухатись і влаштувати бійки під руський - пардон, біло-руський - реп. Ніякої провокації не було. Просто дурість.

Тому я був позитивно здивований, коли почув слова посла України в Польщі Василя Боднара. Виявляється, що саме українська влада (адже посол не говорить від свого імені) проявила найбільше розуму в усій цій ситуації.

І це дуже добре. Календар польсько-українських зустрічей високого рівня найближчим часом буде дуже насиченим. У ньому не буде часу та місця для виправдання дурниць.

https://nv.ua/ukr/world/countries/koncert-maksa-korzha-bodnar-poyasniv-poziciyu-ukrajini-ta-vibachivsya-za-incident-z-praporami-oun-i-upa-50536728.html

Польща не була присутня на зустрічі європейських лідерів з президентами Зеленським і Трампом у Білому домі. Прочитав декілька коментарів чому так сталося і почав сміятися. Цікаво, як серйозні люди полюбляють шукати теорії змов.

Польща не була присутня, тому що ніхто із Варшави туди взагалі не збирався.

Ні президент Кароль Навроцький, ні прем'єр-міністр Дональд Туск не захотіли бути на цій зустрічі. Це тому, що - і це, зрештою, не секрет - Польща не має наміру брати участь у можливій військовій місії в Україні. А тому ніхто не хотів, щоб їх викликали на килим і доводилося або робити заяви, які потопили б їх політично в Польщі, або відмовляти Трампу віч-на-віч і ризикувати польсько-американським конфліктом.

На щастя, ніхто не подавав запрошення, треба було самому забронювати місце за столом, тож проблема вирішилася сама собою.

Накінець-то, зустріч у Білому домі закінчилася красивим театром. Тоді як у Варшаві, за зачиненими дверима, як у Офісі прем'єр-міністра, так і Офісі президента, сьогодні посміхаються від вуха до вуха від радості, що їх там не було.

Іноді найпростіше пояснення є просто найбільш доречним.

На жаль, це означає, що є також погані новини. Сьогодні в Польщі немає ані політичного апетиту, ані суспільної підтримки активної зовнішньої політики. Поляки хочуть бути хатою з краю і нічого не знати, але не розуміють, що це просто неможливо в нинішній міжнародній ситуації.

Правда, у Польщі є ще політики, які виступають за активну роль Польщі на міжнародній арені, але вони в явній меншості. Польща відходить у тінь, і є небагато ознак того, що це скоро зміниться.

Президент Польщі Кароль Навроцький привітав Україну із Днем Незалежності.

У своєму листі, який він надіслав президентові України Володимирові Зеленському, Навроцький написав:

"День 24 серпня для України є не лише символом здобуття свободи й суверенітету у 1991 році, але й символом незламної мужності та рішучості Українського Народу, який у ці складні часи захищає свою незалежність від жорстокої агресії з боку Російської Федерації. Ваша боротьба є не лише боротьбою за власні кордони і право на самовизначення, а й героїчним внеском у захист цінностей, що є фундаментом європейської цивілізації - свободи, демократії та поваги до гідності кожної людини.

Польща, як близький сусід і союзник України, стоїть поруч із Вашим Народом у цей важкий час. Ми підтримуємо вашу незламність, витривалість і відвагу, які свідчать про силу духу та глибокий патріотизм. Віримо, що завдяки спільним зусиллям і міжнародній солідарності вдасться відновити мир і безпеку.

День Незалежності України - це також важливе нагадування для Польщі та всіх країн нашого регіону: незалежність не дається раз і назавжди, це безцінна вартість, яку потрібно плекати й захищати, особливо перед тими, хто прагне її знищити.

Тому в цей винятковий день хочемо підкреслити, яке велике значення для нас має вільна й суверенна Україна - не лише як сусід і союзник, а й як фундамент стабільності та миру в нашій частині Європи".

Колеги, всім щирі вітання із Днем Незалежності України.

Все рідше приймаю запрошення на телевізійні ефіри, тому що коментувати поточні події для мене вже стало нудним. Але оскільки Марія Золкіна відкрила власну програму, я точно не міг відмовити.

На жаль, здоров'я трохи погіршилося останнім часом - це швидко можна помітити по моєму голосу. Все таки, всіх, хто цікавиться польською зовнішньою політикою, запрошую до перегляду.

Ефір ми записали тиждень тому, тож із очевидних причин розмова не стосується останніх подій.

https://youtu.be/VX_WpRp-a-I?si=HRTqgCGb8KHbGzdM

До Києва сьогодні приїхав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Його візит готували вже довгий час.

На столі є декілька цікавих проектів - у тому числі мої пропозиції по ВПК та двосторонньому діалогу польсько-українському, які я підготував ще до першого візиту прем’єр-міністра Дональда Туска у Києві у січні 2024 року. До них нарешті знову повернулися.

Та не будемо забігати наперед. Суперечлива політика адміністрації Дональда Трампа та остання російська атака дронами на Польщу створюють в польсько-українських відносинах так званий момент кризи і можливостей. Надіюсь, вдасться зробити крок уперед.

Тримаємо кулаки.

https://x.com/PolandMFA/status/1966456706218561564?t=NRbOZbYbdb1fYpqoTliBHg&s=19

Зранку до Києва прибув міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш на чолі делегації Збройних Сил Республіки Польща.

Обговорюватиметься військова та військово-промислова співпраця. Чекаємо також конкретних рішень - хоча навряд чи прочитаємо про них у пресі.

Наприкінці літа я тут писав, що планується інтенсифікація двосторонніх контактів. Поки що все за планом.

https://x.com/MON_GOV_PL/status/1968540498198675590?t=WnDQbcp9KXDmbMjwUQ13aw&s=19

https://x.com/Denys_Shmyhal/status/1968651687867928709?t=J7myRrLlS1nUESPmqh2Hww&s=19

Перші подробиці сьогоднішнього візиту міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша до України:

👉 двостороння угода між міністерствами оборони Польщі та України щодо пріоритетів військового співробітництва, зокрема у сфері кібербезпеки та штучного інтелекту

👉 створення спеціальної робочої групи з питань дронів

👉 поглиблення співпраці у рамках Центру аналізу, підготовки та освіти НАТО-Україна в Бидґощі

👉 на початку жовтня в Києві відбудеться саміт за участю делегації польської оборонної промисловості

Це тільки з того, що відомо публічно. Також обговорювалися конкретні військові проекти.

Результативний візит - тим більше шкода, що його так довго відкладали.

Декілька тижнів тому до мене звернулася низка українських журналістів із запитанням, чи Польща припинить фінансування старлінків для України. Усім відповідав - ні, не хвилюйтеся, звертайте менше уваги на слова, більше на дії політиків.

Ось, по старлінках - усе саме так, як я і казав.

Не все гаразд між Варшавою та Києвом, це очевидно. Але не варто шукати проблем там, де їх точно немає. Так само, як і ворогів там, де їх насправді немає. З цим у нас досі є великі труднощі - забагато емоцій із обох боків.

Тому працюємо над поглибленням двостороннього діалогу. Нам бракує інституційної складової. Діалог часто дуже персоналізований, а коли люди змінюють посади - усе доводиться починати з нуля.

Прихильники є і у Варшаві, і в Києві. Побачимо, чи спрацює.

https://x.com/FedorovMykhailo/status/1972711413690126693?t=d_78z8aGc3HnhSUGbN56Ig&s=19

Є багато способів, якими можна допомагати Україні. Другим найбільш важливим є військова допомога. Найважливішим - надання власної території як стратегічної глибини для Збройних сил України.

Польща від самого початку війни вирішила надати Україні те, що є найціннішим. Завдяки цьому функціонує логістика постачання зброї в Україну, ремонтується українська техніка, тренуються українські військові. Польща на даний момент є найбільшим у Європі полігоном для підготовки українського війська.

Проблема в тому, що всього цього зовсім не видно у популярних таблицях від міжнародних інститутів. Неможливо просто підрахувати вартість надання у рамках допомоги власної території.

Зате варто про це пам’ятати.

https://mod.gov.ua/news/novij-navchalnij-czentr-u-polshhi-posilit-obmin-dosvidom-mizh-zbrojnimi-silami-ukrayini-ta-vijskami-nato-yevgen-mojsyuk-2

Сьогодні в Офісі Прем'єр-міністра ми презентували найбільш комплексний звіт, присвячений польській допомозі України.

Вперше ми використали дані та джерела, які раніше не були доступні громадськості, щоб показати масштаби польської підтримки України в критичний момент війни, коли інші партнери ще не вірили, що Україна узагалі може себе захистити.

Вперше також можна прочитати про масштаби підтримки, яку польське суспільство (тобто не державні структури, а звичайні люди) надало Україні та її громадянам.

Всіх заохочую прочитати наш звіт. Тут поки що польська версія, але незабаром буде також англійська:

https://www.gov.pl/attachment/f030d48d-d0dd-497f-a9f5-a9828ec18ee1?fbclid=IwY2xjawNUs4pleHRuA2FlbQIxMQABHuF15AkX_K7gb5a9Jh9MkaM9v0aZPIIzOUAeSeOcZyl8IYMuuwZg99d3j0vW_aem_gJbr-1gOeB5kpCEN0O6Faw

https://x.com/pawelkowalpl/status/1976297658202358047?t=NIu9B4ZgUCI9KoRiOi7CuQ&s=19

А тут виклали уже англійською наш звіт про польську допомогу для України. Тримайте:

https://www.gov.pl/attachment/4d339134-da41-4238-85d8-54444e77b70a

Учора в контексті польсько-українських відносин відбулася дуже важлива подія, яка на перший погляд здається дрібницею. Насправді це зовсім не так.

Отже, польський суд учора відмовив у видачі Німеччині громадянина України, якого підозрюють у підриві газопроводу Північний Потік. Ця справа має два надзвичайно важливі аспекти - правовий і політичний.

Польський суд послався на аргумент справедливої війни. У мотивувальній частині суддя зазначив:

👉 "якщо Україна організувала збройну місію зі знищення трубопроводів ворога, то ці дії не були протиправними. Навпаки - вони були виправданими, раціональними та справедливими".

Що це означає? Цим рішенням польський суд фактично вводить до європейської судової практики позицію, згідно з якою інфраструктура ворога є виправданою ціллю для атаки. Польська влада просто не могла допустити, щоб було інакше. Очевидно, що в разі будь-якої війни з Росією російська інфраструктура буде ціллю для ударів. Не можна було дозволити, щоб німецький суд поставив під сумнів такі дії. Для України, яка рухається до Європи, така судова практика також має величезне значення, адже вона заново визначає межі необхідної оборони.

Але в контексті польсько-українських відносин важливішим є саме політичний аспект. Не треба мати жодних ілюзій - ця справа мала надзвичайно велику політичну вагу. Польська влада зайняла чітку позицію і свідомо пожертвувала польсько-німецькими відносинами заради власних інтересів і на користь України. Німеччина щедро віддячить Польщі за це - питання тут лише як і коли. До речі, тут добре видно, що не все так погано між Варшавою та Києвом, попри те, що говорять різні дивні люди у ЗМІ.

Президент Зеленський учора був у Вашингтоні, але я щиро сподіваюся, що хтось притомний у Києві вже зателефонував до Варшави, щоб подякувати (або зробить це сьогодні). Затриманий пан Володимир Ж. справді поставив Польщу у складну політичну ситуацію вибору між Україною та відносинами з європейськими партнерами. Польща чітко стала на бік України, хоча, давайте будемо відверті - вона цілком могла просто промовчати й визнати це суто юридичним питанням.

Цього тижня сходив на велике інтерв'ю до Юлії Забєліної. Обговорили міжнародну ситуацію навколо України. На сьогодні це найбільш предметна зі мною розмова українською, яку виклали у мережу. Гірка, зате чесна. Точно не всім сподобається.

Про що вона:

👉 про те, що брати бажане за дійсне і здобувати моральні перемоги завжди дуже комфортно, але у довгостроковому плані це гарантія програшу

👉 про те, що в політиці важливим є не те, щоб мати рацію, але те, щоб мати результат - особливо на війні

👉 про те, що той, хто найсильніше плескає Вас по спині, не обов’язково є прихильником Вашої справи

👉 та ще про те, що Україна досі має багато справжніх союзників, але треба допомогти їм допомагати Україні.

Деякі питання, як хоча б польсько-українські відносини, я цього разу тільки злегка зачепив. Це інтерв'ю про щось інше - про вміння визначати пріоритети та діяти прагматично.

Дуже вдячний Пані Юлії за цю можливість.

https://youtu.be/XU9gOMI0-PE?si=XRpgkAJ2__XNAYQH

Зараз пишу трохи менше, тому що справді є над чим працювати. За лаштунками польсько-українських відносин багато що відбувається. Уже є кілька цілком конкретних напрацювань щодо двостороннього діалогу - як політичного, так і експертного, а навіть історичного. Але, як то кажуть, тихіше їдеш - далі будеш. Будуть офіційні повідомлення, тоді я також про них напишу.

Сьогодні у Варшаві є сам Андрій Єрмак. Важливий меседж сам по собі, хоча від меседжу до порозуміння все ще є трохи роботи. Побачимо, в якому напрямку все це піде. Сподівався, що буде трохи легше із польського боку.