Да ладно?! Здесь не было этого текста?

Ну окей. Вот он. (триггерворнинг: метафоризированное насилие в семье в отношении к взрослым потомкам; утрата дееспособности)

#проза
https://telegra.ph/Tuman-10-27

22:22 22.02.2022

#замок, наверное.
Несу из одного разговора, где случайно всплыл язык сновидений

#мемуаразмы
Если не знаете, что делать, пишите стихи. Да, даже плохие. Даже ужасные. Или просто мысли. Но лучше не оставайтесь одни.

Якщо не знаєте, що вдіяти, пишіть вірші. Навіть кепські. Навіть жахливі. Чи просто думки. А найкраще – не лишайтесь на самоті.

#мемуаразмы когда мне было 5 лет, мой сильно пьющий дед скандалил с бабушкой, лез с улицы в окно, обещал бабушку убить, орал и создал самое, увы, незабываемое воспоминание моего детства.
Сейчас подобное происходит снова, но в более крупном, формате.
Я не знаю, что сказать вам, я очень нервничаю.
Я просто надеюсь, что мы выживем все. Нервные и спокойные, бодрствующие и спящие.

Коли мені було 5 років, мій дід, затятий пияк, скандалив із бабусею, ліз у вікно з вулиці, божився бабусю вбити, кричав і в такий спосіб створив, на прикрість, найбільш незабутній спогад мого дитинства.
Зараз це відбувається знову, але в значно більшому обсязі.
Я не знаю, що вам сказали, я дуже нервую.
Я просто сподіваюся, що ми виживемо всі. Нервові та спокійні, ті, хто спить, і ті, хто ні.

#мемуаразмы
Докторка сказала вести #дневник_боли, записывать, что болит, как, когда, как долго.
Интересно, стоит ли мэра записывать ощущение погружения в собственные сны?
Наверно, если думаю об этом, то нужно.

Там, де був ліс, відранку чорніє поле.
Ніби все диха – чи то в голові шум?..

Лікарка каже писати щоденник болю.
Літери всі розбіглись.
Але – пишу.

#щоденник_болю
#дневник_боли
#стихи

Кроки – мов громи,
і зв'язки печуть мені ноги.
Світ – розпанахані нутрощі,
Світ – без мети.
Кажуть, то десь на кишках
Розіп'яли одного,
Й тим розтривожили ватру,
Що нищить світи.

Попіл немов, відліта день останній зимовий.
Йду навпростець,
А дорога темна й ковзка.
Я – наче птах без'язикий,
І жодного слова,
Жодною з мов
Не злітає з мого язика.

#щоденник_болю
#дневник_боли
#стихи

#дневник_боли
Сильное головокружение на фоне нервов, дорог, усталости, ужаса и всего.
Ощущение, что единственное, что укажет мне путь – мои сны, а единственный язык, на котором получится высказать все, что наболело, так, как надо, – язык сновидений, глоссолалия взаиморекурсирующих созвучий и форм