Ну что, немного обновлений в пачку #проза .
Недавно с товарищами из маленькой, но очень хорошей студии мы провели небольшой конкурс по историям о магии. Надо было придумать магическую систему, а другой человек писал по ней рассказ. Позже я с позволения ребят и при вашем желании процитирую сюда написанные ими тесты, а пока...

Я придумал несколько магических систем, и вышли они весьма литературными. А ещё на одну из чужих систем написал рассказ.
Позднее я эти тексты придам редактуре, но пока что сил нет, а забыть не хочется. Пускай здесь лежат их черновики, из которых вполне может выйти что-то путнее.

Раз система:
https://telegra.ph/Nehoroshaya-magiya-08-20
#проза

Два система: https://telegra.ph/Via-aquae-via-temporis-08-18
#проза

А ще оце оповідання (спойлер: вайби слов'янського фентезі, псевдоМогилянка, зовсім трохи впливу Винниченка): https://telegra.ph/Horist-09-27
#проза

У місяцях тих, де сотні заходяться криком, — тисячі мовчки плачуть про те ж. Не тому, що їм легше чи важче ведеться, просто в кожного слова є межі.
«Біль», «туга» і «зневіра», й «безсонні ночі, що на пустку спалили сни»... Там, де сотні кричать від ядучої люті —
Тиша тисяч і тисяч дзвенить.
#вірші_стиха

*стиха — це те ж, що тихенько

Про оцей теґ: слово "мемуаразми" ввів у нашу богемістичну (тих, хто вивчали чеську) тусу наш викладач поетики. І я, так сталося, не пам'ятаю його ПІБ. Але пам'ятаю на їхній основі створене псевдо: АТаінший.
Раптом він і вас поетики вчив.
#мемуаразми

Знайшов досконалий варіант цензурно написати "АСАВ". Переклад Біблії Огієнка, записуйте.

"А ввесь Ізраїль буде слухати".

Це вірш із Повторення Закону, 13:12. Ідеально.
#груші

Бували часи — тебе всі хотіли знати.
Ти був ніби сонце на небі, ніби Різдво,
І янголи у коронах знаходять в хату,
І кажуть: "Христос народився" — "Славімо Його!"

Твої імена заклинали книги і бісів,
Твоїми словами міняли силу отрут;
А як хто спитає про меч, що вгорі завше висів, —
Його спопеляли гуртом, наче полум'я — трут.

Твій сміх був — вогненних левів рик у пустелі,
Ти небо за душі тлумачив, і кості, і сни.
Ти був серед тих, хто кожух обіцянкою стелить.
Скажи — що тепер, що змінилось цієї весни?

Яскраво палало — і бачиш, розплавились маски,
Корона згоріла картонна і блазня ковпак.
То що то за меч? Ти скажи вже хоч нині, будь ласка.
Можливо, у нім є підказка, розв'язка і знак!

Лежать глядачі та актори навколо вертепу,
Над ними — ходи і рятуй-бо! — палає Полин.
Блаженні усі, хто спасались серед дикого степу.
Гляди, ти лишився один. Ти — лишився один.

Велика весна йде по згарищу й решткам театру.
Наблизився меч, його холод навряд чи мине.
А ти все торочиш у попіл, як приспів, як мантру —
"Славімо мене, славімо мене, славімо мене!"

Хм.
#замок #проза
Это всего лишь две первых главы, по которым ничего не понятно.
Но да, он правда существует.
https://telegra.ph/Zamok-oglavlenie-01-31-2

Справді, люди, не цейво

Друзі та подруги журналу «Андерхаунд»,

наша редакція сподівається, що всі ви та всі, хто важливі для вас, у безпеці.

Ми серйозно сприймаємо можливість тимчасових відключень комунальних послуг через напади держави-терориста. І тому, разом із десятками інших каналів у вашій стрічці Телеграму, нагадуємо нашим читачам в українських містах і селах:

Зарядіть прилади, потурбуйтесь про альтернативні джерела освітлення (і опалення), якщо є така можливість. За змоги тримайте їх зарядженими. Не забудьте зробити запаси технічної та питної води. Не ігноруйте сигнали тривоги.

Тримаймося, всі імперії зла завжди руйнуються під власною вагою. А нам усім треба вистояти. Потурбуйтеся про себе та своїх: це теж важлива частина спільної боротьби.

І хай ваші герої, боги та демони вас бережуть!

редакція «Андерхаунд»

До чого було це опитування?
А до того, що в українському публічному просторі часто спливають мовні срачі та претензії до російськомовних (переважно, бо українську таки, як показує час, майже всі чудово знають і почасти переходять на неї принаймні в адміністративному просторі).
Так от, коли вони спливають, мені чомусь раз-по-раз спадають на думку штучні мови, скільки їх не є на світі, від есперанто до клінґонської.
Серед причин створення своєї мови може бути бажання нової гри, пошук елементу для витвору мистецтва (надто тексту), психологічний стан, не_безпечне положення, де мова — шифр і код...
А ще бажання ескапізму через неможливість витрусити з голови діалог про мови, колоніальні та колонізовані, про мови-зброю та мови-жертви. З таким бажанням людина теж може створити мову. Але є одне але.
Людина теж проходить із певного простору, певного часу. З суспільства, що пригнічує, чи суспільства, що було призначено на винищення, з громади, яка відсторонилася, чи з тої, яка боронилася чи боронила інших. І від цього важко втекти навіть у вигаданий простір, хоча в такому просторі можуть чекати одкровення й нові кути для побудування точок зору.
Та наразі мені важко відсторонитися від аналогії: людина з постраждалого простору створює свою мову як спосіб викричатися словами, яких нема в жодній з їй відомих.
Людина з простору, де суспільство підтримало винищення Іншого, — створює нову мову або щоби серед тюремної наруги вберегти рештки глузду, або, якщо на волі, з повним пузом та гаманцем, — щоби новими словами заколисати совість.
#мемуаразми