А, слухайте, це не все. Ще вчора ж було. Щоправда, вчора був суто поігровий текст за історією, яку я зараз проходжу з друзями, але воно таки вийшло незле, тому теж най буде до #проза. Це казка чи, можливо, притча. Написана російською, з певною японсько-китайською стилізацією.
https://telegra.ph/Son-odnogo-cheloveka-04-09
https://telegra.ph/Son-odnogo-cheloveka-04-09
Telegraph
Сон одного человека
Одного человека долго одолевали кошмары по ночам, пока однажды не приснился ему такой сон: Он лёг спать и увидел собственные глаза. Глаза выбрались из глазниц и, помогая друг другу ручками-ресницами, сбежали на прикроватный столик, где ощипали лепестки с…
🔥5
#мемуаразми #сни #груші
... Меня только что вытолкнули из сна. И послали ГУГЛИТЬ.
Алхимический и Архимедов огонь.
Вкратце: мне снилось, что я ученик в старших классах некой школы концепций, где всё не то, чем выглядит, а лишь раскрывает какую-то часть своей сути через визуальные образы. И я нарушил некое равновесие пообщавшись каким-то образом с "девочкой" из-за "стены" нашего "класса". Ну, или с "вещами" из другого "сегмента" "сумки". Это привело к изменениям, в которые всё окружающее радостно пустилось.
И тут меня выбросило в передний покой сна, на телегу с сеном посреди какого-то фестиваля. Сказало, что искать, и разбудило.
Так вот. Алхимический символ огня — равнобедренный треугольник. Архимедова огня нет, но есть зеркало Архимеда, шестиугольная фигура, состоящая из четырехугольников. Использовалась, чтобы поджигать корабли.
Вопрос: кем и где я был?
Приз за самое элегантное решение — не знаю какой. Возможно, что-то в форме того самого огня.
... Меня только что вытолкнули из сна. И послали ГУГЛИТЬ.
Алхимический и Архимедов огонь.
Вкратце: мне снилось, что я ученик в старших классах некой школы концепций, где всё не то, чем выглядит, а лишь раскрывает какую-то часть своей сути через визуальные образы. И я нарушил некое равновесие пообщавшись каким-то образом с "девочкой" из-за "стены" нашего "класса". Ну, или с "вещами" из другого "сегмента" "сумки". Это привело к изменениям, в которые всё окружающее радостно пустилось.
И тут меня выбросило в передний покой сна, на телегу с сеном посреди какого-то фестиваля. Сказало, что искать, и разбудило.
Так вот. Алхимический символ огня — равнобедренный треугольник. Архимедова огня нет, но есть зеркало Архимеда, шестиугольная фигура, состоящая из четырехугольников. Использовалась, чтобы поджигать корабли.
Вопрос: кем и где я был?
Приз за самое элегантное решение — не знаю какой. Возможно, что-то в форме того самого огня.
🔥6
Окей, можливо, я зрозумів одну штуку.
Можливо, коли люди кажуть "Який у всьому взагалі сенс?", інколи дехто з них має на увазі "Де взяти сил бодай на щось?".
Тоді я, здається, відчуваю щось подібне.
Або ні.
#мемуаразми
Можливо, коли люди кажуть "Який у всьому взагалі сенс?", інколи дехто з них має на увазі "Де взяти сил бодай на щось?".
Тоді я, здається, відчуваю щось подібне.
Або ні.
#мемуаразми
🔥2🤔1
А знаєте що? А ми тут журнал друком випускаємо. Там будуть і мої тексти, а ще багато чого. Це воєнний випуск, і це, як на мене, дуже важливо.
🔥6
Forwarded from «Андерхаунд», літературний журнал
Третій номер «Андерхаунд» виходить у друк, і це — пост передзамовлень.
Цей номер — особливий проект для нас. Він містить художню прозу, поезію, а також щоденникові й мемуарні записи різних авторів, українок та українців, що разом із усіма нами пережили події початку повномасштабної війни росії проти України.
Матеріали для нього ми частково брали з тих, які ви присилали нам для рубрики «Голос народу» у соцмережах.
Тексти написані українською, російською та англійською, в часовий проміжок між 24 лютого 2022 та червнем-липнем того ж року. І повірте, ці тексти захоплюють.
Візуальну частину журналу створено нашою командою ілюстраторів, і світлини журналу ви можете бачити як у цьому пості, так і на сайті видавництва.
Отже, — сьогодні ми відкриваємо передзамовлення третього, воєнного, номеру «Андерхаунд» — «Пережито». Відкриті вони упродовж двох наступних тижнів, до 8 травня включно.
Вартість одного друкованого екземпляру «Пережито» — 600 гривень. Сюди входить 400 гривень собівартості та 200 прибутку, які наша редакція вирішила повністю віддати на чинні потреби захисників і захисниць України.
Конкретніше — кошти надійдуть волонтерці, котра взаємодіє із частиною, де служить Цианід. Без цієї людини не було б перших двох випусків нашого журналу: вона відповідала за весь візуальний дизайн попередніх номерів, і в титрах до них вона значилась як Аудра Полуденна у складі редакції та Цианід як авторка оповідань.
Також ціна в 600 гривень на сайті вказана як мінімальна, і якщо ви бажаєте додатково віддячити ще й нашій команді, то до зазначеної суми можете додати стільки, скільки вам зручно.
Електронна версія, разом із можливістю купити друковану, з'явиться в доступі після закриття передзамовлень. Коштуватиме 200 гривень, які також повністю підуть волонтерці на актуальні збори. За пів року електронна версія стане доступною для читання та для вільного завантеження онлайн на Архіві.
До того ж, вона додається безкоштовно у якості бонуса за передзамовлення.
Оформити передзамовлення можна на сторінці видавця.
Цей номер — особливий проект для нас. Він містить художню прозу, поезію, а також щоденникові й мемуарні записи різних авторів, українок та українців, що разом із усіма нами пережили події початку повномасштабної війни росії проти України.
Матеріали для нього ми частково брали з тих, які ви присилали нам для рубрики «Голос народу» у соцмережах.
Тексти написані українською, російською та англійською, в часовий проміжок між 24 лютого 2022 та червнем-липнем того ж року. І повірте, ці тексти захоплюють.
Візуальну частину журналу створено нашою командою ілюстраторів, і світлини журналу ви можете бачити як у цьому пості, так і на сайті видавництва.
Отже, — сьогодні ми відкриваємо передзамовлення третього, воєнного, номеру «Андерхаунд» — «Пережито». Відкриті вони упродовж двох наступних тижнів, до 8 травня включно.
Вартість одного друкованого екземпляру «Пережито» — 600 гривень. Сюди входить 400 гривень собівартості та 200 прибутку, які наша редакція вирішила повністю віддати на чинні потреби захисників і захисниць України.
Конкретніше — кошти надійдуть волонтерці, котра взаємодіє із частиною, де служить Цианід. Без цієї людини не було б перших двох випусків нашого журналу: вона відповідала за весь візуальний дизайн попередніх номерів, і в титрах до них вона значилась як Аудра Полуденна у складі редакції та Цианід як авторка оповідань.
Також ціна в 600 гривень на сайті вказана як мінімальна, і якщо ви бажаєте додатково віддячити ще й нашій команді, то до зазначеної суми можете додати стільки, скільки вам зручно.
Електронна версія, разом із можливістю купити друковану, з'явиться в доступі після закриття передзамовлень. Коштуватиме 200 гривень, які також повністю підуть волонтерці на актуальні збори. За пів року електронна версія стане доступною для читання та для вільного завантеження онлайн на Архіві.
До того ж, вона додається безкоштовно у якості бонуса за передзамовлення.
Оформити передзамовлення можна на сторінці видавця.
👍5
Поки я знову знаходжуся серед купи недо-(чи нена-)писаних текстів, а світ дедалі більше розкривається як місце, глибини складності, заплутаності та жаху якого не в змозі описати жодна література, —
хочу поділитися з вами історією в колекцію теґів #матірчудовиськ, #мемуаразми та #груші.
Вкотре юнаки та юнаки, з якими ми пірнаємо в труди, пригоди та кпини німецькомовного середовища, завважили, що я чимось нагадують вампіра. В хорошому сенсі. Тепер, як 17 років тому, мій клас чекає від мене надприродних штук. І це, звісно, весело та приємно, і мене тішить, що у людей є віра в дива. А проте, сподіваюся, що одного разу їм буде достатньо віри в себе. А не в учителів, вампірів чи будь-яких людей та істот ззовні.
Це довгий шлях. Навіть я його ще не пройшов.
хочу поділитися з вами історією в колекцію теґів #матірчудовиськ, #мемуаразми та #груші.
Вкотре юнаки та юнаки, з якими ми пірнаємо в труди, пригоди та кпини німецькомовного середовища, завважили, що я чимось нагадують вампіра. В хорошому сенсі. Тепер, як 17 років тому, мій клас чекає від мене надприродних штук. І це, звісно, весело та приємно, і мене тішить, що у людей є віра в дива. А проте, сподіваюся, що одного разу їм буде достатньо віри в себе. А не в учителів, вампірів чи будь-яких людей та істот ззовні.
Це довгий шлях. Навіть я його ще не пройшов.
👍2🔥1
І ще одна історія за тим же теґом.
Учора на уроці (звісно, німецькою) обговорювали сни. Віщі, нічні жахіття, усвідомлені, як впливати, як запам'ятовувати, що кому сниться, що таке взагалі сни.
І потім мені, звісно ж, наснилось усвідомлене сновидіння.
В ньому я знав, що я сплю, зі мною при цьому була одна людина з реальності, одна з царства снів, а одна — зі світу текстів. Людина з царства снів знала, що я сплю, і я знав, що вона знає.
Ми прийшли на місце злочину. Один із моїх персонажів, лікар і ветеран, когось убив (я не знаю, чим вам треба було допекти, добрий докторе, справді, не знаю). Але труп лишили на місці, а прикінчили дуже очевидно й чисто — скалпелем. Людина зі світу книг стала пояснювати, що в доктора Кіннартса є неочевидні вороги, про яких я ще не знаю, а людина зі світу снів була поруч, щоби я все вірно почув та запам'ятав.
Потім я прокинувся.
В мене стільки питань.
І одне з них — чи ще комусь сьогодні снилося щось усвідомлене?
(І так, метод долоні працює, саме сьогодні вночі мав шанс переконатися)
#сни #матірчудовиськ #мемуаразми
Учора на уроці (звісно, німецькою) обговорювали сни. Віщі, нічні жахіття, усвідомлені, як впливати, як запам'ятовувати, що кому сниться, що таке взагалі сни.
І потім мені, звісно ж, наснилось усвідомлене сновидіння.
В ньому я знав, що я сплю, зі мною при цьому була одна людина з реальності, одна з царства снів, а одна — зі світу текстів. Людина з царства снів знала, що я сплю, і я знав, що вона знає.
Ми прийшли на місце злочину. Один із моїх персонажів, лікар і ветеран, когось убив (я не знаю, чим вам треба було допекти, добрий докторе, справді, не знаю). Але труп лишили на місці, а прикінчили дуже очевидно й чисто — скалпелем. Людина зі світу книг стала пояснювати, що в доктора Кіннартса є неочевидні вороги, про яких я ще не знаю, а людина зі світу снів була поруч, щоби я все вірно почув та запам'ятав.
Потім я прокинувся.
В мене стільки питань.
І одне з них — чи ще комусь сьогодні снилося щось усвідомлене?
(І так, метод долоні працює, саме сьогодні вночі мав шанс переконатися)
#сни #матірчудовиськ #мемуаразми
🔥5
Тексти-тексти. Ну, так, трохи. Трохи #проза, а насправді #сни про #замок.
Текст російською, можна знайти на телеграфі отут: https://telegra.ph/CHelovek-na-mostu-05-14
Добрі люди підказали для українського всякого ще "Друкарню". Колись я обов'язкововиживу прийду до тями й заведу там рахунок.
Але пробі, давно нічого не писав.
Певно, після того, як учора наснилося, що я на вечірці богів теж бог, і в усіх вечірка, а я працюю, й мені те не прийшло до смаку — мозок вирішив підсунути мені щось цікавіше. А всесвіт нагородив кепським інтернетом, з яким єдине, що можна — це щось писати. Ото вже дякую!
Текст російською, можна знайти на телеграфі отут: https://telegra.ph/CHelovek-na-mostu-05-14
Добрі люди підказали для українського всякого ще "Друкарню". Колись я обов'язково
Але пробі, давно нічого не писав.
Певно, після того, як учора наснилося, що я на вечірці богів теж бог, і в усіх вечірка, а я працюю, й мені те не прийшло до смаку — мозок вирішив підсунути мені щось цікавіше. А всесвіт нагородив кепським інтернетом, з яким єдине, що можна — це щось писати. Ото вже дякую!
Telegraph
Человек на мосту
Похлёбка была бледно-зелёной, падала в миску комками, и резко пахла яйцом и горохом и ещё чем-то, жирным и сладким. Но вкуса у неё, как и у хлеба, который давали к обеду, почти не было. Соседи по столу, однако, уплетали варево с завидным аппетитом. Подносишь…
🔥2❤🔥1
У маленькій кав'ярні в центрі Пшемишля обговорюють українською краї, де першими прийняли християнство, а ще музику Боба Марлі.
Йде дощ, мої ноги змокли вкрай, місцева площа Ринок схожа на центр Ужгорода.
З колонок грає "Must have been love", я їду до Києва. Зараз, коли стільки ракет?
Так.
"Візьміть і нас, хоч у валізі, ми хочемо додому", — казали мої учні. Всі хочуть додому. До Києва, Херсона, Одеси, Харкова. В міста, в яких живуть їхні рідні й у яких уже ніхто не живе. Хочуть їхні мами, сестри та бабусі. Хочуть знайомі волонтерки та волонтери. Хочуть усі чи майже всі люди з моєї маленької бульбашки українців у Берліні. Навіть якщо не зараз, навіть якщо поки не назавжди. Але це важливо знати й відчувати. І нести з собою.
В мене досі нема слів для опису багатьох думок щодо цієї війни, бо на їхньому місці — вина. Страх образити. Страх зробити боляче. І це, певно, як зараз кажуть, незлий запит на візит до психотерапевта.
Сусідки по кав'ярні перейшли до розмови про Софійську площу в Києві. Про "Хайят", у склі якого відбивається Софія. Про кав'ярню на площі, яка була закривалася й відкривалася бозна скільки разів.
Вони їдуть додому. Не знаю, чи повертаються, чи поки просто в гості.
З колонок грає "Алілуя". Дощ майже закінчився.
Мені час розплатитися й піти.
#мемуаразми
Йде дощ, мої ноги змокли вкрай, місцева площа Ринок схожа на центр Ужгорода.
З колонок грає "Must have been love", я їду до Києва. Зараз, коли стільки ракет?
Так.
"Візьміть і нас, хоч у валізі, ми хочемо додому", — казали мої учні. Всі хочуть додому. До Києва, Херсона, Одеси, Харкова. В міста, в яких живуть їхні рідні й у яких уже ніхто не живе. Хочуть їхні мами, сестри та бабусі. Хочуть знайомі волонтерки та волонтери. Хочуть усі чи майже всі люди з моєї маленької бульбашки українців у Берліні. Навіть якщо не зараз, навіть якщо поки не назавжди. Але це важливо знати й відчувати. І нести з собою.
В мене досі нема слів для опису багатьох думок щодо цієї війни, бо на їхньому місці — вина. Страх образити. Страх зробити боляче. І це, певно, як зараз кажуть, незлий запит на візит до психотерапевта.
Сусідки по кав'ярні перейшли до розмови про Софійську площу в Києві. Про "Хайят", у склі якого відбивається Софія. Про кав'ярню на площі, яка була закривалася й відкривалася бозна скільки разів.
Вони їдуть додому. Не знаю, чи повертаються, чи поки просто в гості.
З колонок грає "Алілуя". Дощ майже закінчився.
Мені час розплатитися й піти.
#мемуаразми
👍5🔥2
Тривога-тривога,
Перейди до Таганрога,
З Таганрога до Москви,
До проклятої мордви.
(вибачте не вибачте)
Перейди до Таганрога,
З Таганрога до Москви,
До проклятої мордви.
(вибачте не вибачте)
👍6🔥2
Обожнюю киян.
В ранковому метро випадково зустрілися поглядами з одною дівчиною. Дівчина несла м'яту в банці з водою. Мені миттю вручили кілька гілочок з власної дачі (це мені теж розказали).
А Київ гарний завжди.
І в день після свого офіційного та неофіційного свята — понад усе.
#мемуаразми #груші
В ранковому метро випадково зустрілися поглядами з одною дівчиною. Дівчина несла м'яту в банці з водою. Мені миттю вручили кілька гілочок з власної дачі (це мені теж розказали).
А Київ гарний завжди.
І в день після свого офіційного та неофіційного свята — понад усе.
#мемуаразми #груші
🔥8
Невеселі #мемуаразми
А є ж люди, які навіть після підриву Каховської ГЕС сьогодні вранці казатимуть "а може, нехай українці пробачать і свої землі просто віддадуть, може, так краще стане".
Не стане.
А є ж люди, які навіть після підриву Каховської ГЕС сьогодні вранці казатимуть "а може, нехай українці пробачать і свої землі просто віддадуть, може, так краще стане".
Не стане.
🔥7
#вірші_стиха #шаманізм #щоденник_болю ви не повірите, але (але там трігерворнінг, бо пісенька невесела зовсім — хоча написалася дуже швидко, буквально за 3 хвилини на колінці)
"Говори"
— що тобі сниться? — весінні сади.
дорога нічна. терпкий запах біди.
рейки трамвайні. порожні двори.
— говори, не мовчи! ще говори!
говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
що тобі сниться? — люди чужі.
вода і вода. світ на межі.
клубком нескінченним зліпило міста.
дорога одна, та й вона не свята.
— говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
що тобі сниться? — слова страшні,
вони сторінками сняться мені.
чи смолоскипи — чи небо горить,
та не спинитися ні на мить.
— говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
"Говори"
дорога нічна. терпкий запах біди.
рейки трамвайні. порожні двори.
— говори, не мовчи! ще говори!
говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
що тобі сниться? — люди чужі.
вода і вода. світ на межі.
клубком нескінченним зліпило міста.
дорога одна, та й вона не свята.
— говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
що тобі сниться? — слова страшні,
вони сторінками сняться мені.
чи смолоскипи — чи небо горить,
та не спинитися ні на мить.
— говори, втішай мене, наче вціліли мости!
говори, лікуй мене, наче надійні пости!
говори, співай мені про незбулі часи.
тільки віри/ти — те проси!
🔥3