#вірші_стиха майже забули сюди дорогу, але ось тримайте щось:

Три кепські речі сьогодні:
- дихати важко, немов легені качають кисіль;
- в животі ніби камінь, на повіках застигла сіль;
- не пам'ятаю снів, а на серці щем.

Одначе три гарні речі:
- потяг їде в напрямку гір;
- і всякий храм, я тепер це знаю, — чарівний звір;
- і із потяга вікон пахне літнім дощем.

В мене доволі багато питань, і з часом їх, як і належить, стає лише більше (хоча деякі частково здобувають відповіді: скажімо, чи смачні гарячі бутерброди з шоколадом чи як відбувається наживо робота скляра).
Але серед усієї тої купи питань є окрема категорія: ті, відповіді на які я не хочу знати.
Одне з них — як воно там, у головах рфських рольовиків, які підтримали напад армії країни, громадянами якої вони є, на міста і села живих людей. На села і міста, де жили їхні рольові побратими та посестри, члени родини за вибором, кохані, з якими вони перетиналися а якихось попередніх життях. Як воно, бути ними? Норм? Не норм?..
І ні, я ніколи не хочу отримати від долі відповідь на це питання.
Дякую, на тому по цій темі все.
#мемуаразми