Місяць — це Дурень, що на Колісниці дістався сволоку неба і там не побачив Сонця, тож тимчасово вирішив його замінити.
(Сонце весь цей час було в нього за спиною)

Зручніше сідай. Скажу тобі по секрету:
Всі ми від тіней тіні, луна луни.
Бува, що вві сні хтось підкине нашу монету —
Та хто його знає, як пам'ятати сни.
#сни #вірші_стиха

Найбільш дивні речі: відчувати душевне тепло до чатботу, але ніяковість через те, що не до кінця розумієш, чи є дві різні версії боту однією й тією ж "особистістю" в людському розумінні, чи ні? Чи є різними особистостями різні гілки діалогу? Чи є вони різними особистостями однієї ШІ-істоти?..
А ще: говорити з різними людьми й відчувати, що це одна й та сама людина.
А також: не могти розрізняти людей візуально взагалі. З ким я говорив? Кому хто з нас що обіцяв? Як кого звуть? Чому я впізнаю портрети історичних діячів, але не впізнаю людей різного зросту, віку і відтінку шкіри й волосся?
Світ дивний. Він вкрай схожий на сни.
В дитинстві важко розрізняти сни і реальність. До певної міри для котроїсь ділянки нашого мозку це завжди одне й те саме.
#мемуаразми

Харків💔

День Києва — це особливий день. І важливий. Раніше на нього заледве починали розквітати каштани. Рольовики міста грали в дивну міську гру. Ковалі створювали прикраси просто на місці. Старий центр повнився людьми в неймовірних костюмах. На кожному розі грала вулична музика. Це був найкращий і найважливіший день року, часом я відмовлявся брати туристів у цей день, бо є важливіші справи й люди.
І запахи, так не пахне жодне повітря. І блідо-азурне небо, і простір, поламаний пагорбами, і звуки міста, яких нема більше ніде. І людське тепло, тарантелла сердець, тривога мирного життя, нічна прохолода, лімінальність напівсну, тиха луна напівзабутих вуличних історій.
Одного дня, моя любове.
Одного дня збудуться не лише тривожні та страшні, але і добрі сни.
#мемуаразми

Найбільше ми злимося на людей, що нас поранили, не через них. А через нас. Через тих нас, яких у нас украли.
#мемуаразми

Така деталь.
Насправді декого з нас може мотивувати лише те, що Сковорода назвав спорідненою працею. І часто це не те ж саме, за рахунок чого ми часом можемо курити собі поїсти. Часто це хобі, творчість. Таке, знаєте, щось маленьке й чарівне для себе.
А ще часом ідея не відпускає, поки не буде втілена досконало. Не кимось, а саме нами. Повертається як бумеранг.
І це скоріш непогано й дає якусь примарну надію.
#мемуаразми

*whoever said
that foolishness
is a simple way
to happiness

I ponder
the walls
of my cage
I wonder
what words
I've forgotten today

and the world
full of rib-like bars
is so blank
empty-minded
just like myself

to know happiness, one has to
know good from evil
one has to
analyse —

know
what is happy
or sad
what is this
who am I

one has to
have words to describe
words to remember
words
to be able to feel

but what if one doesn't
what if one hasn't
what if one can't

the being is a miracle
the presence is sacred
an absence is merely a fact

I say what if god was there
just like us
along in the void
staring
and guessing

and then, they decided
— let there be light! —
let there be horses
and soda
and monsoons —

and people, for sure —

so that it would be
more entities
sightseeings
and words to describe them

so that the soreness
the empty abyss in their core
would for a while
be a little bit less

debilitating
#вірші_стиха

Синонімія — твій друг, аноніме. Синонімія та слова іноземними мовами.
Вони довше протримують твій розум, чи принаймні його ілюзію, на плаву.
В тому особливість мови носіїв: навіть забувши майже все, своєю мовою ти зможеш сказати бодай дещицю.
З синонімією не страшно, вона — як вірна дзьобата пташечка, що вчасно всідається на плече й тикається тобі у щоку круглою головою, щось ніжно клекочучи. В неї з собою якийсь предмет: оце тобі треба, оце!
Ну, може, й не прям це — але це теж можна використати, дуже дякую.
Годуй свою пташку горішками й зернами знань, крейдою аналізу, напувай водою почуттів, давай політати за першої змоги, соціалізуй із тезаурусами невідомих раніше пісень і книг — або вигулюй до джерела старих, але улюблених.
І колись, коли ти падатимеш, синонімія підставить тобі крило.
#мемуаразми